Рішення № 60171328, 30.08.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 серпня 2016 року Справа № 913/793/16

Провадження №33/913/793/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м. Харків

до Управління поліції охорони в Луганській області, м.Сєвєронецьк, Луганська область

про стягнення 32 748 грн 15 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №1992 від 28.12.2015;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення заборгованості з орендної плати та витрат за спожиту електроенергію за договором оренди нерухомого майна від 04.12.2015 № 2927/10, нараховану за період з грудня 2015 року по червень 2016 року в сумі 47904 грн. 40 коп., пені в сумі 3458 грн. 07 коп., інфляційних втрат в сумі 1168 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 265 грн. 77 коп. (враховуючи подану в подальшому заяву про збільшення позовних вимог від 18.07.2016 №28-15/497, яка була прийнята судом до розгляду, а.с. 4-8, 48-50).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині своєчасного та повного проведення розрахунку.

Несплата відповідачем заборгованості за вказаним договором стала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду та нарахування у звязку із допущеним простроченням виконаня грошового зобовязання згідно п.8.2. договору та ст.625 ЦК України пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.07.2016 було порушено провадження у справі, розгляд призначений на 01.08.2016.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 01.08.2016 та 16.08.2016 в звязку з неявкою представника відповідача, ненадання сторонами всіх необхідних документів для вирішення спору судовий розгляд двічі відкладався.

В додатках до позовної заяви позивачем наведено порядок розрахунку індексації орендної плати у відповідності до договору оренди №2927-10 від 04.12.2015 повідомлено, що рахунки на сплату орендних платежів направлялися на поштову адресу відповідача; у відповідності до п.3.5. договору орендна плата (з урахуванням вартості відшкодування витрат електроенергії) перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим; підписаний у двосторонньому порядку акт звірки розрахунків підтверджує наявну заборгованість за відповідачем.

У відзиві на позовну заяву від 01.08.2016 б/н відповідач вказував на те, що заборгованість за договором складає 12495 грн. 82 коп. за період з 01.12.2015 по 30.04.2016 з урахуванням здійснених оплат; в розрахунку пені позивачем допущено помилку, а саме невірно застосовано облікову ставку НБУ; умовами договору нарахування 3% річних та інфляційних втрат не передбачено, а тому відсутні підстави для їх стягнення. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені в 10 разів у звязку із скрутним матеріальним становищем (а.с.62-64).

В подальшому позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №26-15/546 від 12.08.2016, в якій позивачем підтверджено здійснені відповідачем проплати основного боргу на суму 19292,44 грн (також сума платежу 5000 грн., яка була здійснена відповідачем до предявлення позову, зокрема 23.02.2016, та врахована у змісті позову та відображена в розрахунках) та пені - 761,21 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість за період грудень 2015 року - червень 2016 року в сумі 28616,96 грн., пеню в сумі 2696,86 грн., втрати від впливу інфляційних процесів у сумі 1168,56 грн., три відсотки річних у сумі 265,77 грн.

З огляду на дотримання позивачем встановленої процедури та відповідності поданої заяви вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, судом була прийнята до розгляду заява про зменшення позовних вимог №26-15/546 від 12.08.2016. Отже, розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача: основного боргу в сумі 28616,96 грн., пені в сумі 2696,86 грн., втрат від впливу інфляційних процесів у сумі 1168,56 грн., три відсотки річних у сумі 265,77 грн. Всього - 32 748 грн 15 коп.

В судове засідання 30.08.2016 прибув лише представник позивача, яким також на виконання вимог ухвали суду через канцелярію надані витребувані документи, необхідні для розгляду спору, додаткові письмові пояснення.

Відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, свого повноважного представника у судове засідання 30.08.2016 не направив. Однак, подав письмове клопотання, в якому у звязку із неможливістю прибуття в судове засідання представника, просив розглянути спір без участі його представника.

