Постанова № 60222103, 30.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 876/4489/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області, в якому просив визнати незаконним призупинення наданих позивачу пільг та поновити призупинення наданих позивачу пільг з 01 липня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що В 2008 році, УМВС України у Волинській області йому видало довідку про те, що він та члени його сім»ї мають право на пільги та знижки в межах визначених ст. 22 Закону України «Про міліцію». На підставі цієї довідки його було включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків з грудня 2008 року, як міліціонер на пенсії (код 75) та почав отримувати 50% знижку. Однак, 04.08.2015 року він отримав лист-повідомлення з Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради про те, що з 01 липня 2015 року запроваджено новий порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім»ї, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389.

Таке рішення вважає незаконним з наступних причин. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України, вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Конституція України відокремлює інші категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантій соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України, перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області щодо припинення з 01.07.2015 року дії 50-відсоткової пільги, наданої позивачу з 05.03.2009 року довічно, з оплати житлово-комунальних послуг в межах норм, встановлених законодавством; зобов»язано Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області поновити з 01.07.2015 року право на отримання позивачем та членам його родини 50-відсоткової пільги з оплати за житлово-комунальні послуги без урахування середньомісячного сукупного доходу сім»ї та надати відповідну інформацію уповноваженому органу щодо права на пільги позивача для включення останнього до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 05.03.2009 року по 30.06.2015 року, як пенсіонер МВС, що підтверджується посвідченням серії ААД №782250,2643 виданого Пенсійним фондом України 14.01.2009 року з довічним терміном дії, користувався 50% знижкою за користування житлово-комунальними послугами.

У зв»язку з запровадженням нового порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім»ї, позивачу було надіслано повідомлення від 04.08.2015 року №71/6, згідно якого ОСОБА_1 необхідно було подати декларацію про доходи сім»ї пільговика для визначення права на пільги.

14.08.2015 року ОСОБА_1 надав до управління декларацію про доходи сім»ї пільговика.

У відповідності до п.п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 дохід сім»ї позивача з розрахунку на 1 особу за 6 місяців становив 1 830,14 грн. ((10 741,80 грн./6)+(11 219,95 грн./6)/ 2 особи).

З 01.07.2015 року управління відповідно до чинного законодавства, надання 50% пільги призупинено, оскільки середньомісячний дохід сім»ї позивача перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Так як положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 не скасовувались та не конституційними не визнавались дії управління вчинені в межах наданої компетенції та згідно вимог законодавства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу, як пенсіонеру ОВС вже була встановлена пільга з оплати за житлово-комунальні послуги довічно, то у відповідача були відсутні правові підставі зупиняти дію пільги ОСОБА_1, у зв»язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги (залежно від середньомісячного сукупного доходу сім»ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами) повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлена довічно.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Так, правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (Закон №565), згідно частин 1 та 2 статті 22 якого передбачено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Чинною на час призначення позивачу спірної пільги редакцією Закону №565 було передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (ч. 4, 6 ст. 22 Закону №565).

Проте, п. 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII у ст. 22 Закону України «Про міліцію» ч. 6 та ч. 7 викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п»ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (Закон №76) у Законі України «Про міліцію» частину 7 статті 22 викладено у такій редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п»ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Так, у зв»язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім»ї (набрав чинності з 01.07.2015 року) (Порядок №389).

Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім»ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Таким чином, у період з часу призначення ОСОБА_1 пільги та до 01.07.2015 року чинним законодавством встановлювалось право певного кола осіб відповідно до Закону України «Про міліцію» на отримання 50% знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Механізм реалізації вказаного права підзаконними нормативно-правовими актами не встановлювався.

Проте, із набранням чинності Закону №76 внесено зміни до Закону України «Про міліцію», за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми Закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім»ї пільговика.

Таким чином, із однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії при вирішенні спору застосуванню підлягає законодавча норма, що не визнана неконституційною та прийнята пізніше, тому в даному випадку мають застосовуватись норми Закону України «Про міліцію» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Так, згідно з п. 3 Порядку №389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім»ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 01 січня 2015 року 1 218 гривень (стаття 7 Закону).

Отже, з урахуванням вказаних вище норм, з 1 липня 2015 року податкова соціальна пільга (у спірних правовідносинах - 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо) застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім»ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1 710 гривень.

Згідно з матеріалами справи, показник середньомісячного сукупного доходу сім»ї позивача, необхідний для визначення права на отримання спірної податкової соціальної пільги, є вищим за 1710 гривень, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2016 року у справі К/800/1376/16.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачу, як пенсіонеру ОВС вже була встановлена пільга з оплати за житлово-комунальні послуги довічно, то у відповідача були відсутні правові підставі зупиняти дію пільги ОСОБА_1, у зв»язку із внесенням змін до чинного законодавства, так як умова отримання пільги (залежно від середньомісячного сукупного доходу сім»ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами) повинна застосовуватися лише щодо осіб, які мають право на її отримання, а не до тих осіб, яким така пільга вже встановлена довічно, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ковельської міської ради Волинської області задовольнити, постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року у справі №159/1783/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.09.2016 року.