Постанова № 60171752, 30.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.08.2016 р. справа №913/295/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді Склярук О.І. Агапов О.Л., Дучал Н.М.

При секретарі: Поляковій А.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_4, за довіреністю не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від18.08.2015у справі№ 913/295/15 /суддя Корнієнко В.В./за позовом Фізичної особи-підприємців ОСОБА_5, м.Сєвєродонецьк Луганської областідо Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської областіпровизнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, яка мешкає у м.Сєвєродонецьк Луганської області, звернулася до господарського суду Луганської області з позовною заявою Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

До початку розгляду справи по суті, позивач заявою від 17.07.2015 уточнив, що він просить визнати недійсною вищевказану додаткову угоду не в повному обсязі, а лише пункти 1 та 3 додаткової угоди, якими змінюються пункти 5, 9 та 11 договору оренди землі (вказаними пунктами договору встановлено розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, розмір та порядок внесення орендної плати).

18.08.2015р. господарським судом Луганської області прийнято рішення у справі №913/295/15, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними пункти 1 та 3 додаткової угоди від 21.05.2012р. (державна реєстрація від 21.06.2012р. №441290004000954) до договору оренди землі від 03.09.2009р. (державна реєстрація від 15.10.2009р. № 040941900327), яка укладена між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_5.

Стягнуто з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Сєвєродонецька міська рада Луганської області звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального права без врахування усіх обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі №913/295/15.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання представник заявника апеляційної скарги (відповідач по справі) не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2016р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядають вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, судова колегія зазначає наступне.

03.09.2009р. між сторонами був укладений договір оренди землі (зареєстрований 15.10.2009р. за № 040941900327) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком до 04.12.2012 земельну ділянку загальною площею 0,2997 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка надана позивачу під автостоянку (пункти 2, 14 договору).

Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 становить 714394,89 грн.

Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 25003,82 грн. на рік, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 11 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: 2083,65 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

29.03.2011р. Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким затверджено нову грошову оцінку землі.

У зв'язку із встановленням нової грошової оцінки землі (на виконання вищевказаного рішення Сєвєродонецької міської ради) 21.05.2012р. між сторонами за позовом укладено додаткову угоду (зареєстрована 21.06.2012р. за № 441290004000954) до договору оренди землі від 03.09.2009р. (державна реєстрація від 15.10.2009р. за №040941900327).

Пунктом 1 зазначеною додаткової угоди пункт 5 договору оренди землі викладено у новій редакції:

Пункт 5: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 становить: 1953294,75 грн.

Пунктом 3 вказаної додаткової угоди пункти 9 та 11 договору оренди землі викладено у новій редакції:

Пункти 9, 11: "Орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі:

з 05.05.2012 по 31.12.2012 - 68365,32 гривень на рік, що складає 3,50 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 78131,79 гривень на рік, що складає 4,00 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 87898,26 гривень на рік, що складає 4,50 % від нормативної грошової оцінки,

з 01.01.2015 по 04.05.2015 - 97664,74 гривень на рік, що складає 5,00 % від нормативної грошової оцінки,

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 05.05.2012 по 31.12.2012 - 5697,11 гривень, з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 6510,98 гривень, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 7324,86 гривень, з 01.01.2015 по 04.05.2015 - 8138,73 гривень, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.".

Пунктом 2 додаткової угоди п. 8 договору викладено в новій редакції: "Договір укладено строком по 04 квітня 2015 року…".

Пунктом 5 додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору і діє з 05.04.2012.

Позивач у позовній заяві вказав, що додаткова угода була укладена в зв'язку із затвердженням Сєвєродонецькою міською радою нової грошової оцінки землі (рішення відповідача від 29.03.2011р. № 431).

Постановою Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012р. по адміністративній справі № 2а/1227/3807/2012 (за позовом ТОВ "ЛІА ЛТД" до Сєвєродонецької міської ради), яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р., визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

У зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено повністю. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія, відповідно до приписів ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу також приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, на час укладання договору оренди землі від 03.09.2009р. (зареєстрований 15.10.2009р. за № 040941900327) діяла нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998р. №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача".

Саме нормативна оцінка земель, яка затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998р. № 1212 була підставою для встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 та розміру орендної плати, які встановлені сторонами у пунктах 5, 9, 11 договору оренди землі від 03.09.2009р. (зареєстрований 15.10.2009р. за № 040941900327).

29.03.2011р. Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким затверджено нову нормативну грошову оцінку зазначених земель.

