Рішення № 60197980, 30.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.2016 Справа № 920/629/16

за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до відповідачаОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тепловодпостач, м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 83 472 грн. 90 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 14-75 від 21.04.2016);

Від відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 04.01.2016).

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 83 472 грн. 90 коп., в тому числі 25 790 грн. 81 коп. пені, 2 210 грн. 72 коп. 3 % річних, 55 471 грн. 37 коп. інфляційних збитків відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 1645/14-БО-29 від 21.11.2013.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 223 від 05.07.2016), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 80 %.

Відповідач подав клопотання № 268/2 від 03.08.2016 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження скрутного матеріального становища підприємства.

Відповідач подав клопотання № 268/1 від 03.08.2016 про долучення до матеріалів справи уточнюючого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 1645/14-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013, позивач зобовязується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень квітень, листопад-грудень 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 968 296 грн. 01 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у звязку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору, інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує, що заборгованість за спожитий природний газ відсутня, а прострочення оплати сталося не з вини відповідача, а в силу того, що до теперішнього часу відповідачу не сплачена заборгованість за отриману теплову енергію КП «Аптека № 226» та бюджетні організації затримали оплату у січні-лютому 2014 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ протягом періоду січень квітень, листопад-грудень 2014 року загальною вартістю 968 296 грн. 01 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати визначених п. 6.1. договору.

Посилання відповідача на те, що прострочення оплати природного газу сталося не з його вини не приймаються судом враховуючи наступне.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Разом з цим, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим, за приписами ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, останній зобовязується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 25 790 грн. 81 коп., виходячи з суми заборгованості за січень, березень, листопад, грудень 2014 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та часткових оплат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 2210 грн. 72 коп. та інфляційні збитки в загальній сумі 55 471 грн. 37 коп., виходячи з суми заборгованості за січень, березень, листопад, грудень 2014 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та часткових оплат.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр". При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру. Згідно з розрахунком суду пеня становить 25 192 грн. 11 коп., 3% річних 2167 грн. 42 коп., інфляційні збитки 51 703 грн. 83 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга, ТОВ Ліга Закон, 2016 та долучений до матеріалів справи.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80 % від заявленої суми, посилаючись на те, що не має заборгованості за спожитий природний газ, затримка зі сплатою за спожитий газ сталася не з вини відповідача, а в силу того, що до теперішнього часу відповідачу не сплачена заборгованість за отриману теплову енергію КП «Аптека № 226» та бюджетні організації затримали оплату у січні-лютому 2014 року. Також, починаючи з опалювального сезону 2014-2016р.р. відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі, маючи заборгованість перед позивачем, та стягнення додаткових коштів з відповідача призведе ще до його більшого погіршення та до того, що підприємство не буде мати можливості виконувати прямі функції надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені та подані останнім докази, суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання оскільки обставини на які посилається відповідач не свідчать про відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а є результатом господарської діяльності підприємства, яку відповідач здійснює на власний ризик. Зменшення пені на підставі фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності та зменшення суми пені призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25 192 грн. 11 коп. пені, 2167 грн. 42 коп. 3% річних, 51 703 грн. 83 коп. інфляційних збитків.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 598 грн. 70 коп., 3 % річних в сумі 43 грн. 30 коп. та інфляційних збитків в сумі 3767 грн. 54 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тепловодпостач (вул. Вирівська, 60, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 31589837) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 25 192 грн. 11 коп. пені, 2167 грн. 42 коп. 3% річних, 51 703 грн. 83 коп. інфляційних збитків, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.09.2016.

Суддя Є.А. Жерьобкіна