Ухвала суду № 60170644, 31.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4317/16

УХВАЛА

31 серпня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 Моейн до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 24 травня 2016 року №260-16, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 Моейн до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 24 травня 2016 року №260-16 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; про зобовязання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В прохальній частині адміністративного позову позивач оскаржує рішення Державної міграційної служби України від 24 травня 2016 року №260-16, яким йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

В своєму позові позивач не зазначає та з матеріалів позову не вбачається коли позивач отримав та/або дізнався про оскаржене рішення Державної міграційної служби України від 24 травня 2016 року №260-16 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що не дає змоги встановити дотримання встановленого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» строку звернення до суду (п'ять робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).

У відповідності з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Тобто, застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є обов'язковим

Отже, відкриваючи провадження у справі та розглядаючи її, суд не може залишити поза увагою положення статті 99 КАС України, обставини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки у разі відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зобов'язаний застосувати передбачені статтею 100 КАС України наслідки пропуску цього строку та залишити позов без розгляду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 22 грудня 2015 року в адміністративних справах №800/45/15, №800/221/15.

Таким чином, для зясування судом питання стосовного подання даного адміністративного позову у строк, встановлений законом, позивачу необхідно надати докази того, що він дізнався про існування оскарженого рішення в межах, передбаченого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» строку звернення до суду або наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання неправомірним та скасування рішення ДМС України від 24 травня 2016 року №260-16 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

При цьому, суд зазначає, що в самому позові йдеться про інше рішення ніж те, що позивач просить скасувати в прохальній частині позову. Так, в описовій частині позову зазначено, що 26 жовтня 2015 року відповідачем ухвалено рішення №776-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Також в позові позивач вказує, що повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту він отримав 22 серпня 2016 року, отже строк звернення до суду ним пропущено.

Разом з адміністративним позовом позивач надав до суду копію повідомлення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 30 листопада 2015 року №484 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке згідно відмітки він отримав 22 серпня 2016 року.

З огляду на зазначене, суд вказує позивачу на необхідність чіткого визначення рішення, яке ним оскаржується: рішення ДМС України від 26 жовтня 2015 року №776-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або рішення ДМС України від 24 травня 2016 року №260-16 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог статей 105, 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються імя позивача та відповідача, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить також зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Однак, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про зобовязання вчинення певних дій яким позивач звернувся до суду, згідно поданого адміністративного позову не є відповідачем по справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про зобовязання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту має розглядатися за участі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та розяснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання доказів звернення до суду в межах встановленого законом строку звернення до суду, уточнення позовних вимог та складу відповідачів, відповідно до вимог ст. 106 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 106, 108, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 Моейн до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 24 травня 2016 року №260-16, зобовязання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Розяснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом пяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Глуханчук