Рішення № 60197782, 29.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №922/465/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк"

про стягнення 285989,44 грн.

Головуючий суддя Усатенко І.В.

Судді Демидов В.О.,

Привалов А.І.

Представники сторін:

від позивача Маслова О.Г. (за дов.)

від відповідача Гриб Ю.М. (за дов.)

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.08.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла справа з Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання в сумі 68196,44 грн. Позивачем було збільшено суму позовних вимог до 285989,44 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги не своєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання платіжних доручень позивача за договором банківського рахунку в гривні та іноземній валюті.

Ухвалою суду від 26.04.2016 призначено справу № 922/465/16 до розгляду на 26.05.2016.

Ухвалою суду від 26.05.2016 розгляд справи відкладено на 16.06.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 16.06.2016 від позивача надійшло додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 16.06.2016 оголошено перерву до 30.06.2016.

Через загальний відділ діловодства суду 30.06.2016 від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що в період нарахування пені не повинен враховуватись день виставлення до виконання платіжних доручень та день фактичного виконання платіжного доручення (повернення без виконання за заявою кредитора). Відповідач надав власний розрахунок штрафних санкцій по кожному платіжному дорученню на загальну суму 36159,38 грн. Крім того, відповідач просив на підставі ст.. 233 ГК України зменшити розмір санкцій.

30.06.2016 через загальний відділ діловодства позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що ним були виставлені платіжні доручення у гривні, однак, банком було повідомлено про неможливість їх виконання та запропоновано виконати перекази у іноземній валюті. Позивач, в зв'язку з невиконанням його платіжних доручень у гривні протягом 5 днів, був змушений їх відкликати (22.02.2016, подав лист відповідачу з проханням повернути без виконання платіжні доручення перелічені в таблиці). Всього позивачем було відкликано платіжних доручень на загальну суму 6030066,38 грн. Протягом березня 2016 позивачем були відкликані і інші платіжні доручення. 23.02.2016, 11.03.2016 та 04.03.2016 позивач подав заявки на купівлю валюти та перерахував для цих потреб грошові кошти у гривні. Після купівлі валюти позивач надав відповідачу платіжні доручення в іноземній валюті, які також не були виконані.

В судовому засіданні 30.06.2016 оголошено перерву до 11.07.2016.

В судове засідання 11.07.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2016 призначено колегіальний розгляд справи № 922/465/16.

За результатами автоматичного розподілу, розгляд справи № 922/465/16 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Усатенко І.В., судді Демидов В.О, Привалов А.І.

Ухвалою суду від 18.07.2016 розгляд справи призначено на 29.08.2016.

11.08.2016 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та документи.

В судовому засіданні 29.08.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримав доводи, зазначені у відзиві.

Суд відмовив у задоволенні усного клопотання відповідача про оголошення в судовому засіданні перерви для можливості надання банківських виписок у справу, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки необхідні банківські виписки з відмітками банку долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибконсервний завод "Екватор" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № РК-05-1/12/175 відповідно до якого, банк, на підставі зави клієнта, встановленої форми, відкриває клієнту поточні (-ий) рахунки (-ок) в національній та/або іноземній валютах та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії наданої банку, тарифів, законодавства України. Банк та клієнт домовились, що дія цього договору рівною мірою поширюється на всі поточні рахунки, відкриті клієнту у банку. Типові умови відкриття та обслуговування поточного рахунку, а також права та обов'язки сторін, встановлюються: Загальними умовами надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, затвердженими рішенням правління банку № 106/1 від 25.03.2011 (зі змінами та доповненнями; Порядком здійснення розрахунків за допомогою платіжних карток міжнародних платіжних систем та правила користування картками, затвердженими рішенням Правління банку № 42 від 01.02.2011 (зі змінами та доповненнями, якщо інше не передбачено умовами договору. (п. 1.1, 1.3, 1.4 договору).

В подальшому сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до договору від 02.04.2012 № РК-05-1/2/175, якими змінювались тарифи та розміри комісійної винагороди банку за надані клієнту послуги.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.4 договору, у випадку, якщо клієнт бажає обслуговуватись за допомогою системи дистанційного розрахункового обслуговування з усіма її каналами обслуговування (комплекс), клієнт зобов'язаний, зайшовши на Інтернет-сторінку, створити ключі та подати їх до банку у друкованому вигляді. У випадку, якщо користування комплексом передбачає обов'язкове використання спеціальних апаратних засобів, банк надає клієнту такі апаратні засоби, про що сторонами складається акт за встановленою банком формою. Надання банком клієнту послуг за допомогою комплексу починається з дня підписання сторонами окремого акту про початок обслуговування клієнта за допомогою комплексу. Клієнт може здійснювати за допомогою комплексу операції за рахунками на підставі електронних документів, включаючи створення, підписання та пересилання електронних документів, отримувати від банку банківські виписки та іншу інформацію про рух коштів за рахунками, а також отримувати інші послуги, передбачені документацією комплексу. Сторони цим підтверджують, що будь-які електронні документи, створені за допомогою комплексу та підписані електронним цифровим підписом, матимуть для сторін однаковому юридичну силу з паперовими документами, власноруч підписаними.

02.04.2012 сторони підписали акт № 1 про початок обслуговування клієнта за допомогою комплексу, чим підтвердили, що комплекс введений в експлуатацію і нормально функціонує. 21.08.2014 сторони підписали акт № 2 про початок обслуговування клієнта за допомогою комплексу.

Відповідно до п. 7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 року. Дія цього договору автоматично продовжується на строк, зазначений у абзаці 1 цього пункту, на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не менш ніж за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, не надішле на поштову адресу, вказану в цьому договорі, або за допомогою комплексу повідомлення про припинення цього договору.

Станом на день розгляду справи договір є чинним, доказів зворотного суду не надано. Договір від 02.04.2012 № РК-05-1/12/175 є договором банківського рахунку.

У відповідності до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 1.6 додатку № 1 до "Загальних умов надання банківських послуг юридичним особам та фізичним особам- підприємцям", затверджених Рішенням Правління Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від 25.03.2011 №106/1 (зі змінами та доповненнями) (далі - Умови) клієнт самостійно розпоряджається наявними на Поточному Рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством України. Банк не має права на власний розсуд визначати та контролювати напрями використання коштів Клієнта, якщо можливість обмеження права розпорядження Клієнта грошовими коштами на Поточному Рахунку не передбачена Договором банківського рахунка та/або законодавством України.

Частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

П. 2.1, 2.2 Умов передбачено, що Банк здійснює розрахункові операції на підставі Розрахункових документів. Здійснення розрахункової операції за кожним окремим Розрахунковим документом здійснюється з урахуванням вимог і обмежень, встановлених законодавством України для відповідного виду розрахункових операцій та валюти, в якій відкритий Поточний Рахунок. Розрахункові документи Клієнта можуть бути паперовими або електронними. Електронні Розрахункові документи мають однакову юридичну силу з паперовими документами. Подання електронного Розрахункового документа на переказ коштів здійснюється за допомогою Комплексу, порядок обслуговування та користування яким визначається у відповідному Договорі банківського рахунка. Клієнт доручає Банку списувати кошти зі свого Поточного Рахунка та зараховувати кошти на нього на підставі паперових та/або електронних Розрахункових документів.

Відповідно до п. 2.3 Умов Банк приймає до виконання Розрахунковий документ виключно за умови, що: розрахунковий документ складений у встановленій Банком формі з урахуванням вимог законодавства України, належним чином заповнений та підписаний Клієнтом та містить всі реквізити, що вимагаються законодавством України та/або Банком; сума коштів на Поточному Рахунку є достатньою для виконання Розрахункового документа та сплати відповідної комісії Банку, якщо інше прямо не передбачено в Договорі банківського рахунка або іншому Договорі Послуг, укладеному між Клієнтом та Банком.

Будь-яких зауважень, щодо форми виставлених платіжних доручень, що могли спричинити невиконання грошових переказів банк не надавав клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

П. 2.4, 2.5, 3.2 Умов передбачено, що на прохання Клієнта Банк має право виконати прийняті Розрахункові документи, в разі наявності технічної можливості з боку Банку, в межах коштів, що надійшли на Поточний Рахунок протягом Операційного дня. Розрахункові документи Клієнта, прийняті Банком після закінчення Операційного часу, виконуються в Операційний час наступного Операційного дня або у цей же Операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги відповідно до тарифів. Банк виконує протягом Банківського дня електронні Розрахункові документи Клієнта, що відповідають вимогам законодавства України та відповідного Договору банківського рахунка, та які надійшли до Банку засобами Комплексу протягом Операційного часу Банку, відповідно до вимог законодавства України та внутрішніх процедур Банку щодо проведення відповідних розрахункових операцій за допомогою Комплексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Таким чином, якщо інше не погоджено між клієнтом та банком в договорі банківського рахунка, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі досягнення сторонами згоди про продовження строків виконання банком розрахункових документів клієнта, такі строки у будь-якому разі не можуть перевищувати трьох операційних днів для міжбанківського переказу та двох операційних днів для внутрішньобанківського переказу.

Згідно Умов "Операційний день" - частина Банківського дня, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання. Тривалість Операційного дня встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку. "Операційний час" - частина Операційного дня, протягом якої від Клієнтів приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що повинні бути оброблені, передані та виконані Банком протягом цього ж Банківського дня. Тривалість Операційного часу встановлюється наказом керівника Банку та зазначається у внутрішніх документах Банку. Операційний час встановлюється Банком за видами валют та операцій, оприлюднюється на Інтернет-сторінці Банку, а також шляхом розміщення оголошень в операційних та касових відділах Банку та/або за допомогою Комплексу. Договором банківського рахунка може бути передбачений індивідуальний Операційний час.

На офіційному Інтернет сайті відповідача зазначено, що - операційний день - з 9.00 до 18.00; операційний час - з 9.00 до 16.30; час здійснення касових операцій - з 9.00 до 16.30; вихідні дні - субота, неділя.

Сторони не погодили в договорі продовження строків виконання банком розрахункових документів, а тому подані до банку платіжні доручення мали бути виконані в день їх подання.

До матеріалів справи позивач надав копії платіжних доручень на переказ грошових коштів у гривні, подані ним на виконання до банку: № 5068 від 12.02.2016 на суму 289000,00 грн., подано до банку 16.02.2016, № 5075 від 15.02.2016 на суму 1240000,00 грн. подано до банку 15.02.2016, виконано 18.02.2016 № 5076 від 15.02.2016 на суму 2000000,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5077 від 15.02.2016 на суму 3623000,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5078 від 15.02.2016 на суму 24564,95 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5079 від 15.02.2016 на суму 1576,39 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5080 від 15.02.2016 на суму 1372,06 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5081 від 15.02.2016 на суму 2561,55 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5082 від 15.02.2016 на суму 3794,52 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5083 від 15.02.2016 на суму 7600,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5084 від 15.02.2016 на суму 1105,68 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5085 від 15.02.2016 на суму 4416,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5086 від 15.02.2016 на суму 11450,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5087 від 15.02.2016 на суму 1340,40 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5088 від 15.02.2016 на суму 12459,83 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5090 від 15.02.2016 на суму 20000,00 грн. подано до банку 15.02.2016, № 5091 від 16.02.2016 на суму 12951000,00 грн. подано до банку 16.02.2016, № 5092 від 16.02.2016 на суму 25825,00 грн. подано до банку 16.02.2016, № 5096 від 18.02.2016 на суму 209870,40 грн. подано до банку 18.02.2016, № 5097 від 18.02.2016 на суму 400000,00 грн. подано до банку 18.02.2016, № 5098 від 18.02.2016 на суму 500000,00 грн. подано до банку 18.02.2016, № 5099 від 19.02.2016 на суму 250000,00 грн. подано до банку 19.02.2016, № 5113 від 22.02.2016 на суму 50000,00 грн. подано до банку 22.02.2016, № 5114 від 22.02.2016 на суму 50000,00 грн. подано до банку 22.02.2016, № 5122 від 23.02.2016 на суму 1100000,00 грн. подано до банку 23.02.2016, № 5123 від 24.02.2016 на суму 50000,00 грн. подано до банку 24.02.2016, № 5126 від 10.03.2016 на суму 100000,00 грн. подано до банку 10.03.2016, № 5127 від 10.03.2016 на суму 18000,00 грн. подано до банку 10.03.2016, № 5128 від 10.03.2016 на суму 61400,00 грн., подано до банку 10.03.2016, № 5131 від 11.03.2016 на суму 19000,00 грн. подано до банку 11.03.2016, виконано 18.03.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до банку платіжні доручення на загальну суму, 23029396,78 грн., що мали бути виконані Банком в день їх надходження (подачі до банку).

