Постанова № 6021958, 15.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 р. № 38/315

Доповідач суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Волік І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю

"Вотум"

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.12.2008 року

та на постановуКиївського апеляційного

господарського суду від 24.03.2009 року

у справі№ 38/315

господарського судуміста Києва

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю

"Техноторгсервіс"

до відповідачів : 1) Акціонерного банку "Аллонж"

2) Товариства з обмеженою

відповідальністю "Вотум"

3) Національного банку України

провизнання договору недійсним та стягнення 1 260 247,70 грн.

за участю представників:

позивача не з"явились

відповідачів1) не з"явились

2) Сторожук О.В.

3) Рудалєвої Л.В.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторгсервіс" звернулось до господарського суду міста України з позовом до Акціонерного банку "Аллонж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум", Національного банку України про визнання недійсним договору про передавання в управління непроданих активів ГД-Л-№267 від 08.08.2008 року, укладеного між Акціонерним банком “Аллонж”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Вотум” та Національним банком України, в частині передачі Акціонерним банком “Аллонж” в управління Товариству з обмеженою відповідальністю “Вотум” заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс” за кредитним договором №660 від 02.10.2003 р. у розмірі 1 260 247,70 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2008 року (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року (судді: Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Буравльов С.І.), позов задоволено повністю; визнано частково недійсним договір про передавання в управління непроданих активів №ГД-Л-267 від 08.08.2008 року, укладений між Акціонерним банком “Аллонж”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Вотум” та Національним банком України, в частині передачі Акціонерним банком "Алонж" в управління Товариству з обмеженою відповідальністю “Вотум” активу, вказаного у п. 9 додатку 1 до цього договору “Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс”, 01024, м. Київ, провул. Козловського, 2, оф. 4, ЄДРПОУ 32156590, кредитний договір № 660 від 02.10.03 р., сума 1 260 247,70 грн.”; стягнуто з Акціонерного банку “Аллонж” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс” державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вотум" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторгсервіс" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідачів №№2,3, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.08.2008 року між АБ “Аллонж” (установник), ТОВ "Вотум" (управитель) та Національним банком України укладено договір №ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів, за яким установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобовязується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. При цьому, перелік активів наведено в додатку № 1 до цього договору.

Як визначено у додатку № 1 до вказаного договору, станом на 10.08.2008 року установник передав в управління управителю, зокрема, заборгованість ТОВ “Техноторгсервіс” перед АБ “Аллонж” за кредитним договором від 02.10.2003 року № 660 у розмірі 1 260 247,70 грн., яка визнана рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року у справі № 8/208 за позовом АБ “Аллонж” до ТОВ “Техноторгсервіс” та ЗАТ “Київгума” про стягнення 1 260 247,70 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року у справі № 8/208 скасовано та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у вказаній справі за первісним позовом АБ “Аллонж” щодо стягнення з ТОВ “Техноторгсервіс” та ЗАТ “Київгума” суми 1 401 751,98 грн. за відсутністю предмету спору.

Крім того, зазначеною постановою встановлено, що обовязок ТОВ “Техноторгсервіс” сплатити заборгованість за кредитним договором від 02.10.2003 року № 660 в розмірі 1 401 751,98 грн. АБ “Аллонж” припинився шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач вважає, що з моменту прийняття постанови апеляційною інстанцією право вимоги АБ "Алонж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторгсервіс" не існує, а тому договір № ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008 року в частині передачі АБ "Алонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ТОВ "Техноторгсервіс" перед АБ "Алонж" за кредитним договором №660 від 02.10.2003 року у розмірі 1 260 247,70 грн. не відповідає вимогам ст.1030 ЦК України , оскільки вказана заборгованість на момент укладення цього договору не існувала та не могла бути предметом договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір № ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008 р. в частині передачі АБ “Аллонж” Товариству з обмеженою відповідальністю “Вотум” заборгованості ТОВ “Техноторгсервіс” перед АБ “Аллонж” за кредитним договором від 02.10.2003 року № 660 в розмірі 1260247,70 грн. суперечить статті 1030 Цивільного кодексу України, а тому його слід визнати недійсним на підставі статтей 203,215 цього ж Кодексу.

Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та грунтуються на матеріалах справи.

Так, згідно положень ст. 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство, як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

Таким чином, майнове право може бути предметом договору управління.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент укладення спірного договору вищезазначеної заборгованості не існувало, а тому вона не могла бути предметом договору № ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів від 08.08.2008 року в частині передачі АБ "Алонж" в управління ТОВ "Вотум" заборгованості ТОВ "Техноторгсервіс" перед АБ "Алонж" за кредитним договором №660 від 02.10.2003 року у розмірі 1 260 247,70 грн.

Вказаних висновків суди попередніх інстанцій дійшли виходячи з постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 року у справі № 8/208, якою скасовано рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року у даній справі та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження за первісним позовом АБ “Аллонж” щодо стягнення з ТОВ “Техноторгсервіс” та ЗАТ “Київгума” суми 1 401 751,98 грн. за відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою, та шостою ст.203 ЦК України.

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про визнання недійсним договору про передавання в управління непроданих активів №ГД-Л-267 від 08.08.2008 року, укладеного між Акціонерним банком “Аллонж”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Вотум” та Національним банком України, в частині передачі Акціонерним банком "Алонж" в управління Товариству з обмеженою відповідальністю “Вотум” активу, вказаного у п. 9 додатку 1 до цього договору “Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноторгсервіс”, 01024, м. Київ, пров. Козловського, 2, оф. 4, ЄДРПОУ 32156590, кредитний договір № 660 від 02.10.03 р., сума 1 260 247,70 грн.”, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 1030 ЦК України, яка правильно застосована судами при врегулюванні спірних правовідносин.

Інші доводи скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 111-7 ГПК України, тому ці доводи не приймаються до уваги.

За таких обставин, прийняте у справі рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, у вступній та описовій частинах рішення суду першої інстанції та вступній і резолютивній частинах постанови апеляційної інстанції судами помилково зазначено, що предметом позову є стягнення 1 260 247,70 грн., хоча такі позовні вимоги не заявлялись, предметом судового розгляду не були та судами не приймалися з цього приводу будь-які рішення.

З цих підстав з вступної та описової частин рішення місцевого господарського суду та вступної і резолютивної частин постанови апеляційної інстанції слід виключити слова "про стягнення 1 260 247,70 грн.".

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року у справі № 38/315 залишити без змін.

Виключити із вступної та описової частин рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2008 року та вступної і резолютивної частин постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року у справі №38/315 слова "про стягнення 1 260 247,70 грн.".

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик І.М. Волік