21.05.2012р. сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі відповідно до якої, на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011р. № 431, внесли зміни до пунктів 5, 8, 9 та 11 договору (зміст цих пунктів наведено у даному рішенні вище).

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди сторони встановили, що ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 05.04.2012р.

Пунктом 4 рішення Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" від 29.03.2011 № 431 визнано таким, що втратило чинність з 01.07.2011р., рішення Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998р. № 1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача".

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 по адміністративній справі № 1227/3807/2012 (за позовом ТОВ "ЛІА ЛТД" до Сєвєродонецької міської ради) визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011р. № 431.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. постанова суду 1-ї інстанції була скасована, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. постанову суду апеляційної інстанції від 11.10.2012р. скасовано, залишено в силі постанову суду 1-ї інстанції від 03.08.2012р.

Таким чином, 01.04.2014р. набрав чинності судовий акт, згідно з яким, рішення відповідача від 29.03.2011р. № 431 (на підставі якого укладено додаткову угоду від 22.07.2011р.) скасовано як протиправне.

Оспорюваною додатковою угодою від 21.05.2012р. позивачу було збільшено розмір орендної плати на підставі рішення відповідача від 29.03.2011р. № 431.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонам) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд і на цю ж обставину посилається заявник апеляційної скарги, у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів вчинення яких було засновано на нормативно-правових актах державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнано не чинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарські суди повинні виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним рішення) не може вважатися достатньою підставою задоволення позовних вимог без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону оцінюється стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, тобто станом на 2011р.

Договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закон України «Про оренду землі»).

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди з зазначенням кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки (ст.15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до приписів частини першої ст.15, ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір орендної плати за землю визначається шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Положення Податкового кодексу України (підпункт 14.1.147 пункт 143,1 статті 14, пункти 288.1, 288.4 статті 288, підпункт 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288) який діяв на час укладання спірної угоди, Закону України «Про оренду землі» не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розмірі орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатися форма, умови внесення орендної плати, при цьому строк внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватися відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, орендна плата за користування земельними ділянками державною та комунальною власності є регульованою ціною, яка розраховується відповідно від грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється у договорі.

Частина 1 статті 632 ЦК України, визначає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом застосовуються ( тарифи, ставки, тощо) які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна гранічного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення № 431 від 29.03.2011р., що як уже зазначалося було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014р.

Підставами для скасування, як зазначалося вище, стало прийняття цього рішення всупереч приписам ст.15 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, ст.27 Бюджетного кодексу України, п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006р. № 18/15/21/11, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006р. за № 388/12262.

Оскільки рішення про встановлення нормативної грошової оцінки було скасовано, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Крім того, введення в дію нової грошової оцінки земельної ділянки саме з 01.07.2011р. суперечить вимогам п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, а визначення її розміру вимогам п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбуархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006р. за №388/12262.

Тобто розмір орендної плати, яка була зазначена у додатковій угоді і яка є регульованої ціною, було визначено не вірно, на підставі грошової оцінки земельної ділянки, затвердження якої в подальшому було скасовано. При цьому, скасовуючи рішення судом, зокрема, було встановлено, що відповідач (Сєвєродонецька міська рада Луганської області) не дотримав вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів всіх землекористувачів міста Сєвєрдонецька у сфері публічного-правових відносин на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, встановлення нового розміру орендної плати у зазначених розмірах не відповідають вимогам чинного на той час законодавства.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

В той же час, судова колегія бере до уваги, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє (ст.207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України) та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в певний проміжок часу - з 01.07.2011р. по 01.04.2014р., оскільки воно було скасоване як протиправне, а відтак з моменту його прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №922/4505/14, від 14.04.2015 у справі №922/4130/14, від 13.05.2015 у справі №922/4310/14.

З огляду на наведене позовні вимоги позивача підлягали задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги як на підставу для скасування рішення місцевого господарського суду, на ту обставину, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення всупереч постанови Донецького апеляційного господарського суду України від 27.05.2016р. у справі № 922/1113/15, не може бути взято судовою колегією до уваги з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому порядку всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

По-друге, приймаючи оскаржуване рішення, як зазначалося вище, суд взяв до уваги правову позицію ВГСУ по аналогічним справам.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду .

Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2015р. у справі № 913/295/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2016р. у справі №913/295/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на адресу Вищого господарського суду України протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: О.Л. Агапов

Н.М. Дучал

Надруковано: 5 прим.:

1. позивачу

1. відповідачу

1. ДАГС

1. до справи

1. ГСЛО