Ухвала суду № 60752121, 30.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р.Справа № 644/2050/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.07.2016р. по справі № 644/2050/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, Міністерства Оборони України, Харківського обласного військового комісаріату Міністерства Оборони України, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України та проситв:

1.Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням інвалідності, повязаної з виконанням військової служби.

2.Зобовязати Харківський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України прийняти від ОСОБА_1 та направити Міністерству оборони України заяву ОСОБА_1 з висновком щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у звязку з отриманням 2-ої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

3.Зобовязати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням 2-ої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.07.2016р. по справі №644/2050/16-а вимоги позивача були задоволені частково.

Визнана протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням інвалідності, повязаної з виконанням військової служби.

Зобовязано Харківський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України прийняти від ОСОБА_1 та направити Міністерству оборони України заяву ОСОБА_1 з висновком щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням 2-ої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.07.2016р. по справі №644/2050/16-а відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат Міністерства Оборони України, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю доповідача колегія суддів встановила, що у період 1984-1986 років позивач ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у військовій частині №2066, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан (а.с. 14, 15).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 736 від 22.04.2011 року - захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. (а.с. 13) У звязку з чим 24.05.2011 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності, яка повязана з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

17.11.2015 року позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою стосовно виплат одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. За результатом розгляду зазначеної заяви позивачу направлено лист Харківського обласного військового комісаріату № 1644/ВСЗ від 25.11.2015 року, в якому повідомлено, що одноразова грошова допомога встановлюється лише в разі первинного встановлення інвалідності звільнених з військової служби осіб після 1 січня 2007 року. Крім того, військова частина 2066 відноситься до Прикордонних військ, у звязку з цим позивачу запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби України.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі Порядок № 499).

Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи.

На підставі абз. 1 п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Абзацом 2 названого пункту Порядку визначено, що головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Всупереч наведеним вище положенням п. 7 Порядку № 499, Харківським обласним військовим комісаріатом заява позивача з доданими документами не була направлена до Міністерства Оборони України, а військовим комісаріатом фактично самостійно було прийнято рішення про відмову у виплаті. У звязку з чим, Міністерством Оборони України, як головним розпорядником коштів, не було прийнято рішення про призначення або про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Харківського обласного військового комісаріату Міністерства Оборони України щодо залишення без розгляду заяви позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а також вимог щодо зобовязання Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України прийняти від позивача та направити Міністерству Оборони України заяву з висновком щодо призначення одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням 2-ої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби.

Не можуть вважатись обґрунтованими посилання відповідача на те, що вирішення питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності входить до компетенції Адміністрації Держприкордонслужби України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Отже законодавством передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців ОСОБА_2 та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Як свідчать матеріали справи позивач перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства Оборони України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обовязків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України № 736 від 22.04.2011 року. При цьому Адміністрація Держприкордонслужби України не є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до складу якого входила військова частина 2066, в якій позивач проходив строкову військову службу.

Отже обов'язок прийняття відповідного рішення з приводу призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, покладено чинним законодавством саме на Міністерство Оборони України.

Відповідач у своїх запереченнях по справі посилається на те, що моментом виникнення у позивача права на отримання одноразової допомоги є 2005 рік. А на цей момент діяв п. 6 ст. 16 Закону України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якого: одноразова грошова допомога виплачується у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Позивача було звільнено з військової служби у 1986 році, а інвалідність встановлено первинно у 2005 році, повторно у звязку з отриманими пораненнями у 2011 році, отже позивач не має права на отримання вказаної допомоги.

Такі твердження відповідача не можуть вважатись обґрунтованими.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ХАР-04 № 007080 від 21.10.2005 року позивачу встановлено 2-гу групу інвалідності.

При цьому причиною інвалідності зазначено загальні захворювання. Разом з цим, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА від 07.06.2011 року позивачу повторно встановлено 2-гу групу інвалідності, однак з зазначенням іншої причини інвалідності, а саме захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Отже моментом виникнення права позивача на отримання одноразової допомоги є саме час встановлення 2-ої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто 24.05.2011 року, відповідно і на підставі Порядку № 499 який був чинний на вказаний момент часу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.07.2016р. по справі № 644/2050/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.