Постанова № 60197308, 29.08.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року ЧернігівСправа № 741/982/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді- Дякова В.І.,

суддів- Падій В.В., Клопота С.Л.,

за участю секретаря- Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі Чернігівський ОВК) про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Відповідно до ч.8 ст. 22 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Позивач у позовній заяві просить суд:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням III групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;

- скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36, виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського ОВК;

- зобовязати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням III групи інвалідності повязаної з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.02.2016 він звернувся з заявою на адресу Носівського РВК, де перебуває на військовому обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням III групи інвалідності. 01.03.2016 за вих. №5/841 с Чернігівський ОВК, відповідно до п. 13 Порядку № 975, направив заяву позивача та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, документи ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання.

Позивач вважає вказані дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання є неправомірним у звязку з тим, що відповідно до ч. 2 п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 № 975 Міністерства оборони України мало прийняти у місячний строк рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги. Іншого рішення, на думку позивача, розпорядник бюджетних коштів приймати не має права.

Також ОСОБА_1 зазначає, що пунктом 11 Порядку № 975 наведено перелік документів, які можуть підтвердити наявність у особи права на отримання одноразової грошової допомоги, однак, ані Порядок № 975, ані Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не містять норми про те, що відсутність тої чи іншої довідки є підставою для відмови особі у призначенні одноразової грошової допомоги. Факт отримання позивачем поранення під час бойових дій, що є причиною інвалідності, може підтверджуватись і іншими документами, як у випадку ОСОБА_1 висновком судово-медичної експертизи, протоколом центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, довідкою МСЕК. Посилання відповідача на відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, позивач вважає протиправними, оскільки видача таких довідок на час отримання позивачем поранення законодавством передбачена не була. Також позивач зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 передбачено, що категорія громадян, до якої відноситься позивач, при встановленні причинного звязку поранення (контузії, травми або каліцтва) надавати довідку про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не повинна. Враховуючи наведене, позивач вважає, що рішення Міністерства оборони України викладене в формі протоколу № 36 від 20.05.2016 є таким, що підлягає скасуванню.

Позивач в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, проте не надав суду доказів поважності неявки в судове засідання.

В наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Міністерства оборони України є правомірним, оскільки в порушення вимог п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 позивачем до заяви про надання одноразової грошової допомоги не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. У звязку з відсутністю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) матеріали повернуті позивачу на доопрацювання відповідно п. 13 Порядку №975. Відповідач вважає, що не зважаючи на наявність причинного звязку між пораненням, контузією з виконанням обов'язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Також, відповідно до фотокопій, доданих до матеріалів справи, не додано 8 та 9 сторінки військового квитка позивача, де в п. 22. обовязково зазначається чи було поранення (контузія, травми або каліцтво).

Крім того, відповідач наполягає на тому, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому підстав для зобовязання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у звязку з інвалідністю позивача немає. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник Чернігівського ОВК в судове засідання також не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі. В наданому до суду відзиві по справі представник зазначив, що Чернігівський ОВК приймає від заявника пакет документів, робить висновок про наявність або відсутність у заявника права на отримання одноразової грошової допомоги та направляє його разом з документами на адресу Міністерства оборони України, для прийняття рішення щодо призначення чи відмови у її призначенні. З порушеного позивачем питання Чернігівським ОВК були дотримані вимоги чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 12.05.1979 по 20.06.1981, у тому числі в період з 05.02.1980 по 20.06.1981, брав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обовязку на території Республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НУ №7812432, виданого Носівським РВК 12.05.1979 (а.с.7) та довідкою Носівського РВК від 03.02.2016 №4/08 (а.с. 8).

Під час проходження служби в 1980 році ОСОБА_1 отримав вогнепальні осколкові поранення, контузію головного мозку.

Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №482 від 08.02.2016 було встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 11).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128692 від 23.04.2014 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності вперше, за загальним захворюванням, до 23.04.2015 (а.с. 12).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 022232 від 12.02.2015 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, в зв'язку із пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаним з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безстроково (а.с. 12).

16.02.2016 позивач звернувся із заявою до Носівського районного військового комісаріату для виплати одноразової грошової допомоги, у звязку з встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с. 13).

Носівський районний військовий комісаріат листом від 26.02.2016 №269 направив заяву позивача разом з доданими документами до Чернігівського ОВК (а.с.14).

Чернігівський ОВК листом від 01.03.2016 № 5/841с заяву позивача разом з доданими документами направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. В листі зазначено висновок Чернігівського ОВК про те, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (а.с. 15).

Листом від 30.05.2016 за вих. № 5/2276с Чернігівським ОВК було повідомлено позивача про прийняте Міністерством оборони України рішення щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 17).

Так, згідно витягу з протоколу № 36 від 20.05.2016 засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який затверджений Міністром оборони України 23.05.2016, було прийнято рішення про повернення документів позивача на доопрацювання Чернігівському ОВК, у звязку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не повязане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; (п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975).

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Відповідно до пп. 11-13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

З метою виконання Міністром оборони України положень ст.162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, наказом Міністерства оборони України «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» від 12.04.2007 №168 призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України. Тобто, розгляд питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності у Міністерстві оборони України розглядається та приймається комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем розглядалися документи ОСОБА_1, про що свідчить витяг з протоколу засідання комісії від 20.05.2016 № 36, проте вони були направлені до Чернігівського ОВК на доопрацювання, у звязку з відсутністю документів що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З огляду на те, що обовязок надання вказаних документів передбачений п. 11 Порядку № 975, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача та необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя В.І. Д'яков

СуддіВ.В. Падій

ОСОБА_2