Постанова № 60172899, 31.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

31.08.2016 справа № 905/1466/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. б/н від 31.03.2016, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", м. Покровськ Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької областівід16.06.2016по справі№ 905/1466/16 (суддя Кучерява О. О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", с. Новоселидівка Мар'їнського району Донецької області,доПублічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське", м. Покровськ Донецької області,простягнення 88 551, 20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (далі ТОВ «Мінова Україна», Постачальник) звернулось до Госпоадрського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» (далі ПАТ «ШУ «Покровське», Покупець), м. Покровськ Донецької області, про стягнення основного боргу у розмірі 48 029, 76 грн., 3 % річних у сумі 2 981, 73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 508, 62 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2016 у справі № 905/1466/16 позовні вимоги ТОВ «Мінова Україна» задоволено у повному обсязі. Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2016 у справі № 905/1466/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Заявник апеляційної скарги вважає, що строк оплати за спірним договором не настав, оскільки позивач не направив ПАТ «ШУ «Покровське» відповідну вимогу та не поставив весь обсяг товару, узгоджений у специфікаціях. Крім того, відповідач зазначає, що у видаткових накладних відсутній строк оплати поставленого товару, а тому його слід визначати на підставі приписів частини другої статті 530 ЦК України.

В апеляційній скарзі наведені й інші доводи, які на думку заявника є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за його відсутності, з чим погодився представник позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «Мінова Україна» та ПАТ «ШУ «Покровське» 03.12.2013 було укладено Договір купівлі-продажу № 1225п (далі Договір), за умовами якого Продавець зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити згідно з умовами цього Договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, далі Товар. (а. с. 12-15).

Відповідно до пункту 1.1 Договору номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки Товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невідємними частинами цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору Покупець здійснює оплату Товару у формі попередньої оплати шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, якщо інше не узгоджено у додаткових угодах. Перерахування грошових коштів здійснюється Покупцем на підставі рахунку на попередню оплату, виставленого Продавцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Умови, місце фактичної передачі (поставки) Товару узгоджуються сторонами у додаткових угодах. Момент переходу права власності на Товар визначається відповідно до умов поставки. Вантажоодержувачем Товару є Покупець, якщо інше не обумовлено у додаткових угодах (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014.

На підставі пункту 1.1 Договору сторони уклали низку Додаткових угод, в яких узгодили номенклатуру, кількість та вартість товару, умови та строки його поставки й оплати.

Так, Додатковою угодою № 1 від 22.01.2014 до Договору сторони узгодили, що Продавець у січні-лютому 2014 року зобовязується поставити Товар на загальну суму 65 634, 04 грн., строк його оплати протягом 15 днів з дати поставки, умови поставки Товару FCA згідно з Інкотермс 2000 року (а. с. 16).

За Додатковою угодою № 2 від 10.02.2014 до Договору Продавець у лютому 2014 року зобовязується поставити Товар на загальну суму 44 044, 56 грн., строк оплати протягом 30 днів з дати поставки, умови FCA згідно з Інкотермс 2000 року (а. с. 17).

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 10.02.2014 до Договору Продавець у лютому 2014 року зобовязується поставити Товар на загальну суму 1 982, 88 грн., строк оплати протягом 30 днів з дати поставки, умови FCA згідно з Інкотермс 2000 року (а. с. 18).

У Додатковій угоді № 4 від 30.09.2014 сторони встановили, що Продавець зобовязується передати Товар на загальну суму 39 404, 40 грн. на умовах попередньої оплати, умови FCA згідно з Інкотермс 2000 року (а. с. 19).

На виконання умов Договору ТОВ «Мінова Україна» поставило ПАТ «ШУ «Покровське» Товар за видатковими накладними: № 43 від 24.01.2014 на суму 61 155, 00 грн. (а. с. 22), № 74 від 06.02.2014 на суму 44 044, 56 грн. (а. с. 23), № 105 від 18.02.2014 на суму 1 594, 08 грн. (а. с. 21), № 106 від 18.02.2014 на суму 2 391, 12 грн. (а. с. 20). Всього на загальну суму 109 184, 76 грн.

У звязку з тим, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на суму 66 155, 00 грн., ТОВ «Мінова Україна» звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що всупереч положень частини другої статті 530 ЦК України ТОВ «Мінова Україна» не направило на адресу ПАТ «ШУ «Покровське» відповідну вимогу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або умовами договору купівлі-продажу (поставки) не встановлено інший строк оплати.

Враховуючи, що у Додаткових угодах до спірного Договору сторони узгодили строки оплати поставленого товару, підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530 ЦК України щодо предявлення кредитором вимоги та обовязку боржника виконати зобовязання у семиденний строк відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Додаткова угода № 2 від 10.02.2014 підписана після поставки узгодженого у ній товару за видатковою накладною № 74 від 06.02.2014. Оскільки зазначена Додаткова угода не містить положення про те, що її дія поширюється на відносини, які виникли до її підписання, то строк оплати товару визначається на підставі частини другої статті 530 ЦК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, колегія суддів доходить висновку, що вони містять посилання на Договір поставки № 1225п від 03.12.2013 та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень.

Наведене свідчить про те, що сторони при виконанні зобовязання керуються умовами спірного Договору поставки, зокрема щодо строку оплати товару.

Отже, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на відсутність Додаткової угоди, якою урегульовано строки та умови оплати та поставки, не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність обовязку ПАТ «ШУ «Покровське» оплатити товар за спірним Договором.

Колегія суддів також відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про зупинення ПАТ «ШУ «Покровське» зустрічного виконання зобовязання на підставі частини третьої статті 538 ЦК України, оскільки статтею 692 ЦК України передбачено обовязок покупця оплатити прийнятий товар на умовах договору.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не відмовився від прийняття товару та не заперечує факт його отримання, а тому, з огляду на приписи статті 692 ЦК України, зобовязаний здійснити оплату товару на умовах спірного Договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за спірним Договором поставки у розмірі 48 029, 76 грн.

Також на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивач просить стягнути з ПАТ «ШУ «Покровське» на користь ТОВ «Мінова Україна» 3 % річних у сумі 2 981, 73 грн. за період з 08.03.2014 по 30.03.2016.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода № 2 до Договору укладена 10.02.2014.

Позивач стверджує, що за видатковою накладною № 74 від 06.02.2014 товар було поставлено саме на виконання цієї Додаткової угоди.

Відповідач проти наведеного заперечує з огляду на те, що товар за видатковою накладною № 74 був поставлений до підписання Додаткової угоди № 3 від 10.02.2014.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, однак зміст Додаткової угоди № 2 від 10.02.2014 такої умови не містить.

Проте у видатковій накладній № 74 від 06.02.2014 прямо зазначено, що підставою господарської операції є Договір поставки № 1225п.

Отже, строк оплати товару у цьому випадку слід визначати згідно з пунктом 3.2 Договору, а тому останнім днем оплати товару за видатковою накладною № 74 є 06.02.2014 і право на нарахування 3 % річних виникає у позивача з 07.02.2014.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за видатковою накладною № 106 від 18.02.2014 неможливо визначити, на виконання якої Додаткової угоди було поставлено товар, а тому, виходячи з приписів статті 692 ЦК України та пункту 3.2 Договору, право на нарахування 3 % річних за вказаною видатковою накладною виникло у позивача з 19.02.2014.

З огляду на умови Додаткової угоди № 3 від 10.02.2014 до Договору, колегія суддів вважає, що за видатковою накладною № 105 від 18.02.2014 строк оплати сплив 20.03.2014, а тому право на нарахування відсотків річних виникло у позивача з 21.03.2014.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 3 % річних, здійснений судом першої інстанції, вважає, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки річних у розмірі 2 981, 73 грн., а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 37 508, 62 грн. за період з 08.03.2014 по 30.03.2016.

Всупереч вимогам чинного законодавства позивач врахував індекс інфляції за період менший за місяць (у березні 2013 році), однак це не призвело до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню.

Колегія суддів, враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 № 14, перевіривши арифметичний розрахунок, здійснений судом першої інстанції, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Мінова Україна» про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 37 508, 62 грн. підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ПАТ «ШУ «Покровське» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 у справі № 905/1466/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2016 у справі № 905/1466/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 у справі № 905/1466/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:В.М. Татенко

ОСОБА_3