Рішення № 6043694, 27.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.09 р. Справа № 28/122

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м. Донецьк

Про стягнення 48538 грн. 93 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з”явився.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 13.07.2009р. по 27.07.2009р.

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м. Донецьк, про стягнення 48538грн.93коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №25 від 09.11.2005р., №24 від 03.11.2005р., б/н від 08.12.2005р., №28 від 16.11.2005р., б/н від 10.04.2006р., б/н від 20.12.2005р., б/н від 18.07.2006р., акт звірки станом на червень 2009р, вимогу б/н від 06.04.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.05.2009р. порушив провадження у справі № 28/122 та призначив її розгляд на 09.06.2009р.

В судовому засіданні 09.06.2009р. позивач підтримав вимоги викладені у позовній заяві та надав клопотання про заміну неналежного відповідача належним, а саме Донецьку виправну колонію Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м. Донецьк замінити на Державне підприємство Донецької виправної колонії №124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Донецьк.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7-25-55 від 05.06.2008р. та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія АОО №740471 Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області.

В звязку з вищевикладеним, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 09.06.2009р. замінив первісного відповідача - Донецьку виправну колонію Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м. Донецьк на належного відповідача Державне підприємство Донецької виправної колонії №124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Донецьк.

09.06.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов відзив №5559 від 09.06.2009р., відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі 29804 грн. 80 коп.

Відповідно до заяви б/н від 13.07.2009р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 29804 грн. 80 коп. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає зменшені позовні вимоги.

13.07.2009р. до канцелярії суду відповідач надав заяву б/н від 13.07.2009р., згідно з якою позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк, визнав у розмірі 29804 грн. 80 коп. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, м. Донецьк та Державним підприємством Донецької виправної колонії №124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Донецьк, укладено усний договір поставки відповідної продукції.

На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 46855 грн. 95 коп., що підтверджується накладними №25 від 09.11.2005р., №24 від 03.11.2005р., б/н від 08.12.2005р., №28 від 16.11.2005р., б/н від 10.04.2006р., б/н від 20.12.2005р., б/н від 18.07.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем продукції за зазначеними накладними підтверджується підписом на накладних в графі „прийняв” представником відповідача. Відповідач підтвердив факт отримання товару.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач частково сплачував заборгованість перед позивачем. Вказані твердження підтверджуються відповідними платіжними дорученнями та прибутково касовим ордером № 13 від 22.01.2009р., наявними в матеріалах справи.

Крім того, в листопаді 2006р. відповідачем було надано позивачу послуги по ремонту автомобіля, що підтверджується накладною №542 від 08.11.2006р. та відповідно до накладної № 955 від 03.12.2008р. позивачу відвантажено продукцію.

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога б/н від 06.04.2009р. про сплату заборгованості в розмірі 48538 грн. 93 коп. (докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи).

Позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, яке виникло за домовленістю сторін. Відповідач своїх зобовязань щодо оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується актом звірки станом на червень 2009р., підписаним між сторонами, де відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 29804грн.80 коп.

Відповідач у відзиві №5559 від 09.06.2009р. також фактично підтвердив про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 29804 грн. 80 коп.

Відповідно до заяви б/н від 13.07.2009р. Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк, останній зменшив розмір позовних вимог, та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 29804грн. 80 коп.

Відповідач у заяві б/н від 13.07.2009р. визнав позовні вимоги у розмірі 29804грн.80коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 29804 грн. 80 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 485 грн. 39коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з квитанцією №976_19 від 12.05.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 485 грн. 38 коп.

На підставі зазначеного, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню держмито в розмірі 00 грн. 01 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 22, 49, 77, 78, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк, до Державного підприємства Донецької виправної колонії № 124 Управління Державного департаменту України з питань виконань покарань в Донецькій області, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Донецької виправної колонії №124 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (83086, м.Донецьк, квартал 883, ЄДРПОУ 08679942, р/р №260079801095 в Кіровськом УСБ м. Донецька, МФО 334323) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (83076, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Куйбишевському відділені ПІБ м. Донецьк, МФО НОМЕР_3) заборгованість в сумі 29804 грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 298 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 191 грн. 89 коп.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (83076, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Куйбишевському відділені ПІБ м. Донецьк, МФО НОМЕР_3) на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі держмито в розмірі 00 грн. 01 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 27.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Курило Г.Є.