Постанова № 60186326, 31.08.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2692/16-а

Номер провадження 2-а/404/965/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого судді Завгороднього Є.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіровського районного суду міста Кіровограда матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 на постанову інспектора батальйону патрульної поліції в місті Кіровограді про визнання дій протиправними, скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом до інспектора батальйону патрульної поліції, в якому просить: визнати протиправними дії субєкта владних повноважень. Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення про застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді штрафу за обвинуваченням у вчиненні адміністративного проступку по ч. 1 ст. 122 КУпАП. До початку судового засідання позивач надав клопотання про вирішення заявлених ним вимог без його участі, вимоги підтримав.

Відповідач не зявився, його неявка не перешкоджає у вирішенні заявлених вимог позивача.

Вивчивши зміст і підстави заявленого позову, дослідивши матеріали справи, зясовано наступні факти і відповідні їм правовідносини:

Інспектором поліції правильно встановлено та підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, що: 21.04.2016 року відповідач відносно позивача склав оскаржувану ним постанову в справі про адміністративне правопорушення, в якій вірно зазначив, що ОСОБА_2 21.04.2016 о 08:50 год. керуючи автомобілем «Шкода Рапід», державний номерний знак НОМЕР_1 на нерегульованому перехресті вулиць ОСОБА_5 в місті Кіровограді не надала переваги у русі пішоходу ОСОБА_3, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушила п. 18.1 Правил Дорожнього руху України. Тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у звязку із чим до неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 18.1 ПДР, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього руху є перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином констатую, що: позивач повинен керувати авто зі справною гальмівною системою, обрати безпечну швидкість руху; мати зір, достатній для керування транспортним засобом; достовірно знати про наближення до пішохідного переходу; а також передбачити, що на ньому може рухатись пішохід. Водій ОСОБА_2 зазначених умов дорожньої обстановки не врахувала, перерахованих імперативних норм і правил поведінки, що забезпечують безпеку дорожнього руку, не виконала, тому відповідачем була правомірно складена оскаржувана постанова.

Не ґрунтуються на законі припущення позивача, про відсутність у заявленого субєкта оскарження права на винесення оскаржуваної постанови, через те, що ст. 222 КпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи зокрема про адміністративні правопорушення щодо забезпечення правил безпеки дорожнього руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідач відповідає означеним критеріям, тому інспектор правомірно виніс оскаржувану постанову. Згідно п.п.2, 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, № 1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, тобто інспектор діяв у спосіб передбачений Законом, так-як законодавець не забороняє так вчиняти.

Пунктом 1 розділу IV Інструкції визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, містить відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення ; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З вказаної постанови убачається, що позивачу було роз'яснено положення ст.ст. 307, 308 КУпАП та права передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно ст.ст.287-289 КУпАП, була вручена копія постанови. Наявність таких обставини підтверджується письмовити запереченнями позивача в тексті постанові, тобто право на захист не порушено. Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обовязкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень субєкта владних повноважень.

Не підтвердженні сумніви порушника, що вона не створила перешкод пішоходу, який рухався по пішохідному переходу. Обрану позивачем правову позицію необхідно сприймати як невдалу спробу ввести суд в оману, так-як її припущення повністю спростовані очевидцями події: ОСОБА_3, ОСОБА_4 Остання в протоколі переконує, що буде давати пояснення в суді, але в суд подала клопотання про розгляд заявлених вимог без її участі, тобто остання не має доказів власної невинуватості.

Наведені правові норми та обставини, переконують суд в обґрунтованості та правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, наявності складу вчиненого нею адміністративного правопорушення, що підтверджується належними і допустимими доказами, встановленими шляхом повного, всебічного та об'єктивного з'ясування компетентним суб'єктом владних повноважень всіх обставин справи. Факт вчинення правопорушення підтверджується двома свідками-очевидцями проступку, при цьому порушник крім висловлених припущень, не надав як переконливих, так і будь-яких доказів про спростування вини у вчиненому проступку. З урахуванням наведених обставин, суд погоджується з висновком інспектора поліції про наявність в діях позивача складу правопорушення, що інспектор діяв у межах та у спосіб передбачені чинним законодавством, а постанова про адміністративне правопорушення за формою відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання протиправними дій інспектора батальйону патрульної поліції в місті Кіровограді ОСОБА_6 віталійовича, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Залишити без зміни постанову від 21 квітня 2016 року в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_7