Постанова № 605473, 16.03.2007, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2007 р.

Справа № 6/1-15

14:38

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіфія”, вул.Гайова,42 м. Тернопіль

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про скасування рішень відповідача, визнання права на податковий кредит та про зобов’язання повернути суму бюджетного відшкодування

За участю представників сторін:

позивача: Шпак О.В., Мельник М.Я., Прокіпчук Г.Й.

відповідача: Полівчак С.С.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Скіфія” звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про, з врахуванням уточнення :

- скасування податкових повідомлень –рішень Тернопільської ОДПІ від 20.12.2006р. за №№ 0009231501/1/87515 та 0010241501/0/87514, а також рішення відповідача від 20.12.2006р. № 85495/7/25-011;

- визнання права на податковий кредит за липень 2006р. в сумі 79 236 грн. і за серпень 2006р. в сумі 140 420 грн.;

- зобов’язання відповідача повернути 23 472 грн. бюджетного відшкодування за серпень 2006р..

Ухвалою суду від 16.03.2007р. останні вимоги позивача, відповідно до ст.116 КАС України, виділено в самостійне провадження.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень, а також висновків податкової служби фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень.

Розгляд справи, призначений вперше на 02.02.2007р., відкладалося, востаннє до 16.03.2007 року

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

- в жовтні 2006 року посадовими особами Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ “Скіфія” по питанню правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 по 31 серпня 2006 року.

За результатами перевірки, 10 жовтня 2006 року складено Акт № 17712/15-01/10/24627287.

Відповідно до Акту № 17712/15-01/10/24627287, пояснень представників сторін, позивачем, в поданій у вересні 2006 року декларації за серпень 2006 року, заявлено до бюджетного відшкодування 23 472 грн. податку на додану вартість по наслідкам господарьських операцій, в т.ч. з С/Г ТОВ “Надія”, С/Г ТОВ “ Мрія”, ТОВ “Збаразький КХП”, ВАТ “Ізяславський Агропостач”, С/Г ТОВ “Збруч” щодо придбання ріпаку, пшениці, надання послуг і т.п..

Згідно з Актом від 10.10.2006р. позивач провів розрахунок за отриманні товарно-матеріальні цінності і послуги та отримав, виписані продавцями податкові накладні.

Правильність формування позивачем податкового кредиту за липень-серпень 2006р. підтверджена Актом податкової перевірки від 10.10.2006р. № 17712/15-01/10/24627287.

Однак, за наслідками одержаних відповідей від податкових органів за місцезнаходженням вищезгаданих підприємств, перевіряючими зроблено висновок про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ - 23 472 грн., через несплату контрагентами ТОВ “Скіфія” вказаного податку до бюджету. Про що, 19.10.2006р. прийнято відповідне податкове повідомлення –рішення 0009231501/0/67625.

Дане рішення оскаржено ТОВ “Скіфія” в адміністративному порядку до Тернопільської ОДПІ.

Рішенням Тернопільської ОДПІ від 14.11.2006р.платника податку повідомлено про продовження строку його розгляду та необхідність проведення додаткової перевірки, викладених у скарзі фактів.

06.12.2006р. працівниками контролюючого органу складено Акт №19412/15-01/24627287 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ “Скіфія” з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 по 31 серпня 2006 року.

В Акті №19412/15-01/24627287 від 06.12.2006р. зазначено про порушення ТОВ “Скіфія” приписів п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., яке полягало у включенні до складу податкового кредиту сум не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними за липень 2006р. в сумі 79 236 грн., за серпень в сумі 140 420 грн., внаслідок чого занижено суму податкового зобов’язання, яка підлягала сплаті до бюджету за липень 2006р. в сумі 55 764 грн. та за серпень 2006р. в сумі 73 166 грн.. А саме:

- в податкових накладних, виписаних постачальниками вказано юридичну адресу позивача - вул.Гайова,42 м. Тернопіль, проте його фактичним місце розташуванням є м. Збараж, вул. Грушевського,90, що підтверджено листом товариства від 03.01.2005р.;

- в окремих податкових накладних відсутня позначка “х”, що не дає можливості ідентифікувати оригінали накладних від їх копій.

За результатами розгляду Актів податкових перевірок позивача від 10.10.2006р. № 17712/15-01/10/24627287 та №19412/15-01/24627287 від 06.12.2006р., Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією:

- рішенням від 20.12.2006р. № 85495/7/25-011 відмовлено ТОВ “Скіфія” у задоволенні скарги;

- прийнято податкові повідомлення –рішення від 20.12.2006р. про зменшення ТОВ “Скіфія” суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за 8 міс. 2006р. в сумі 2372 грн. та про визначення за позивачем податкового зобов’язання зі сплати ПДВ в розмірі 186 078,4 грн. (в т.ч. 128 930 грн. санкцій).

В своїй позовній заяві позивач просить скасувати переліченні рішення, а також визнати за ним право на податковий кредит за липень 2006р. в сумі 79 236 грн. і за серпень 2006р. в сумі 140 420 грн..

На підтвердження своїх вимог позивач надав письмові повідомлення контрагентів про відображення ними сум ПДВ, включених в ціну реалізованих ТОВ “Скіфія” товарно-матеріальних цінностей і послуг, у своєму податковому та бухгалтерському обліку; дані установчих документів, які свідчать про те, що позивач не змінював свого місцезнаходження, копію Акта від 09.11.2006р., складеного за наслідками виїзної позапланової перевірки ТОВ “Скіфія” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період –вересень 2006р., яким відповідачем не встановлено порушення при визначенні податкового кредиту за серпень 2006р. (п.3.1.2 Акта) та інше.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.11,70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття суб’єктом владних повноважень рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Рішення суб’єкта владних повноважень повинно виноситься на підставі Конституції та законів України (ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 КАС України).

Однак, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, обґрунтованості і законності прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень від 20 грудня 2006р. відповідачем не доведено.

Так, відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.№168/97-ВР (далі –Закон .№168/97-ВР ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Актом податкової перевірки від 10.10.2006р. № 17712/15-01/10/24627287 та матеріалами справи підтверджується сплата позивачем в липні 2006р. –79 236 грн., а в серпні 2006р.-140 420 грн. ПДВ, включених в ціну придбаних ним товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відтак, сплативши суми податку в складі ціни товарів (робіт, послуг) і отримавши від їх продавців податкові накладні, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення 79 236 грн. і 140 420 грн. ПДВ до свого податкового кредиту за липень та серпень 2006р. відповідно.

Правильність формування податкового кредиту за названий період підтверджується також Актом податкової перевірки від 09.11.2006р. (стор.6 Акта) та Актом перевірки від 10.10.2006р. (стор. 6-7 Акта).

Критично судом оцінюються твердження відповідача про неналежне оформлення податкових накладних через відсутність в них позначки “х” та невірне зазначення місцезнаходження покупця (позивача).

Відповідно до ст. 93 ЦК України та ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15 травня 2003 року N 755-IV, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з довідки Головного управління статистики у Тернопільській області від 15.02.2007р., податкових декларацій позивача з ПДВ, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 27.03.1997р., Свідоцтва про реєстрацію позивача як платника ПДВ №26729900 від 20.08.1997р., договорів оренди приміщення від 03.01.2005р. та 03.01.2006р., перелічених Актів податкових перевірок від 10.10.2006р.,09.11.2006р., 06.12.2006р., місцезнаходженням ТОВ “Скіфія”, вказаним в установчих документах позивача та податкових накладних є м.Тернопіль вул.Гайова,42.

Доказів зміни позивачем свого місцезнаходження, у відповідності до вимог ст. ст. 88,89,93 ЦК України, ст.ст. 57,58 ГК України, ст.ст. 1,17,29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15 травня 2003 року N 755-IV, відповідачем не подано. З урахуванням положень цих норм, не є таким доказом лист ТОВ “Скіфія” на адресу Тернопільської ОДПІ від 03.01.2005р., в якому йдеться не про зміну місцезнаходження, а лише адреси здійснення діяльності у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди приміщення, котру було поновлено того ж дня.

Існування незначних недоліків в заповненні податкових накладних, як то відсутність у її верхній лівій частині позначки “х”, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення, понесених покупцем (позивачем) витрат до податкового кредиту. Згідно з абз.2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР такою умовою є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту податковими накладними чи митними деклараціями.

Про малозначність зазначеного недоліку при заповненні основних даних податкової накладної свідчить відсутність згадки про позначку “х” в п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР.

За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту за липень-серпень 2006 року відповідають вимогам норм Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР)

Відповідно до даних податкової звітності ТОВ “Скіфія” за липень 2006 року та зробленого вище висновку, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні 2006 року мала від’ємне значення, у зв’язку з чим перейшла до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (серпня 2006р.).

Беручи до уваги приписи норм п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР, зважаючи на від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту в серпні 2006 року, фактичну сплату отримувачем товарів, послуг (ТОВ “Скіфія”) суми податку на додану вартість, позивачем правомірно віднесено 23 472грн. ПДВ до суми бюджетного відшкодування за серпень 2006р.

При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідних сум податків, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку С/Г ТОВ “Надія”, С/Г ТОВ “ Мрія”, ТОВ “Збаразький КХП”, ВАТ “Ізяславський Агропостач”, С/Г ТОВ “Збруч”) до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки від 16.10.2006р. на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів.

Верховний суд України у постанові від 18 квітня 2006 року зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Порушення законодавства про оподаткування податком на додану вартість по господарським операціям зі сторони С/Г ТОВ “Надія”, С/Г ТОВ “ Мрія”, ТОВ “Збаразький КХП”, ВАТ “Ізяславський Агропостач”, С/Г ТОВ “Збруч” належним чином, тобто актами перевірок, не фіксувались та їх вчинення спростовується наданими позивачем інформаціями контрагентів.

В судовому порядку господарські зобов’язання між цими підприємствами та ТОВ “Скіфія”), що стали підставою для включення в податковий кредит наступного звітного періоду та бюджетного відшкодування 23 472 грн. недійсними не визнавались.

З огляду на усе вищевикладене, правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 23 472 грн. податку на додану вартість та донарахування 128 930 грн. податку і 57 148 грн. санкцій, відповідачем належним чином не доведена та не відповідає вимогам закону. А тому вимоги позивача в частині скасування податкових повідомлень - рішень Тернопільської ОДПІ від 20.12.2006р. №№ 0009231501/1/87515 та 0010241501/0/87514, якими ці дії оформлено, підлягають задоволенню.

В той же час, виходячи з приписів ст.ст. 2,105,162 КАС України, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду вимоги про визнання права на податковий кредит та скасування рішення відповідача про результати розгляду скарги, яким для позивача не встановленого жодного зобов’язання.

Від так провадження у справі щодо цих вимог слід закрити за п.1ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені ним судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,157,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 20.12.2006р. за №№0009231501/1/87515 та 0010241501/0/87514.

2. Стягнути з Державного бюджету України –

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіфія”, вул.Гайова,42 м. Тернопіль код 24627287 –3,40 грн., сплаченого державного мита.

3. Провадження у справі щодо решти вимог закрити.

4. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 98,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №609 від 13.12.2006р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю “Скіфія”, вул.Гайова,42 м. Тернопіль код 24627287, як зайво внесене.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі ___ 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя