Постанова № 60221996, 01.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/2991/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Протасова О.М.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - державного нотаріуса Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни від 01 липня 2015 року № 1-1481 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши законодавчі норми, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_6. Спадкоємцями першої черги були мати - ОСОБА_3 та дружина - ОСОБА_5. Після відкриття спадщини обидві звернулися із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори. Відповідачем (нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Мариною Володимирівною) були видані відповідні свідоцтва, у тому числі свідоцтво про право на спадщину на ? частину квартири АДРЕСА_2, та свідоцтво про право власності на ? частини зазначеної квартири як на частку у спільному майні подружжя.

Позивач, не погоджуючись із рішенням нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни, звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ? частини квартири та визнання за нею права власності.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зокрема, визнано недійсним свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності, видане на ім'я ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ? частку квартири АДРЕСА_3 київської області.

Позивач звернулася до нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни із зазначеним судовим рішенням. Водночас, листом № 510/02-14 від 23 лютого 2016 року їй було відмовлено у вчиненні дій по реєстрації майна у зв'язку з тим, що в рішенні суду відсутня інформація про скасування державної реєстрації за ОСОБА_5, а зазначено лише про визнання недійсним попереднього свідоцтва про право власності.

Не погоджуючись із рішенням від 01 липня 2015 року № 1-1481 про реєстрацію права власності та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) містить підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. А саме, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на теперішній час) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як зазначено вище, згідно з листом № 510/02-14 від 23 лютого 2016 року Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, в рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року відсутня інформація про скасування державної реєстрації, лише про визнання недійсними свідоцтва про право власності та визнано право власності в порядку спадкування. Через це, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєструвати право власності в даному реєстрі без скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло при видачі свідоцтва на ім'я ОСОБА_5.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, що складається з квартири АДРЕСА_4, видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області 01 липня 2015 року на ім'я ОСОБА_5, зареєстроване у реєстрі рішенням № 1-1481. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на ? частку квартири АДРЕСА_5.

З аналізу відповідних законодавчих норм та матеріалів справи зрозуміло, що підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності. Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, свідоцтво про право власності було скасоване. Таким чином, державна реєстрація, вчинена на підставі свідоцтва про право власності, з метою захисту прав та реалізації позивачем права власності підлягає скасуванню Крім того, необхідність скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджується листом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори № 510/02-14 від 23 лютого 2016 року, яким зазначено, що без скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи із системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції розглянув не всі позовні вимоги ОСОБА_3. В адміністративному позові ОСОБА_3 просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни від 01 липня 2015 року №1-1481 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на ? частини квартири № АДРЕСА_2. Натомість, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії відмовлено, чим унеможливлено реалізацію права позивача на реєстрацію права власності. Таким чином, судом першої інстанції не розглянуто по суті позовні вимоги про скасування рішення №1-1481 від 01 липня 2015 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 3, 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушують права та унеможливлюють реєстрацію права на спадщину позивача, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук Марини Володимирівни від 01 липня 2015 року № 1-1481 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на ? частини квартири АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.