Ухвала суду № 60222006, 01.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1508/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А :

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 529 528,00 грн. та пені у сумі 3 177,20 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зазначає, що відповідач, на підставі положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мав працевлаштувати 13 інваліда, однак працевлаштував лише 9.

Оскільки у відповідача не було створено робочого місця для інвалідів, які, відповідно не працевлаштовані, то згідно зі ст. 20 Закону, відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 529 527,96 грн., однак цього не зробив, у результаті чого утворилась пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 177,20 грн., що разом складає 532 705,16 грн.

Не погоджуючись з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з січня 2015 року, відповідачем було заповнено звітність № З-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та направлено до Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, з якої вбачається повна інформація про робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Бориспільським міськрайонним центром зайнятості протягом 2015 року було направлено на працевлаштування до Державного авіаційного підприємства «Україна» 16 осіб: дев'ять з них було прийнято та працевлаштовано на відповідні посади до ДАП «Україна»; п'ятеро осіб самостійно відмовилися від працевлаштування у зв'язку з низьким рівнем заробітної плати, або не влаштуванням графіку роботи; двом особам було відмовлено в прийнятті на роботу в зв'язку з відсутністю в працівника недостатньої кваліфікації, досвіду роботи, навичок.

Водночас, на офіційному сайті відповідача була розміщена інформація про відкриті вакансії для працевлаштування інвалідів, проте відповідачем не було отримано пропозицій на вказані вакансії від потенційних кандидатів.

Крім того, Бориспільським міськрайонним центром зайнятості відповідно до інформації про потребу у працівниках від 23 січня 2015 року було направлено на працевлаштування до ДАП «Україна» працівника ОСОБА_3 на посаду підсобного робітника експлуатаційно-ремонтного відділу наземного комплексу.

Під час проведення співбесіди встановлено, що працівник не може виконувати ряд підсобних робіт, пов'язаних з наданням допомоги при виконанні робіт кваліфікованими працівниками ДАП «Україна», та не знає правил, норм, порядку оформлення приймально-здавальних і супровідних документів, встановлених підприємством відповідно до його посадових обов'язків. Враховуючи всі вимоги до кандидата на працевлаштування, ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті на роботу в зв'язку з відсутністю додаткових навичок.

Згідно з наказом по особовому складу ДАП «Україна» № 30/о від 25 лютого 2015 року, на посаду підсобного робітника експлуатаційно-ремонтного відділу наземного комплексу прийнято ОСОБА_4, який повністю відповідав кваліфікаційним вимогам стосовно подальшого працевлаштування.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Згідно з вимогами ч.ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Згідно зі ст. 18-1 вказаного Закону, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що з наведеного випливає, що роботодавець не зобов'язаний здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування, оскільки законодавством такий обов'язок покладається на державну службу зайнятості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення», роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії) затверджено наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Відповідно до п. 1.3 вказаного Порядку, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно з п. 2.1 вказаного Порядку, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2016 року у справі № К/800/29995/15, від 21 січня 2016 року у справі № К/800/22724/15, від 19 листопада 2015 року у справі № К/800/36875/15.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, при вирішенні питання правомірності стягнення штрафних санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування до підприємства юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У даному випадку виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

У тому випадку, якщо у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року у справі № К/9991/2834/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року у справі № К/9991/17676/11, постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 16 квітня 2013 року у справі № 21-81а13.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав обов'язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів про наявність вакантних посад для інвалідів, покладений на нього законодавством, у повній мірі, оскільки ним у 2015 році подавалися до центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.