Ухвала суду № 60222747, 01.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 357/7063/16-а

У Х В А Л А

01 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі – Позивач, УПФ України у м. Білій Церкві) звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області) про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 25.05.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51232357.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2016 року позов повернуто.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Крім того, УПФ України у м. Білій Церкві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів призначених на цю мету.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог п. 3 ч. 2, ч. 3, 6 ст.187 КАС України, а саме в апеляційній скарзі не вказано вимоги особи, яка подає скаргу, до суду апеляційної інстанції, не зазначено про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні та не додано документ про сплату судового збору.

Приписами п. 3 ч. 2 ст. 187 КАС України визначено, що в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.

Статтею 199 КАС України закріплено вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду. Водночас положеннями вказаної статті не передбачено право адміністративного суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду вирішувати спір по суті. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає приписам п. 3 ч. 2 ст. 187 КАС України, оскільки її вимоги не приведені у відповідність до ст. 199 КАС України.

Крім того, ч. 3 ст. 187 КАС України визначено, що в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що Позивачем даної вимоги ч. 3 ст. 187 КАС України виконано не було.

Крім іншого, приписами ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1 378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції становить 1 378,00 грн.

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Оцінюючи клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов’язком суду, можливість реалізації якого пов’язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Посилання Апелянта на те, що оскільки до 01.09.2015 року органи ПФ України були звільнені від сплати судового збору, дія Закону у новій редакції на них не поширюється, судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Надаючи офіційне тлумачення частині першій наведеної статті Основного Закону, Конституційний Суд України у рішення від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме той нормативний акт, який чинний на момент звернення особи до суду.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що Апелянтом не зазначено вимоги особи до суду апеляційної інстанції, не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи, не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Позивачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом: зазначення вимог апеляційної скарги у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 187 КАС України; зазначення про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні та надання документу про сплату судового збору або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – залишити без руху.

Надати Апелянту строк для усунення недоліків – двадцять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк