Рішення № 6023572, 13.07.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2009 р.Справа № 16/55-09-1724 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

З участю представників сторін:

Від позивача: Олефіренко К.В. за довіреністю № 7 від 24.01.09р.

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні ( з оголошенням перерви згідно ст.77 ГПК України) справу за позовом Ізмаїльської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, а також за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради про визнання частково недійсним договору, визнання права на право оренди, визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Ізмаїльська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту СПД ОСОБА_3) про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладеного між сторонами по справі. В обґрунтування заявленого позову позивач наполягає на невиконанні відповідачем прийнятих на себе за вказаною угодою зобовязань з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийнятті Ізмаїльською міською радою рішення від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Тельмана, 3-б”.

Не погоджуючись з позовними вимогами, СПД ОСОБА_3 27.04.2009р. звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 3049) по справі №16 / 5509 1724 до Ізмаїльської міської ради, у відповідності до якої СПД ОСОБА_3 просить суд визнати частково недійсним укладений між сторонами по справі договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в частині умов п. 3.1 даної угоди щодо зобовязання відповідача розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі, визнати за відповідачем право на право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі, а також визнати недійсним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б”.

Ухвалою від 29.04.2009р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву СПД ОСОБА_3 було прийнято до розгляду та зустрічні позовні вимоги обєднані зі справою № 16 / 5509 1724 в одне провадження.

В свою чергу, у судовому засіданні представником позивача було надано суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивачем було доповнено правове обґрунтування заявленого позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.08.2006р. Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення №161-V „Про продаж права оренди земельної ділянки по вул. Тельмана, 3-б”, згідно з яким позивачем було вирішено продати за конкурсом право оренди земельної ділянки по вул. Тельмана, 3-б площею 0,3004 га, призначеної для багатофункціонального приміщення з комплексом споруд.

За результатами конкурсу 30.10.2006р. між Ізмаїльською міською радою (Продавець) та СПД ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, у відповідності до умов п. 1.1 якого Продавець передає за плату, а Покупець приймає право на передачу в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3004 га, розташовану по вул. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі Одеської області.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 3.1 договору ціна продажу права оренди земельної ділянки за договором була визначена сторонами у розмірі 15.100 грн., які Покупець зобов'язувався сплатити Продавцеві у строк до 10.11.2006р. На виконання наведених умов договору платіжним дорученням №49 від 09.11.2006р. відповідачем було перераховано Продавцю грошову суму у розмірі 15.100 грн.

Крім того, за умовами п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. відповідачем було прийнято на себе зобовязання розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на протязі одного року.

Однак, як вбачається з пояснень позивача та, власне не заперечується і відповідачем, до теперішнього часу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено не було.

Відповідно до умов п. 4 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в якості однієї з підстав для розірвання даної угоди сторонами було визначено невиконання Покупцем обовязків, передбачених цим договором.

Враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором зобовязань з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення від 28.11.2008р. №1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. Тельмана, 3-б”.

Як вбачається з листа за вих..№ 15/01-13-3224 від 10.01.2009р., Ізмаїльська міська рада звернулася до відповідача з пропозицією розірвати договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. Однак, дана пропозиція була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач по спливу вже більш ніж два роки після укладення договору так і не звернувся до Ізмаїльської міської ради з питання розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак, такий проект розроблений не був, що, в свою чергу, свідчить про невиконання відповідачем прийнятих на себе за умовами п.3.1 вказаної угоди зобовязань, позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладеного між сторонами по справі.

В свою чергу, СПД ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою про визнання частково недійсним укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в частині умов п. 3.1 даної угоди, якими встановлено зобовязання відповідача розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі, визнання за відповідачем право на право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі, а також визнання недійсним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б”.

Враховуючи правові підстави, покладені сторонами в обґрунтування заявлених позовних та зустрічних позовних вимог, а також зміст цих вимог, суд вважає за необхідне дослідити, насамперед, правову природу укладеного між сторонами по справі договору з урахуванням специфіки його предмету та здійснити правовий аналіз зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними умов п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., якими встановлено зобовязання відповідача розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі.

Як було зазначено по тексту рішення вище, предметом спірного договору купівлі-продажу сторонами було визначено право на передачу в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,3004 га, розташованої по вул. Тельмана, 36 у м. Ізмаїлі Одеської області.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Крім того, статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єктами цивільних прав є те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів цивільних правовідносин. Дійсно, як вірно зазначає відповідач у своєму відзиві на позов, у даному випадку об'єктом правовідносин купівлі-продажу, які виникли між сторонами по справі на підставі вищезазначеного договору, є право оренди земельної ділянки загальною площею 0,3004 га, розташованої по вул. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі Одеської області.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. №161-ХІ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Крім того, за нормами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладені приписи Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може бути предметом відчуження за договором купівлі-продажу, при цьому характер цього права обумовлює специфіку відповідного договору.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_3 посилається на те, що момент набуття покупцем за договором купівлі-продажу права власності на придбаний об'єкт цивільного обігу, яким у даному випадку фактично є право на право оренди, не може бути пов'язаний з обов'язком набувача об'єкту цивільного обігу з оформлення певної проектної документації, оскільки, за загальним правилом, обов'язками покупця за договором купівлі-продажу є прийняття майна (прав) та сплата певної грошової суми у певні строки, у звязку з чим умови п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. щодо зобовязання покупця розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на протязі одного року суперечать правовій природі правочинів з купівлі-продажу, оскільки, на думку відповідача, можуть розцінюватися як відкладальна обставина. Відповідач наполягає на невідповідності умов п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в частині зобов'язання покупця розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на протязі одного року вимогам законодавства України, посилаючись на те, що таке часове обмеження СПД ОСОБА_3 у термінах розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить правовій природі договорів купівлі-продажу в частині моменту набуття права власності на придбаний об'єкт цивільного права, а також положенням ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, якими, на думку відповідача, питання надання земельних ділянок в оренду вимогами земельного законодавства України не ставилось у залежність від строків виконання проектної документації.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, умови п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в частині зобов'язання Покупця розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на протязі одного року вимогам законодавства України, жодним чином не можна віднести до відкладальної обставини. Адже наведені умови договору визначають обовязок прийнятий на себе Покупцем, при цьому, належне виконання цього обовязку в повній мірі залежить саме від останнього, який при укладенні договору розраховував на те, що він виконає ці зобовязання.

По-друге, статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір являє собою домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно статті 627 цього Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своїм змістом договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. має ознаки як договору купівлі-продажу майнового права, так і попереднього договору, за яким сторони зобовязалися протягом певного терміну укласти договір оренди землі у майбутньому на умовах, встановлених цим договором, про що, зокрема, свідчить конкретизація сторонами у пунктах 1.1. 1.2, 1.3, 1.4 договору від 30.10.2006р. ознак обєкту оренди за договором оренди земельної ділянки, яки мав бути укладеним у майбутньому, а також обовязок Продавця з передачі Покупцю в оренду обумовленої земельної ділянки протягом 14 днів після виконання відповідачем вимог п. 3.1 цього договору (п.5.1 договору).

Більш того, необхідність включення спірних умов до договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. щодо покладення на Покупця обовязку з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки витікає із специфіки предмету купівлі-продажу даного договору, правових наслідків даної угоди, та приписів земельного законодавства України, якими визначається порядок передачі земельних ділянок в оренду. Так, виходячи з приписів ст. ст.. 123, 124 Земельного кодексу України, передача земельної ділянки на умовах оренди шляхом укладення відповідного договору оренди у визначених законом випадках здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відсутність такого проекту обумовлює неможливість укладення в подальшому договору оренди земельної ділянки та в даному випадку, призведе до невиконання Продавцем зобовязань за договором від 30.10.2006р. в частині майбутньої передачі земельної ділянки загальною площею 0,3004 га, розташованої по вул. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі Одеської області, в оренду Покупцю.