Також відповідачем надані докази часткової оплати боргу на суму 10 000 грн, яка була здійснена останнім вже після поданого позивачем позову та заяви про зменшення позову, а саме 18 та 19 серпня 2016 року.

Представником позивача в судовому засіданні також підтверджено здійснені відповідачем проплати у вказаному розмірі.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, вважає за можливе його задовольнити, з огляду на те, що ухвалою суду явка представників сторін не визнавалася обовязковою, в матеріалах справи наявний відзив відповідача з викладеною правовою позицією, представник останнього був присутнім в судовому засіданні від 01.08.2016, в якому надавав пояснення у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю, враховуючи здійснені відповідачем проплати.

В судовому засіданні 30.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Зясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Укртелеком, позивачем (орендодавець) та Управлінням поліції охорони в Луганській області, відповідачем (орендар) укладено договір №2927-10 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (надалі договір, а.с.17-31).

ПАТ Укртелеком (позивач) є власником обєктів нерухомого майна нежитлових приміщень, частина з яких загальною площею 2,5 кв.м., була передана в оренду відповідачу за вказаним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Крім того, право власності підтверджується наказом Державного комітету звязку та інформатизації України № 186 від 09.08.2004 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком» (Луганстка філія)» та актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Укртелеком», що є додатком № 2 до вказаного наказу.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) бере в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих в Луганській області (згідно додатку № 1), загальною площею 12,5 кв. м. технологічного значення для розміщення комутаційного обладнання.

Згідно з п. 2.1 договору передача відповідачеві майна в користування дійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку № 1 до договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до відповідача з відповідними наслідками з дати підписання такого акту.

На виконання п. 2.1 договору 01.12.2015 позивачем було передано відповідачу орендоване майно, що підтверджується актом приймання-передавання майна від 04.12.2015, що є додатком № 1 до вказаного вище договору. Зокрема, в акті сторони погодили, що дата приймання-передачі майна в користування 01.12.2015 (а.с.21).

Відповідно до п. 6.4 договору відповідач зобовязується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

В п. 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (або за договірною ціною) та за перший місяць оренди становить 4303,40 грн. без ПДВ за 12,5 кв. м. технологічних приміщень всієї орендованої площі та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 3.2 договору оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобовязання.

Крім того, витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інше включено до розміру фіксованої орендної плати. Відповідач додатково відшкодовує витрати на електроенергію. У разі, якщо відповідачем не укладено окремого договору з енергопостачальною компанією на споживання електричної енергії, додатково до орендної плати відповідач відшкодовує позивачу витрати за використану електроенергію в порядку, визначеними правилами користування електричною енергією. Відшкодування витрат здійснюється згідно з даними акту про надані послуги, в якому їх вартість визначається окремим рядком. Розрахунок вартості витрат електроенергії здійснюється за діючими тарифами постачальника. У разі зміни тарифів на постачання електроенергії позивач самостійно застосовує такі тарифи для обчислення розміру компенсації витрат на електроенергію та письмово повідомляє відповідача про внесення змін до розрахунку. Зазначене повідомлення є невідємною частиною договору (п. 3.3 договору).

Оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється відповідачем не пізніше 2-х робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна. Рахунок за перший місяць оренди надається відповідачу одночасно з актом приймання-передавання майна. Окремо, сторонами було погоджено, що не виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від сплати орендної плати за договором (п. 3.4 договору)

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата (з урахуванням вартості відшкодування витрат електроенергії) перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.6 договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається в розмірі 100% орендної плати та вартості відшкодування витрат електроенергії за звітний місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця. Позивач станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги (додаток 4), та не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком надає його відповідачу. Відповідач протягом 5 робочих днів із дати отримання підписує та повертає позивачу перший примірник акту про надані послуги.

У п. 3.8 договору зазначено, що орендна плата за перший та останній місяць розраховується позивачем із урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акту передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акту передачі-приймання майна.

Відповідно до п. 3.9 договору позивач має право в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати шляхом направлення відповідачу письмового повідомлення не пізніше ніж за 60 календарних днів до дати запровадження нової орендної плати.

Також в п. 8.2 договору сторонами було визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобовязань за цим договором орендар, на вимогу орендодавця, сплачує пеню від суми простроченого зобовязання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 30.11.2016 включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобовязань до закінчення їх виконання. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли з 01.12.2015 (п.12.1 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем як орендодавцем були належним чином виконані договірні зобовязання, зокрема, 04.12.2015 між сторонами було підписано акт приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду, відповідно до умов договору від 04.12.2015 №2927-10 в строкове платне користування наступне нерухоме майно ( загальною площею 12,5 кв. м) згідно переліку:

- Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 3, загальною площею 1 кв. м;

- Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 3, загальною площею 4,5 кв. м;

- Луганська область, м. Кремінна, вул. Титова, 45, загальною площею 2 кв. м;

- Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 71, загальною площею 1 кв. м;

- Луганська область, м. Старобільськ, вул. Леніна, 35, загальною площею 2 кв. м;

- Луганська область, м. Старобільськ, вул. Ватутіна, 62, загальною площею 1 кв. м;

- Луганська область, м. Сватове, вул. Шевченко, 4, загальною площею 1 кв. м. (а.с.21).

Зокрема, орендарю були направлені поштою рахунки на оплату орендних платежів та витрат за електроенергію за період користування приміщеннями в грудні 2015 року по червень 2016 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення відповідних рахунків. Крім того, позивачем також долучено копії актів про надані послуги за договором, які були відписані обома сторонами за січень, лютий 2016 року. Акти за грудень 2015, березень-червень 2016 не були повернуті підписаними позивачу з невідомих причин.

Позивач в обґрунтування власної позиції вказує на те, що відповідач як орендар належним чином зобовязання за договором не виконував та орендні платежі за користування приміщенням не вносив. На час подання позову до суду відповідачем було сплачено лише 5000 грн, з допущеним простроченням виконання грошового зобовязання, що було враховано в позові, а платіж було зараховано в рахунок погашення боргу за грудень 2015 року.

Таким чином, в порушення умов договору, відповідач свої зобовязання в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за зобовязаннями грудня 2015 року червня 2016 року не виконав, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 32 748 грн 15 коп., з яких: основний борг - 28616,96 грн., пеня - 2696,86 грн., витрати від впливу інфляційних процесів - 1168,56 грн., три відсотки річних - 265,77 грн., нараховані в звязку із допущеним простроченням виконання грошового зобовязання (враховуючи подану заяву про зменшення позовних вимог №26-15/546 від 12.08.2016).

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено під час розгляду спору, та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в повному обсязі не були належним чином виконані зобовязання за договором оренди нерухомого майна в частині проведення своєчасного та повного розрахунку, внесення орендних платежів, як було погоджено сторонами в п. 3.5 договору, а саме не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За вказаних обставин, як встановлено судом, за відповідачем утворилась заборгованість за зобовязаннями з орендної плати та витрат на електроенергію за період грудень 2015 року - червень 2016 року саме в сумі 28 616 грн. 93 коп. (позивачем заявлено до стягнення 28616,96 грн. (враховуючи подану заяву про зменшення позовних вимог №26-15/546 від 12.08.2016 з огляду на здійснені часткові проплати).

Судом досліджено надані представниками сторін первинні документи на підтвердження здійснених відповідачем проплат в рахунок погашення основного боргу, згідно яких:

-заборгованість за зобовязаннями грудня 2015 року в сумі 7472,29 погашена повністю відповідно до платіжних доручень № 375 від 23.02.2016 (5000 грн.) та № 1653 від 22.07.2016 (5000 грн., решта грошових коштів зараховано на погашення заборгованості за зобовязаннями січення 2016 року;

-заборгованість за зобовязаннями січня 2016 року в сумі 7576, 40 грн - погашена відповідно до платіжних доручень № 1653 від 22.07.2016, № 1547 від 14.07.2016 (5000 грн.), № 1654 від 22.07.2016 (48,69 грн.);

-заборгованість за лютий 2016 року в сумі 7420,78 грн - погашена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 1666 від 25.07.2016 (5000 грн.), № 1694 від 28.07.2016 (2420,75 грн.), а також № 1879 від 08.08.2016 (0,03 грн.), яке, зокрема, помилково не було враховано позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог;

-заборгованість за березень 2016 року в сумі 7576,40 грн. - погашена відповідно до платіжних доручень № 1697 від 28.07.2016 (1818 грн.).

Окремо судом враховується, що вже після подання позивачем позову та заяви про зменшення позовних вимог, під час розгляду спору відповідачем також здійснені платежі на загальну суму 10000 грн, зокрема, платіжними дорученнями № 2009 від 18.08.2016 (на суму 5000 грн.), № 2019 від 19.08.2016 (758,40 грн.), за результатами чого заборгованість за зобовязаннями березня 2016 року була повністю погашена;

- а заборгованість за квітень 2016 року погашена частково відповідно до платіжного доручення № 2020 від 19.08.2016 (на суму 4241,60 грн.).

Таким чином, на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3257 грн. за зобовязаннями квітня 2016 року та заборгованість за травень (в сумі 7721,21 грн), за червень 2016 року (7638,72 грн), яка відповідачем не сплачена. Отже, загальна сума боргу відповідача за зобовязаннями квітня-червня 2016 року складає саме 18616 грн 93 коп.

Згідно положень п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі у звязку із відсутністю предмету спору, в частині вимог про стягнення з відповідача суми боргу 10000 грн, оскільки зазначена заборгованість, як уже зазначалося вище, була погашена відповідачем під час розгляду спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с. 57-58), суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 28616,96 грн. визнається обґрунтованої та такою, що підлягає задоволенню частково (з огляду також на помилкове неврахування позивачем у розрахунку здійсненого відповідачем платежу в сумі 0,03 грн в рахунок погашення зобовязань лютого 2016 року.

За таких обставин, обґрунтовано заявленою.до стягнення з відповідача визнається сума боргу в розмірі 18616,93 грн. за зобовязаннями квітня-червня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просив стягнути з відповідача у відповідності до ст.625 ЦК України у звязку із допущеним простроченням виконання грошового зобовязання - нараховані 3% річних в сумі 265 грн 77 коп. (а.с. 58) за зобовязанями грудня 2015 року травня 2016 року по кожному місяцю окремо, а також інфляційні нарахування в сумі 1168 грн 56 коп., розраховані за зобовязаннями грудня 2015 року травня 2016 року (а.с.58).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За таких обставин суд не приймає доводи відповідача щодо неправомірності їх стягнення з огляду на не передбачення компенсації таких платежів в умовах укладеного договору. Зазначене право кредитора на нарахування та стягнення таких платежів безпосередньо закріплено в ст.625 ЦК України.

Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення зокрема, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Таким чином, кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат підлягають корегуванню на цей день.

Суд, перевіривши правильність розрахунку нарахування 3% річних, приходить до висновку про допущення позивачем помилки при розрахунку за зобовязаннями грудня 2015 року (зокрема, неправомірне включення дати фактичної оплати відповідача, здійсненої 23.02.2016, в період прострочення, з огляду на те, що у день фактичної оплати переноситься на наступний період нарахування враховуючи суму боргу зменшену на цю проплату).

За розрахунком суду, з урахуванням проведеної відповідачем проплати 23.02.2016 на суму 5000 грн. за зобовязаннями грудня 2015 року обгрунтованими є 3% річних в сумі 46 грн 25 коп., нараховані за період з 21.01.2016 по 22.02.2016 на суму 7472,29 грн, з 23.01.2016 по 30.06.2016 на суму 2472, 29 грн.

Період виникнення прострочки та 3% річних за зобовязаннями січня-травня 2016 року визначено та арифметично обраховано правильно. Враховуючи виявлену судом помилку в розрахунку, обґрунтованими визнаються 3% річних в сумі 265 грн 26 коп.

Стосовно інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення на загальну суму 1168 грн 56 коп., нарахованих за зобовязаннями грудня 2015 року травня 2016 року, суд зазначає наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про те, що позивачем зазначені вище вимоги не були дотримані, розрахунок визначення періоду прострочення, протягом якого можуть застосовуватися відповідні коефіцієнти інфляціїх визначено не вірно. За таких обставин, судом усунуті помилки та здійснено правильний розрахунок нарахування інфляційних витрат, не виходячи за межі позовних вимог.

За зобовязаннями грудня 2015 року:

Сума боргу складала 7 472 грн 29 коп. - не існувала повний місяць в січні 2016 року (оскільки прострочення виникло з 21 січня згідно п.3.5 договору), а тому індекс інфляції за січень 2016 року не застосовується.

Отже, базою для нарахування інфляційних є лютий 2016 року. Однак, відповідачем була здійснена проплата боргу 23.02.2016 на суму 5000 тис. грн., таким чином борг за зобовязаннями грудня 2015 року станом на кінець лютого склав 2 472 грн 29 коп., на яку і підлягала б нарахуванню інфляційна складова.

Однак, інфляційна складова за зобовязаннями грудня 2015 року відсутня оскільки в лютому місяці існувала дефляція.

За зобовязаннями січня 2016 року:

Сума боргу 10048 грн 69 коп. (2472,29 грн + 7576,40 грн) не існувала повний місяць в лютому 2016 року (прострочення виникло з 21 лютого), а тому індекс інфляції за лютий 2016 року не застосовується.

Відтак, застосовується індекс березня 2016 року на суму боргу 10048 грн 69 коп. (інфляційна складова становить 100 грн 49 коп.)

За зобовязаннями лютого 2016 року:

Сума боргу 17469 грн 47 коп. (10048 грн 69 коп + 7420,78 грн) не існувала повний місяць в березні 2016 року (прострочення виникло з 21 березня), а тому застосовується коефіцієнт квітня 2016 року на суму боргу 17469 грн 47 коп. (інфляційна складова становить 611 грн 43 коп.)

За зобовязаннями березня 2016 року:

Сума боргу 25045 грн 87 коп. (17469 грн 47 коп + 7576,40 грн) не існувала повний місяць в квітні 2016 року (прострочення виникло з 21 квітня), а тому застосовується індекс інфляції за травень 2016 року Відтак, інфляційна складова становить 25 грн 05 коп.

За зобовязаннями квітня 2016 року:

Сума боргу 32544 грн 47 коп. (25045 грн 87 коп + 7498,60 грн) не існувала повний місяць в травні 2016 року (прострочення виникло з 21 травня), а тому застосуванню підлягав би коефіцієнт червня 2016 року. Однак, оскільки в червні 2016 року існувала дефляція, інфляційна складова за зобовязаннями квітня 2016 року відсутня.

Враховуючи строк виникнення прострочення, а також період нарахування інфляційних втрат, визначений позивачем у позові, судом не здійснюється розрахунок інфляційних за зобовязаннями травня 2016 року, оскільки подальший період нарахування та застосування коефіцієнтів липня 2016 року виходить за межі заявлених позовних вимог.

За таких обставин, інфляційні нарахування підлягають стягненню з відповідача за зобовязаннями грудня 2015 року - травня 2016 року лише в сумі 736 грн 97 коп., враховуючи правильний розрахунок наведений судом.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення пені, нарахованої в сумі 2696,86 грн. (враховуючи подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, й зокрема в частині нарахованої пені), суд зазначає наступне.

Як вбачається, позивачем розрахунку (а.с.58) розраховано пеню на загальну суму 3458, 07 грн.

Однак, оскільки відповідачем платіжними дорученнями від 27.07.2016 було погашено пеню за зобовязаннями лютого на суму 288,58 грн, а за зобовязаннями березня на 472,63 грн, у звзяку з чим позивач зменшив загальний розмір пені до 2696 грн 86 коп., судом зазначене при перевірці правильності розрахунку пені враховується.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору не передбаченого іншого, ніж встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України строку припинення нарахування пені, тому нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.58), суд виявив аналогічну помилку, допущену позивачем при розрахунку 3% річних за зобовязаннями грудня 2015 року (неправомірне включення дня фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування пені). З огляду на проведену відповідачем часткову оплату боргу 23.02.2016, правильною за розрахунком суду є пеня в сумі 645,33 грн. Інший розрахунок наведено арифметично правильно. Отже обґрунтованою до стягнення є сума пені в розмірі 2690 грн 85 коп. (враховуючи виявлену помилку в розрахунку позивача, а також здійснені проплати відповідачем в рахунок погашення пені за зобовязаннями лютого на суму 288,58 грн, а за зобовязаннями березня 2016 року на 472,63 грн.).

Вирішуючи заявлене клопотання відповідача у відзиві про зменшення розміру пені в 10 разів, господарський суд виходить з наступного.

В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на скрутне фінансове становище, виникнення заборгованості та несвоєчасної сплати орендних платежів через скрутне фінансове становище повязане із вимушеною зміною місцезнаходження у звязку із проведенням антитерористичної операції, тимчасовою дислокацією відповідача у м. Сєвєродонецьк Луганської області у звязку із окупацією значної частини Луганської області.

На даний час основний вид діяльності у сфері охорони громадського порядку та безпеки обмежено, здійснюється лише на території частини Луганської області, що підконтрольна органам державної влади України.

На обгрунтування заявленого відповідачем клопотання останнім надано виписку зі звіту про фінансовий стан на 01.07.2016 (баланс), з якого вбачається наявність заборгованості відповідача за зобовязаннями з виплати заробітної плати, зі сплати обовязкових платежів, за розрахунками з бюджетом та кредиторську заборгованість , що складає 2633 тис. грн..

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи зі змісту ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Під час вирішення вказаного клопотання судом враховується те, що відповідачем під час розгляду спору було погашено позивачу більшу частину заявленого до стягнення основного боргу, а також частину заявленої до стягнення пені за зобовязаннями лютого на суму 288,58 грн, а за зобовязаннями березня 2016 року на 472,63 грн. Крім того, позивачу не завдано збитків у звязку із допущеним простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання.

Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, незначний розмір суми боргу, що заявлено до стягнення, додаткове стягнення пені в повному обсязі може призвести до поглиблення вже наявних фінансових проблем у відповідача.

Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково та реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до п.8.2 договору, зменшивши суму пені на 50%, зокрема стягнути з відповідача 1345 грн 50 коп. пені.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим частково, припиняє провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 000 грн у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, вважає за можливе також зменшити розмір пені, а тому позов слід задовольнити частково у розмірі стягнення з відповідача суми основного боргу 18616 грн 93 коп., інфляційних витрат в сумі 736 грн 97 коп., 3% річних 265 грн 26 коп., пені 1345 грн 50 коп. В іншій частині позову - відмовити.

У резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз. 4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Судовий збір в сумі 356 грн 49 коп. покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам, а також враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44-49, п.1-1 ч.1 ст.80, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10 000 грн суми основного боргу.

3. Стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 27, ідентифікаційний код 40109152) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, ідентифікаційний код 21560766) основний борг в сумі 18616,93 грн.; 736 грн 97 коп. інфляційні нарахування, 265 грн 26 коп. 3% річних, 1345 грн 50 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 356 грн 49 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч