Ухвала суду № 60170109, 29.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/148/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним рішення, скасування обтяжень та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі виготовлена 31 серпня 2016 року.

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 служби Свалявського районного управління юстиції (ухвалою суду від 14 червня 2016 року замінено відповідача (Свалявське районне управління юстиції) на правонаступника (в частині повноважень щодо проведення державної реєстрації) Свалявську районну державну адміністрацію Закарпатської області), яким просить: визнати протиправною відмову в державній реєстрації будинку позивача в с. Черник, 88 Свалявського району; скасувати обтяження на будинок ОСОБА_2 в с. Черник, 88 Свалявського району та зобов'язати відповідача ОСОБА_3 службу Свалявського районного управління юстиції зареєструвати право власності ОСОБА_2 на житловий будинок в с. Черник, 88 Свалявського району.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про закриття провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного:

Згідно ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до частини другої ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Свалявською державною нотаріальною конторою 30.07.2015 року ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно матері ОСОБА_4, яка померла 10.01.2015 року житловий будинок з надвірними спорудами під № 88 в с. Черник Свалявського району, в якому вказано, що право власності на житловий будинок підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач звернулася до ОСОБА_3 служби Свалявського районного управління юстиції для державної реєстрації права власності на житловий будинок в с.Черник № 88 Свалявського району у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак їй відмовили у звязку з тим, що Свалявською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Свалявського відділення Ощадбанку від 21.03.1990 року внесено запис про обтяження заборону на нерухоме майно ОСОБА_5 ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправною відмови в державній реєстрації будинку в с. Черник, 88 Свалявського району, скасування обтяження на будинок та зобовязання відповідача зареєструвати право власності на житловий будинок в с. Черник, 88 Свалявського району за ОСОБА_2

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у статті 6 частині першій Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З метою правильного застосування судом норм матеріального права та керуючись статтею 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом", а також беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року № 826/4858/15 вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права власності на житловий будинок, а тому в даному випадку виникає спір про право, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, так як предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із цивільними правовідносинами.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року № 21-5430а15, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на житловий будинок, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року № 21-5430а15, у відповідності до ст. 244 2 КАС України - є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, та з огляду на викладене спір про можливі порушені прав і інтересів фізичних осіб підлягають розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі - не допускається.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 807/148/16 за позовом ОСОБА_1 до Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним рішення, скасування обтяжень та зобов'язання вчинити дії закрити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а в разі складення ухвали у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_6