Рішення № 6043237, 09.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2009 р.Справа № 7/166-09-3221 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна, Одеська область, Миколаївський район, с. Ульяновка

про стягнення 32950,00 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача Мироненко Л.М., за довіреністю.

У судовому засіданні 25.06.2009р. оголошувалась перерва до 09.07.2009р. за правилами ст.77 ГПК України.

Представниками сторін подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна (далі Відповідач) заборгованості у сумі 32950,00 грн., з яких 28348,00 грн. основний борг, 2638,06 грн. пеня, 1644,18 грн. індекс інфляції, 319,76 грн. 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 09.07.2009р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 4086,02 грн. у звязку зі сплатою позивачем суми основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив позивача відмовитись від нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на продовження ділових стосунків у майбутньому.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи та заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

05.07.2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір перевезення №14 (далі Договір), відповідно до якого перевізник (Позивач) зобовязався забезпечити оптимальне транспортне обслуговування та організувати перевезення вантажу.

02.09.2008р. було внесено зміни до Договору та встановлено вартість робіт 28348,00 грн.

Позивачем було виконано умови Договору у повному обсязі, про що 30.12.2008р. сторонами було підписано Акт №1 прийому-передачі виконаних робіт, вартість яких склала 28348,00 грн.

Згідно пункту 5.4 Договору Відповідач повинен перерахувати кошти за отримані послуги у термін, який не перевищує 10 банківських днів з дати отримання рахунку на сплату коштів.

Незважаючи на зазначене, Відповідач не виконав умови Договору та не перерахував кошти за отримані послуги.

Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку 11.03.2009р. була направлена претензія на адресу боржника.

Як вбачається з відповіді Відповідача від 15.04.2009р. заборгованість перед Позивачем у розмірі 28348,00 грн. визнана у повному обсязі, проте у звязку з відсутністю коштів не задоволена.

Відповідно до п.7.6 Договору у випадку прострочення оплати за послуги перевізника відповідно до ст.5 Договору перевізник має право вимагати від клієнта, а клієнт зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Отже, за період прострочення сплати боргу з 10.01.2009р. по 20.05.2009р. (131 день; подвійна облікова ставка НБУ 24%) позивачем нараховано пеню за прострочення сплати боргу у розмірі 2441,81 грн. (28348,00 грн. Х 24% Х 131 день / 365 днів)

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Індекс інфляції за даними Держстату України складає:

- за січень 2009р. 102,9%. Інфляційні: 28348,00 Х 102,9% - 28348,00 = 822,09 грн.;

- за лютий 2009р. 101,5%. Інфляційні: 28348,00 Х 101,5% - 28348,00 = 425,22 грн.;

- за березень 2009р. 101,4%. Інфляційні: 28348,00 Х 101,4% - 28348,00 = 396,87 грн.

Всього: 1644,18 грн.

Три проценти річних складає 305,23 грн. (28348,00 грн. Х 3% Х 131 день / 365 днів).

Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на те, що основна сума боргу була погашена під час розгляду справи, а спір виник в результаті неправомірних дій СТОВ ім. Мічуріна, витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна (Одеська область, Миколаївський район, с. Ульяновка, вул. Леніна, 12. Код ЄДРПОУ 03767647. Р/р 260001630 в ООД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ід. код НОМЕР_1. Р/р НОМЕР_2 в „Райффайзен Банк Аваль”, смт. Миколаївка, МФО НОМЕР_3) 4086 /чотири тисячі вісімдесят шість/ грн. 02 коп. штрафних санкцій, 329 /триста двадцять девять/ грн. 50 коп. державного мита, 312 /триста дванадцять/ грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя Лепеха Г.А.