Рішення № 6037089, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/14227.04.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

Простягнення 191374,38 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Тищук Р.В.- представник за довіреністю № ЕПА-2/03-09 від 19.08.2008 року;

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Енергопром-Альянс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про стягнення 191374,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/142, розгляд справи було призначено на 14.04.2009 року о 17-15.

Представник відповідача 14.04.2009 р. в судове засідання не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/142 від 26.03.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2009 року надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 131978,43 грн. сума заборгованості, 18461,05 грн. пеня, 15383,73 грн. втрачена винагорода, 16359,13 грн. інфляційні витрати, 2304,73 грн. 3 % річних від простроченої суми, 22500,00 грн. послуги адвоката. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову 186696,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2009 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009 року надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 131978,43 грн. сума заборгованості, 19589,14 грн. пені, 16323,77 грн. втрачену винагорода, 16359,13 грн. інфляційні витрати, 2445,74 грн. 3 % річних від простроченої суми, 22500,00 грн. послуги адвоката, 3970,59 грн. податок з доходів фізичних осіб - субєктів незалежної професійної діяльності.

Представник відповідача 27.04.2009 р. в судове засідання вдруге не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/142 від 26.03.2009 р. про порушення провадження по справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(покупець) був укладений договір поставки № 4208УКР2008 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що постачальник (позивач) зобовязується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцю товар (товари), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до пунктів 2.1., 4.1. договору товар, зазначений в специфікації, постачається постачальником окремими партіями згідно з наданим покупцем замовленням. Поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000 р.) на склад покупця та/або в магазини, адреси яких зазначені покупцем у замовленні.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 364778,43 грн., що підтверджується накладними № 27/09-08 від 27.09.2008 року, № 04/10-08 від 04.10.2008 року, № 11/10-08 від 11.10.2008 року, № 08/11-08 від 08.11.2008 року, № 09/12-08 від 09.12.2008 року. Факт отримання відповідачем товару за накладними підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

Відповідно до п. 9.7 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 10 банківських днів з дня отримання товару покупцем.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобовязання щодо оплати поставленого товару по договору виконав частково, сплатив лише 232800,00 грн., в звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 131978,43 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобовязання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві. Проте позивачем був наданий акт звірки взаєморозрахунків, погоджений з відповідачем, в якому останній визнає, що станом на 31.01.2009 року у нього виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 136978,43 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 9.7 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 131978,43 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 16359,13 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2445,74 грн. та пеню - 19589,14 грн. за період прострочення з 10.10.2008 року по 27.04.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 16359,13 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2445,74 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19589,14 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобовязання за період прострочення з 10.10.2008 року по 27.04.2009 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що за прострочку оплати отриманого товару покупець зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобовязань в розмірі 19589,14 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Вимоги щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 16323,77 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 16323,77 грн. мотивовані тим, що кошти, які відповідач не сплатив позивачу згідно договору, могли бути розміщені позивачем на депозитних рахунках на різні строки. За розрахунком позивача середній розмір процентної ставки за період прострочення становить 20 %.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, неодержаний прибуток ( втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому протиправні дії відповідачів є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки, при цьому протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого він мав реальні підстави розраховувати.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

В силу вимог чинного законодавства, позивач повинен довести суду та надати відповідні докази того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були завдані збитки та довести розмір цих збитків. В свою чергу, відповідач для звільнення себе від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, має довести, що збитки завдано не з його вини.

Важливим елементом доведення наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілого особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом встановлено, що розмір упущеної вигоди визначається позивачем умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин, а також позивачем не доведено, що розмір процентної ставки, а тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які утворюють склад цивільного правопорушення, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

За відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а також враховуючи те, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 26470,59 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судові витрати, згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Отже статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Судом встановлено, що 12 березня 2009 року між позивачем та адвокатом Тищук Романом Віталійовичем був укладений договір про надання юридичних послуг № 1280. Згідно додаткової угоди від 17.03.2009 року до договору про надання юридичних послуг № 1280 сторони погодили, що загальна суму договору становить 26470,59 грн. (22500,00 грн. вартість послуг адвоката та 3970,59 грн. податок з доходів адвоката).

На підтвердження сплати позивачем адвокату коштів згідно договору про надання юридичних послуг № 1280 позивачем надані наступні документи :

-акти приймання передачі № 1 від 18.03.2009 року та № 2 від 13.04.2009 року;

-платіжне доручення № 541 від 24.04.2009 року, яке підтверджує перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок одержувача, а саме : Перша Київська Філія ВАТ «ВіЕйБі БАНК»;

-платіжне доручення № 206 від 22.04.2009 року, яке підтверджує перерахування податку в розмірі 3970,59 грн.;

-видатковий касовий ордер та прибутковий касовий ордер від 24.04.2009 року, які підтверджують отримання позивачем коштів в розмірі 22500,00 грн. з р/р 26003300127045 в ВАТ «ВіЕйБі БАНК»та видачу готівки в розмірі 22500,00 грн. директору позивача Бакаєву Д.Г.

Зазначені докази у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року N 22 та Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 637 від 15.12.2004 р., не є належними доказами сплати та отримання адвокатом Тищук Романом Віталійовичем грошових коштів від позивача в розмірі 22500,00 грн.

При цьому судом враховано, що пунктом 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Ухвалою суду витребовувались зазначені докази, проте позивачем не надані копії з касової книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті та видаткові касові ордери, які б відображали видачу Тищуку Роману Віталійовичу готівки в сумі 22500,00 грн. Видатковий касовий ордер, який підтверджує видачу готівки в розмірі 22500,00 грн. директору позивача Бакаєву Д.Г., не є доказом, який підтверджує отримання зазначених коштів адвокатом Тищуком Романом Віталійовичем.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем документально не підтверджено факту сплати коштів адвокату, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачу витрат, які повязані з оплатою послуг у розмірі 26470,00 грн. за рахунок позивача

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 546, 549, 551, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 192, 193, 232, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Рижська, 8А, код 35073676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»(юридична адреса 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27 «А», поштова адреса 04210, м. Київ, - 210, а/с 233 код 35394244) 131978,43 грн. основний борг, 19589,14 грн. пені, 2445,74 грн. 3 % річних від простроченої суми, 16359,13 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 1703,72 грн. державного мита, 107,68 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Альянс»(юридична адреса 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27 «А», поштова адреса 04210, м. Київ, - 210, а/с 233 код 35394244) з Державного бюджету України державне мито в сумі 264,72 грн., що перераховане платіжним дорученням № 184 від 19.03.2009 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 12.05.2009 р.