Постанова № 60170333, 30.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року № 813/2043/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) , в якому просить :

1) визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо призначення перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними;

2) визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо проведення перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними;

3) визнати висновки викладені в акті №0648/1309/РРО/НОМЕР_1 перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки та щодо документального оформлення наслідків такої перевірки суперечать Конституції України та Законам України. Додатково зазначила, що проведена перевірка є незаконною,оскільки у 2015 та 2016 роках не можлива, зазначила,що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів грн. за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника,позовні вимоги підтримує в повному обсягу.

Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в письмовому запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Так, у відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування, контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням; електронних платіжних засобів.

Судом встановлено, що начальником Головного управління ДФС у Львівській області 14.06.16 р. прийнято наказ №554 про організацію проведення фактичних перевірок з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій , наявності ліцензій , патентів , свідоцтв , виробництва та обігу підакцизних товарів та відповідно до пп.80.2.2, 80.2.3 ст. 80 ПК України. Згідно додатку 1 до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 14.06.16 р. №554 серед переліку суб'єктів , які підлягають фактичній перевірці зазначено ОСОБА_2.

Також, 14.06.16 р. відповідачем складено направлення на перевірку №1724 та № 1725.

З направлень на перевірку №1724 та № 1725 вбачається , що підставою для проведення фактичної перевірки відносно позивача зазначено п.п.80.2.2 ст. ст. 80 ПК України .

Згідно п.п.80.2.2 , п.80.2 ст. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З матеріалів справи вбачається, що наказ №554 від 14.06.2016 р та направлення на перевірку №1724 та №1725 від 14.06.2016 р вручено продавцю ОСОБА_3.

15 червня 2016 року податковим органом в присутності продавця ОСОБА_3, про що складено акт перевірки дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.

Таким чином, суд вважає, що собою, яка фактично проводить розрахункові операції допущено посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення фактичної перевірки, тобто було отримано наказ та направлення на проведення перевірки. Таким чином допуск посадових осіб до проведення перевірки було здійснено у встановленому законом порядку.

Відповідно, до ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки.

Суд зазначає, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а обовязок по його складанню в разі встановлення порушень податкового законодавства, покладено на податковий орган.

Щодо посилань позивача на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, проведення перевірок платників податків контролюючими органами у червні 2016 році з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій підпадало під встановлений Законом №71 мораторій на проведення таких перевірок.

Отже, дії контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 та складання акту перевірки є правомірними, а позовні вимоги є безпідставними.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що винесення податковим органом оскаржуваного наказу відбулось згідно податкового законодавства. Жодних доказів, які б вказували на протиправність оскаржуваного наказу, суду надано не було. У зв'язку з чим, немає жодних підстав для визнання протиправним наказу про призначення виїзної позапланової документальної перевірки та його скасування.

Відтак, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.