Постанова № 60170390, 31.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/654/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.11.2015 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 31.05.2015 року № 66/07-09-10-00-23)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 1 вересня 2016 року.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ФОП ОСОБА_3О.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-11) до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі відповідач, Мукачівська ОДПІ), якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Мукачівської ОДПІ від 25 квітня 2016 року за №№ НОМЕР_1 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469824,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 234912,00 грн.); № НОМЕР_2 (про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33112,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржені рішення суперечать нормам законодавства, висновки перевірки щодо завищення позивачем суми відємного значення з податку на додану вартість на 1617,00 грн. по декларації за вересень 2015 року та на 31495,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року, а також, завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 86047,00 грн. по декларації за вересень 2015 року та на 383777,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року, на думку позивача, протиправні та не відповідають вимогам податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити адміністративний позов з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення на позов (лист Мукачівської ОДПІ від 31.08.2016 року, а.с.92-95), згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Мукачівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період вересень-жовтень 2015 року, та у звязку з тим, що позивач не надав документи, які б підтверджували показник податкової декларації щодо визначеного розміру бюджетного відшкодування, така сума є непідтвердженою документально, достовірність такої не може бути підтверджена за результатами документальної перевірки, а відтак задекларована до бюджетного відшкодування сума не підлягає бюджетному відшкодуванню, та як наслідок Мукачівською ОДПІ було винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, тобто, оскаржені рішення відповідають вимогам законодавства та відсутні підстави для їх скасування.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, проведеною Мукачівською ОДПІ позаплановою невиїзною документальною перевіркою ФОП ОСОБА_3 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2015 року (акт Мукачівської ОДПІ від 19.02.2016 року за № 219/1701/НОМЕР_3, а.с.14-23). За результатами розгляду матеріалів перевірки, Мукачівською ОДПІ, 25.04.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення за №№ НОМЕР_1 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469824,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 234912,00 грн.); № НОМЕР_2 (про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33112,00 грн.).

ФОП ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ від 19.02.2016 року за № 219/1701/НОМЕР_3, перевіркою з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2015 року встановлено, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги податкового законодавства, а саме:

- п.200.1, пп. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 86047,00 грн. по декларації за вересень 2015 року;

- п.200.1, пп. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 383777,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 1617,00 грн. по декларації за вересень 2015 року;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 31495,00 грн. по декларації за жовтень 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень, Мукачівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року за №№ НОМЕР_1 (про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469824,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 234912,00 грн.); № НОМЕР_2 (про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33112,00 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, така проведена на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних та комп'ютерних баз даних, автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту є здійснення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою та операції звільнені від оподаткування.

Перевіркою відображених за рядком 10.1. розділу II податкових декларацій з ПДВ за період вересень-жовтень 2015 року показників встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з імпорту та придбання на митній території України транспортних засобів, а саме: напівпричепу KOGEL SN24P90/1110 (2015) від ТОВ "Трансмаркет", про що виписані податкові накладні від 11.09.2015 року № 21 на суму 11857,00 грн., в т.ч., ПДВ - 1976,17 грн. та від 01.10.2015 року № 2 на суму 139724,40 грн., в т.ч., ПДВ 23287,40 грн.; тягача сідельного для перевезення напівпричепів від фірми "Е. van Wijk Romania B.V." (Нідерланди), двохосного марки "DAF", модель DAF FТ ХF 460 SSС, колісна формула 4x2, ідентифікаційний номер шасі XLRTEH4300G083217, колір чорний, тип двигуна - дизельний, державний номер А228284, фактурна вартість 1871735,37 грн. Тягач ввезено на підставі ВМД № 16116 від 20.10.2015 року.

Працівниками Мукачівської ОДПІ вказано, що для формування податкового кредиту з ПДВ вирішальним є фактор використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично субєктом права власності на таке майно, не може на підставі лише податкової накладної включати до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаних транспортних засобах.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що платником у ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було надано жодних документів (в тому числі і документів, що підтверджують фактичну оплату постачальникам) та податковий кредит за перевіряємі періоди сформовано з порушенням п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Мукачівська ОДПІ дійшла висновку, що заявлені ФОП ОСОБА_3 суми ПДВ у податкових деклараціях за вересень та жовтень 2015 року не підлягають відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку.

В спростування наведеного, позивачем зазначено, що основним видом господарської діяльності, що здійснює позивач є надання послуг з вантажних перевезень (код 49.41 Вантажний автомобільний транспорт).

З метою забезпечення господарської діяльності основними засобами, згідно з договором купівлі-продажу № 17/06/15 від 17.06.2015 року ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ "Трансмаркет" напівпричіп KOGEL SN24P90/1110 (2015) в кількості 1 шт. за ціною 746957,50 грн., в т.ч., ПДВ 124492,92 грн. Видаткова накладна № 000000536 та акт прийому-передачі транспортного засобу від 12.10.2015 року свідчать про передачу позивачу напівпричепу KOGEL SN24P90/1110 (2015) в кількості 1 шт. Підтвердженням оплати придбаного транспортного засобу слугують платіжні доручення № 57 від 23.06.2015 року, № 165 від 12.08.2015 року, № 221 від 11.09.2015 року, № 247 від 01.10.2015 року. Продавцем виписані податкові накладні від 23.06.2015 року № 6 на загальну суму 289273,33 грн., в т.ч. ПДВ 48212,27 грн.; від 12.08.2015 року № 9 на загальну суму 275890,00 грн., в т.ч. ПДВ 45981,67 грн.; від 11.09.2015 року № 21 на загальну суму 11857,00 грн., в т.ч. ПДВ 1976,17 грн.; від 11.10.2015 року № 2 на загальну суму 139724,42 грн., в т.ч. ПДВ 23287,40 грн. Сплачений в ціні транспортного засобу податок на додану вартість включений позивачем до складу податкового кредиту. Відповідно до свідоцтва серії СХТ № 505861 від 22.10.2015 року про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_4, власником вказаного вище напівпричепу є ОСОБА_3

Документами, що підтверджують право власності позивача на напівпричіп KOGEL SN24P90/1110 (2015) є укладений з ТОВ "Трансмаркет" договір купівлі-продажу за № 17/06/15 від 17.06.2015 року, видаткова накладна № 000000536 від 12.10.2015 року та акт прийому-передачі транспортного засобу від 12.10.2015 року.

За укладеним 15.06.2015 року контрактом № 134 з фірмою "Е. van Wijk Romania B.V." (Нідерланди) ФОП ОСОБА_3 придбав тягач DAF FТ ХF 460 SSС в кількості 1 штуки за ціною 76400,00 євро. Вказаний тягач був ввезений на митну територію України про що свідчить ВМД № 305090003/2015/016508 від 20.10.2015 року.

Доказами оплати отриманого товару слугує платіжне доручення в іноземній валюті № 43 від 28.07.2015 року. Підтвердженням сплати митних платежів є платіжне доручення № 274 від 13.10.2015 року на суму 495150,00 гривень.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. "б" п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Як встановлено п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Підприємець сплатив ціну транспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

В силу п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач такий облік веде, керуючись нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, що підтверджується первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами. Позивач фактично поніс витрати, в т.ч., у вигляді сплаченого в ціни придбання податку на додану вартість, на придбання основних фондів, при цьому забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується відповідними доказами (акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів).

Висновок податкового органу щодо відсутності встановленої законодавством можливості для фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський або інший облік основних засобів з метою документального підтвердження результатів господарської діяльності при визначенні сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодування є безпідставним. Відсутність встановленого законом обов'язку фізичної особи-підприємця вести облік основних засобів не заперечує наявність відповідного права у платника податку.

Статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За приписами п.1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також: самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально, у графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: " ____ має право керувати (експлуатувати) (прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи) та є співвласником".

Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, як це встановлено п.6 Порядку.

Як вбачається із свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ №505861 від 22.10.2015 року та серії СХТ 505863 від 22.10.2015 року напівпричіп та тягач зареєстровані центром ДАІ 2012 за ОСОБА_3

Таким чином, державна реєстрація транспортних засобів проведена у відповідності до приписів Закону України "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на птасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року, а підприємець ОСОБА_3 правомірно включав суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням транспортних засобів до податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Право власності на транспортні засоби виникає на підставі правочинів (зокрема, договорів купівлі-продажу), а не внаслідок державної реєстрації транспортних засобів за новими власниками. Відтак, реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не спростовує факт набуття права власності фізичною особи-підприємцем внаслідок укладеного правочину, а відтак й правомірність використання транспортного засобу у господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України, термін "особа" для цілей розділу V Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

ФОП ОСОБА_3 є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст. ст. 14 та 180 ПК України та зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, в зв'язку з чим при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту та суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що не заперечується ні актом перевірки, ні запереченнями відповідача.

Стосовно посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України, суд зазначає про те, що згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи яка є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки ні ЦК України, ні вказана постанова КМ України (про державну реєстрацію транспортних засобів) не регулюють податкові відносини, а податкове законодавство не містить відповідних обмежень права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування ПДВ та не ставлять його в залежність від приписів інших законодавчих актів, при цьому, порядок формування податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування ПДВ прямо встановлені положеннями Податкового кодексу України, в зв'язку з чим положення любих інших актів можуть застосовуватися виключно в частині, що не суперечить положенням цього Кодексу.

При цьому, положення Податкового кодексу України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від субєктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обовязки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом. В силу ч.1 ст.321 ЦК України - право власності є непорушним.

Оскільки, право власності позивача на транспортні засоби є підтвердженим, він має усі правові підстави для використання таких засобів у підприємницькій діяльності із застосуванням норм Податкового кодексу України, у т.ч. в частині, що регулює порядок формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності визначення податкових зобовязань по ПДВ та, відповідно, правомірності оскаржених податкових повідомлень рішень, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення рішення Мукачівської ОДПІ від 25.04.2016 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, та згідно Закону України "Про судовий збір" такими є витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (згідно платіжного доручення від 12.05.2016 року за № 109 (а.с.3), та дана сума підлягає стягненню на користь позивача з Мукачівської ОДПІ.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 25 квітня 2015 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 469824,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкціях у сумі 234912,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 25 квітня 2015 року № НОМЕР_2 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33112,00 грн.

4. Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Горького, 21 А код 39568154) на ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору у сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_4