Ухвала суду № 60750208, 09.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 11-сс/796/2642/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Білоцерківець О. А.

Категорія: cm. 183 КПК Доповідач: Сокуренко Д.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Сокуренко Д.М.,

суддів Єфімова О.І., Рибак І.О.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

за участю прокурора Німченка І.В.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника - адвоката Подосінова А.О., подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях СВ управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Німченка І.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 вересня 2016 року включно, із визначенням застави у розмірі 700 мінімальних заробітних плат, що становить 1015 000 /один мільйон п'ятнадцять тисяч/ гривень, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чугуїв, Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Приймаючи зазначене рішення, слідчий суддя врахував характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, дані про особу підозрюваного та прийшов до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та/або суду, а також впливати на свідків у кримінальному провадженні. З огляду на викладене, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою відносно підозрюваного, є недостатнім і тому задовольнив клопотання прокурора та обрав виключний вид заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, слідчий суддя визначив альтернативний запобіжний захід підозрюваному у вигляді застави, у розмірі, який, на його переконання, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2016 року скасувати та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, а саме - з 22 години 00 хвилин вечора до 06 години 00 хвилин ранку наступного дня, за місцем проживання підозрюваного, за адресою: АДРЕСА_1.

На думку сторони захисту, слідчий суддя виніс незаконне та необґрунтоване рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Звертає увагу на те, що інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, не ґрунтується на матеріалах клопотання прокурора, суперечить вимогам закону, а також доказам, наданим стороною захисту під час розгляду клопотання.

Апелянт зазначає, що під час розгляду клопотання, прокурором не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того вказує, що законодавець відносить інкриміноване ОСОБА_2 кримінальне правопорушення до категорії тяжких злочинів, а тому висновок слідчого судді про майбутнє настання особливо тяжких наслідків, вважає помилковим.

Разом з тим, сторона захисту зазначає, що слідчим суддею не було враховано дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, батьків похилого віку, які потребують як моральної, так і матеріальної підтримки з боку підозрюваного, а також неодноразово нагороджувався відомчими знаками та медалями, є учасником АТО, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу захисника - адвоката Подосінова А.О. тапросили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001252 від 16 травня 2016 року за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у першій половні травня 2016 року /точну дату досудовим розслідуванням на цей час не встановлено/ підозрюваний ОСОБА_2, будучи залученим до проведення антитерористичної операції у складі 53 ОМБР, за невстановлених обставин придбав на території Донецької області, отримавши у невстановленої досудовим розслідуванням особи, наступні бойові припаси: гранати РГД-5 у кількості 18 одиниць, патрони калібру 7,62 мм у кількості 540 одиниць та калібру 5,45 мм у кількості 5400 одиниць, патрони калібру 9x18 мм у кількості 90 одиниць, з метою їх подальшого збуту.

Після цього, приблизно 11-12 травня 2016 року підозрюваний ОСОБА_2 звернувся до свого знайомого громадянина ОСОБА_6, якому запропонував придбати у нього вищевказані бойові припаси за грошову винагороду.

Розуміючи незаконність дій ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернувся з відповідною заявою про злочин до правоохоронних органів, після чого почав діяти під їх контролем та надав підозрюваному ОСОБА_2 добровільну згоду на придбання у нього зазначених бойових припасів.

09 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_2, діючи умисно, з тією ж метою та корисливим мотивом, перевіз 300 патронів калібру 7,62 мм, які є бойовими припасами, у невстановленому в ході досудового слідства автомобілі марки «ПАЗ», зберігаючи їх в салоні вказаного автомобіля, до м. Костянтинівка Донецької області за адресою: вул. Правобережна, неподалік від залізничного вокзалу, де близько 14 години 33 хвилин, збув ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу шляхом особистої передачі, за що отримав від останнього грошові кошти в розмірі 6 000 гривень.

Не збираючись припиняти свої неправомірні дії, підозрюваний ОСОБА_2 22 червня 2016 року, діючи умисно, з єдиним продовжуваним умислом, з тією ж метою та корисливим мотивом, перевіз 1080 патронів калібру 5,45 мм, які є бойовими припасами, у власному автомобілі марки «Шкода Октавія» д.н.з.НОМЕР_1, зберігаючи їх цьому ж автомобілі, до м. Костянтинівка Донецької області за адресою: вул. Правобережна, неподалік від залізничного вокзалу, де близько 13 годині 30 хвилин, збув ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу шляхом особистої передачі, за що отримав від останнього грошові кошти в розмірі 10 800 гривень.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_2 22 липня 2016 року, близько 11 години 30 хвилин, діючи умисно, з тією ж метою та корисливим мотивом, знаходячись в м. Костянтинівка Донецької області біля будинку № 174 по вул. Правобережна, збув ОСОБА_6 шляхом особистої передачі за 50 000 гривень наступні бойові припаси: 4320 патронів калібру 5,45 мм, 240 патронів калібру 7,62 мм, патрони калібру 9x18 мм у кількості 90 одиниць, гранати РГД-5 у кількості 18 одиниць.

22 липня 2016 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Німченко І.В., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_2запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих прокурором матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Враховуючи зазначене, на об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушення, яке йому інкримінується, що є підставою для застосування щодо підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та ступінь тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, а також те, що підозрюваний вчинив злочин будучи службовою особою з використанням свого службового становища.

Так, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на свідків, сховати та спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про те, що загроза достатньо суворого покарання сама по собі є одним з ризиків, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного у майбутньому.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з тим, ні захисником, ні підозрюваним у судовому засіданні апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини на які вони посилаються та спростовували висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, отриманих на підставі документів долучених до клопотання прокурора, оскільки фактично сторона захисту обмежилась лише запереченнями наведених прокурором фактів та обставин.

Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Таким чином, доводи захисника щодо незаконності оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави в межах 700 мінімальних заробітних плат, оскільки даний розмір застави не суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, визначений в ухвалі слідчого судді розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених нього процесуальних обов'язків, підстав вважати його завідомо непомірним, колегія суддів не вбачає.

Тому, вказані в апеляційній скарзі вимоги та підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях СВ управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Німченка І.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 вересня 2016 року включно, із визначенням застави у розмірі 700 мінімальних заробітних плат, що становить 1 015 000 /один мільйон п'ятнадцять тисяч/ гривень, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - адвоката Подосінова А.О. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ______ ____

Сокуренко Д.М. Єфімова О.І. Рибак І.О.