Ухвала суду № 60221816, 31.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 823/425/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин» (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 27.10.2015 р. № 222-25 в частині нарахування пені в розмірі 83003,08 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин» (далі - ТОВ «БМБ «Маргарин») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Черкаська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області).

19.03.2012 р. між ПАТ «Банк Богуслав» та ТОВ «БМБ Маргарин» було укладено кредитний договір № 15/01-КР-05/2012.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір від 19.03.2012 р., відповідно до умов якого позивач передавав ПАТ «Банк Богуслав» нерухоме майно, що розташоване за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна урочище «Кленове», 5 (далі - предмет іпотеки).

Крім того, зазначеним іпотечним договором передбачено право банку самостійно без згоди ТОВ «БМБ Маргарин» отримати у власність предмет іпотеки.

У травні 2015 року приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «Банк Богуслав» на вказаний предмет іпотеки.

20.10.2015 р. позивачем засобами електронного зв'язку до ДПІ у Черкаському районі було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленнями самостійно виявлених помилок за травень 2015 року, яким позивач збільшив його податкові зобов'язання на суму ПДВ, що сплачується до державного бюджету в розмірі 751 392,00 грн., та на суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.

27.10.2015 р. ДПІ в Черкаському районі сформувало податкову вимогу № 222-25, в якій визначило, що станом на 27.10.2015 р. сума податкового боргу ТОВ «БМБ «Маргарин» за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ становить 125 572,19 грн., у тому числі 42 569,11 грн. - за основним боргом та 83003,08 грн. - сума пені.

Зазначена податкова вимога була оскаржена позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ ДФС у Черкаській області та до ДФС України.

Рішеннями ГУ ДФС у Черкаській області від 11.01.2016 р. № 384/23-00-10-0210 та ДФС України від 16.03.2016 р. № 5697/6/99-99-23-05-15 оскаржувану вимогу залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи податкову вимогу від 27.10.2015 р. № 222-25 протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана податкова вимога є правомірною.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України),

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У пп. 129.1.1, 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 з ПК України закріплено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пп. 129.3.1. п. 129.3, п. 129.4 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Пеня нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пунктом 131.1 статті 131 ПК України передбачено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Отже, законодавством регламентовано право платника податків на уточнення задекларованих ним занижених показників його податкової звітності шляхом подання уточнюючої податкової декларації, сплати суми недоплати та штрафу.

При цьому, слід враховувати, що визначення податкових зобов'язань, контроль їх виникнення та їх виконання податковим законодавством віднесено до обов'язків платника податків, за невиконання або неналежне виконання яких до нього можуть бути застосовані відповідні санкції, зокрема нарахування пені на суму податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що податкове зобов'язання зі сплати ПДВ за травень 2015 року в розмірі 751 392,00 грн. виникло у позивача у зв'язку з державною реєстрацію за Іпотекодержателем - ПАТ «Банк Богуслав» права власності на предмет іпотеки у травні 2015 року і підлягало виконанню до 30.06.2015 р., однак своєчасно ним не задекларовано та, відповідно, не виконано, а уточнюючий розрахунок щодо вказаної суми заниження ПДВ позивачем подано лише 19.10.2015 р.

Нарахування пені на суму заниженого податкового зобов'язання, задекларованого позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, було здійснено відповідачем за весь період такого заниження, тобто з 01.07.2015 р. по 19.10.2015 р., у розмірі 83003,08 грн.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем прострочено виконання його податкового зобов'язання з ПДВ, яке виникло у зв'язку з відчуженням об'єкту нерухомого майна і саме на цю суму податкового боргу відповідачем, у відповідності до вимог ст.ст. 129, 131 ПК України, була нарахована пеня.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що позивач є стороною кредитного договору від 19.03.2012 р. № 15/01-КР-05/2012 та Іпотечного договору від 19.03.2012 р., а отже, знав про наявність в нього заборгованості перед ПАТ «Банк Богуслав» і договірні умови щодо безспірного задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки шляхом його відчуження та, відповідно, мав можливість і повинен був контролювати настання наслідків невиконання ним своїх обов'язків за кредитом, зокрема й щодо виникнення в нього податкового зобов'язання з ПДВ в разі відчуження предмета іпотеки, однак цього не зробив, що призвело до порушення строків визначення і сплати ПДВ, виникнення податкового боргу і, відповідно, правомірного нарахування відповідачем пені на суму заборгованості.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що позивач добровільно сплатив 58888,79 грн. з 83003,08 грн. нарахованої йому пені, тобто погодився з податковою вимогою в цій частині.

Враховуючи вищевикладені обставини і докази у їх сукупності, у відповідності до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана податкова вимога від 27.10.2015 р. № 222-25 в частині нарахування ТОВ «БМБ Маргарин» пені в розмірі 83003,08 грн. прийнята відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що він не здійснював умисного заниження податкових зобов'язань, колегія суддів вважає не обґрунтованими з підстав, наведених вище.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом не були надані належні і допустимі, у розумінні ст. 70 КАС України, докази, які б підтверджували, що він дійсно дізнався про відчуження предмету іпотеки саме у вересні 2015 р.

Посилання апелянта на п.109.1 ст. 109 ПК України, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, у відповідності до вказаної правової норми, податковим правопорушенням, зокрема є протиправна бездіяльність платників податків, що призвела до невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства, що й мала місце у даному випадку у вигляді несвоєчасного визначення, декларування і, як наслідок, сплати позивачем його податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 31 серпня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.