Рішення № 6026753, 24.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.09 Справа № 11/173

За позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОГРЕС - СЛ", м. Луганськ

про стягнення 6477 грн. 42 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 18.11.2000 Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області;

від відповідача не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані згідно із договором-заявкою б/н від 25.09.2008 транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у сумі 5000 грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 107 грн. 42 коп., збитків внаслідок інфляції в сумі 680 грн. 00 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. 00 коп., витрат на телефонні переговори 190 грн. 00 коп., а також судових витрат, повязаних з прибуттям позивача до господарського суду Луганської області.

В процесі судового розгляду справи позивачем додатково заявлені до стягнення з відповідача витрати, повязані з вибуттям та прибуттям до господарського суду Луганської області позивача та його представника, у розмірі 623 грн. 08 коп.

Вказану заяву позивача судом прийнято до розгляду.

Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Вимоги ухвал суду у даній справі позивачем не виконані.

Відповідач в судове засідання жодного разу не прибув, причини невки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою процесуальних документів господарського суду.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідач не надав, у звязку з чим на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального коексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши позивача, суд встановив такі обставини.

25.09.2008 сторонами у даній справі був укладений договір б/н про надання транспортно - експедиційних послуг (далі за текстом договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Перевізник (позивач у справі) згідно з договором заявкою Експедитора (відповідача у справі) здійснює перевезення вантажу автотранспортом по території України. Умови перевезення узгоджені сторонами договору у пункті 1.2 догвоору, зокрема, вартість послуг перевезення визначена у розмірі 10000 грн. (5000 грн. на вивантаженні, 5000 грн. протягом 3 днів).

Відповідно до умов пункту 3.1 догвоору Перевізник надає Екпедитору для оплати рахунок, оригінали ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт.

Крім того, відповідно до умов пункту 2.2.4 договору позивач повинен був предявити відповідачеві протягом 3-х банківських днів документи, що підтверджують належне виконання доручення у строки, оговорені у Замовленні.

В обовязки відповідача згідно з пунктом 2.1.4 договору входить оплата позивачеві вартості транспортних послуг після отримання документів, що підтверджують належне виконання доручення у строки, обумовлені у Заявці.

Як доказ виконання взятих на себе за договором зобовязань позивач надав суду накладну на відвантаження № 0000000136 від 26.09.2008 (а.с. 13).

Послуги перевезення відповідачем були оплачені частково у сумі 5000 грн. 00 коп., як це зазначив позивач у позовній заяві, решта обумовлених договором грошових коштів у розмірі 5000 грн. 00 коп. відповідачем позивачеві сплачена не була. У звязку з цим, за доводами позивача, ним за адресою відповідача: м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 9, оф. 323, було надіслано претензію № 3 від 17.03.2009 (а.с. 16) з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 5000 грн. 00 коп., а також 3% річних та інфляційні нарахування на суму заборгованості. Докази надсилання вказаної претензії за зазначеною у ній адресою позивачем суду не надані.

Доказів виконання умов пунктів 2.2.4 та 3.1 договору щодо надсилання відповідачеві оригіналів документів (рахунку, ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт) позивачем до позовної заяви додано не було.

В процесі судового розгляду справи, а саме 23.07.2009 позивачем суду було надано оригінал фіскального чеку від 14.07.2009 про надсилання на адресу відповідача акту здачі-прийняття робіт від 26.09.2008. Акт був підписаний відповідачем без зауважень та заперечень. Відповідно до вказаного акту вартість наданих позивачем відповідачеві транспортних послуг склала 5000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Також до матеріалів справи позивачем надано копію факсокопії акту звірення взаємних розрахунків сторін станом на 01.07.2009, відповідно до якого сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги склала 5000 грн. 00 коп.

Гарантійним листом від 01.07.2009 (а.с. 39) відповідач зобовязався у термін до 01.09.2009 повернути кошти в сумі 5000 грн. згідно договору б/н від 25.09.2008.

Під час судового розгляду справи відповідач факт надання позивачем обумовлених договором заявкою транспортних послуг, а також факт підписання акту приймання передачі виконаних робіт, акту звірення розрахунків та гарантійного листа не спростував.

При цьому в акті № ОУ-0000012 від 26.08.2008 здачі прийняття виконаних робіт міститься посилання на факт здійснення вантажних перевезень по маршруту м. Моршин м. Луганськ та надання експедиційних послуг на загальну суму 5000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Доказів сплати відповідачем позивачеві 5000 грн. 00 коп., про що йдеться у позовній заяві, ані позивачем, ані відповідачем суду під час судового розгляду справи не надані.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі за текстом Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до приписів пунктів 3.1, 3.8, 3.9 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки. Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим Договором.

Договір-заявку від 25.09.2008 про надання транспортно-експедиційних послуг сторонами у справі було укладено шляхом обміну факсограмами, що відповідає приписам Правил та не суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема, статтям 205, 207 Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України, а саме частиною 1 вказаної норми, встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; провізна плата визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Сторонами у даній справі в укладеному ними договорі було визначено вартість послуг 10000 грн.

В той же час згідно із складеним та підписаним сторонами договору акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) вартість послуг позивача була визначена у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, на час звернення позивача до суду з даним позовом вартість наданих позивачем послуг у розмірі 5000 грн. 00 коп. відповідачем сплачена не була, незважаючи на відсутність претензій відповідача стосовно якості наданих позивачем послуг.

Разом з цим позивачем під час судового розгляду справи суду не надано доказів дотримання умов пункту 3.1 укладеного сторонами договору стосовно необхідності предявлення відповідачеві для оплати рахунку та оригіналів ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу.

Документів у підтвердження дати фактичного складення акту здачі прийняття робіт (наданих послуг) позивачем суду не надано. Згідно з умовами укладеного сторонами договору акт виконаних робіт не міг бути складений сторонами договору одночасно в одному місці в день відвантаження товару за товарно транспортною накладною, оскільки це суперечить сутності правовідносин сторін за договором від 25.09.2008 про надання транспортно експедиційних послуг, адже доставку вантажу у пункт призначення (пункт вивантаження) згідно з умовами договору здійснює лише перевізник (позивач у даній справі), після чого документи у підтвердження факту доставки вантажу повинні передаватися відповідачу як експедитору, який не був присутній на місці доставки вантажу.

Одночасно з цим акт здачі прийняття робіт (наданих послуг), підписаний обома сторонами договору без зауважень та заперечень, а також відповідна товарно транспортна накладна є безумовною підставою для вимоги позивача про оплату наданих ним відповідачеві послуг.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням факту визнання відповідачем у справі існування заборгованості за надані позивачем автотранспортні послуги у розмірі 5000 грн. 00 коп. згідно з гарантійним листом та факту підписання обома сторонами договору акту приймання передачі виконаних робіт і наявності відповідної товарно транспортної накладної суд доходить висновку про наявність у відповідача обовязку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані відповідачеві послуги з перевезення вантажу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 107 грн. 42 коп., збитків внаслідок інфляції в сумі 680 грн. 00 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. 00 коп., витрат на телефонні переговори 190 грн. 00 коп., а також судових витрат, повязаних з прибуттям позивача до господарського суду Луганської області.

Позивачем під час судового розгляду справи не надано доказів дотримання умов пункту 3.1 договору стосовно надсилання відповідачеві рахунку на оплату наданих послуг, а також оригіналу ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу та акту виконаних робіт. Строк, протягом якого відповідач повинен виконати зобовязання з оплати наданих позивачем послуг, відповідно до умов договору складає 3 дні, при цьому сторонами договору не визначено, з якої саме дати чи події повинен обчислюватися вказаний строк. З урахуванням умов пункту 3.1 договору зобовязання з оплати наданих позивачем послуг у будь-якому випадку повинно виконуватися відповідачем після отримання від позивача оригіналів документів, визначених пунктом 3.1 договору.

Доказів надсилання на адресу відповідача до моменту звернення до суду з даним позовом визначених умовами пункту 3.1 договору документів позивачем під час судового розгляду справи надано не було, у звязку з чим відсутні підстави для висновку про наявність прострочення зобовязання відповідача з оплати наданих позивачем послуг.

Докази надсилання на адресу відповідача наявної у матеріалах справи претензії № 3 від 17.03.2009 з вимогою про сплату заборгованості позивачем також надані не були, що не дає підстав для застосування приписів ст. 530 Цивільного кодексу України під час визначення моменту початку прострочення відповідача з оплати наданих позивачем послуг.

За таких обставин, враховуючи недоведеність матеріалами справи та її фактичними обставинами факту прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, підстави для нарахування 3% річних та збитків від інфляції відсутні, тому у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Спростовується матеріалами справи та її фактичними обставинами також і вимога позивача про стягнення з відповідача 500 грн. 00 коп. моральної шкоди. Позивачем не доведено фактичного спричинення йому моральної шкоди, а також не доведено вини відповідача у спричиненні такої шкоди.

На підлягають задоволенню також і вимоги позивача про стягнення з відповідача 190 грн. 00 коп. витрат на переговори. За своєю правовою природою вказані витрати не є судовими витратами, оскільки не повязані з судовим розглядом справи. До того ж, позивачем під час судового розгляду справи ніяким чином документально не підтверджено наявність таких витрат, не доведено виникнення їх з вини відповідача та не визначено їх правову природу.

Вимога про стягнення з відповідача 623 грн. 08 коп. витрат, повязаних із прибуттям позивача до господарського суду Луганської області для участі в судовому засіданні, підлягає задоволенню у сумі 311 грн. 54 коп., яка складається з вартості залізничних квитків ОА №777559, ОА №777558, ОА № 777576, ОА №777577 (а.с. 20), які були використані особисто позивачем для прийняття участі у судовому засіданні 09.07.2009 (явка представників сторін у справі ухвалою господарського суду Луганської області від 24.06.2009 була визнана обовязковою). Необхідність здійснення іншої частини заявлених до стягнення витрат позивачем суду не доведена.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги є обгрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача 5000 грн. заборгованості за надані послуги, а також 311 грн. 54 коп. витрат, повязаних з прибуттям позивача в судове засідання господарського суду Луганської області. Витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автопрогрес СЛ», м. Луганськ, кв. Стєпной, буд. 21, кв. 94, код 35399981, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, заборгованість за надані послуги у розмірі 5000 грн. 00 коп., витрати, повязані з розглядом справи, у розмірі 311 грн. 54 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 78 грн. 74 коп. та 241 грн. 33 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.О. Москаленко