Таким чином, всі доводи відповідача з приводу неправомірного покладення на Покупця обовязку з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути прийняти судом до уваги з огляду як на зміст наведених вище норм цивільного законодавства, якими встановлені принципи свободи договору та вільного волевиявлення сторін з усіх питань при укладанні договору (факт підписання договору від 30.10.2006р. його учасниками свідчить про домовленість сторін по всім його істотним умовам), так і на правомірність включення цих умов в силу приписів земельного законодавства України, якими визначається порядок передачі у користування на умовах оренди земельних ділянок комунальної власності. Встановлення умовами договору строку виконання зобовязань з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в один рік не може бути підставою для визнання цих умов недійсними, так як дане питання віднесено законодавцем до прав учасників договірних відносин самостійно визначатися з умовами договору, у тому числі встановлювати строк виконання зобовязань.

Предмет спору в даній частині зустрічних вимог дозволяє суду звернутися до законодавства, яким врегульовані питання визнання угод недійсними.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, розгляд справ про визнання угод недійсними повязаний з необхідністю доведення факту порушення вимог законодавства або встановлення факту порушення оспорюваною угодою прав та охоронюваних законом інтересів осіб з підстав, встановлених законом, що, в свою чергу, є обовязковою умовою для задоволення вимог про визнання договору недійсним.

Стверджуючи про порушення своїх прав, у звязку з покладенням на відповідача обов'язку протягом одного року розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, СПД ОСОБА_3 не послався на жодну законодавчу норму, яка дозволяла б суду встановити конкретні права позивача за зустрічним позовом, які були порушені при укладанні даної угоди.

Крім того, слід зауважити, що за умовами п. 3.1 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. відповідач зобовязався розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі, протягом року. Однак, по спливу майже трьох років після укладення договору так і не звернувся до Ізмаїльської міської ради з питання розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наведене взагалі свідчить про небажання відповідача займатися підготовкою землевпорядної документації, необхідної для укладення договору оренди землі, навіть з порушенням ним строків встановлених договором від 30.10.2006р.

При цьому, з урахуванням висновків суду щодо правомірності включення спірних положень до договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., а також враховуючи, що всі умови договору, у тому числі і умови п.3.1 договору, були узгоджені сторонами при підписанні, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині вимог про визнання частково недійсним укладений між сторонами по справі договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. в частині умов п. 3.1 даної угоди щодо зобовязання відповідача розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі протягом одного року.

В свою чергу, проаналізувавши позовні вимоги Ізмаїльської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладеного між сторонами по справі, суд доходить висновку про їх обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За змістом ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 цього Кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Зобовязання, прийняте на себе відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. з розробки протягом одного року проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, СПД ОСОБА_3 до теперішнього часу виконане не було, що є істотним порушенням відповідачем умов п. 3.1 вказаної угоди, невиконання яких унеможливлює подальшу передачу Ізмаїльською міською радою обумовленої земельної ділянки відповідачеві шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки та отримання орендних платежів за використання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Крім того, відповідно до ст.. 13 Закону України „Про плату за землю” від 3 липня 1992 року2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За переконанням суду, неукладення до теперішнього часу договору оренди суперечить загальним засадам ефективного використання земель комунальної власності із забезпеченням максимальних надходжень до місцевого бюджету. З урахуванням інфляційних процесів у країні, нерозірвання спірного договору є щонайменше нерозумним та несправедливим з огляду на принципове небажання відповідача займатися підготовкою землевпорядної документації з метою укладення відповідного договору оренди землі.

