Рішення № 60171260, 30.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016Справа №910/11386/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансснаб"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 517 049,29 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Дьомін В.В. (довіреність б/н б/д)

від відповідача: Корсун Ю.Ю. (довіреність № Ц-2/3-04/186-16 від 29.04.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансснаб" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення 517 049,29 грн. заборгованості за договором поставки № Д/НХ-15277/НЮ від 18 серпня 2015, з яких: 492300,00 грн. - сума основного боргу; 24749,29 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позивачем, як правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» взятих на себе зобов'язань за договором поставки № Д/НХ-15277/НЮ від 18.08.2015 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 порушено провадження по справі № 910/11386/16 та призначено її до розгляду на 21.07.2016.

04.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта та про необхідність затвердження якого, також було зазначено й у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Проте, ДП "Донецька залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" такий передавальний акт не складався. Також, у зв'язку із тим, що процедура реорганізації цих підприємств та передача їх прав та обов'язків до ПАТ "Укрзалізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014, відповідач не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця"). А тому, ДП "Донецька залізниця" самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі. Крім того, запис про припинення Державного підприємства "Донецька залізниця" не внесено.

18.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі, серед яких акт звірки розрахунків.

В судове засідання 21.07.2016 з'явились представники сторін та надали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/11386/16, розгляд справи відкладено на 30.08.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо періодів нарахування пені, а також щодо передачі товару покупцю.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, заявлені до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", заперечив проти залучення до участі у справі в якості співвідповідача Державного підприємства «Донецька залізниця».

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, у позові просив відмовити.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 30.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансснаб» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Донецька залізниця» укладено договір поставки № Д/НХ-15277/НЮ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток № 1) з додатком «комплектуючі до муфт кабельних», яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.

Положеннями п. 5.1, 5.2 Договору встановлено, що ціна постачальника за продукцію вказана у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 608 334,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Згідно з п. 15.1 Договору, термін дії Договору - з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2015.

На виконання умов Договору між сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до Договору - Специфікацію № 1, відповідно до якої погоджено найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну.

На виконання умов Договору позивач поставив Державному підприємству «Донецька залізниця» товар на загальну суму 492 300,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 10 від 31.08.2015 на суму 30390,00 грн., № 6 від 15.09.2015 на суму 122880,00 грн., № 8 від 22.09.2015 на суму 122880,00 грн., № 14 від 30.09.2015 на суму 31320,00 грн., № 4 від 07.10.2015 на суму 62010,00 грн., № 6 від 13.10.2015 на суму 122820,00 грн.,які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками позивача та Державного підприємства «Донецька залізниця».

Матеріали справи не містять доказів сплати Державним підприємством «Донецька залізниця» грошових коштів у розмірі 492 300,00 грн. за поставлений товар.

За розрахунками позивача заборгоіаність за поставлений товар становить 492300,00 грн., крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору № Д/НХ-15277/НЮ від 18.08.2015 позивач поставив Державному підприємству «Донецька залізниця» товар на загальну суму 492 300,00 грн., а ДП «Донецька залізниця», у свою чергу, прийняло вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, рахунками-фактури, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також товарно-транспортними накладними.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.2 Договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів оплати позивачу вартості поставленого товару у розмірі 492 300,00 грн., а тому заявлена до стягнення сума є обґрунтованою.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості, яка виникли у зв'язку з неналежним виконанням покупцем - Державним підприємством «Донецька залізниця» умов договору поставки № Д/НХ-15277/НЮ від 18.08.2015, заявлені до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв'язку із тим, що останнє є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання щодо того чи є ПАТ "Українська залізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" судом було встановлено наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, договір поставки № Д/НХ-15277/НЮ від 18.08.2015 був укладений між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця"; товар був поставлений та прийнятий також Державним підприємством "Донецька залізниця".

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 № 4442-VI, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Згідно із п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Донецька залізниця».

Разом з тим, реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Так, в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до наведеного, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів визначено також у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства" Українська залізниця".

Згідно із вищенаведеними нормами законодавства, вказівка в Законі України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 та Статуті ПАТ "Українська залізниця" про те, що останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

В пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Отже, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту загального користування та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що Державне підприємство "Донецька залізниця", яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти за зобов'язаннями не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003, у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" знаходиться в стані припинення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та згідно із наявних у матеріалах справи документів, на даний час комісія з припинення не завершила роботу з ліквідації ДП "Донецька залізниця", передавальні акти за зобов'язаннями не складено та боржник не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то у ПАТ "Українська залізниця" не виникло зобов'язання по сплаті вартості поставленого ДП «Донецька залізниця» товару. У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у розмірі 492 300,00 грн., а також нарахованої у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, пені.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між позивачем та Структурним підрозділом «Донецький головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», то суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження повноважень Даруди на підписання акту звірки розрахунків від імені ПАТ «Укрзалізниця», а акт звірки розрахунків не є первинним документом та не є документом, на підставі якого виникають цивільні права та зобов'язання.

Водночас суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця».

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2016.

Суддя С.О. Турчин