Згідно банківської виписки по рахунку № 26002619947945 від 18.02.2016 щодо операцій за 15.02.2016 вхідний залишок - 7237268,00 грн., вихідний залишок - 7613152,89 грн.; згідно банківської виписки по рахунку № 26002619947945 від 18.02.2016 щодо операцій за 16.02.2016 вхідний залишок - 7613152,89 грн., вихідний залишок - 19814812,42 грн.; згідно банківської виписки по рахунку № 26006619947941 від 18.02.2016 щодо операцій за 15.02.2016 вхідний залишок - 119680,53 грн., вихідний залишок - 118772,83 грн.

Судом встановлено, що станом на 16.02.2016 вхідний залишок на рахунку позивача становив 7613152,89 грн., а вихідний залишок - 19814812,42 грн. Судом встановлено, що станом на 16.02.2016 на рахунку позивача було достатньо коштів для виконання платіжного доручення № 5091 від 16.02.2016.

Відповідач до матеріалів справи надав не засвідчену копію скріншота Інтернет сторінки від 13.06.2016 за період з 04.02.2016 по 05.03.2016 про невиконання платіжного доручення № 5091 від 16.02.2016 в зв'язку з недостатністю коштів. Відповідач зазначив, що платіжне доручення не було виконане на підставі п. 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Судом не приймається у якості належного доказу причин невиконання договірних зобов'язань скріншот від 13.06.2016 за період з 04.02.2016 по 05.03.2016 про невиконання платіжного доручення № 5091 від 16.02.2016 в зв'язку з недостатністю коштів.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зі змінами та доповненнями) доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

Дослідивши банківську виписку за 16.02.2016 по рахунку № 26002619947945 суд встановив, що станом на 16.02.2016 о 12:36 на рахунку позивача були наявні кошти у сумі 19814812,42 грн., достатні для виконання платіжного доручення № 5091 від 16.02.2016 на суму 12951000,00 грн.

Судом встановлено, що 16.02.2016 на рахунок позивача надійшли кошти: у сумі 2332330,00 грн. - повернення покриття на купівлю валюти заява № 125 від 13.01.2016 згідно листа від 16.02.2016; у сумі 241821,58 грн. - повернення покриття на купівлю валюти заява № 124 від 06.01.2016; у сумі 1201200,00 грн. - повернення покриття на купівлю валюти заява № 126 від 15.01.2016 згідно листа від 16.02.2016; у сумі 1252391,14 грн. - повернення покриття на купівлю валюти заява № 128, 129 від 18.01.2016 згідно листа від 16.02.2016, тощо.

Оскільки заявки на купівлю валюти не були виконані банком, то грошові кошти, передбачені для її купівлі (повернуті як покриття на купівлю валюти) були наявні у позивача та були його власністю.

Відповідно до глави 1 розділу 4 "Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (зі змінами та доповненнями) заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів заповнюються українською мовою за зразками, наведеними в додатках 1 - 4 до Положення, або за довільною формою із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Уповноважені банки мають право приймати від клієнтів-нерезидентів заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що складені іноземною мовою та містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 3 і 4 цієї глави. У цьому разі уповноважений банк забезпечує переклад таких заяв на українську мову.

Заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів приймається уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня її оформлення, заява про продаж іноземної валюти (вільний продаж) або банківських металів - протягом 30 днів (день оформлення не враховується).

Клієнт у заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів має зазначити тощо: що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, купити іноземну валюту або банківські метали на умовах, які зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів;

Клієнт має право в заяві про купівлю іноземної валюти або банківських металів доручити уповноваженому банку перерахувати зі свого поточного рахунку суму в гривнях, що потрібна для купівлі іноземної валюти або банківських металів, згідно з реквізитами, зазначеними в такій заяві, за умови, що це передбачено в договорі банківського рахунку.

З наданих до матеріалів справи заявок про купівлю іноземної валюти встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства та містять необхідні реквізити та відомості.

Відповідно до глави 2 розділу 4 "Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (зі змінами та доповненнями) клієнт подає заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Відповідальний виконавець уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, після виконання заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта.

Клієнт має право відкликати з уповноваженого банку, що його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів у повній або частковій сумі шляхом подання до кінця операційного часу дня, що передує дню торгів на міжбанківському валютному ринку України, листа про відкликання, складеного в довільній формі та засвідченого підписами відповідальних осіб клієнта і відбитком його печатки (за її наявності). Умови відкликання заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та відшкодування клієнтом витрат уповноваженому банку передбачаються в договорах банківського рахунку.

Судом встановлено, що повернення покриття на купівлю валюти було здійснено на підставі листів від 16.02.2016. Однак, банк повинен був виконати купівлю валюти протягом 30 днів з дня оформлення заяв № 125 від 13.01.2016, № 124 від 06.01.2016, № 126 від 15.01.2016, тобто до 16.02.2016. Оскільки банк не виконав частину заяв на купівлю валюти у встановлений законодавством строк, він зобов'язаний був повернути кошти отримані на її купівлю самостійно без заяв про відкликання, а решту, строк виконання по яким не сплив, на підставі листів від 16.02.2016. Грошові кошти на покриття купівлі валюти, в зв'язку з не виконанням заяв на купівлю (кошти не були використані на купівлю валюти), являються власністю позивача і підстав обмежувати право позивача розпоряджатись власними коштами у банку не має.

Крім того суд наголошує, що при дослідженні листування між контрагентами, у листах банку відсутні будь-які посилання на те, що платіжні доручення клієнта не виконувались через недостатність коштів на його рахунку. Натомість прямо вказується, що платіжні доручення не були виконані з вини банку, приносяться вибачення та завірення про вжиття заходів для найшвидшого усунення порушень.

Банківськими виписками підтверджено наявність необхідних для виконання платіжних доручень коштів на рахунках позивача.

Позивач звернувся до відповідача з заявами про купівлю іноземної валюти: № 150 від 11.03.2016 на суму 12920,00 доларів США, № 149 від 04.03.2016 на суму 67720,00 доларів США, № 147 від 23.02.2016 на суму 53000,00 євро, № 145 від 23.02.2016 на суму 51200,00 доларів США, № 144 від 23.02.2016 на суму 200000,00 доларів США, № 143 від 23.02.2016 на суму 50000,00 доларів США, № 142 від 23.02.2016 на суму 100000,00 доларів США, № 141 від 23.02.2016 на суму 98800,00 доларів США. Загальна сума заяв на купівлю валюти - 580640,00 доларів США та 53000,00 євро.

Позивач звернувся до банку з платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах: № 2 від 02.03.2016 на суму 50000,00 доларів США, № 3 від 03.03.2016 на суму 251200,00 доларів США, № 4 від 03.03.2016 на суму 198800,00 доларів США, № 8 від 28.03.2016 на суму 80640,00 доларів США., № 5 від 03.03.2016 на суму 53000,00 євро. Загальна сума платіжних доручень в іноземній валюті складає 580640,00 доларів США та 53000,00 євро.

