Ухвала суду № 6036128, 29.07.2008, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-497/08

РІШЕНННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2008 року Червонозавлдський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М.

при секретарі - Буклей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства " Нікопольське

автотранспортне підприємство" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та

компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року ОСОБА_2В. звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 1983 року перебував у трудових відносинах с відповідачем, з 26.06.2000 року обіймав посаду голови правління товариства. 20.08.2001 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (банкрутство).

Також, у позові зазначив, що 22.12.2000 року було опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Нікопольське автотранспортне підприємство" і 01.02.2007 року провадження у справі було закрито.

Оскільки відповідач на його звернення від 12.06.2007 року по виплату заборгованості по заробітній платі не реагує, просив суд стягнути із відповідача невиплачену йому на момент звільнення заробітну плату у розмірі 8003, 88 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 7362, 49 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і пояснив суду, що з вимогою звернувся після того, як йому стало відомо про відновлення платоспроможності підприємства.

У судовому засіданні представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову заперечували і просили відмовити у задоволенні позову. Пояснили, що 31.05.2001 року рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі № Б 26/137/00 ВАТ „Нікопольське автотранспортне підприємство" визнано банкрутом і було призначено ліквідатора.

Позивач у місячний термін після опублікування оголошення про банкрутство підприємства з заявою про грошові вимоги та з документами, що їх підтверджують, не звертався, тому його вимоги не було включено до реєстру вимог кредиторів.

01.02.2007 року господарський суд Дніпропетровської області у справі № Б 26/137/00 затвердив звіт ліквідатора ВАТ "Нікопольське АТП" відповідно до якого підприємство погасило всю заборгованість станом на 31.05.2001 року перед усіма кредиторами та закрив справу про банкрутство. Платоспроможність підприємства поновлена. Тобто, всі борги підприємства ухвалою суду визнані погашеними, в тому числі і борг із заробітної плати перед ОСОБА_1. Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», незаявлені вимоги ОСОБА_1, на думку відповідачів, вважаються погашеними і в подальшому не повинні розглядатися.

В судове засідання 29.07.2008 року представники відповідача не з'явилися, подали заяву про слухання справи у відсутності представника ВАТ «Нікопольське АТП» (а.с. 162)

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що ОСОБА_1 з 02.021983 року перебував у трудових відносинах з ВАТ "Нікопольське автотранспортне підприємство", з 26.06.2000 року обіймав посаду голови правління товариства, з якої наказом № З від 16.06.2001 був звільнений 20.08.2001 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (банкрутство підприємства), (а.с. 3-4)

07.11.2000 року Арбітражним судом Дніпропетровської області було відкрито

провадження у справі про банкрутство ВАТ "Нікопольське автотранспортне підприємство"

(справа № Б26/137) (а.с. 80).

31.05.2001 року постановою арбітражного суду від 31.05.2001 року боржника (ВАТ

"Нікопольське АТП") визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

Зазначені обставини підтверджуються також даними, що містяться в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007 року у справі № Б26/137 00 про визнання ВАТ "Нікопольське АТП" банкрутом, якою затверджено звіт ліквідатора ОСОБА_5 та закрито провадження у справі, (а.с. 25-28).

Тобто, платоспроможність боржника відновлено і ВАТ "Нікопольське АТП» продовжує підприємницьку діяльність (а.с. 79).

Відповідно до ст. . 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Право на звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком.

Судом встановлено, що на момент звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було.

ВАТ «Нікопольське АТП» відмовило позивачу у видачі довідки про розмір заборгованості з заробітної плати, і, у судовому засіданні, в обґрунтування своєї відмови представник підприємства зазначив, що такі дані на підприємстві відсутні, оскільки ОСОБА_6, як керівник підприємства, у 2001 році не передав ліквідатору відповідні бухгалтерські документи щодо нарахування та виплати заробітної плати, (а.с. 6, 8, 41).

Як пояснив у судовому засіданні позивач, реєстр нарахованої заробітної плати з 04.1998 року по 04.2001 року був ним переданий ліквідатору і, як підтвердження, надав суду ксерокопію акта прийому передачі документації від 13.06.2001 року (а.с. 51, 58, 60).

