Ухвала суду № 60170778, 18.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

18 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Балацької Г.О., Худика М.П.,

за участю секретаря судового засідання - Міленко О.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100100015351 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ПрАТ «Київський страховий дім» - ОСОБА_4 на ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеною ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва повернув прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12015100100015351 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з його невідповідністю вимогам закону.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не вказані місце та час вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5, хоча ці обставини мають істотне значення у кримінальному провадженні під час прийняття судом рішення в ході підготовчого судового засідання щодо визначення підсудності даного кримінального провадження.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції у своїй ухвалі, заслуговують на увагу пояснення захисника обвинуваченої про те, що відповідно до фактичних обставин даного кримінального правопорушення усі інкриміновані обвинуваченій дії відбувалися в м. Одеса.

Таким чином, виявлені недоліки, на думку суду першої інстанції, свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при складанні та затвердженні обвинувального акту та унеможливлюють призначення на його підставі судового розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні та представник потерпілого ПрАТ «Київський страховий дім» - ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких, кожен окремо, просять скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5, а обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні направити до суду першої інстанції на новий розгляд по суті зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування поданих апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що судове рішення про повернення обвинувального акта прокурору є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки при складанні обвинувального акта були дотримані вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а вказані судом недоліки не можуть бути перешкодою для подальшого судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 та підставою для повернення обвинувального акта прокурору в тому числі через неможливість визначення підсудності даного кримінального провадження у зв'язку з не встановленням місця вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, як зазначається в апеляційній скарзі представника потерпілого ПрАТ «Київський страховий дім», при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не були враховані положення ст. 32 КПК України про те, що якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, а також норми ЦК України та положення Договору-доручення, укладеного між ПрАТ «Київський страховий дім» та громадянкою ОСОБА_5 про те, що місцем виконання цього договору є м. Київ, злочинний результат у вигляді завданої потерпілому шкоди від дій ОСОБА_5 також настав за місцем знаходження потерпілого, а тому висновки суду першої інстанції про неможливість визначити підсудність кримінального провадження, не можуть бути визнані такими, що заслуговують на увагу, оскільки в обвинувальному акті наявні відомості про місце вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника потерпілого, які підтримали апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, а також представника потерпілого та просили їх задовольнити; пояснення захисника обвинуваченої, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу суду без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, незважаючи на доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 є незаконним та необґрунтованим, з огляду на таке.

У відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Частиною другою зазначеної норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, в обвинувальному акті мають бути зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015100100015351 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України, який було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, вказаний процесуальний документ, як обґрунтовано зазначено в ухвалі суду, не в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Зокрема, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також формулюванні обвинувачення, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 не зазначено часу та місця вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, тобто не зазначено обставин вчинення кримінального правопорушення, які, згідно вимог ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відсутність в обвинувальному акті цих даних, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній ухвалі, має істотне значення не тільки для вирішення питання щодо підсудності зазначеного кримінального провадження, а й взагалі для можливості призначення судового розгляду, оскільки порушення правил підсудності, відповідно до вимог ст. 412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке в будь-якому випадку тягне за собою скасування судового рішення.

Злочин, передбачений ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

Незалежно від форми шахрайства (обман чи зловживання довірою), об'єктивна сторона цього злочину передбачає безпосередню участь потерпілого у передачі майнових благ та добровільність його дій, що є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Між тим, в обвинувальному акті такі дані також відсутні, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги представника потерпілого про те, що злочин було вчинено саме за місцем знаходження ПрАТ «Київський страховий дім» у м. Києві, оскільки, в даному конкретному випадку, місце виконання договору доручення, який було укладено між вказаним Товариством та ОСОБА_5 та місце заволодіння останньою чужими коштами з об'єктивної та юридичної точки зору не є тотожними.

Застосування положень ЦК України щодо визначення місця виконання договору, зокрема договору доручення, також не може бути визнано обґрунтованим, оскільки норми цього Кодексу регламентують виконання цивільно-правових угод, а не дій, пов'язаних із вчиненням кримінального правопорушення.

До цього слід також додати і те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, за своїм змістом не є тотожними поняттями, оскільки формулювання обвинувачення, хоча і повинно певною мірою дублювати фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме обставини, які вказують на подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), проте воно повинно бути сформульоване більш лаконічно, стисло, зрозуміло та, крім часу, місця, способу та інших обставин вчиненого кримінального правопорушення, містити в собі посилання на форму вини, мотив, мету вчинення кримінального правопорушення, його наслідки та інші обставини, які охоплюються складом конкретного кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, в даному випадку кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України.

Між тим, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 прокурор практично слово в слово переніс фактичні обставини кримінального правопорушення в формулювання обвинувачення, що не відповідає вимогам закону, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в якому ці поняття не тільки відокремлені одне від одного, а й зазначена послідовність їх викладення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого, скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року про повернення обвинувального акта прокурору є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому повинна бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

у х в а л и л а :

Ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100015351 від 19.12.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 190 КК України,повернуто прокурору - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого - ПрАТ «Київський страховий дім» - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ___ ___ ___

(Новов С.О.) (Балацька Г.О.) (Худик М.П.)

Справа № 11-кп/796/1472/2016

Категорія: ч.ч.1, 2 ст. 190 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Бугіль В.В.

Доповідач - суддя Новов С.О.