Рішення № 6065246, 19.08.2009, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

СПРАВА N 2-4304

2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Кучеренко Н.В.

при секретарі – Левандовській О.М.

за участю представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Литво», в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.12.2008 р. по 30.06.2009 р. в розмірі 7536 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., зазначивши, що вона працювала в ТОВ «Литво» з 2.12.2002 року стерженщиком машинної формовки. 30.12.2008 р. наказом № 413 її звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Однак при звільненні заборгованість з заробітної плати їй виплачена не була. Сума заборгованості складає 3028,87 грн. Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України з моменту звільнення по 30.06.3009 р., відповідач зобов’язаний сплатити на її користь середній заробіток в розмірі 7536 грн. Також, вважає, що діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 2000 гривень, оскільки через відсутність коштів вона перетерпіла моральні страждання, пов’язані з грубим порушенням її законних прав і інтересів, вона та її діти були поставлені в скрутне матеріальне становище, що порушило її нормальні життєві зв’язки і це потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя її родини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала повністю, наполягає на заявлених позовних вимогах, а також просить стягнути заборгованість з заробітної плати в сумі 3028 грн. 87 коп., яка їй не була виплачена, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні просить стягнути за період з 30.12.2008 р. по день винесення судового рішення. В обґрунтування моральної шкоди також зазначила, що в квітні та липні 2008 року нею були взято кредити, однак в зв’язку з тим, що їй не було своєчасно виплачено належні суми при звільненні, вона не мала можливості своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки. Крім того через несвоєчасну виплату заробітної плати вона стала нервовою, при зверненні до лікаря їй поставили діагноз астено-невротичний синдром.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, вважає, що загальна сума заборгованості до сплати за позовом становить 3028,87 грн. – це заборгованість по заробітній платі. Що стосується стягнення суми середнього заробітку та моральної шкоди, то в цій частині просить у позові відмовити, оскільки підставою для виплати середнього заробітку, відповідно до ст. 117 КЗпП України, є вина відповідача. Однак вини відповідача у невиплаті позивачці належних сум при звільнені немає, оскільки кошти на розрахункових рахунках підприємства були заарештовані, в зв’язку з чим на підприємстві виникло скрутне фінансове становище. Отже, затримка з виплати заробітної плати сталася не з причин небажання роботодавця розрахуватись з робітником, а через відсутність коштів. Також вважає, що доводи позивачки щодо виплати моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням ст. 23 ЦК України, а тому відсутні підстави для виплати позивачці моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

11.09.1978 року ОСОБА_2 наказом № 865 прийнята на завод «Автокольорит» учнем лаборанта.

2.12.2002 року ОСОБА_2 переведено в ТОВ «Литво» на посаду стерженщика машинної формовки на підставу наказу № 612 від 02.12.2002 р., що підтверджується копією трудової книжки /а.с.7-8/.

Наказом № 413 від 30.12.2008 р. ОСОБА_2 з 30.12.2008 р. звільнена за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін /а.с.4/.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати виплачена не була.

Як вбачається з довідки ТОВ «Литов» від 22.06.2009 року заборгованість ТОВ «Литво» з заробітної плати перед позивачкою складає 3028 грн. 87 коп. (за жовтень - 951,67 грн., листопад – 644,94 грн., грудень – 1432,26 грн) (а.с.3).

Крім того с т.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, крім виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (з відповідними змінами).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (за виключенням оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Таким чином Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи з нарахувань за цей день.

Судом встановлено, що до теперішнього часу з моменту звільнення позивача, а саме з 30.12.2008 р., відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно довідки ТОВ «Литво» від 22.06.2009 р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 58 грн. 42 коп. Середньомісячна заробітна плата складає 1256 грн. 03 коп.

Таким чином за період з 30.12.2008 р. по 19.08.2009 р. сума середнього заробітку складає:

- за 1 день грудня 2008 року (31.12.2008 р.) – 58 грн. 42 коп.

- за період з 01.01.2009 р. по 01.08.2009 р. – 8 792 грн. 21 коп; (1256 грн. 03 коп. х 7 місяців)

- .з 01.08.2009 р. по день винесення судового рішення 19.08.2009 р., за 12 робочих днів - 701 грн. 04 коп. (58 грн. 42 коп. х 12 робочих днів), а всього 9 551 грн. 67 коп. (58 грн. 42 коп. + 8 792 грн. 21 коп. + 701 грн. 04 коп).

Суд критично відноситься до доводів представника ТОВ «Литво» щодо відсутності вини відповідача у невиплаті позивачці належних сум при звільнені, що є підставою для відмови у стягнення сум середнього заробітку, оскільки відсутність грошей на розрахункових рахунках, фінансові труднощі підприємства не виключають вину власника або уповноваженого ним органу у разі невиплати належних звільненому працівнику сум.

Крім того розділом 3 Колективного договору ТОВ «Литво» передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Таким чином суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума середнього заробітку за прострочення розрахунку при звільненні в розмірі 9 551 грн. 67 коп.

Що стосується позовних вимог позивачки в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, суд вважає необхідним задовольнити їх частково в розмірі 500 гривень, з урахуванням спричинених позивачці моральних страждань, порушенням підприємством відповідача її законних прав та з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або змушення докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає що позивачу діями відповідача дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась в тому, що ОСОБА_2 через відсутність коштів не могла належним чином доглядати за своїми неповнолітніми дітьми, купувати для себе та своєї родини речі першої необхідності, продукти харчування.

Згідно копії довідки ОСОБА_2 має склад родини: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.5/.

Крім того згідно даних КУ «Мелітопольська міська лікарня №1» від 18.08.2009 р. ОСОБА_2 зверталась до лікаря поліклініки № 1 в 2009 р., а саме 18.03.2009 р. і їй було поставлено діагноз: астено-невротичний синдром.

Доводи представника відповідача щодо відсутності підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, для виплати моральної шкоди, суд до уваги не приймає, оскільки позивачкою в судовому засіданні були надані докази для підтвердження факту спричинення моральної шкоди як їй так і членам її сім’ї, зокрема неповнолітнім дітям, а саме те, що через несвоєчасну виплату заробітної плати вона не мала неможливості купувати речі першої необхідності, продукти харчування для себе та дітей, в результаті чого вони були поставлені в скрутне матеріальне становище, що порушило її нормальні життєві зв’язки і потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя її родини, тому суд вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 500 грн.

Що стосується доводів позивачки про неможливість сплачувати своєчасно кредит та нараховані проценти, то суд вважає, що це не є вагомою підставою в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладено, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу по заробітній платі в розмірі 3028 гривень 87 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 551 грн. 67 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р., Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 107, 208, 212-215 суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1 МФО 313827 МО АППБ «Аваль», код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_2 суму боргу по заробітній платі в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 87 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1 МФО 313827 МО АППБ «Аваль» код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9 551 грн. (дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 67 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1 МФО 313827 МО АППБ «Аваль» код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 500 (п’ятсот) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1 МФО 313827 МО АППБ «Аваль» код ОКПО 25482075) судовий збір в дохід держави в розмірі 134 грн. 30 коп.

Сягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1 МФО 313827 МО АППБ «Аваль» код ОКПО 25482075) витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: