Рішення № 60171349, 29.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016р. Справа№ 914/1659/16

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Інженерно-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго», м. Львів

про стягнення заборгованості за договором оренди № Ш-6569-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 09.09.2008р. в сумі 63 073,58 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2302-вих-2279 від 12.10.2015 року;

Від відповідача: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Інженерно-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» про стягнення заборгованості за договором оренди № Ш-6569-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 09.09.2008р. в сумі 63 073,58 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.06.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.07.2016р.

Розгляд справи відкладався з причин зазначених в ухвалі від 04.07.2016р. на 18.07.2016р.

18.07.2016р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 29.08.2016р.

25.08.2016р. позивачем подано додаткові пояснення (вх. № 34280/16).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору оренди № Ш-6569-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 09.09.2008р. не здійснював оплату орендних платежів, у звязку з чим позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 63 073,58 грн. за період з 01.10.2011р. по 11.12.2013р.

В судовому засіданні 29.08.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві та письмових пояснень (вх. № 34280/16 від 25.08.2016р.), в якій просить стягнути заборгованість за договором в сумі 63 073,58 грн. за період з 01.10.2011р. по 11.12.2013р.

Відповідач у судове засідання 29.08.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 18.07.2016р. подав заяву про застосування позовної давності (вх.№ 30179/16 від 18.07.2016р.)

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 29.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.09.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі позивач, орендодавець) та Інженерно-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Ременерго(надалі відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6569-8 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 03.06.2008 року № 465-О, договору оренди від 17.04.2006 року №Ш-4262-6, передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (надалі обєкт оренди), що знаходиться на балансі ЛМКП Під Голоском - 410(надалі - балансоутримувач).

Обєктом оренди за Договором є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ю. Липи, буд. 18, загальною площею 77,6 м2.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.05.2012р. у справі № 5015/1274/12 стягнуто з Інженерно-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Ременерго на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради заборгованості із сплати орендної плати, яка виникла за період з 09.09.2008р. по 08.09.2011р. в сумі 28 278,72 грн. за Договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-6569-8 від 09.09.2008р.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Відповідності до пунктів 7.1. та 7.2. Договору орендар зобовязаний використовувати обєкт оренди відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно пункту 5.1. Договору розмір орендної плати за обєкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року № 897 із подальшими змінами і доповненнями і складає (194 742,00*0,09/12*1,008*0,995) = 1 464 грн. 90 коп. без урахування податку на додану вартість.

Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або рішенням суду, господарського суду.

У відповідності до пункту 5.3. Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця за попередній місяць у встановленому нормативними документами власника майна порядку.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що повернення орендодавцю обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Обєкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п.9.5. Договору).

Як вбачається з акту приймання передачі № 1/12 від 11.12.2013р. обєкт оренди орендарем повернуто балансоутримувачу, а балансоутримувачем прийнято орендоване майно.

Однак, відповідач своїх зобовязань щодо оплати орендної плати належним чином не виконав, станом на час звернення з позовом до суду (16.06.2016р.) заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за період з 01.10.2011р. по 11.12.2013р. відповідно до представленого суду розрахунку становить 63 073,58 грн., які просить стягнути позивач.

Доказів повної або часткової оплати заборгованості сторонами не подано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір оренди є обовязковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, обєктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не надав. Доказів проведення часткової чи повної оплати орендної плати не надав.

Однак, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (вх.№ 30179/16 від 18.07.2016р.).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із частини 1 статті 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, судом встановлено, що заборгованість за Договором підлягала до сплати у визначений строк. Таким чином, за умовами цього Договору перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання грошового зобовязання.

Як убачається з розрахунку заборгованості по орендній платі, орендна плата нарахована за період з 01.10.2011р. по 11.12.2013р. Позовна заява подана до суду 16.06.2016р. Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає орендна плата за період з 16.06.2013р. по 10.12.2013р. (11.12.2013р. - день поверненя об'єкта оренди) в розмірі 13 968,31 грн. оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи і заявлена в межах позовної давності. В частині стягнення 49 105,27 грн. орендної плати відмовити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Інженерно-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Ременерго(79058, Львівська область, м. Львів, вул. Хімічна, буд. 4; код ЄДРПОУ 13810114) на користь стягувача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) 13 968,31 грн. заборгованості із сплати орендної плати та 305,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2016р.

Суддя Коссак С.М.