Рішення № 6043340, 21.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.09 р. Справа № 37/133пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

припомічнику Левшиній Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сніжне, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство”, м. Сніжне, ідентифікаційний код 00902033

про: усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом відновлення енергопостачання на зазначений обєкт оренди та стягнення збитків в сумі 19200грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача Павлов А.Є. (за довіреністю №б/н від 05.06.2009р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 02.06.2009р. на 23.06.2009р., з 23.06.2009р. на 06.07.2006р., з 06.07.2009р. на 21.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Сніжне (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство”, м. Сніжне (далі Відповідач ) про усунення перешкод у користуванні орендованим ним за договором оренди від 07.05.2005р. майном, розташованим за адресою АДРЕСА_1, відновлення енергопостачання на зазначений обєкт оренди та стягнення заподіяних збитків у сумі 19200грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем його прав за договором оренди від 07.05.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір від 07.05.2008р., рахунки, квитанції до прибутковий касових ордерів, банківські квитанції, претензію №4 від 05.03.2009р., лист-повідомлення, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.28-39).

Заявою від 06.07.2009р. (а.с.41) Позивач просив здійснити заміну неналежного Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство” на належного Відкрите акціонерне товариство „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство”.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство” залучений до участі у справу в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України згідно ухвали від 06.07.2009р., у судове засідання 21.07.2009р. зявився, та надав письмові заперечення проти позову (а.с.45), які ґрунтувалися на нікчемності договору оренди, за яким заявлені вимоги, з огляду на порушення приписів ст.ст. 793 і 794 Цивільного кодексу України.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2008р. Відповідач (Замовник) та Позивач (Виконавець) підписали договір б/н (а.с.9), наступного змісту:

·пункт 1. Замовник зобовязується виділити Виконавцю площу для надання послуг населенню і організаціям у розмірі 1500 кв.м. СТО верхня майстерня, АДРЕСА_1.

·пункт 2. Виконавець зобовязується здійснювати плату за виділену площу з розрахунку 1500грн. на місяць

·Оплату здійснювати щомісячно готівкою в касу підприємства. Сторони у рівному ступені несуть відповідальність за виконання умов договору.

·Строк дії цього договору визначається з 07.05.2008р. по 07.05.2011р.

·Умови договору можуть бути пролонговані. Попередня оплата 35416,33грн. враховується при викупі цієї будівлі (СТО). Умови договору укладаються згідно контракту №335 від 07.05.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень Позивача від 06.07.2009р. (а.с.40) акт приймання-передачі обєкту оренди не складався.

Відповідачем виставлялися рахунки №№ 11 та 12 від 31.10.2008р. (а.с.10), №17 від 13.11.2008р. (а.с.11) за електричну енергію. При цьому, вказані рахунки не містять вказівки правової підстави виникнення відповідних грошових зобовязань та не визначають обєкт, в якому здійснювалося споживання електричної енергії.

Квитанціями до прибуткового касового ордеру №22 від 17.02.2009р., №16 від 24.11.2008р. та №19 від 26.11.2008р. (а.с.11) та банківською квитанцією №1/1 від 26.02.2009р. (а.с.12) підтверджується здійснення Позивачем платежів на користь Відповідача, проте жоден з них не містить посилання на вказані вище рахунки або договір б/н від 07.05.2008р. В свою чергу, рахунки, згадані у квитанціях №16 від 24.11.2008р. та №19 від 26.11.2008р. (а.с.11), до матеріалів справи не надані.

05.03.2009р. Позивач звернувся до Відповідача з претензію №4 про відновлення енергопостачання будівлі СТО „Верхні майстерні”, розташованої за адресою Донецька область, АДРЕСА_1, та відшкодування упущеної вигоди в сумі 19200грн. (а.с.14).

У відповіді на претензію (а.с.15) Відповідач повідомив про те, що не визнає договір оренди від 07.05.2008р., вказав, що перебування Позивача в приміщенні СТО „верхні майстерні” є незаконним, а відключення енергопостачання було здійснене у звязку з несплатою електричною енергії за грудень 2088р. та січень-лютий 2009р.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 21.07.2009р. (а.с.45).

Згідно пояснень, наданих у судових засіданнях, та змісту позовної заяви, Позивач вимагає усунення перешкод саме у спосіб зобовязання Відповідача відновити енергопостачання обєкту оренди, щодо якого підписано договір оренди від 07.05.2005р., в контексті чого судом і розглядаються заявлені немайнові вимоги, оскільки інших перешкод у користуванні Позивачем не зазначено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до усунення перешкод в користуванні орендованим майном шляхом відновлення його енергопостачання та стягненні заподіяних збитків у сумі 19200грн.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, субєктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються на договорі №б/н від 07.05.2008р.

За своєю правовою сутністю і змістом взаємообумовлених прав і обовязків, означений договір підпадає під ознаки договору найму (оренди), в якому Позивач виступає у статусі Орендаря, а Відповідач Орендодавця, що зумовлює необхідність оцінки зазначеного договору, як правової підстави захищуваних шляхом подання розглядуваного позову прав і інтересів Позивача, саме в контексті приписів Цивільного і Господарського кодексів України, що регламентують договори найму (оренди).

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.759, 760 Цивільного кодексу України предмет найму конкретна індивідуально визначена неспоживна річ відноситься до істотних умов договору найму у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки випливають і зі змісту положень ч.ч. 2, 3 ст. 180, ч.ч. 1, 2 ст. 283 та ч .1 ст. 284 Господарського кодексу України.

Як вбачається із договору б/н від 07.05.2008р., та пояснень сторін, наданих у судових засіданнях, сторони предметом орендних правовідносин визначили приміщення будівлі СТО „верхні майстерні”, розташованої по АДРЕСА_1, площею 1500кв.м. обєкт нерухомості у розумінні ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Згадана природа обєкту оренди у сукупності із передбаченим строком орендних правовідносин 3 роки - відповідно до ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України вимагає нотаріального посвідчення договору і його державну реєстрацію. Обовязковість нотаріального посвідчення правочину та його державної реєстрації у передбачених законом випадках встановлена приписами ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України відповідно.

Між тим, судом встановлено, що всупереч наведених приписів, договір оренди від 07.05.2008р. укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, а, відтак, з огляду на п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, згідно якого державна реєстрація правочину обєктивно не може бути здійснена раніше його нотаріального посвідчення державна реєстрація відносно нього не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору зумовлює його нікчемність, тобто недійсність в силу закону у розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, унеможливлює його (договору) правомірність.

В контексті приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, що запроваджують загальне правило про те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, суд вважає за необхідне зазначити, що нікчемність має розповсюджуватися на весь договір оренди від 07.05.2008р. Дійсно, вимога щодо форми договору стосується всього договору в цілому, і її не може бути виокремлено відносно певних пунктів договору.

Судом також враховується, що сторонами належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів нездійснення нотаріального посвідчення договору оренди від 07.05.2008р. у звязку із ухиленням певної сторони від такого посвідчення, до матеріалів справи не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що підписаний сторонами договір оренди площі у будівлі СТО „верхні майстерні” від 07.05.2008р. є нікчемним, погодившись із зауваженнями Відповідача.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний договір не створює жодних передбачених його умовами наслідків, а отже не є правоутворюючим чинником (юридичним фактом) виникнення у сторін кореспондуючих прав та обовязків, Позивач та Відповідач не набували статусу кредитора і боржника відповідно за зобовязаннями, передбаченими умовами договору оренди від 07.05.2008р.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України договір оренди є нікчемним з моменту його вчинення. Висновок суду щодо моменту нікчемності договору оренди кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.

Відсутність належних правових підстав для виникнення у Позивача прав здійснювати орендне використання відповідного майна зумовлює обєктивну неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав.

При цьому суд наголошує, що вказаний договір від 07.05.2008р. взагалі не містить жодних положень, що передбачали б зобовязання Відповідача забезпечувати електропостачання обєкту, розташованого за адресою АДРЕСА_1, або будь-якого іншого обєкту. В свою чергу, відсутність правових підстав для існування у Відповідача зазначеного обовязку перед Позивачем у світлі принципу побудови правопорядку в України, закріпленого в ч. 1 ст. 19 Конституції України, унеможливлює правомірне спонукання Відповідача до здійснення відповідних дій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи про здійснення платежів, у тому числі - за електричну енергію, та рахунки Відповідача щодо її оплати судом до уваги прийматися не можуть, оскільки:

-не вказують на підставу відповідних правовідносин певний договір;

-не створюють підстав для виникнення у Відповідача зобовязань із забезпечення енергопостачання певного обєкту;

-не визначають приналежність споживання електричної енергії до певного обєкту, зокрема - будівлі СТО „верхні майстерні”, розташованої по АДРЕСА_1.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача субєктивного права, що має бути захищене шляхом задоволення цього позову, та обєктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права.

Таким чином, вимоги щодо усунення перешкод у користуванні обєктом оренди шляхом відновлення енергопостачання, судом відхиляються.

Стосовно вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Позивача припиненням енергопостачання, то вказані вимоги також визнаються необґрунтованими. Дійсно, за змістом ст. 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 611 Цивільного кодексу України збитки завжди є наслідком порушення зобовязання (певних субєктивним прав та інтересів). Отже порушення (протиправні дії або бездіяльність) є обовязковою ознакою збитків.

Однак, як було встановлено судом, Позивачем не доведено наданими до матеріалів справи доказами існування у Відповідача перед ним зобовязання забезпечувати енергопостачання будівлі СТО „верхні майстерні”, розташованої по АДРЕСА_1, що унеможливлює існування порушення такого зобовязання, а отже і збитків, як наслідку порушення.

Зважаючи на надану судом правову оцінку договору від 07.05.2008р. та відсутність в матеріалах справи будь-яких інших належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів існування у Відповідача зобовязання перед Позивачем забезпечувати енергопостачання певних обєктів, у тому числі розташованого за адресою АДРЕСА_1, позовні вимоги відхиляються як доказово і юридично неспроможні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позивних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сніжне (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Відкритого акціонерного товариства „Сніжнянське спеціалізоване ремонтне підприємство”, м. Сніжне (ідентифікаційний код 00902033) про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, розташованим за адресою АДРЕСА_1 шляхом відновлення енергопостачання на зазначений обєкт оренди та стягнення заподіяних збитків у сумі 19200грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.07.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя