Рішення № 60186323, 09.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1387/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А. М.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси фермерського господарства «Велетень Плюсь» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом фермерського господарства «Сербин» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Велетень Плюс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про продовження дії договору оренди на новий строк, визнання недійсним договору оренди та реєстрацію пролонгованого договору оренди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року фермерське господарство «Сербин» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, фермерського господарства «Велетень плюс», третя особа Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про:

- визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.02.2010 року між ОСОБА_3 та ФГ «Сербин» та зареєстрованого 22.10.2010 року за номером НОМЕР_1 фактично пролонгованим з 22.10.2015 року на новий термін строком на 7 років;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.10.2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Велетень плюс», зареєстрованого 23.10.2015 р. за номером НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3;

- зобов'язання Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати в установленому законом порядку пролонгований договір оренди земельної ділянки укладений 01.02.2010 р. між ОСОБА_3 та ФГ «Сербин».

В обґрунтування вимог зазначено, що 01 лютого 2010 року між ним головою ФГ «Сербин» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,71 га, яка знаходиться на землях с. Павлівка, Світловодського району, Кіровоградської області. Вказаний договір зареєстровано 22 жовтня 2010 року у Світловодському МРВ КРФДП «ЦДЗК» за НОМЕР_1 терміном на 5 років.

Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки, яка складає 1160,04 грн. та у строк до 30.12. кожного року (п.9;11).

Дія договору закінчилась 22.10.2015 року. Протягом угоди претензій чи нарікань з боку орендодавця щодо виконання умов договору не було, повідомлень про небажання продовжувати дію договору не заявлялось. За п. 8 договору, після закінчення строку дії договору, зобов'язання пролонгується на новий строк.

Він як орендар виконував умови належним чином, тому відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку має переважне право на його поновлення на новий строк.

18 вересня 2015 року на адресу орендодавця направлено проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, в якому змінена умова щодо розміру орендної плати. Факт направлення додаткової угоди підтверджується копією касового чеку Укрпошта за № 2001 про відправку рекомендованого листа на ім'я ОСОБА_3, за адресою її проживання.

Тому, не отримавши від відповідача повідомлення про відмову поновлення договору вважав, що таким чином виказана згода, а відтак договір вважається пролонгованим.

Готуючись до врожаю у 2016 року в період з 10 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року обробив належну ОСОБА_3 ділянку під НОМЕР_6 площею в 3,71 га землі, а саме - виконав роботи по дискуванню, мульчуванню землі та внесенню добрив на загальну суму 7675 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 18.10.2015 року.

ОСОБА_3 не вирішивши питання про припинення дії договору оренди з ФГ «Сербин» до закінчення строку, без відповідної згоди, уклала договір оренди з ФГ «Велетень плюс».

Зазначене порушує умови договору від 01.02.2010 року та не відповідає ч.5 та ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» щодо порядку повідомлення про небажання продовжувати договірні відносини. .

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року, укладений договір оренди землі від 01.02.2010 року між ФГ «Сербин» та орендодавцем ОСОБА_3, зареєстрований 22.10.2010 року визнано таким, що є фактично пролонгованим 22.10.2015 року на новий термін строком на 7 років, тобто, до 22.10.2022 року. Визнано недійсним договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_3 та ФГ «Велетень плюс» від 18.10.2015 року, який зареєстрований 23.10.2015 року. Зобов'язано Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати в установленому законом порядку пролонгований договір між ОСОБА_3 та ФГ «Сербин» від 01.02.2010 року про оренду земельної ділянки НОМЕР_4 площею 3,71 га, та виключити з державного реєстру речових прав визнаний судом недійсним договір оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ «Велетень Плюс» від 18.10.2015 року, який зареєстрований 23.10.2015 року.

ОСОБА_2, який представляє інтереси ФГ «Велетень плюс» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховано, що умовами договору оренди землі укладеного з ФГ «Сербин», строк якого закінчився 22 жовтня 2015 року, не передбачено обов'язок орендодавця в будь-який спосіб повідомляти орендаря про намір продовжувати чи не продовжувати його дію. ОСОБА_3 неодноразово повідомляла позивача про небажання після закінчення дії договору продовжувати відносини. Крім того, додаткової угоди, укладення якої відповідно до ЗУ «Про оренду землі» є обов'язковою умовою поновлення договору оренди, відповідач не підписувала, а примірник її отримала 25 вересня 2015 року, тобто з пропуском визначеним законом строку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_4, та ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_3 та пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які представляють інтереси ФГ «Велетень плюс», дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач за ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» має переважне право на поновлення договору оренди, оскільки ним доведено про належне виконання умов договору, вчасно направлено повідомлення з пропозицією про продовження дії договору та копію додаткової угоди, в той час орендодавець не надав доказів неналежного виконання орендарем договору оренди землі та вчасно не повідомила про відмову у продовженні дії договору. ФГ «Сербин» користувався земельною ділянкою й після закінчення дії договору оренди, здійснював сільгоспобробку землі.

Проте, з таким судовим висновком погодитися не можна.

З матеріалів справи виходить, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5, виданого згідно розпорядження голови Світловодської районної адміністрації від 14.03.2002 року №125-р є власником земельної ділянки НОМЕР_4 площею 3,71 га, яка розташована на землях Павлівської сільської ради, Світловодського району, Кіровоградської області (а.с.12;49).

01 лютого 2010 року між ФГ «Сербин» та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який 22.10.2010 року зареєстрований в установленому законом порядку за НОМЕР_1 у Світловодському МРВ КРФДП «ЦДЗК» терміном на 5 років. (а.с.9-10). Сторони узгодили, що договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації (п.43).

01 лютого 2010 року за актом приймання-передачі земельна ділянка передана в користування сільськогосподарському підприємству ФГ «Сербин» (а.с.11).

За 2015 рік ОСОБА_3 виплачено орендну плату в розмірі 5719,75 грн. (а.с.65).

18 вересня 2015 року позивачем направлено на адресу орендодавцю лист з пропозицією про продовження терміну дії договору від 01.02.2010 року та проект додаткової угоди про поновлення договору терміном на п'ять років, що підтверджено копією рекомендованого відправлення та про його вручення, з описом вкладення у цінний лист та квитанцією про оплату від 18.09.2015 року (а.с.13-14). Вказане ОСОБА_3 отримано 25 вересня 2016 року (а.с.14).

18 жовтня 2015 року відповідач уклала договір оренди земельної ділянки з ФГ «Велетень плюс» строком на сім років. За умовами якого в п. 7 визначено, що орендна плата може здійснюватись у грошовій або натуральній формі, розмір якої становить 4030,55 грн. (а.с.42-45). В цей же день складено акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.46), та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання (а.с.52). Вказаний договір зареєстрований 23 жовтня 2015 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.56).

12 листопада 2015 року головою ФГ «Велетень плюс» на адресу голови ФГ «Сербин» направлено повідомлення про укладення договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_3 з проханням не чинити перешкоди у користуванні орендованою ним земельною ділянкою (а.с.57-58).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. 16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону № 161-XIV виключені, а ст. 6 доповнена ч. 5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація лише свідчить про те, що договір набрав чинності (юридичної сили), тобто визнаний державою. Ця державна реєстрація не може змінювати моменту укладення договору, а отже і початку перебігу строку його дії.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові від 19.02.2014 року (справа №6-162 цс13).

Частинами 9 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.ч.8-9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Верховний Суд України у правовій позиції у справі № 6-10цс15 від 25 лютого 2015 року зазначив, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

За ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у випадку невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, визнається недійсним.

Колегія суддів, дослідивши доводи та докази сторін, дійшла висновку, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову, оскільки доказів порушення переважного права позивача, як орендаря на поновлення договору після закінчення його дії на тих самих умовах, яке підлягає захисту на підставі статті 3 ЦК України відсутні.

Договір оренди, між ФГ «Сербин» та ОСОБА_3 після того як сторони досягли згоди щодо його істотних умов підписаний 01.02.2010 року. Моментом його укладення є саме 01.02.2010 р. Однак, згідно пояснень сторін наданих як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій при укладенні вищевказаного договору ФГ «Сербин» та ОСОБА_3 узгодили, що перебіг початку дії договору починається з дати його державної реєстрації, яка відбулася 22 жовтня 2010 року, у зв'язку з чим сторони вважали час закінчення дії договору жовтень 2015 року, а відтак і наміри щодо подальшого зобов'язання та часу повідомлення про це чи заперечення, пов'язували з цією датою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції відповідно до вимог ЗУ «Про оренду землі» встановив, що позивачем завчасно направлено орендодавцю повідомлення про бажання продовжити дію договору, який отримано 25 вересня 2015 року. В той же час не прийняв доводи і докази ОСОБА_3 щодо не бажання продовжувати договір і яким чином це повідомлялось, а також чи наявні підстави про переважне право позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 21 вересня 2015 року ОСОБА_3 у письмовій формі виказала волевиявлення не продовжувати з позивачем строк договору оренди та направила повідомлення про припинення договору, у зв'язку з закінченням його дії (п. 37 договору), що підтверджується квитанцією про направлення рекомендованого листа від 22 вересня 2015 року (а.с.38-39).

Згідно відповіді начальника поштового відділення с. Павлівка від 30 січня 2016 року рекомендований лист з повідомленням за № 275190012864 направлявся ОСОБА_3 на адресу ФГ «Сербин» в м. Світловодськ, але не був вручений і після закінчення терміну зберігання був повернутий відправнику та особисто отриманий ним 05.11.2015 року (а.с.85-86).