Доданими до матеріалів справи банківськими виписками по особовому рахунку № 26003619947944 та рахунку № 26004619947943 підтверджено купівлю валюти, зокрема доларів США і євро та перебування необхідної кількості грошових коштів на рахунку позивача для виконання платіжних доручень в іноземній валюті на дату їх виставлення.

Згідно вказаних банківських виписок платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 02.03.2016 виконано 17.03.2016, № 3, № 4 від 03.03.2016 виконані 18.03.2016, № 8 від 28.03.2016 виконано 06.04.2016.

Відповідно до пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Згідно з пунктом 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, з наступними змінами та доповненнями, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Відповідно до п. 3.3 Умов Банк повертає без виконання Електронний документ Клієнта: у випадку відсутності в Банку на момент надіслання до Банку відповідного Електронного документа, документів, необхідних, відповідно до законодавства України, для проведення операції, що ініціюється таким Електронним документом; у випадках, передбачених законодавством України з питань організації та здійснення розрахунків та/або у випадках, передбачених відповідним Договором банківського рахунка та/або іншим договором, укладеним між Банком та Клієнтом, на підставі якого був відкритий Поточний Рахунок; у випадку відсутності на Електронному документі Електронних цифрових підписів всіх уповноважених осіб Клієнта, які відповідно до картки із зразками підписів та відбитка печатки мають право здійснювати дії щодо розпорядження коштами на відповідному Поточному Рахунку. Про причини повернення Електронного документа без виконання Банк інформує Клієнта за допомогою Комплексу.

Пунктом 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Положення про переказ коштів в іноземній валюті) встановлено, що уповноважений банк має перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти або банківських металів з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. Уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті або банківських металах, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства. Уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах у порядку, передбаченому пунктом 3.7 цієї глави.

Згідно з п. 3.7 Положення про переказ коштів в іноземній валюті уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо платник не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання і на зворотному боці платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа уповноваженого банку.

Уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті або банківських металах, якщо операція, яку проводить платник, підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Уповноважений банк повертає платникові платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання і на зворотному боці платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на абзац другий частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму"), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа уповноваженого банку. (пункт 3.8 Положення про переказ коштів в іноземній валюті).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріали справи містять докази часткового виконання з простроченням Банком поданих впродовж лютого-березня 2016 року платіжних доручень позивача. Доказів повернення позивачу не виконаних доручень із роз'ясненням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство, суду не надано, що свідчить про порушення Банком умов Договору банківського рахунку та підтверджує доводи позивача про прострочення Банком зобов'язань з виконання доручень позивача на переказ коштів в національній та іноземній валютах.

Позивач звернувся до відповідача з претензією щодо несвоєчасної сплати грошей № 16-1602, в якій в найкоротший час просив виконати платіжні доручення № 5068, № 5075-5091 (отримана банком 16.02.2016).

Позивач звернувся до банку зі скаргою щодо несвоєчасного проведення розрахунків від 17.02.2016 № 16-1702 про виникнення заборгованості у позивача перед державним бюджетом, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з обслуговування банківського рахунку (отримано банком 17.02.2016).

Позивач неодноразово звертався до відповідача зі скаргами щодо несвоєчасного проведення розрахунків, в яких вимагав негайного розгляду скарги та проведення платежів в найкоротші терміни: № 16-1802 від 18.02.2016, № 16-1103 від 11.03.2016, № 16-1003 від 10.03.2016, № 16-0903 від 09.03.2016, № 16-0403 від 04.03.2016, № 16-0303 від 03.03.2016, № 16-0203 від 02.03.2016, № 16-0103 від 01.03.2016, № 16-2902 від 29.02.2016, № 16-2602 від 26.02.2016, № 16-2502 від 25.02.2016, № 16-2402 від 24.02.2016, № 16-2302 від 23.02.2016.

Позивач звертався з листами до Прем'єр міністра України, Голови НБУ та Голови Харківської обласної державної адміністрації з листами № 16-1702 від 17.02.2016 з проханням розібратися в ситуації, яка може привести до зупинки заводу через невиконання з вини банку договірних зобов'язань ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор".

