Рішення № 6025798, 21.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.09 Справа№ 25/201

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства «Рустікал»(м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 2002,44 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_4-представник,довіреність від 13.07.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) до Приватного підприємства «Рустікал»(м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2002,44 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.08.2009 року. Ухвалою від 14.08.2009 року розгляд справи відкладено до 21.08.2009 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2009 року, про відкладення від 14.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 21.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 66,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2009 року, про відкладення від 14.08.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується записом під №15 вихідної коеспонденції господарського суду Львівської області від 10.08.2009 року, записами під №8 та №9 від 18.08.2009 року,а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.08.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24.11.2007 року між Суб»єктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) (надалі позивач, виконавець) та Приватним підприємством «Рустікал»(м.Львів) (надалі відповідач, замовник) укладено договір №2411 на розміщення реклами. Вартість договору становить 1407,00 грн.

Взяті на себе зобов»язання, згідно п. 1.1 договору щодо розміщення рекламних матеріалів в журналі «Про меблі»виконавець виконав, про що свідчать складені та підписані акти приймання-здачі виконаних робіт.

Щодо оформлення виконаних робіт станом на 28.11.2007 року на суму 281,40 грн., то акт приймання-здачі робіт не повернений. Проте, згідно п.4.3 договору, у випадку неповернення підписаного належним чином акту виконаних робіт та за відсутності письмових претензій до наданих послуг впродовж 5-ти робочих днів, послуги вважаються виконаними виконавцем та прийнятими замовником у повному об»ємі та без зауважень.

За твердженням позивача, замовник в повному обсязі не розрахувався за надання рекламних послуг, чим порушив п.п. 1.1, 4.2 договору, згідно якого замовник зобов»язувався оплатити за надання рекламних послуг на умовах 100% попередньої оплати, згідно виставлених рахунків не пізніше 5 (п»ять) банківських днів до дати розміщення реклами.

На день подання позовної заяви ПП «Рустікал»сплачено 281,40 грн. щодо виконаних робіт станом на 17.01.2008 року.

За підрахунком позивача, сума боргу становить 1125,60 грн.

22.04.2009 року відповідачу направлено претензію про повернення заборгованості, однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді.

18.07.2009 року відповідачу було направлено для підписання акт звірки взаєморозрахунків, проте, відповідач не повернув належно оформлений та підписаний акт звірки.

Згідно п.6.5 договору, відповідач зобов»язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення. Розмір пені, за підрахунком позивача, становить 376,84 грн.

В судовому засіданні 21.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 66,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 1191,60 грн.

Крім того, своїми діями та простроченням виконання зобов”язань відповідач змусив позивача, окрім зменшення розміру обігових коштів, необхідності обмежити свою господарську діяльність, в зв”язку з потребою судового врегулювання даного спору, керуючись наданим ч.1 ст. 59 Конституції України правом на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, Суб»єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 змушена була залучити до участі у справі юриста Калиновську О.М. для підготовки позовної заяви та представлення інтересів позивача у суді, з яким 15.06.2009 року було укладено договір №2 про надання правової допомоги на суму 500 (п”ятсот) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 ГПК України, до судових витрат відносяться витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) до Приватного підприємства «Рустікал»(м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 1191,60 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1153 від 03.08.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №1154 від 03.08.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Приватного підприємства «Рустікал»(м.Львів, вул..Чайковського,27, р/р 26007180 в ЗАТ ПУМБ МФО 385350, код ЄДРПОУ 22370654, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ВАТ «Електрон Банк», МФО 325213, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 1 191 (одну тисячу сто дев»яносто одну) грн. 60 коп. боргу, 500 (п»ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги юриста, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя