Рішення № 60197796, 30.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Слободянюк С.В.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 15 липня 2014 року о 14.30 годині ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Київській, 68 в м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки, допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2.

Внаслідок пригоди належний позивачці автомобіль було пошкоджено.

Цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована ПрАТ «СК «ЕТАЛОН», остання сплатила 52 663.02 грн. страхового відшкодування.

Згідно до товарного розрахунку № СЧ 66 від 26 грудня 2014 року вартість відновлювального ремонту належного позивачці автомобіля складає 75 840 грн.

Внаслідок пригоди позивачці завдано моральну шкоду.

Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути із відповідачки 23 176.98 грн. матеріальної шкоди завданої пригодою, 14 616 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 1705.20 грн. судового збору та 3 031.60 грн. витрат на правову допомогу. (а.с.1-10)

Відповідачка проти позову заперечувала з підстав, що заподіяна шкода була визначена в розмірі страхового відшкодування, яке відшкодувала страхова компанія, моральна шкода не доведена, а вимоги про стягнення витрат на правову допомогу безпідставні. (а.с.70-75)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2365,98 грн. матеріальної шкоди та 236,60 грн. судового збору, в решті позову відмовлено. (а.с.83, 86-91)

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. На обґрунтування скарги посилалася на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, районний суд не вірно визначив розмір матеріальної шкоди та не врахував обставин та доказів якими обґрунтовані заявлені вимоги та дійшов помилкового висновку про часткове його задоволення. (а.с.94-96)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с.110-114)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 988, 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України від 1 липня 2004 р. N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції Закону від 22.09.05р. № 2902-ІV(далі - Закон N 1961-IV), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Винність ОСОБА_2 в тому, що вона 15 липня 2014 року о 14.30 годині керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Київській, 68 в м. Києві, в порушення вимог п. 13.1 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, підтверджується матеріалами справи, постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року в адміністративній справі, довідкою, та сторонами не оспорюється. На час скоєння пригоди належним позивачці автомобілем керувала ОСОБА_5.(а.с. 11, 14, 80)

Внаслідок пригоди належний позивачці ОСОБА_1 автомобіль було пошкоджено. (а.с.14, 20-21)

Цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» за полісом № АС/5270993 від 08.10.2013 року, остання з посиланням на Звіт про визначення вартості матеріального збитку виконаного ТОВ ЕАК «Довіра» № 9250/1 від 19.01.2015 року за яким зазначено 72 027.01 грн. вартість відновлювального ремонту без урахування зносу належного позивачці автомобіля та 52 365.98 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, сплатила 50 000 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності (франшиза - нуль) на рахунок станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_6 (а.с.76)

За довідкою № 81329374, належний позивачці ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_2 був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди 25 липня 2012 року. (а.с.78-79)

Цих обставин позивачка ОСОБА_1 не заперечувала та визнала сплату їй 52 663.02 грн. страхового відшкодування про що свідчить позовна заява. (а.с.7-10)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди позивачка посилалась на розрахунок № СЧ 66 від 26 грудня 2014 року виконаний ФОП ОСОБА_6 за яким визначена вартість ремонту належного позивачці автомобіля в розмірі 75 840 грн. (а.с.12-13)

Доказів проведення відновлювального ремонту належного позивачці автомобіля до суду не надано і судом таких не встановлено.

Вказаний розрахунок не є звітом товарознавчого дослідження, зазначений в ньому перелік ремонтних робіт не дає підстав для висновку, що такий пов'язаний саме з дорожньо-транспортною пригодою від 15 липня 2014 року, тому зазначена в ньому сума не може бути визнана розміром матеріального збитку, непокрита частина якого страховим відшкодуванням мала б бути відшкодована особою винною у скоєнні вищевказаної пригоди. Крім того, до суду не надано доказів, що вказаний розрахунок складений особою, яка є судовим експертом або товарознавцем.

На виконання положень частини 4 ст. 10 ЦПК України судом першої інстанції роз'яснено сторонам, зокрема позивачці право заявити клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для з'ясування розміру матеріального збитку, завданого належному позивачці автомобілю, про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання, проте такого клопотання позивачкою або її представником заявлено не було. (а.с.81-82)

Не заявлено проведення такої і в апеляційному суді, з власної ініціативи суд не вправі призначати таку експертизу.

Враховуючи, що судом вжито усіх необхідних заходів для забезпечення реалізації права позивачки на заявлення клопотання про призначення товарознавчої експертизи і такого заявлено не було, колегія суддів вирішила справу на підставі наявних в ній доказів.

Тому оцінивши наявні у справі докази які сторонами були надані до районного суду, колегія суддів погодилась з висновком районного суду який визначив вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу в сумі 52 365.98 грн. та визначив суму, що підлягає стягненню із відповідачки на користь позивачки в розмірі 2 365.98 грн. (52365.98 грн. - 50 000 грн. сплачених позивачці страхового відшкодування).

Проте колегія суддів не погодилась з висновком районного суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

Ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову колегія суддів виходить з наступного.

Висновок районного суду про те, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди 15 липня 2014 року не перебувала за кермом належного їй автомобіля відповідає обставинам справи і наявним у ній доказам, а відтак посилання позивачки на перенесений нею нервовий стрес під час пригоди як особи, яка перебувала за кермом є неспроможними.

Страховим договором не передбачено обов'язку страхової компанії ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» відшкодувати моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Проте районний суд не звернув уваги на доводи позивачки в заявленому нею позові, що внаслідок пригоди був пошкоджений належний їй на праві власності автомобіль, внаслідок чого позивачка була змушена шукати значну суму грошей на проведення відновлювального ремонту, що забрало значну частину відпочинку та спричинило душевні хвилювання і моральні страждання. Необхідні звернення до відповідачки та суду за захистом порушеного права примушували позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника автомобіля і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідачки ОСОБА_2 і наслідками про які зазначала позивачка.

Виходячи з обставин справи, засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів визначила розмір 2000 грн. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, яка має бути стягнута із ОСОБА_2 на користь позивачки.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України, ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Остапенко, Мармиш та партнери» укладено договір про надання адвокатських послуг.

Згідно квитанції № 106085994 від 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 сплатила за договором 3031.60 грн.

Відомості про те, що працівник ТОВ «Остапенко, Мармиш та партнери» на виконання вищевказаного договору був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.

Із журналу судових засідань вбачається, що ОСОБА_7 брала участь у справі як представник позивачки за нотаріально посвідченою довіреністю, а не особа, яка надає правову допомогу. При цьому районним судом з'ясовувались вказані обставини і представник ОСОБА_7 не заперечувала того, що не є працівником ТОВ «Остапенко, Мармиш та партнери» з яким позивачка укладала договір правової допомоги.

Ці обставини знайшли підтвердження поясненнями представника ОСОБА_3 і в апеляційному суді.

За таких обставин у районного суду не було підстав стягувати з відповідачки на користь позивачки 3031.60 грн. витрат на правову допомогу.

За положеннями пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4, Закону України «Про судовий збір» (із змінами), за подання до суду позовної заяви передбачена сплата судового збору розмір якого не може бути меншим 0.4 розмірів мінімальної заробітної плати як в частині майнових так і немайнових вимог.

Позивачкою за подання до суду в січні 2016 року позовної заяви сплачено 1705.20 грн. судового збору, проте районним судом помилково визначено 236.60 грн. судового збору до стягнення із відповідачки на користь позивачки.

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивачки 1102.40 грн. (551.20 грн. (1378 грн. х 0.4 в частині майнових вимог) + 551.20 грн. (1378 грн. х 0.4 в частині немайнових вимог) судового збору за розгляд справи районним судом сплата яких підтверджується квитанцією. (а.с.2-6)

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, змінити в частині стягнення судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 - 2000 (дві тисячі) грн.. грошової компенсації моральної шкоди та 1102(одна тисяча сто дві) грн.. 40 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

С.В.Слободянюк

Справа № 22-ц/796/10068/2016

Унікальний номер 760/263/16-ц

Головуючий у першій інстанції - КицюкВ.С.

Доповідач Левенець Б.Б.