Крім того, відповідно до умов п. 4 договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. сторонами було прямо передбачено в якості однієї з підстав для розірвання даної угоди невиконання Покупцем обовязків, передбачених цим договором.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи наведені обставини, в сукупності суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позову Ізмаїльської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладеного між сторонами по справі.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, якою визначаються правові наслідки зміни або розірвання договору, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Враховуючи наведені висновки про необхідність розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., у суду відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_3 про визнання за відповідачем право на право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі на підставі даного договору.

Стосовно ж зустрічних позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б” слід зазначити наступне.

Наведені зустрічні позовні вимоги базуються на доводах про незаконність цього рішення з огляду на порушення позивачем при його виданні вимог чинного законодавства щодо правових підстав розірвання цивільно-правового договору, а також з підстав порушення при прийнятті цього акту прав та охоронюваних законом немайнових інтересів відповідача, як набувача права на «право оренди» земельної ділянки.

У відповідності до положень п. 2 Розяснення президії ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, незалежно від викладеного, обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.. 19 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”від 21 травня 1997 року280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому, згідно із ст.. 59 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Шляхом прийняття Ізмаїльською міською радою рішення від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б” позивачем від імені територіальної громади м. Ізмаїл було виявлено бажання (волевиявлення) про припинення договірних відносин з відповідачем з огляду на неналежне виконання останнім прийнятих на себе договірних зобовязань. При цьому, прийняття оскаржуваного рішення жодним чином не має своїм наслідком автоматичне розірвання договору в односторонньому порядку, про що у тому числі свідчить як зміст пункту 2 рішення, згідно з яким юридичному відділу секретаріату виконавчого комітету ради доручено забезпечити розірвання договору у відповідності до діючого законодавства, так і самий по собі факт звернення позивача до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладеного між сторонами по справі.

Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що прийняття позивачем оскаржуваного рішення не порушує встановленого законодавством порядку розірвання цивільно-правових угод.

В свою чергу, з урахуванням наведеного, а також висновків суду про правомірність позовних вимог Ізмаїльської міської ради в частині розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., за відсутності правових підстав для визнання за відповідачем права на право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3004га, розташованої по вул.. Тельмана, 3б у м. Ізмаїлі на підставі даного договору, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку Ізмаїльської міської ради як вимог законодавства, так і прав та законних інтересів позивача при прийнятті рішення від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б”. З огляду на викладене, у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради від 28.11.2008р. за № 1833-V „Про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул.. Тельмана, 3-б” також слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене, суд оцінює позовні вимоги Ізмаїльської міської ради про розірвання договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р. обґрунтованими, доведеними відповідно до ст. ст.32, 33 ГПК України та правомірними , у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі відповідно до ст. ст.16, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст.12, 93, 124 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, ст. 20 Господарського кодексу України. В свою чергу, зустрічний позов СПД ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що не базується на законних підставах, у звязку з чим, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за зустрічним позовом на наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361”Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ”, яка набрала чинності з 27.04.2009р., розмір витрат на ІТЗ судового процесу був змінений та визначений у сумі 312,50 грн.. Але, в порушення наведених вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361”Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” позивачем за зустрічним позовом, згідно квитанції № 155045725 від 27.04.2009р. (а.с. 29), було сплачено до держбюджету лише суму в розмірі 118 грн., у звязку з чим, сума недоплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 194,50 грн. підлягає стягненню з СПД ОСОБА_3.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 6, 16, 610, 611, 626, 627, 628, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст.12, 93, 124 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.10.2006р., укладений між Ізмаїльською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.

3.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1/ на користь Ізмаїльської міської ради / 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр.. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 26569223/ 85 грн. /вісімдесят пять грн.00 коп./ - витрат на оплату держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

4.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050000, п/р 31217259700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / 194 грн. 50 коп. /сто девяносто чотири грн.. 50коп./ витрат на ІТЗ судового процесу.

6.Видати суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1/ довідку про повернення з державного бюджету України зайве сплаченого державного мита на загальну суму 170 грн. 00 коп. / сто сімдесят грн.. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписано 14.07.2009р.

Суддя Желєзна С.П.