Рішення № 60169918, 31.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3515/16-ц Провадження № 22-ц/795/1678/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жук М. І. Доповідач - Боброва І. О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивача, його представника адвоката ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково припиненим зобовязання за договором кредиту,

- треті особи: ОСОБА_7, Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,

в с т а н о в и в:

В квітні 2016 року ОСОБА_8 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив визнати частково припиненим на суму 123500,00 грн зобовязання ОСОБА_8 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», які виникли за договором № CNGLAN00000986 від 23.07.2007. Свої вимоги обґрунтував тим, що 10.05.2012 працівники банку без будь-якого рішення суду викрали належний йому автомобіль DAEWOO NEXIA, обєм двигуна 1498, 2007 року випуску, кузов XWB3D31UD7A103730, днз СВ 5516 АН і реалізували його за заниженою ціною . Позивач вважає, що вартість його автомобіля складає 123500,00 грн і саме на цю суму повинно бути припинене зобовязання ОСОБА_8 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», які виникли за договором № CNGLAN00000986 від 23.07.2007.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Друга позовна вимога позивача про передачу ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок часткового виконання зобовязання на суму 123500,00 грн автомобіль DAEWOO NEXIA, обєм двигуна 1498, 2007 року випуску, кузов XWB3D31UD7A103730, днз СВ 5516 АН ухвалою суду від 25.07.2016 залишено без розгляду (а.с.140).

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Так, апелянт зазначає, що Банк не звертався до суду з вимогою про звернення стягнення за рахунок майна, що належить боржнику. В оскаржуваному рішенні суду не відображено, що автомобіль було реалізовано представниками банку, а не ДВС, оскільки як вбачається з виписки з банківського рахунку, який був наданий суду саме представником відповідача, грошові кошти за реалізований автомобіль були внесені на рахунок банку нібито безпосередньо позивачем з поміткою «погашення заборгованості за виконавчим документом». Дана обставина повністю спростовує твердження відповідача, що продаж було здійснено в рамках виконавчого провадження. Також, апелянт вказує, що в матеріалах справи мається детальний розрахунок наведеної вартості автомобіля з посиланням на конкретні докази. Призначення експертизи по справі, на думку апелянта, було б формальним, оскільки місце знаходження автомобіля не відоме. На думку апелянта, судом було порушено вимоги ч.4 ст.42 Конституції України та офіційні тлумачення, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 в справі № 1-26/2011 та від 11.07.2013 № 7-рп/2013 в справі № 1-12/2013.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити. Такої ж думки була третя особа ОСОБА_7

Представник відповідача послався на безпідставність апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Деснянський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції - належним чином була повідомлена про час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення 25.08.2016 поштового відправлення, проте свого представника до суду не направила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог, не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

По справі судом встановлено, що 23.07.2007 сторони уклали договір кредиту CNGLAN00000986, згідно з яким позичальник отримав у банківській установі кредит в розмірі 11072,52 доларів США на придбання автомобіля, із сплатою 10,08% річних, з кінцевим терміном повернення 23.07.2014 .

В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором, 23.07.2007 укладено договір застави купленого автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_8 передав в заставу належний йому автомобіль DAEWOO NEXIA, обєм двигуна 1498, 2007 року випуску, кузов XWB3D31UD7A103730, д.н.з СВ 5516 АН.

Даний договір застави визнаний недійсним рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2013 (а.с.12), яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2013 (а.с.138).

Починаючи з серпня 2009 року ОСОБА_8 допускав порушення зобовязання по поверненню кредитних коштів в результаті чого виникла заборгованість в сумі 13291037 грн, яка стягнута за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18.10.2013 (а.с.15).

З постанови о/у ВКР ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 19.05.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_8 вбачається, що останній звернувся із заявою в якій зазначив, що 16.05.2012 о 19 год. працівники ПАТ КБ «ПриватБанк» без його відома та рішення суду за допомогою евакуатора вивезли належний йому автомобіль DAEWOO NEXIA. В ході перевірки було встановлено, що автомобіль був вилучений на підставі рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у справі №2/2506/2794/11 від 13.09.2011 (а.с.20).

З листа вимоги державного виконавця Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ Чернігівської області від 11.12.2012 на імя ОСОБА_8 вбачається, що 10.05.2012 державним виконавцем було проведено опис та арешт автомобіля DAEWOO NEXIA в рамках зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_8 коштів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та штрафів на користь держави (а.с.22).

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18.10.2013 відмовлено в задоволені зустрічного позову ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, повернення майна з чужого незаконного володіння. Даним рішенням встановлено, що з копії акту опису та арешту майна від 10.05.2012 вбачається, що автомобіль DAEWOO NEXIA, 2007 року випуску, д.н.з СВ 5561 АН був описаний та арештований державним виконавцем та переданий за актом на відповідальне зберігання ПАТ КБ «ПриватБанк». Судом зроблений висновок, що останній зберігає автомобіль на законних підставах, а порядок повернення автомобіля в цьому випадку врегульований Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.16 зв.).

Дані про оскарження дій державного виконавця в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

З меморіального ордеру №1 від 03.06.2015 (а.с.124)та особового рахунку на а.с.40-46 вбачається, що на погашення боргу ОСОБА_8 зараховано кошти в розмірі 1434,60 доларів США. Зарахування відбулося на підставі виконавчого документу №750/4229/13-ц2/750/1. Номер виконавчого документу відповідає номеру справи в якій було ухвалено рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18.10.2013 .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено будь-яких підстав які б слугували підґрунтям для визнання частково припиненим зобовязання за кредитним договором CNGLAN00000986 від 23.07.2007.

Під час розгляду справи позивач та третя особа фактично висловлювали незгоду з оцінкою їх автомобіля та ціною його продажу. Проте, ці питання не можуть бути вирішені у спосіб, обраний позивачем.

Посилання апелянта на ч.4 ст. 42 Конституції України та офіційні тлумачення, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 в справі № 1-26/2011 та від 11.07.2013 № 7-рп/2013 в справі № 1-12/2013 є безпідставним і до уваги апеляційним судом не приймається, оскільки процес виконання судового рішення знаходиться у площині норм Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апелянта щодо необгрунтованості судового рішення та формального підходу при його виготовлені є слушними, тому в частині мотивів відмови в позові рішення суду підлягає зміні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду в цілому з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав викладених вище.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 липня 2016 року змінити в частині мотивів відмови в позові.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: