Ухвала суду № 60753286, 29.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 р.Справа № 818/309/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2016р. по справі № 818/309/16

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, 3-тя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", в якому просив суд: зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) включити його до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (далі - ПАТ "Дельта банк"), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 100000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Але відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, його не включено до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 100000 грн. На думку позивача, відповідач безпідставно дійшов до висновку про нікчемність договорів від 24.02.2015 № 004-18111-240215, № 005-18111-240215, № 006-18111-240215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая на ТП" у гривнях".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 57, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 26, 27, 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 203, 204, 215, 319, 1058, 1060, 1062 ЦК України, ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 2, 5, 8, 9, 11, 70, 71, 79, 86 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" були укладені договори від 24.02.2015:

- № 006-18111-240215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая на ТП" у гривнях" за умовами якого розміщено 35000 грн. з моменту зарахування вкладу на рахунок по 25.05.2015 включно; процентна ставка на суму вкладу 13 процентів річних (а.с.12-13);

- № 005-18111-240215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая на ТП" у гривнях" за умовами якого розміщено 35000 грн. з моменту зарахування вкладу на рахунок по 25.05.2015 включно; процентна ставка на суму вкладу 13 процентів річних (а.с. 16-17);

- № 004-18111-240215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая на ТП" у гривнях" за умовами якого розміщено 30000 грн. з моменту зарахування вкладу на рахунок по 25.05.2015 включно; процентна ставка на суму вкладу 13 процентів річних (а.с. 20)

Також, між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" були украдені додаткові угоди до вищевказаних договорів, в яких був змінений зміст пункт 1.8 статті 1 Договору щодо перерахування коштів, зокрема, даний пункт викладається в новій редакції, а саме визначається право перерахування грошових коштів із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору, а також право перерахувати кошти із відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента. Також додатковими угодами сторони визначили, що умови п. 5.11 Правил до правовідносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.

В день підписання договорів, суми вкладів були перераховані платіжними дорученнями від 24.02.2015 № 46377724, № 46377604, № 46377496, в безготівковому порядку з рахунку іншої особи - ОСОБА_4, відкритого в ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 15, 19, 23).

Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача, зміст основного договору був публічним договором, умови були однакові для всіх вкладників банку. Після проведеної перевірки встановлено, що працівник банку та позивач уклали додаткову угоду для можливості проведення перерозподілу грошових коштів від іншої фізичної особи - ОСОБА_4, який також був вкладником банку, але його сума вкладу перевищила гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів при наявній забороні укладати такі угоди.

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних (а.с. 90).

В подальшому, Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 80-81).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 затверджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 по 02.06.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 (а.с. 82).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 тимчасову адміністрацію продовжено до 02.09.2015 (а.с. 83).

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 654 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 85).

Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності. В протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках окремих клієнтів ПАТ "Дельта Банк" перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна. Вказаними фізичними особами було ініційовано процес зарахування коштів на депозитні рахунки інших осіб у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вказані дії учинялись в період дії постанови Національного Банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних (а.с. 98-99).

Наказом уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 від 16.09.2015 № 58 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Листами від 23.09.2015 № 8821/865, № 8821/867, № 8821/864, № 8821/866 тимчасова адміністрація АТ "Дельта Банк" повідомила ОСОБА_1 про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая на ТП" у гривнях" від 24.02.2015 № 004-18111-240215, № 005-18111-240215, № 006-18111-240215, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 (а.с. 25-27).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

В пункті 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами у даній справі, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року по справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 р. по справі № 826/20410/14.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198,, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2016р. по справі № 818/309/16 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.