Постанова № 60197599, 30.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2016 року 16:00 №826/27157/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» (надалі - позивач або ТОВ «ДЦ Делта Спорт») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 79226552210.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ДЦ Делта Спорт» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Дейлі спорт», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проти позову від 30.12.2015, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Дейлі Спорт» (код ЄДРПОУ 39322404) в травні 2015 року, за результатами якої складений акт від 20.11.2015 № 502/26-55-22-10/32554627 (далі - акт перевірки). Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.4 і 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством завищено суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2015 року на 1 325 758 грн. Суть даного правопорушення, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за звітний період травень 2015 року на підставі податкових накладних, отриманих від постачальника товарів ТОВ «Дейлі Спорт».

04.12.2015 на підставі цього акта перевірки відповідачем винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення № 79226552210 форми «В4», яким зменшено розмір податкового кредиту та відповідно розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларовану позивачему податковій декларації за травень 2015 року (реєстр. № 9129465668 від 22.06.2015), на 1 325 758 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 79226552210 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, пояснення свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норми пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та діяв до 01.04.2016.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, положеннями ПК України та Порядку заповнення податкової накладної визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента».

За змістом акта перевірки висновки відповідача про відсутність у позивача правових підстав для формування показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Дейлі Спорт» мотивовані наступними: обставинами ненадання позивачем під час проведення перевірки документів, що засвідчують транспортування продукції (спортивних товарів) від постачальника (ТОВ «Дейлі Спорт») до покуця (ТОВ «ДЦ Делта Спорт»), а саме відповідних товарно-транпсортних; не підтвердження за даними Єдиного реєстру податкових накладних факту придбання ТОВ «Дейлі Спорт» аналогічних товарів іноземного походження (з кодом УКТЗЕД) за ланцюгом постачання; наявністю за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 31.05.2015 значної суми кредиторської заборгованості перед ТОВ «Дейлі Спорт» (зокрема, в тексті акта перевірки зафіксовано, що станом на 31.01.2015 згідно оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Дейлі Спорт» становить 44 757 993,27 грн.).

Суд встановив, що 22.09.2014 між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (в особі директора ОСОБА_3), як покупцем, і ТОВ «Дейлі Спорт» (в особі директора ОСОБА_4), як продавцем, укладено договір поставки товару № ДС2014/09-1 (далі - договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у встановлені даним договором строки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, визначених в даному договорі. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 ст. 1 цього договору сторони домовились, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару. У випадку отримання товару перевізником покупця право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання перевізником покупця. Факт отримання товару підтверджується відповідними документами: або видатковою накладною або товаротранспортною накладною, або актом прийому-передачі (пункт 1.2 договору).

Пунктами 2.4 та 2.5 договору поставки від 22.09.2014 № ДС2014/09-1 передбачено, що постачання товару здійснюється продавцем місце поставки та з періодичністю, що визначається сторонами у кожному випадку. Для отримання товару продавцю надається належним чином оформлена довіреність на отримання відповідного товару. Тобто, з змісту договору поставки не вбчається визначення сторонами адреси місця поставки товару.

На кожну партію товару, які поставляються по цьому договору, продавець зобов'язується надати наступні документи: видаткові накладні; податкові накладні; документи на підтвердження якості товару.

Згідно тексту письмових пояснень представника позивача, погодження кількості, асортименту та цін на товар здійснювалося шляхом надання ТОВ «Дейлі Спорт» заявок на замовлення товару. На виконання договору поставки в травні 2015 року ТОВ «Дейлі Спорт» власними силами з використанням автомобільного транспорту поставило позивачу товари (спортивні одяг, взуття та аксесуари) на загальну суму 7 954 548,60 грн., в тому числі ПДВ 1 325 758,10 грн. Місцем поставки товару за договором було складське приміщення ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за адресою: м. Київ, вул. Чорноморська, 1. Відповідно до п. 2.9 ст. 2 договору товар був поставлений ТОВ «ДЦ Делта Спорт» у стандартній картонній тарі виробника - картонних коробках світло-коричневого кольору приблизного розміру: довжина - 75 см, ширина - 45 см, висота - 40 см.