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач пояснила, що 25 вересня 2015 року отримала проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, проте письмово не відреагувала на вказану пропозицію так як 21 вересня 2015 року направляла позивачу повідомлення про припинення дії договору оренди. Намір не продовжувати угоду категорично виказувала в усній формі з серпня 2015 року ОСОБА_4, який її вмовляв на подальший термін та наполягала, що останньому було достеменно відомо про відсутність її згоди на продовження дії договору,

Головою ФГ «Велетень плюс», яким також здійснювались усі необхідні дії щодо повідомлення позивача про незгоду на продовження дії попереднього договору, запропоновано їй більш вигідні умови, відмінні від попередніх.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі за №6-2988, зазначено, що під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.

За ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Враховуючи відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на продовження дії договору оренди земельної ділянки від 01.02.2010 року, поновлення дії правочину суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Стороною позивача не доведено належними та допустимим доказами, що він має переважне право на поновлення договору оренди від 01.02.2010 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За змінами до ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» ( в редакції від 12.02.2015 року) виходить, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, тому запропонований договір позивачем на той самий строк, що виходить з тексту проекту додаткової угоди, не відповідає нормі права, тобто не на тих самих умовах, які запропоновані попереднім орендодавцем при реалізації переважного права.

В той же час договір з ФГ «Велетень плюс» укладено відповідно до ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» строком на 7 років, з внесенням орендної плати у грошовій або натуральній формі, розмір якої становить 4030,55 грн. (5% вартості земельного паю).

Договори оренди фермерських господарств не є ідентичними та різняться за своїм змістом, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави вказувати про пере важність права на поновлення дії правочину.

Посилання сторони, що в позові заявлено, про пролонгацію договору строком на 7 років, не приймаються до уваги, так як на час виникнення спору орендодавцем визначався термін 5 років.

Щодо часу укладання договору з ФГ «Велетень плюс», то судом досліджено, що реєстрація його відбулась 23 жовтня 2015 року, тобто після закінчення строку, який попередні сторони узгодили як кінцевий термін угоди. Тому укладення 18 жовтня 2015 року договору між відповідачами ніяким чином не порушило право ФГ «Сербин», а відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання договору оренди землі недійсним.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів , що після закінчення договору оренди, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача. Копія акта виконаних робіт від 18 жовтня 2015 року (а.с.87) згідно якого з 10 жовтня 2015 року по 18 жовтня 2015 року на земельній ділянці НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3 фермерським господарство «Сербин» виконано роботи по дискуванню, мульчуванню землі та внесенню добрива, свідчить про те, що орендарем в період дії договору оренди виконані вищевказані роботи. Крім того, в акті обстеження земельної ділянки від 26 лютого 2016 року, не зазначено, що в 2016 році обробіток ґрунту земельної ділянки, здійснено саме ФГ «Сербин» (а.с.110). Відсутність акта про повернення ФГ «Сербін» земельної ділянки орендодавцю не свідчить про продовження використання позивачем земельної ділянки, оскільки порядок повернення земельної ділянки орендодавцеві після закінчення строку дії договору оренди від 01 лютого 2010 року цим договором не визначено, а надані відповідачами докази свідчать про використання спірної земельної ділянки ФГ «Велетень плюс» (а.с.42;46;52).

Укладаючи спірний договір ОСОБА_3 та ФГ «Велетень плюс» дотримані всі вимоги, які необхідні для чинності даного правочину, договір не суперечить ЦК України, укладений в письмовій формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, договір пройшов державну реєстрацію, на момент його укладення ОСОБА_3 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним та відповідало їй внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, відповідав вимогам законодавства, які діяли на час його укладення та реєстрації.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, зобов'язав третю особу, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору - Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та не була притягнута до участі у справі у якості співвідповідача, зареєструвати в установленому законом порядку пролонгований договір між ОСОБА_3 та ФГ «Сербин» від 01.01.2010 року про оренду землі та виключити з Державного реєстру речових прав договір оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ «Велетень Плюс», що є суттєвим порушенням процесуального права і відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою скасування судового рішення..

За вищевикладеного оскаржуване рішення суду ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування.

За ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як судом в задоволенні позовних вимог відмовлено, то із ФГ «Сербин», підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання ФГ «Велетень Плюс» апеляційної скарги в розмірі 4019, 40 грн.(3654 грн. - три вимоги немайнового характеру (1218 грн.+1218 грн.+1218 грн). ; 110 % від 3654 грн. = 4019, 40 грн.).

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси фермерського господарства «Велетень Плюсь» - задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року - скасувати.

В задоволенні позову фермерського господарства «Сербин» до ОСОБА_3, фермерського господарства «Велетень Плюс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Світловодський відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про продовження дії договору оренди на новий строк, визнання недійсним договору оренди та реєстрацію пролонгованого договору оренди - відмовити.

Стягнути з з фермерського господарства «Сербин» на користь фермерського господарства «Велетень Плюс» збір у розмірі 4019,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: