Постанова № 60172061, 29.08.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа №918/362/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Дужич С.П. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1 (довіреність від 30.06.2016)

ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 (довіреність від 08.08.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі №918/362/16

Ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння"

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське зернопереробне підприємство "Стодола"

про визнання банкрутом

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 (суддя Романюк Ю.Г.) відмовлено публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн.

Цією ж ухвалою включено до реєстру вимог кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола", на загальну суму 18 687 102,24 грн. у визначеному складі та обсязі. Зобов'язано розпорядника майна внести зміни в реєстр вимог кредиторів відповідно до пункту 2 даної ухвали. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Зобов'язано розпорядника майна протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Призначено підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою в частині відмови публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн., кредитор ПАТ "Дельта Банк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду в оскарженій частині та задовольнити заяву публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі №918/362/16

Арбітражним керуючим подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому розпорядник майна просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Окрім того, арбітражний керуючий просить розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення апелянта та ініціюючого кредитора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.05.2016 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" на підставі ст.ст. 1, 2, 11, 12, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розгляд заяви призначено до слухання в підготовчому засіданні суду та зобов'язано, зокрема, арбітражного керуючого ОСОБА_3, кандидатура якого визначена автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України у строк до дня проведення підготовчого засідання суду подати заяву про участь у даній справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола". Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до боржника на суму 3 732 591,59 грн., з яких: 3 036 589,95 грн. - безспірні грошові вимоги та 696 001,64 грн. - пеня. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 22.09.2016 та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво №1250 від 07.06.2013 року, ІК НОМЕР_1).

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за №32003 від 30.05.2016.

Положеннями ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

У відповідності із ст.23 Закону про банкрутство протягом тридцятиденного терміну з дня опублікування на сайті Вищого господарського суду України за №32003 від 30.05.2016 оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ СЗП "Стодола" до господарського суду надійшли письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують.

Розпорядником майна банкрута долучено до матеріалів справи уточнений реєстр вимог кредиторів, який вона просила затвердити та повідомлення на заяви з кредиторськими вимогами. До поданого на затвердження судом реєстру вимог кредиторів розпорядником майна включено вимоги кредиторів у наступному складі та сумах: 1) ТОВ "Агропартнери Рівне" на суму 6 693,93 грн. - основного боргу, як вимоги четвертої черги та 2 756,00 грн. - судового збору за подання заяви, як вимоги першої черги; 2) ТОВ "ІФК "Євроінвестбуд" на суму 595 696,24 грн. - основного боргу, як вимоги четвертої черги та 2 756,00 грн. - судового збору за подання заяви, як вимоги першої черги; 3) ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" на суму 3 066 546,02 грн. - основного боргу, як вимоги четвертої черги, 696 001,64 грн. - неустойка (пеня, штраф), як вимоги шостої черги та 16 536,00 грн. - судового збору за подання заяви, як вимоги першої черги; 4) ПАТ "Дельта Банк" на суму 14 297 360,41 грн. - окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою та 2 756,00 грн. судового збору за подання заяви, як вимоги першої черги.

Представник ПАТ "Дельта Банк" подав уточнення до заяви з грошовими вимогами до Боржника, які у судовому засіданні підтримав та просив визнати ПАТ "Дельта Банк" кредитором у справі про банкрутство ТОВ СЗП "Стодола" на загальну суму 64 077 291,25 грн., з наступним розподілом черговості задоволення кредиторським вимог: 2 756,00 грн. - судовий збір - вимоги першої черги; 14 297 360, 41 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника; 19 155 124, 70 грн. - вимоги четвертої черги; 30 624 806, 14 грн. - вимоги шостої черги (штраф, пеня).

На що розпорядником майна подано суду уточнений відзив про наслідки розгляду заяви з вимогами ПАТ "Дельта Банк", позиція, викладена в якому зводиться до того, що грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ СЗП "Стодола" визнаються частково у розмірі 14 297 360, 41 грн.: 2 756, 00 грн. - судовий збір за подання заяви - вимоги першої черги; та 14 297 360, 41 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника.

За результатами розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання грошових вимог кредитора до боржника на суму 64 077 291,25 грн., господарським судом Рівненської області винесено оскаржувану ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів, якою заяву ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Да такого ж висновку дійшла судова колегія апеляційного господарського суду враховуючи наступне.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджуються: кредитним договором №25/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; іпотечним договором реєстраційний №1717 від 29.08.2008 із додатковими договорами; кредитним договором №29/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; договором застави №29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012 із додаткам та змінами; договором про відступлення права вимоги за реєстровим №9492, який діє зі змінами та доповненнями від 18.07.2012; договором переведення боргу (про заміну боржника у зобовязанні) від 21.12.2012; розрахунками заборгованості за кредитними договорами №25/08/KL від 06.08.2008 та №29/08/KL від 06.08.2008.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним боржником по кредитних договорах №25/08/KL від 06.08.2008 та №29/08/KL від 06.08.2008 є ТОВ "Агро ХХІ", а ТОВ СЗП "Стодола" є лише майновим поручителем за іпотечним договором реєстраційний №1717 від 29.08.2008 із додатковими договорами та договором застави №29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012 із додатками та змінами.

Відповідно до п.1.6 договору про внесення змін до іпотечного договору від 08.02.2010, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 13 800 000,00 грн.

Відповідно до п.1.4 договору застави №29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012, заставна вартість предмета застави становить 497 360,41 грн.

Таким чином, загальна сума вимог забезпечених заставою та іпотекою разом становить 14 297 360, 41 грн.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; - майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 572 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа застави (іпотеки) полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 у справі № 5023/6981/11).

Так, ПАТ "Дельта Банк" звернувся із кредиторськими вимогами до боржника, які підтверджуються: кредитним договором №25/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; іпотечним договором реєстраційний №1717 від 29.08.2008 із додатковими договорами; кредитним договором №29/08/KL від 06.08.2008 із додатковими угодами; договором застави №29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012 із додаткам та змінами; договором відступлення права вимоги за реєстровим №9492, який діє зі змінами та доповненнями від 18.07.2012; договором переведення боргу (про заміну боржника у зобовязанні) від 21.12.2012; розрахунками заборгованості за кредитними договорами №25/08/KL від 06.08.2008 та №29/08/KL від 06.08.2008, як до майнового поручителя.

Отже, СЗП "Стодола", в даному випадку не є позичальником за основними кредитними договорами, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Однак, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно вимог ч.1 ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України в постанові №14/030 від 03.06.2014 у справі №25/5005/6641/2012 та в постанові від 26.08.2014 у справі № 5024/948/2012. В наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справі про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч.9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Так, в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі №5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", частиною 2 пункту 4.3.5 якої передбачено, що: "Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора".

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява ПАТ "Дельта Банк" про визнання грошових вимог підлягає до задоволення частково в розмірі 14 297 360,41 грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника за іпотечним договором реєстраційний №1717 від 29.08.2008 та договором застави №29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012.

16 липня 2016 року розпорядником майна ТОВ СЗП "Стодола" спільно з Боржником прийнято рішення про визнання вимог ПАТ "Дельта Банк" в розмір 14 297 360,41 грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника із включенням до реєстру вимог кредиторів окремо.

Враховуючи, що грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджуються матеріалами справи частково, визнані розпорядником майна частково, а тому підлягають задоволенню частково на суму 14 297 360,41 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника ТОВ СЗП "Стодола".

Згідно з абз. 2 ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобовязаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, необхідно окремо внести до реєстру вимог кредиторів банкрута вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 14 297 360, 41 грн. як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - ТОВ СЗП "Стодола".

Разом з цим, судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930, 84 грн. ПАТ "Дельта Банк".

Також, за подання заяви про визнання кредитором ПАТ "Дельта Банк" сплачений судовий збір у розмірі 2 756,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9650030 від 06.06.2016, доданим до заяви кредитора.

На підставі ст.49 ГПК України, ч.1 ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплачений ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 2 756,00 грн., що підтверджується матеріалами справи було вірно віднесено господарським судом Рівненської області на боржника, який підлягає задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни в зазначеній частині та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі №918/362/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

2. Справу №918/362/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.