Постанова № 60171950, 17.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2016 р. Справа№ 925/204/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Сторожук Б.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р.

у справі № 925/204/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд"

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" про стягнення 1 250 000,00 грн., перерахованих на підставі договору про надання відповідачу безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 16/10 від 16.10.2015р. та 131 397,26 грн. пені, 19 250,00 грн. інфляційних втрат та 8 958,48 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто 1 219 185,00 грн. боргу, 131 397,26 грн. пені, 19 250,00 грн. інфляційних втрат та 8 958,48 грн. 3% річних. В частині стягнення 30 815,00 грн. боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 1 219 185,00 грн. боргу, 131 397,26 грн. пені, а в іншій частині стягнень відмовити повністю.

У доводах апеляційного оскарження апелянт вважав, що рішення господарського суду Черкаської області необґрунтоване, винесене при неповному з'ясуванні обставин справи та наданих доказів. Поряд з цим апелянт вказував, що відповідає перед позивачем - кредитором за своєчасну сплату основного боргу та пені, сплату інших фінансових штрафів укладений між сторонами договір не передбачав, і тому такі не підлягали задоволенню.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.07.2016р.

27.07.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" відкладено на 17.08.2016р.

12.08.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу з уточненим розрахунком пені, інфляційних та 3% річних.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.08.2016р. у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Дідиченко М.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Мартюк А.І

Відповідач до судового засідання, що відбулось 17.08.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

В судовому засіданні 17.08.2016р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказував на законність та обґрунтованість прийнятого рішення судом першої інстанції.

Заслухавши доводи позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент" (Позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" (Позичальником) був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (Договір).

У відповідності до п. 1.1 та 1.2 вказаного Договору Позикодавець перерахував у безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника згідно з платіжним дорученням № 1058 від 19.10.2015р. 1 500 000,00 грн., чим виконав п. 1.4 Договору, за яким допомога вважається переданою Позичальникові в момент зарахування суми допомоги на поточний рахунок Позичальника.

За умовами Договору, у редакції внесених до нього змін згідно з Додатковою угодою № 1 від 13.11.2015р. Позичальник зобов'язувався повернути фінансову допомогу в строк до 10.12.2015р.

ТОВ "Главшляхбуд" повернуло частину поворотної фінансової допомоги на суму 250 000,00 грн., сплативши у безготівковому порядку згідно з платіжним дорученням № 54 від 31.12.2015р. на рахунок ТОВ "Геос Девелопмент", яке зараховано банком 05.01.2016р., решта суми позики у розмірі 1 250 000,00 грн. у строки, визначені Договором не повернув.

Звертаючись з позовом Позивач зазначав на прострочення позичальника і просив стягнути заборгованість у сумі 1 250 000,00 грн., 131 397,26 грн. пені, 19 250,00 грн. втрат від інфляції та 8958,48 грн. 3% річних за невиконання грошових зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги в частині 1 219 185,00 грн. основної заборгованості та частково припиняючи провадження у справі у частині стягнення основного боргу на суму 30 815,00 грн., суд першої інстанції послався на те, що у судовому засіданні 27.04.2016р. представник відповідача надав копію платіжного доручення №116 від 26.04.2016р. на суму 30 815,00 грн. із призначенням платежу "Повернення фінансової допомоги згідно договору фінансової допомоги №16/10 від 16.10.2015 Без ПДВ", і повернення цієї суми представник позивача підтвердив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про задоволення стягнення суми основного боргу у розмірі 1 219 185,00 грн., зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.ч 1, 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з п. 2.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.11.2015р.), позичальник зобов'язався повернути фінансову допомогу в строк до 10.12.2015р.