З відомості заборгованості по заробітній платі перед працівниками ВАТ «Нікопольське АТП», складеної ліквідатором ОСОБА_5 вбачається, що розмір заборгованості підприємства перед ОСОБА_6 складає 8762 грн. 90 коп. (а.с. 91).

Як вбачається з платіжних відомостей на видачу заборгованості з заробітної плати працівникам ВАТ «Нікопольське АТП», наданих відповідачем, період порушення справи про банкрутство, ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі не отримував (а.с. 167-179).

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Тому, суд вважає доведеним ту обставину, що в порушення ст. . 116 КЗпП України, при звільненні ОСОБА_1 з ВАТ «Нікопольське АТП» з ним остаточний розрахунок проведено не було і задовольняє позов у межах заявлених вимог, а саме в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 8003 грн. 88 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати в сумі 7362 грн. 49 коп.3адоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів і протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

З наданого позивачем розрахунку компенсації у розмірі 7362, 49 грн., вбачається, що його складено станом на липень 2007 року за період з 1999 року (а.с. 9-11, 13), тобто розрахунок зробленій за період порушення справи про банкрутство ВАТ «Нікопольське АТП» . Як зазначалось вище, справу про банкрутство порушено 07.11.2000 року ( а.с. 80), а закрито 07.02. 2007 року.

Суд не приймає, як заперечення проти позову, пояснення представників відповідачів, що ОСОБА_1 з вимогою щодо виплати заробітної плати у визначений місячний термін не звертався.

Так, виходячи із змісту ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подання до господарського суду вимоги щодо виплати заробітної плати є правом, а не обов'язком працівника. Крім того, термін подання вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі даною нормою не обмежений.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про оплату праці", на яку посилається відповідач, у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про банкрутство".

Згідно із Законом України від 30.06.1999 року № 784-ХІУ цей Закон ("Про банкрутство") викладено у новій редакції.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватися Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дійсно, Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 31) передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Але зазначена норма не стосується вимог працівників щодо виплати заборгованості з заробітної плати, які є привілейованими і повинні погашатися у другу чергу незалежно від того, заявлені вони чи ні. Як зазначалось вище, відповідно до змісту ст. 14 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін подання вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі не обмежений. Зазначене узгоджується із змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до даних, що містяться в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2007 року у справі № Б26/137/00, 30.01.2007 року надійшов звіт ліквідатора про завершення ліквідаційної процедури та відновлення платоспроможності банкрута ВАТ "Нікопольське АТП" (а.с. 21-28).

Із змісту звіту ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_5 вбачається, що колишні працівники ВАТ "Нікопольське АТП" свої вимоги до господарського суду не подавали. З причини відсутності первинної бухгалтерської документації з підтвердженням суми заборгованості по заробітній платі, ліквідатором була включена заборгованість по даним звітності підприємства в Нікопольське УПФ України і в результаті проведеної роботи щодо виявлення кредиторів, борги із заробітної плати погашені на суму, що перевищує дані звітності Нікопольського УПФ України.

Також у звіті ліквідатора зазначено, що ВАТ "Нікопольське АТП" має достатню кількість оборотних засобів, які дають можливість погасити знов виявлену заборгованість у повному обсязі, і, що залишок сум для погашення заборгованості із заробітної плати на рахунку підприємства складає станом на 22.01.2007 року 32678, 73 грн. (а.с 153-157).

Зазначений звіт було затверджено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2007 року у справі № Б26/137/00 (а.с. 125-128).

Таким чином, ухвалою суду затверджений звіт ліквідатора, який передбачав можливість погашення знов виявленої заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. . ст. 81, 88 ЦПК України суд вважає правильним стягнути із відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 80 грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 30 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. . 12 ч. 4 ст. 14, ст. . 31 ч. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст. ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України ,

суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Нікопольське автотранспортне підприємство" (53207 м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. . К. Лібкнехта, 165, р/р 2600230175052 у Нікопольському відділенні Промінвестбанку, МФО 305534 код по ОКПО 03113443) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 8003 (вісім тисяч три) грн. 88 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Нікопольське автотранспортне підприємство" (53207 м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. . К. Лібкнехта, 165, р/р 2600230175052 у Нікопольському відділенні Промінвестбанку, МФО 305534 код по ОКПО 03113443) у судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп.

У позові ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 7362 грн. 49 -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.