Постанова № 6028196, 14.10.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а- 3743/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14» жовтня 2008 року 10 год. 35 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мартинюк О.О.,

відповідача: представник Шекель Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рівненського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема» про стягнення витрат на підвищення кваліфікації вивільненого працівника в сумі 664,96 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 664,96 грн. - витрат на підвищення кваліфікації вивільненого працівника. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що 26.12.2006 р. Рівненським міським центром зайнятості було зареєстрованого як безробітного гр. ОСОБА_3, вивільненого із ТОВ «Радема». В звязку з неможливістю працевлаштування даного громадянина без проходження ним підвищення кваліфікації, позивач направив його на підвищення кваліфікації з витратами служби зайнятості. Вартість навчання на курсах «Основи компютерної грамотності» склала 130,50 грн., сума виплаченої в період підвищення кваліфікації матеріальної допомоги 534,46 грн., всього загальна сума витрат державної служби на підвищення кваліфікації гр. ОСОБА_3 склала 664,96 грн. Згідно звіту про заплановане вивільнення працівників та у звіті про фактичне вивільнення працівників, поданих ТОВ «Радема» до Рівненського міського центру зайнятості, зазначено дату підвищення кваліфікації гр. ОСОБА_3 09.07.2004 року. Таким чином, громадянин протягом двох років, що передували вивільненню, не підвищував свою кваліфікацію та не одержав суміжну професію за попереднім місцем роботи. А тому, позивач вважає, що на підставі п. 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач повинен перерахувати на рахунок центру зайнятості виплачені на підвищення кваліфікації вивільненого працівника кошти в сумі 664,96 грн.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, вважає його необґрунтованим та безпідставним. В судовому засідання представник відповідача зазначив, що у відповідності до направлення на працевлаштування № 17000803250006001 від 25.03.08. та наказу АТЗТ „Фірма Одяг» № 14к від 26.03.08. ОСОБА_3 прийнятий на посаду електромонтера. За кваліфікацією ОСОБА_3 слюсар КВПіА, яку отримав під час навчання в Рівненському технічному училищі № 2. За цією ж спеціальністю з 25.06.02. по 20.12.06 р. працював на підприємстві ТОВ «Радема». 04.02.2004 року рішенням атестаційної комісії підприємства ОСОБА_3, присвоєний за цей період часу кваліфікаційний V розряд слюсаря КВПіА. З 14 квітня по 09 липня 2004 року він пройшов перепідготовку в Державному навчально-курсовому комбінаті Рівненської обласної ради шляхом курсового і виробничого навчання і отримав суміжну професію «Машиніст компресорних установок». Після звільнення з ТОВ «Радема», ОСОБА_3 перед наступним працевлаштуванням був направлений і навчався на курсах підвищення кваліфікації «Основи компютерної грамотності» з 09.02.2007 по 12.03.2007 року по ініціативі Позивача . Закінчені НИМ курси не відносяться до підвищення його кваліфікації, оскільки він за фахом «слюсар КВПіА», а при прийнятий на роботу в АТ ЗТ «Фірма «Одяг» в якості електромонтера. Представник відповідача вважає, що твердження Позивача про те, що працевлаштування ОСОБА_3 було неможливе без проходження ним підвищення кваліфікації не відповідає дійсності. Підвищення кваліфікації з 09 лютого по 12 березня 2007р. ОСОБА_3 відбулося не за його професією, не впливало на розширення знань, навичок за наявною у нього професією. В звязку з викладеним, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 20 грудня 2006 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України по скороченню штату працівників з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема» з посади слюсаря КВПіА було звільнено гр. ОСОБА_3 26 грудня 2006 року його було зареєстровано як безробітного у Рівненському міському центрі зайнятості.