Відповідно до ч. 3, 4. ст.. 1049 ЦК України позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на час подання позову до суду першої інстанції позичальник не повернув позику на суму 1 250 000,00 грн. і під час розгляду справи повернув із суми заборгованості 30 815,00 грн., висновок суду першої інстанції про задоволення суми основної заборгованості у частині 1 219 185,00 грн. та про припинення провадження у справі 30 815,00 грн. за відсутністю предмету спору є вірним.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позову у частині стягнення 131 397,26 грн. пені, 19 250,00 грн. інфляційних втрат та 8 958,48 грн. 3% річних, то колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами Договору, викладеними у п. 3.2. договору, сторони погодилися, що за порушення терміну повернення допомоги, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період, від суми неповернених в строк грошових коштів, за кожен день прострочення, що почався.

Відповідно до проведеного розрахунку судом першої інстанції про стягнення 131 397,26 грн. пені, місцевий господарський суд вважав вірним нарахування пені за період прострочення з 11.12.2015р. по 05.01.2016р. (47 013,70 грн.); та в період з 06.01.2016р. по 02.03.2016р. (84 383,56 грн. пені).

Проте, суд першої інстанції не зважив на ту обставину, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Оскільки відповідачем 05.01.2016р. було повернуто позивачу частину поворотної фінансової допомоги на суму 250 000,00 грн., пеня за прострочку у поверненні повинна була нараховуватися з 11.12.2015р. по 04.01.2016р. на суму 1 500 000,00 грн. (45 205,48 грн. пені); і у період з 05.01.2016р. по 02.03.2016р. на суму 1 250 000,00 грн. (87 158,47 грн.), а всього разом 132 363,95 грн., визначена позивачем сума знаходиться в межах належних до стягнення сум.

Доводи позичальника (апелянта) з приводу того, що з нього неправомірно були стягнуті передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні та 3% річних, підлягають відхиленню, у зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачені наслідки порушення договору позичальником у вигляді сплати грошової суми відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, не вважає здійснений позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, вірним, оскільки судом першої інстанції при розрахунках використано лише індекс за грудень, хоча сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції, сума інфляційних за прострочення суми позики за грудень 2015 року на суму 1 500 000,00 грн. складає - 10 500,00 грн.; сума інфляційних втрат за січень та лютий 2016 року на суму 1 250 000,00 грн. складає 6 205,00 грн., а всього 16 705,00 грн.

Судом першої інстанції також були допущені порушення у розрахунках 3% річних, оскільки, як вже зазначалось, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, а тому відповідно до розрахунку, здійсненого колегією суддів, сума 3% річних за період прострочення з 11.12.2015р. по 04.01.2016р. на суму 1 500 000,00 грн. складає 3 082,19 грн.; сума 3% річних з 05.01.2016р. по 02.03.2016р. на суму 1 250 000,00 грн. складає 5958,90 грн., а всього 9041,09 грн., визначена позивачем сума знаходиться в межах належних до стягнення сум.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення 1 219 185,00 грн. боргу, 131 397,26 грн. пені, 16 705,00 грн. втрат в наслідок інфляції та 8 958,48 грн. 3 % річних, тож вимоги позову в цій частині як обґрунтовані підлягають задоволенню.

З огляду на встановлене, з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 підлягає частковому задоволенню із зміною рішення в частині інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2016р. у справі № 925/204/16 - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" (бульв. Шевченка, 336 А, м. Черкаси, 18005; ЄДРПОУ 39699671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент" (вул. Володимирська, буд. 49 А, офіс 148, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ 38570010) 1 219 185 (один мільйон двісті дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. боргу, 131 397 (сто тридцять одна тисяча триста дев'яносто сім) грн. 26 коп. пені, 16 705 (шістнадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 8 958 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 48 коп. 3 % річних, 20 643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 30 815 (тридцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Девелопмент" (вул. Володимирська, буд. 49 А, офіс 148, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ 38570010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Главшляхбуд" (бульв. Шевченка, 336 А, м. Черкаси, 18005; ЄДРПОУ 39699671) 42 (сорок дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

5. Матеріали справи №925/204/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

А.І. Мартюк