Постанова № 60170082, 30.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Справа № 805/2393/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016року за №89904-13, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016року за №89904-13.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення містить зобов'язання щодо сплати орендної плати з фізичних осіб у сумі 49591,27грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (ОСОБА_2 №1669), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Зазначив, що у позивача знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008року, укладеному з Маріупольською міською радою Донецької області, земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд.28, площею 0,0599га, тобто земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції.

Просив задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2016року за №89904-13в повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними у справі доказами, з урахуванням додаткових пояснень від 26.08.2016року.

Представник відповідача по справі в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що згідно договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008року в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд.28, площею 0,0599га, цільове призначення для роздрібної торгівлі у песпеціалізованому магазині (функціонування магазину). Нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться контролюючим органом, які видають платникові податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення рішення про внесення податку (п. 288.7 ст. 288 ПКУ та п. 286.5 ст. 286 ПКУ). Відповідно до п.288.7 ст. 288 ПКУ та п. 287.5 ст. 287 ПКУ, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення. Зазначив, що позивачем не надавався до податкового органу Сертифікат торгово-промислової палати України. Вважає, що позивач маніпулює складною загальносуспільною обстановкою на особисту користь, що шкодить місцевому бюджету

Просив в позовних вимогах відмовити у повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Маріупольською міською радою Донецької області було укладено договір оренди земельної ділянки від 25.01.2008року, за умовами якого у користування ОСОБА_1 на строк 10 років надавалась земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд.28, площею 0,0599га, з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі у песпеціалізованому магазині (функціонування магазину).

Відповідно до п.4.1 Договору оренди, орендна плата за землю сплачується Орендарем у грошовій формі у розміріз 01.01.2008 року 3 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. (п. 289.1 ст. 289 Кодексу).

З позовної заяви та додаткових пояснень позивача вбачається, що між сторонами не має спору щодо суми нарахування податку, а предметом розгляду цієї справи є правомірність нарахування грошового зобовязання з орендної плати з фізичних осіб враховуючи приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.06.2016року за №89904-13 щодо сплати орендної плати з фізичних осіб у сумі 49591,27грн.

Судом встановлено, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем засобами поштового звязку 13.07.2016року.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - Кодексу), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Кодексу).

Обєктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Кодексу).

Нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться контролюючим органом, які видають платникові податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення рішення про внесення податку (п. 288.7 ст. 288 та п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Відповідно до п.288.7 ст. 288, п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає ОСОБА_2 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного Переліку місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей ОСОБА_2 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, статтею 10 вказаного закону закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014року за №44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням субєктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобовязанням/обовязком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів на виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

П.6.5 зазначеного Регламенту, встановлює, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обовязків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України. В свою чергу для отримання якого, зобовязані надати докази настання вказаних обставин та документи, що це підтверджують.

Проте, в матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат та будь-які докази звернення позивача до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що податковим органом правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016рік в розмірі 49 591,27грн.

Аналогічної правової позиції додержується Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 31.05.2016року по справі №К/800/3702/16 (№805/3515/15).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016року за №89904-13 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.