Пунктом 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено обовязок підприємств, організацій і установ при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, повідомляти про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості згідно затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.05р. №420 форми №4-ПН, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, дати підвищення кваліфікації, розмір оплати праці вивільнюваних працівників, а в десятиденний строк після вивільнення направляти списки фактично вивільнених працівників. Згідно звіту про заплановане вивільнення працівників за станом на 19.10.2006 року та звіту про фактичне вивільнення працівників за станом на 20.12.2006 р., поданих ТОВ «Радема» до Рівненського міського центру зайнятості, гр. ОСОБА_3 протягом двох років, що передували вивільненню, не підвищував свою кваліфікацію та не одержав суміжну професію за попереднім місцем роботи, дата останнього підвищення кваліфікації 09.07.2004 року.

В звязку з неможливістю працевлаштування гр. ОСОБА_3 без проходження ним підвищення кваліфікації, позивач направив його на навчання на курси підвищення кваліфікації «Основи компютерної грамотності». Після підвищення кваліфікації за направленням Рівненського міського центру зайнятості гр. ОСОБА_3 був працевлаштований на Акціонерне товариство закритого типу «Фірма «Одяг». Вартість навчання даного громадянина на курсах підвищення кваліфікації склала 130,50 грн. Крім того, позивачем на період професійної підготовки на курсах гр. ОСОБА_3 було виплачено матеріальну допомогу у розмірі 534,46 грн. Таким чином, загальна сума витрат державної служби зайнятості на підвищення кваліфікації зазначеного громадянина склала 664,96 грн.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією звіту про заплановане вивільнення працівників ТОВ «Радема» від 19.10.2006 р. (а.с.10), копією звіту про фактичне вивільнення працівників від 20.12.2006 р.(а.с. 11), копією персональної картки безробітного ОСОБА_3 (а.с.16), копією трудової книжки гр. ОСОБА_3.(а.с.9), копією довідки про виплачену матеріальну допомогу (а.с.6), копією листа Рівненського обласного центру зайнятості про вартість навчання від 09.04.2008 р. (а.с.7), копією розрахунку загальної суми відшкодування (а.с.5), копією корінця направлення на працевлаштування від 25.03.2008 року (а.с.8), копіями платіжних доручень від 16.03.07 р. (а.с.14) та від 30.03.07 р. (а.с.12), копіями відомостей виплат по матеріальній допомозі в період професійного навчання за лютий, березень 2007 р. (а.с.13,15), копією атестата № 4016 від 25.07.1979 р. (а.с.27), копіями свідоцтв про підвищення кваліфікації (а.с.28), копією наказу АТЗТ «Фірма «Одяг» № 14-к від 26.03.208 року (29).

Згідно з ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання; надає послуги по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що працевлаштуванням слід вважати сприяння державних і громадських органів громадянам, яким потрібна допомога у виборі виду й місця роботи.

Відповідно до пункту 2 цієї ж статті державна служба зайнятості має право оплачувати вартість професійної підготовки осіб працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальну допомогу у розмірах передбачених законодавством України про зайнятість населення.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про занятість населення» встановлено, що діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Згідно з п.4 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Як вбачається з довідки Рівненського обласного центру зайнятості від 09.04.2008 р. (а.с.7) вартість навчання гр. ОСОБА_3 на курсах підвищення кваліфікації склала 130,50 грн., а згідно довідки Рівненського міського центру зайнятості (а.с.6) та відомостей виплат за видами забезпечення (а.с.13,15) розмір виплаченої матеріальної допомоги на період професійної підготовки становить 534,46 грн.

Отже, загальна сума витрат державної служби зайнятості на підвищення кваліфікації зазначеного громадянина і яка підлягає стягненню з відповідача становить 664,96 грн.

Доводи відповідача в заперечення позовних вимог не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, спростовуються викладеним вище, зокрема ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення», а тому є безпідставними.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема» (33009, провулок Робітничий, 1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 31430797, рахунок 26002301587401 в ЦВ «Промінвестбанк» м. Рівне, МФО 333335) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33028, вул. Кавказька, 4, м. Рівне), одержувач: Управління ДКУ в м. Рівне, код ЄДРПОУ 22586331, рахунок 37172974900002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017 - витрати державної служби зайнятості на підвищення кваліфікації гр. ОСОБА_3 в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 96 коп.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 17 жовтня 2008 року.

Головуючий: В.М.Шарапа