Поставлений ТОВ «Дейлі Спорт» товар був прийнятий відповідно до видаткових накладних та взятий на облік ТОВ «ДЦ Делта Спорт», що підтверджується довідками обліку товару.

У подальшому придбаний товар був перевезений водієм ОСОБА_2 зі складу за адресою: м. Київ, вул. Чорноморська, 1 до мережі роздрібних магазинів ТОВ «ДЦ Делта Спорт» та реалізований у вищевказаних магазинах.

На підтвердження правомірності формування витрат за вказаним договором позивач надав суду копії наступних документів: заявок на замовлення товару; видаткових накладних від 01.05.2015, 04.05.2015 і 07.05.2015 всього на загальну суму 7 954 548,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 325 758,10 грн.); роздруківок електронних податкових накладних; платіжних доручень ТОВ «ДЦ Делта Спорт», датованих липнем 2015 року, щодо перерахування коштів на загальну суму 2 306 500 грн. на користь ТОВ «Дейлі Спорт» в якості оплати за товари непродовольчого асортименту згідно договору; виписок банків по поточних рахунках ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за період з 15.05.2015 по 13.08.2015 з відомостями про перерахування коштів на користь ТОВ «Дейлі Спорт» згідно договору, всього на загальну суму 5 009 666,67 грн.; довідок обліку товару, складених в довільній формі; фото причепу вантажного автомобіля, завантаженого коробками, що ідентифікується позивачем як фото із зображенням тари, в якій поставлявся товар за спірним договором.

В судовому засіданні 31.05.2016, опитаний в якості свідка керівник ТОВ «ДЦ Делта Спорт» ОСОБА_3 пояснив, що ТОВ «ДЦ Делта Спорт» являється безпосереднім імпортером спортивного одягу та взуття закордонних виробників (переважно фірми «Nike»). У випадках нестачі певних товарних позицій товариство зазвичай зверталося до вітчизняних підприємств-постачальників (в даному випадку ТОВ «Дейлі Спорт»).

Як зазначив ОСОБА_3, він особисто пошук контрагентів-постачальників не здійснював, рішення про вибір в якості контрагента ТОВ «Дейлі Спорт» не приймав, натомість підписав лише договір поставки від 22.09.2014 №ДС2014/09-1. Керівника ТОВ «Дейлі Спорт» ОСОБА_4 бачив лише один раз під час переговорів до укладання договору поставки.

Впродовж перевіряємого періоду ОСОБА_3, як керівник товариства підписував видаткові накладні ТОВ «Дейлі Спорт», що попередньо вже містили підпис директора ТОВ «Дейлі Спорт». При цьому, безпосередньо участі в процесі прийняття та розвантаження товарів від постачальника (ТОВ «Дейлі Спорт»), перевірки комплектності та якості такого товару на місці розвантаження не брав, перевірку наявності документів, що засвідчують якість та походження товару, особисто не здійснював. Зі слів ОСОБА_3 функції прийняття партій товарів від постачальника та перевірки їх за якістю та кількістю здійснювали уповноважені працівники товариства (завідувачі складом, комірники, що, між тим, не відповідало умовам п. 2.4 спірного договору поставки). Однак в судовому засіданні назвати П.І.П. конретних працівників свідок назвати не зміг.

На поставлене питання щодо походження товару, що постачався ТОВ «Дейлі Спорт», останній не зміг надати конкретну відповідь. На переконання ОСОБА_3, товар від ТОВ «Дейлі Спорт» мав бути імпортного походження, оскільки ТОВ «ДЦ Делта Спорт» здійснює продаж саме імпортних товарів, а також на поставлений товар ТОВ «Дейлі Спорт» надавалися відповідні пакети документів (сертифікати, експертна оцінка та ін.).

За даними ОСОБА_3 наразі ТОВ «ДЦ Делта Спорт» не співпрацює з ТОВ «Дейлі Спорт», розрахунок за поставлені товари було проведено в повному обсязі.

Додатково на обґрунтування наявності у ТОВ «ДЦ Делта Спорт» економічної мети на укладання спірного договору, технічних та адміністравних можливостей для ведення господарської діяльності з оптового/роздрібного продажу спортивного одягу позивач надав суду такі документи: копію договору оренди № 45 від 01.09.2014, укладеним між ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (як орендарем) з ПАТ «Галант» (як орендодавцем) щодо платного строкового користування нежитловими приміщеннями (офісне та складське приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Чорноморська, 1; виписки банку з поточного рахунку за період з 06.05.2015 по 07.08.2015 з відомостями про сплату платежів за оренду складу; копії наказів про призначення осіб на посади комірників магазинів та складу, контролера-ревізора складу «ДЦ Делта Спорт»; копію договору підряду від 05.05.2015 № 9, укладеного між ОСОБА_2 (як підрядником) і ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (як замовником). Відповідно до цього договору підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням замовника здійснювати перевезення вантажу (товарно-матеріальних цінностей), товарів, що є повною власністю замовника, відповідно до завдань замовника в терміни та строки і за адресами указаними замовником в товарно-транспортних накладних, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично виконану (належним чином) роботу. Згідно додатку № 1 до договору підряду від 05.05.2015 № 9, позивач замовляв послугу з керування автомобілем для перевезення вантажу (товару); копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - вантажного фургону-С за ТОВ «ДЦ Делта Спорт»; копію посвідчення водія, виданого ОСОБА_2; копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів - дизельного пального; копії подорожніх листів вантажного автомобіля ТОВ «ДЦ Делта Спорт» форми N 2-ТН, датованих 05, 12 - 15, 25 - 29 травня 2015 року; копії накладних на переміщення товарів; копії фіскальних чеків касових апаратів магазинів ТОВ «ДЦ Делта Спорт»; сертифікатів відповідності серії ДЇ за реєстр. № UA1.094.0006442-15, № UA1.094.0006441-15, № UA1.094.0006440-15 терміном дії з 06.02.2015 по 15.02.2016, - виданих виробнику продукції компанії «Nike European Operations Netherland B.V.»; довіреностей, виданих ТОВ «ДЦ Делта Спорт» 05.01.2015 своїм працівникам (а саме - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) для вирішення питань отримання, переведення та видачі товарів і матеріальних цінностей підприємства, для чого останнім надано право розписуватися, подавати та отримувати необхідні документи, отримувати товари, видавати товари і вчиняти інші необхідні дії для виконання доручень; витяг зі звіту роздрібних продажів; копії договорів суборенди нежитлових приміщень, укладених ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з орендарем ТОВ «Паретон» щодо платного строкового користування приміщеннями для здійсненя підприємницької діяльності (розміщення магазинів).

Під час розгляду даної справи з метою з'ясування фактичних обставин справи, Окружний адміністративний суд міста Києва судовими повістками від 31.05.2016 і 23.06.2016 викликав в судове засідання директора ТОВ «Дейлі Спорт» ОСОБА_4 для дачі пояснень по суті спірних господарських операцій з позивачем, однак конверти з вказаними судовими повістками повернулися до суду не врученими, що унеможливило допитати ОСОБА_4 в якості свідка в даній справі. У зв'язку з цим суд розглядав дану справу з урахуванням наявних у ній матеріалів.

За результатами дослідження наданих позивачем документів суд встановив, що договір поставки, видаткові та податкові накладні, виписанів від імені ТОВ «Дейлі Спорт», були підписані директором цього підприємства ОСОБА_4, а зі сторони покупця - ОСОБА_3 Інші наявні у матеріалах справи документи - заявки на зомовлення, довідки обліку товарів також підписані директором ОСОБА_3

Оглянувши зміст видаткових накладних та заявок на замовлення товарів суд встановив, що останні не містять відомостей про конкретну адресу місця поставки товарів, так само ця інформація відсутня у спірному договорі поставки.