Листом від 23.02.2016 № 11-23/901 Харківською Обласною державної адміністрацією позивачу було рекомендовано звернутись до суду за захистом порушених прав та повідомлено про заборону втручання органів державної влади у діяльність банків.

25.02.2016 Національний банк України направив відповідачу листа № 20-0004/17125 про надання інформації, в якій зазначив про необхідність розгляду звернення скаржника по суті та повідомлення про результати розгляду НБУ.

Листом від 02.03.2016 № 121-09/147 відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем щодо виконання платіжних доручень та повідомив про вжиття вичерпних заходів для їх виконання в найкоротші строки. Листом від 02.03.2016 № 121-33/149 позивача повідомлено про виконання частини платіжних доручень та докладання всіх зусиль для виконання решти платіжних доручень.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача про порушення Банком строків виконання доручень позивача на переказ коштів в національній та іноземній валютах, що були надані Банку впродовж лютого - березня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 1092 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Наведені вище положення законодавства надають підстави стверджувати, що банк, який прострочив виконання доручення клієнта на переказ коштів, зобов'язаний сплатити такому клієнту пеню (пункт 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно з пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого максимальний розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України, не поширюється на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи (преамбула Закону), а отже, нарахована позивачем пеня обліковою ставкою Національного банку України не обмежується.

З огляду на вище вказана суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок пені на суму 285989,44 грн.

Відповідач у відзиві фактично не заперечував проти порушення з його боку договірних зобов'язань, посилався лише на невірно вчинений позивачем розрахунок та просив зменшити суму пені на підставі ст. 233 ГК України.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не зазначив будь-яких обставин, які могли б стати підставою для зменшення розміру пені за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд погоджується з обґрунтування відповідача щодо строків нарахування пені та вважає обґрунтованими доводи, про не врахування дати подання банку платіжних доручень для виконання та дати фактичного виконання платіжних доручень, при визначенні періоду нарахування пені.

Суд здійснив власний перерахунок пені по кожному платіжному дорученню не включаючи дату подання до банку платіжного доручення та дату виконання платіжного доручення (дату його відкликання) в період прострочення. Згідно розрахунку суду сума пені за невиконання платіжних доручень у гривні становить 80347,58 грн.

Згідно з пунктом 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою 06.04.2016 року, отже за не виконання грошових зобов'язань в іноземній валюті пеня розраховується шляхом перерахунку її у гривню за офіційним курсом НБУ станом на день звернення з вимогою, тобто станом на 06.04.2016 (офіційний курс долара станом на 06.04.2016 - 26,077248 грн. за 1 долар, офіційний курс євро - 29,642008 грн. за 1 євро).

Суд здійснив власний перерахунок, відповідно до якого сума пені за прострочення виконання платіжних доручень в іноземній валюті становить 173323,38 грн. Суд розрахував пеню за кількість днів прострочення визначених позивачем, оскільки, згідно наданих документів, по кожному з платіжних доручень період прострочення є більшим, ніж визначив позивача. Суд наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивач з відповідним клопотанням до суду не звертався. А тому, сума пені за порушення строків виконання платіжних доручень в іноземній валюті розрахована за період визначений позивачем і становить 173323,38 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог на суму 253670,96 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач звернувся до суду з вимогою майнового характеру на суму 285989,44 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4289,84 грн., виходячи з ціни позову 285989,44 грн. Проте, до позовної заяви позивачем додані платіжні доручення, які свідчать про сплату останнім судового збору в сумі 4721,91 грн. Таким чином, позивачем надміру сплачено судовий збір в розмірі 432,07 грн.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, к. 901, код ЄДРПОУ 32674729) з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) суму пені у розмірі 253670,96 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят) грн.. 96 коп., судовий збір у розмірі 3805,06 (три тисячі вісімсот п'ять) грн.. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.2016

Головуючий суддя І.В.Усатенко

Судді В.О. Демидов

А.І. Привалов