Згідно пояснень представника позивача спірні партії товарів транспортовувалися постачальником самотужки в тому числі з використанням вантажних автомобілів, та без оформлення товарно-транспортних накладних.

Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції чинній впродовж травня 2015 року) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної осособи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 № К/800/62231/13, від 08.06.2016 № К/9991/66917/11.

Також в силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зокрема, для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на складі підприємства використовується субрахунок 281 «Товари на складі». По дебету даного рахунку відображується надходження товарів на склад, а по кредиту їх вибуття зі складу.

Зі змісту наданих позивачем довідок обліку товару, датованих травнем 2015 року, не вбачається відомостей про здійснення оприбуткування товарів на підставі якихось конкретних первинних документів (зокрема, видаткових накладних) та дат такого оприбуткування. Інших документів не підтверджують факту реального надходження та оприбуткування на товаристві відповідних товарно-матеріальних цінностей (зокрема, оборотно-сальдова відомість та картка рахунку 28 «Товари»), які б засвідчували рух товарно-матеріальних цінностей представник позивача суду не пред'явив.

З текстів наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень та банківських виписок не можливо встановити, що перераховані позивачем суми коштів (всього у сумі 7 316 166,67 грн.), були сплачені саме в оплату вартостей спірних партій товарів згідно видаткових накладних. Факт проведення повного розрахунку з ТОВ «Дейлі Спорт» за поставлені товари за договором від 22.09.2014 № ДС2014/09-1 та відсутності в бухгалтерському обліку позивача кредиторської заборгованості перед названим контрагентом представник позивача без поважних причин до суду не подав.

Також, в ході розгляду справи позивач не виконав усні вимоги головуючого судді та не підтвердив документально факт реального отримання на складі ТОВ «ДЦ Делта Спорт» (за адресою: м. Київ, вул. Чорноморська, 1) товарів від ТОВ «Дейлі Спорт» та їх походження як імпортних (з урахуванням того, що згідно виписаних ТОВ «Дейлі Спорт» податкових накладних, товари ідентифіковано виключно як імпортного походження). Зокрема, позивач не надав документально підтвердженні пояснення про осіб (працівників ТОВ «ДЦ Делта Спорт») та їх повноваження, які безпосередньо приймали товари протягом травня 2015 року від ТОВ «Дейлі Спорт», та пакет документів, що надавався постачальником на підтвердження якості та походження спірного товару як імпортного.

Опитаний в судовому засіданні 31.05.2016 в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що у відповідності до укладених з позивачем договорів підряду він виконував функції водія на ТОВ «ДЦ Делта Спорт», а саме розвозив на автомобілі товариства товари зі складу за адресою: м. Київ, вул. Чорноморська, 1 на адреси магазинів. Зі слів ОСОБА_2 товари на склад позивача надходили різними автомобілями та на місці розвантажувалися працівниками ТОВ «ДЦ Делта Спорт». При цьому, ідентифікувати ті чи інші тиранспорнті засоби, як такі, що належали ТОВ «Дейлі Спорт» свідок не зміг. Про ТОВ «Дейлі Спорт» йому нічого не відомо.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (зокрема, видаткові накладні, заявки на замовлення товару, довідки обліку товару, як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентом.

Також оцінюючи твердження представника позивача про використання придбаних товарів у своїй господарський діяльності, а саме шляхом їх реалізації третім-особам покупцям через мережу роздрібних магазинів, суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів реального надходження на ТОВ «ДЦ Делта Спорт» товарів від ТОВ «Дейлі Спорт». У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення ТОВ «ДЦ Делта Спорт» задекларованого показника податкового кредиту з ПДВ за звітний період травень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дейлі Спорт», що призвело до завищення суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) за травень 2015 року, на 1 325 758 грн., та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 79226552210.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський