Вирок № 6016908, 02.07.2008, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

№ 1-16/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, маючої на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, працюючої завскладом АЗАТ ”Вікторія”, раніше не судимої,

в своєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, працюючи завідуючою складом паливно-мастильних матеріалів АЗАТ ”Вікторія”, неналежно виконували свої службові обов”язки через несумлінне ставлення до них, в період з 2004 року до 6 березня 2006 року відпускала зі складу бензин та дизпаливо без оформлення відповідних документів, внаслідок чого виникла нестача 10531.5 л дизельного пального на суму 32647 грн.65 коп. та 3018 л бензину А-76 на суму 8088 грн.24 коп., а всього на суму 40735 грн.89 коп.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 вину визнала і підтвердила, що вона заправляла трактора та автомобілі дизпаливом та бензином без належного оформлення документів на їх відпуск.

Незалежно від показань підсудної ОСОБА_2, її вина у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

Так, згідно акту інвентаризації від 6 березня (а.с.7) та документальної ревізії від 21.08.2006 року за період з 1 січня 2004 року до 6 березня 2006 року виявлена нестача бензину марки А-76 в кількості 3018 л на суму 8088 грн.24 коп. та дизпалива в кількості 10531.5 л на суму 32647 грн. 65 коп. (а.с.83-118).

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що 6 березня 2006 року проведена інвентаризація паливно-мастильних матеріалів у товаристві, під час якої виявлена нестача бензину А-76 та дизпалива.

За свідченням ОСОБА_6, він під час виконання сільськогосподарських робіт на закріпленому за ним тракторі отримував дизпаливо у підсудної, однак в лімітних відомостях за отримане пальне не розписувався.

Органи досудового слідства дії підсудної ОСОБА_2 необґрунтовано кваліфікували за ст.191 ч.4 КК України як привласнення та розтрата чужого майна, що перебувало у віданні підсудної вчинене у великих розмірах.

Зазначена стаття передбачає відповідальність за діяння ( привласнення та розтрату), які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна.

Однак, ні під час досудового слідства і в суді не доведено, що підсудна привласнювала та вчиняла розтрату ввіреного їй майна, тому її дії слід перекваліфікувати з ч.4 ст.191 КК України на ч.2 ст.367 КК України як службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, має на утримання трьох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудної ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують її покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудної ОСОБА_2 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Згідно п.”б” ст.1 Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Оскільки ОСОБА_2 скоїла злочин з необережності, за який законом передбачено покарання, менш сурове, ніж позбавлення волі на строк не більше п”яти років, до набрання чинності Закону України “ Про амністію” від 19.04.2007 року і на день набрання чинності зазначеного Закону має неповнолітнього сина, тому вона підлягає звільненню від покарання.

Позов агропромислового закритого акціонерного товариства ”Вікторія” до підсудної про стягнення матеріальної шкоди в сумі 40735 грн.89 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною за ч.2 ст.367 КК України і обрати їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов”язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п.”б” ст.1 Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь агропромислового закритого акціонерного товариства ”Вікторія” матеріальну шкоду в сумі 40735 грн.89 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-71/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Сюська І.В.

та захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с.Стецьки, Старокостянтинівського району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_8 24 вересня 2007 року на смітнику біля будинку №29, що знаходиться по вул.І.Франка в м.Старокостянтинові, шляхом збирання листя з рослин коноплі незаконно придбав без мети збуту 6 гр. висушеного каннабісу (марихуани) та зберігав при собі.

25 вересня 2007 року при затриманні підсудного за вчинення правопорушення працівники міліції виявили і вилучили у нього зазначену кількість наркотичних засобів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 вину визнав повністю і підтвердив, що на смітнику з рослин коноплі назбирав листя. Вночі 25 вересня 2007 року працівники міліції вилучили наркотичний засіб, який він зберігав при собі.

Оскільки підсудний ОСОБА_8 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_8 в незаконному придбанні, виготовлені та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту доведена, а тому його дії за ст.309 ч.1 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_8, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_8 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винним за ст. 309 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Речові докази: вилучені наркотичні засоби знищити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області (р/р 35228001000040, МФО 815013, УДК в Хмельницькій області, код 25575309, призначення платежу ”за дослідження”) 141 грн.23 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1/228/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився в с.Камишани, Херсонської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ст.286 ч.1, 307 ч.2 КК Украни,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2008 року близько 16 год.40 хв. підсудний ОСОБА_9, керуючи автомобілем марки “Опель”, держномер ВХ 7919 АР, в м.Старокостянтинові по вул. К.Острозького в напрямку центра міста на порушення вимог п.12.1, 18.1 Правил дорожнього руху при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться біля магазину ”Вишенька”, не вибрав безпечну швидкість і здійснив наїзд на пішохода - потерпілу ОСОБА_10, внаслідок чого заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, підсудний ОСОБА_9 27 травня 2008 року близько 16 години біля будинку № 29, що знаходиться по вул.І.Франка в м.Старокостянтинові, продав для ОСОБА_11 9.7 гр. канабісу (марихуани).

19 червня 2008 року підсудний біля бару “Гамбрінус”, який знаходиться по вул.Миру в м.Старокостянтинові, повторно продав ОСОБА_12 4.4 гр. канабісу (марихуани) за 50 грн.

В цей же день по місцю проживання у ОСОБА_9 працівниками міліції виявлено і вилучено 1076.5 гр. канабісу (марихуани), який він зберігав з метою збуту.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 у вчиненні зазначених злочинів вину визнав і підтвердив, що 12 травня 2008 року близько 16 год.40 хв., керуючи автомобілем по вул.К.Острозького, на пішохідному переході біля магазину ”Вишенька” скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_10 12 травня і 19 червня 2008 року він продав незнайомим особам марихуану на 100 грн. і 50 грн., яку знайшов у парку по вул. І.Франка. Решту частину зазначеного наркотичного засобу у нього вилучили працівники міліції.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_9, його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується висновками судово-медичної, судово-хімічних експертиз та іншими матеріалами справи.

Так, згідно даних протоколу огляду місця події від 12.05.2008 року наїзд на потерпілу ОСОБА_10 мав місце на пішохідному переході правою передньою частиною автомобіля.

Внаслідок наїзду на потерпілу ОСОБА_10 їй були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового багатоуламкового перелому нижнього метафіза правої великогомілкової кістки зі зміщенням відломків, закритого перелому малогомілкової кістки на рівні нижньої третини зі зміщенням відламків, які відносяться до категорії середньої тяжкості.

Відповідно до даних матеріалів оперативної закупки від 27 травня і 19 червня 2008 року підсудний ОСОБА_9 в перший день збув 9.7 гр. канабісу (марихуани) за 100 грн., а в другий – 4.4 гр. за 50 грн.

Як видно з даних протоколу обшуку від 19 червня 2008 року в квартирі, де проживав підсудний, вилучено 1076.5 гр. канабісу (марихуани).

Стосовно висновків судово-хімічної експертизи від 12 і 27червня 2008 року №439, 477-478 у вилученій під час оперативної закупки та по місцю проживання підсудного речовині міститься тетрагідроканнабінол і вона є небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною).

Під час особистого огляду підсудного ОСОБА_9 у нього в одежі виявлено і вилучено гроші в сумі 226 грн., із них 3 купюри, які були помічені під час проведення оперативної закупки..

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_9 в незаконному зберіганні та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу вчиненому повторно, доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України.

Дії ОСОБА_9 за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи автомобілем порушив вимоги п.12.1, 18.1 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто наїздом на потерпілу ОСОБА_10, внаслідок чого їй спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні не підтвердились висновки досудового слідства проте, що ОСОБА_9 незаконно виготовив та перевозив з метою збуту канабіс (марихуану), тому зазначені кваліфікуючі ознаки з його обвинувачення слід виключити.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_9, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_9 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання у справі не встановлено.

На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки суд прийшов до висновку про звільнення підсудного від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст.75 КК України, тому додаткова міра покарання у виді конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч.2 ст.307 КК України, відповідно до вимог ст.77 КК України застосуванню не підлягає.

Позов прокурора заявленого в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_10, в сумі 952 грн. 51 коп. слід задовольнити в повному обсязі.

З підсудного ОСОБА_9 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1035 грн. 54 коп.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_9 визнати винним за ст.286 ч.1, 307 ч.2 КК України і обрати йому покарання:

- за ст.286 ч.1 КК України – 2 роки обмеження волі;

- за ст.307 ч.2 КК України – 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити 5 років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_9 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь:

Старокостянтинівської центральної районної лікарні (р/р 35414017001461, код

02004479, МФО 815013) 952 грн. 51 коп.,

НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області (р/р 35228001000040, МФО

815013, УДК в Хмельницькій області, код 25575309, призначення платежу ”за

дослідження” 1035 грн.54 коп.

Речові докази: автомобіль марки “Опель”, держномер ВХ 7919 АР, - повернути ОСОБА_9; прозорий пакет з паперовими згортками, зразок порошку на смужці паперу, журнал “Автобазар” №14 від 01.04.208 року, два журнали “Автобазар”, 27 фрагментів аркушів з журналу “Автобазар”, поліетиленовий пакет з наркотичною речовиною з написом “Висновок експерта №477” та поліетиленовий пакет з наркотичною речовиною з написом ”Висновок експерта №478”, що зберігаються в Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, - знищити; фотоапарат “Олімпус”, мобільні телефони ”Нокія” і ”Соні Еріксон”, ДВД програвач ”Піонер”, підсилювач звуку ”Соні” з пультом, дві аудіо колонки, зошит, два диски ДВД, 36 поліетиленових пакетів, пневматичний пістолет № 06Н05323, дитяча біта, які знаходяться у Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, – повернути ОСОБА_9; гроші в сумі 250 грн. – повернути Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області; гроші в сумі 1036 грн. – повернути ОСОБА_9

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-199/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Сюська І.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, маючого на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше несудимого,

в скоєні злочинів, передбачених ст.307 ч.2, 310 ч. 1 КК Украни,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_13 на початку вересня 2007 року на власному городі зібрав самосіяні рослини коноплі, висушив їх і в кількості 1526.4 гр. зберігав з метою збуту.

16 квітня 2008 року ОСОБА_13 шляхом відокремлення листя від рослин коноплі незаконно виробив 89.7 гр. канабісу (марихуани), яку в цей же день близько 15 години у власному будинку, що знаходиться в с.Берегелі Старокостянтинівського району, збув ОСОБА_14І за 50 грн.

Крім того, 22 квітня 2008 року підсудний таким же чином повторно незаконно виробив 163.6 гр. канабісу (марихуани), яку в цей же день близько 16 год. 15 хв. у власному будинку збув ОСОБА_15 за 100 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 вину визнав і підтвердив, що в 2007 році на його присадибній ділянці виросла самосійна конопля, яку він вирішив зібрати та продати наркоманам. На початку вересня цього ж року він зібрав рослини коноплі і заховав на горищі будинку. Весною 2008 року він двічі продав суху коноплю невідомому чоловіку за 50 та 100 грн.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_13, його винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується висновками судово-хімічної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, згідно даних матеріалів оперативної закупки від 16 і 22 квітня 2008 року підсудний ОСОБА_13 в перший день збув 89.7 гр. канабісу (марихуани) за 50 грн., а в другий – 163.6 гр. за 100 грн. (а.с.10, 39).

Як видно з даних протоколу обшуку від 22 квітня 2008 року (а.с.55) в будинку підсудного вилучені 100 грн. з тими ж номерами купюр, які були видані для оперативної закупки. Крім того, на горищі будинку виявлено і вилучено 94 рослини коноплі.

Стосовно висновків судово-хімічної експертизи від 23 квітня 2008 року №, 336, 335 (а.с.23, 45, 66) у вилученої під час оперативної закупки та обшуку речовини рослинного походження містяться тетрагідроканабіол і вона є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом (марихуаною) відповідно вагою 89.7 гр., 163.6 гр. і 1273.1 гр.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_13 в незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та в незаконному збуті особливо небезпечного засобу вчиненому повторно, доведена, а тому його дії за ч.2 ст.307 КК України кваліфіковані вірно.

Оскільки ОСОБА_13 не вчиняв дій пов”язаних з виготовленням наркотичних засобів, тому дану кваліфікуючу ознаку з обвинувачення слід виключити.

В судовому засіданні не підтвердились висновки досудового слідства проте, що ОСОБА_13 незаконно вирощував коноплю в кількості 110 рослин.

Статтею 310 ч.1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за посів та вирощування конопель у кількості понад сто рослин.

Стосовно даних протоколу обшуку по місцю проживання підсудного виявлено та вилучено лише 94 рослини коноплі.

Оскільки в судовому засіданні не доведено, що підсудний ОСОБА_13 вирощував більше 100 рослин коноплі, тому його за ст.310 ч.1 КК України слід виправдати.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_13, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, хоча з сім”єю не проживає, однак має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_13 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання у справі не встановлено.

На підставі зазначеного суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_13 можливе лише в ізоляції від суспільства з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Суд вважає за можливе з урахування всіх пом”якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особи підсудного відповідно до вимог ст.69 КК України призначити йому покарання нижче від найнижчої межі і не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Судові витрати в сумі 1035 грн. 54 коп. підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_13 визнати винним за ст.307 ч.2 КК України і із застосуванням ст.69 КК України обрати йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – взяття під варту.

Строк показання ОСОБА_13 рахувати з 22 квітня 2008 року.

За ст..310 ч.1 КК України ОСОБА_13 виправлати.

Речові докази: чотири пакети з канабісом (марихуаною) – знищити; гроші в сумі 150 грн. – повернути Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області (р/р 35228001000040, МФО 815013, УДК в Хмельницькій області, код 25575309, призначення платежу ”за дослідження”) 1035 грн.54 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд, а ОСОБА_13 в той же строк з часу вручення копії вироку.

Суддя

№ 1-154/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_11, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК Украни,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_16 в кінці вересня 2007 року на полі біля м.Старокостянтинова шляхом збирання дикорослих рослин коноплі та відокремлення від них листя з послідуючим їх висушуванням незаконно придбав та виробив 146.38 гр. канабісу (марихуани), який зберігав по місцю проживання з метою збуту.

24 січня 2008 року близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_16 по місцю свого проживання збув ОСОБА_17 33.08 гр. канабісу (марихуани) за 50 грн.

Крім того, 29 січня 2008 року близько 17 год.20 хв. підсудний повторно в тому ж місці збув ОСОБА_18 43.5 гр. такий же наркотичний засіб за 100 грн.

В цей же день працівники міліції під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_16 в господарській будівлі виявили і вилучили 69.8 гр. канабісу (марихуани).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_16 вину визнав і підтвердив, що в кінці вересня 2007 році на полі біля м.Старокостянтинова знайшов декілька кущів коноплі і зірвав їх. Рослини коноплі відніс додому і заховав у хліві. У січні 2008 року він двічі продав суху коноплю невідомому чоловіку за 50 та 100 грн.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_16, його винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується висновками судово-хімічних експертиз та іншими матеріалами справи.

Відповідно до даних матеріалів оперативної закупки від 24 і 29 січня 2008 року підсудний ОСОБА_16 в перший день збув 33.08 гр. канабісу (марихуани) за 50 грн., а в другий – 43.5 гр. за 100 грн. (а.с.6-9, 25-29)

Як видно з даних протоколу обшуку від 29 січня 2008 року (а.с.35) в домоволодінні ОСОБА_16 виявлено і вилучено 69.8 гр. канабісу (марихуани). Крім того, ОСОБА_16 видав дві купюри по 50 грн., які були помічені під час проведення оперативної закупки.

Стосовно висновків судово-хімічної експертизи від 4 і 6 лютого 2008 року № 079, 133-132( а.с. 19, 78, 82) у вилученій під час оперативної закупки та по місцю проживання підсудного речовині міститься тетрагідроканнабінол і вона є небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_16 в незаконному придбанні і зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу вчиненому повторно, доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні не підтвердились висновки досудового слідства проте, що ОСОБА_16 незаконно виготовляв, перевозив і пересилав наркотичні засоби, тому зазначені кваліфікуючі ознаки з його обвинувачення слід виключити.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_16, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_16 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання у справі не встановлено.

На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_16 можливі без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки суд прийшов до висновку про звільнення підсудного від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст.75 КК України, тому додаткова міра покарання у виді конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч.2 ст.307 КК України, відповідно до вимог ст.77 КК України застосуванню не підлягає.

З підсудного ОСОБА_16 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 287 грн. 65 коп.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_16 визнати винним за ст.307 ч.2 КК України і обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_16 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_16 на користь НДЕКЦ при УМВС України на залізничному транспорті (р/р 35227002000476, МФО 821018, ГУДКУ в Київській області, код 25576445, призначення платежу ”за експертні роботи” 287 грн. 65 коп.

Речові докази: три пакети з канабісом (марихуаною) вагою 33.08 гр., 43.25 гр. і 69.8 гр., які зберігаються в камері схову ЛВ на ст.Хмельницький, – знищити, гроші в сумі 100 грн. – повернути ЛВ на ст.Хмельницький.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-110/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_13, який народився в м. Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_14, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого шофером приватного підприємства ”Сад”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_15, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_20, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 17 листопада 2007 року близько 6 години 10 хв., керуючи автомобілем марки ”Опель”, держномер АА 7841 СІ, по вул. Миру в м. Старокостянтинові в напрямку майдану, на порушення вимог п. 10.1, 12.1, 12.3, 14.2 “б”, 14.6 ”а” Правил дорожнього руху в умовах недостатньої видимості та ожеледиці не вибрав безпечну швидкість і при виконанні на перехресті вулиць ОСОБА_21 та Лєрмонтова обгону, зіткнувся з автомобілем швидкої допомоги марки УАЗ 3962, держномер 34-54 ХМР, який виконував лівий поворот. Внаслідок чого пасажирці швидкої допомоги потерпілій ОСОБА_22 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_20 вину визнав і пояснив, що вранці 17 листопада 2007 року він рухаючись на власному автомобілі по вулиці ОСОБА_21 на перехресті з вулицею Лєрмонтова зіткнувся з автомобілем швидкої допомоги. Під час зіткнення транспортних засобів потерпіла випала із швидкої допомоги і травмувалась.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_20 його вина у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілої, свідка, висновком судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_22 суду показала, що вранці 17 листопада 2007 року вона в автомашині швидкої допомоги супроводжувала хворого чоловіка в лікарню. Під час руху автомобіль швидкої допомоги зіткнувся з іншим автомобілем. Від удару задні двері швидкої відкрились і вона випала на проїзну частину дороги, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження.

Зі свідчень ОСОБА_23 вбачається, що вранці 17 листопада 2007 року він як водій автомобіля швидкої допомоги у складі бригади поїхали на виклик до хворого. Оскільки останній потребував госпіталізації, вони забрали хворого і поїхали по вул.ОСОБА_21 в лікарню. Разом з хворим поїхала його дружина. Наближаючись до перехрестя з вулицею Лєрмонтова він завчасно увімкнув лівий поворот і став виконувати маневр. В цей час підсудний керуючи автомобілем намагався здійснити обгін і зіткнувся з автомобілем швидкої допомоги. Від удару у швидкій відкрились задні двері і потерпіла випала на проїзну частину дороги.

Згідно даних протоколу огляду місця події від 17 листопада 2007 року (а.с.5-15) зіткнення автомобілів мало місце на перехресті вулиць ОСОБА_21 і Лєрмонтова.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_22 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла першого поперекового хребця першої ступені, перелому 5-го ребра справа, які відносяться до категорії середньої тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 483 від 11 грудня 2007 року (а.с.45).

Стосовно даних протоколу медичного огляду для встановлення стану сп”яніння №1234 від 17.11.2007 року (а.с.24) підсудний ОСОБА_20 керував автомобілем у стані алкогольного сп”яніння.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_20 за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи автомобілем порушив вимоги п.10.1, 12.1, 12.3, 14.2 ”б”, 14.6 ”а” Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто зіткненням автомобілів, внаслідок чого потерпілій спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_20, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, які пом”якшують його покарання суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_20 слід обрати покарання у виді штрафу, яка є необхідним і достатнім для його виправлення.

Оскільки ОСОБА_20 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп”яніння, то йому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_20 визнати винним за ст. 286 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн. та позбавити права керувати транспортними засобами на один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-212/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_16, який народився в м. Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого шофером у приватного підприємця, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_17, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_24 25 квітня 2008 року близько 23 години, керуючи автомобілем марки ”ВАЗ-21011”, держномер Г 68-33 ХМ, по дорозі Рівне-Старокостянтинів в напрямку м. Шепетівка, на порушення вимог п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечну швидкість, внаслідок чого своєчасно не помітив потерпілого ОСОБА_21, який біля автозаправки ”Авіас” рухався на велосипеді в попутному напрямку, і скоїв на нього наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_21 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_24 вину визнав і пояснив, що увечері 25 квітня 2008 року він рухаючись на власному автомобілі по автодорозі Старокостянтинів-Шепетівка, скоїв наїзд на потерпілого, котрий їхав на велосипеді в попутному напрямку.

Оскільки підсудний ОСОБА_24 вину та позов визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного, потерпілого та дослідженням доказів, що його характеризують.

Так, потерпілий ОСОБА_21 суду пояснив, що вночі 25 квітня 2008 року він на велосипеді їхав з м. Старокостянтинова в с.Попівці. Ззаду на нього здійснив наїзд автомобіль, внаслідок чого втратив свідомість. Підсудний повністю відшкодував йому завдані збитки.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_24 за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи автомобілем порушив вимоги п.12.1,12.3 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто наїздом на велосипедиста ОСОБА_21, внаслідок чого йому спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_24, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи характеризується позитивно.

Обставинами, які пом”якшують його покарання суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_24 слід обрати покарання у виді штрафу, яка є необхідним і достатнім для його виправлення.

Позов прокурора заявленого в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_21., в сумі1165 грн.07 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_24 визнати винним за ст. 286 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_24 на користь Старокостянтинівської центральної районної лікарні (р/р 35414017001461, код 02004479, МФО 815013) 1165 грн.07 коп.

Речові докази: велосипед, чоловічий черевик та кашкет – залишити потерпілому ОСОБА_21; автомобіль марки “ВАЗ-21011”, державний номер НОМЕР_1 – залишити ОСОБА_24; фрагменти світлоповертача червоного кольору в кількості 14 штук, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів при Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-108/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_18, який народився в м. Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_19, раніше не судимого:

в скоєнні злочинів, передбачених ст.135 ч.1, 286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_25, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 16 вересня 2007 року близько 21 години 30 хв., керуючи автомобілем марки ”ВАЗ-21099”, держномер ВХ 8558 АК, по майдані “Незалежності” в напрямку вул.К.Острозького, на порушення вимог п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху в умовах недостатньої видимості перевищив встановлену швидкість, внаслідок чого не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_26 В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_26 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Після наїзду на потерпілого ОСОБА_26 і заподіяння йому тілесних ушкоджень підсудний з місця пригоди поїхав, залишивши потерпілого в небезпечному для життя становищі без допомоги, хоча мав можливість її подати.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_25 вину визнав і пояснив, що увечері 16 вересня 2007 року він після вживання спиртних напоїв рухався на власному автомобілі по майдані “Незалежності” і скоїв наїзд на потерпілого, котрий рухався по зустрічній смузі.

Незалежно від пояснень підсудного ОСОБА_25 його вина у вчиненні зазначеного злочину підтверджується поясненнями потерпілого, свідка, висновками судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_26 суду показав, що він увечері 16 вересня 2007 року рухався на велосипеді по майдану ”Незалежності” в напрямку вулиці Попова. З вулиці ОСОБА_21 на його полосу руху виїхав легковий автомобіль і скоїв на нього наїзд.

Аналогічні показання дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_27

З даних протоколу огляду місця події від 16 вересня 2007 року вбачається, що наїзд на потерпілого мав місце на його смузі руху (а.с.10-19).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №464 від 27 листопада 2007 року (а.с.66-67) у ОСОБА_26 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому 2-го ребра справа, перелому нігтьової фаланги 1-го пальцяправої ступні, забою печінки, правої нирки, саден на правому ліктьовому суглобі, в поперековій ділянці справа, які відносяться до категорії середньої степені тяжкості.

Відповідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №297 А від 21 грудня 2007 року (а.с.74-83) первинний контакт відбувся між передньою правою частиною автомобіля та правою боковою передньою частиною велосипеда. Кут між поздовжньою віссю автомобіля та поздовжньою віссю рами велосипеда в момент первинного контактускладав приблизно 110 градусів.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_25 в залишенні без допомоги потерпілого, який перебував в небезпечному для житті стані, доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ст.135 ч.1 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_25 за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи автомобілем порушив вимоги п.2.8 ”а”, 10.1, 12.2,12.3 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто наїздом на пішохода ОСОБА_28, внаслідок чого спричинили йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Оскільки інкриміновані підсудному органами досудового слідства порушення п.12.1 Правил дорожнього руху не регулюють дії водія в даній аварійній ситуації, тому його слід з обвинувачення виключити.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_25, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, які пом”якшують його покарання суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_25 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням і застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Позов прокурора заявленого в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_26, в сумі 748 грн.08 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілому ОСОБА_26, суд враховує характер та обсяг моральних страждань перенесених потерпілим внаслідок заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та час і зусилля необхідні йому для відновлення стану здоров”я, тому встановлює її в розмірі 4000 грн.

Позов потерпілого ОСОБА_26 про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки дослідженими у справі доказами підтверджується завдана шкода в сумі 2460 грн.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_25 визнати винним за ст., 135 ч.1, 286 ч.1 КК України і обрати йому покарання:

- за ч.1 ст.135 КК України – один рік 6 місяців обмеження волі;

- за ч.1 ст.286 ч.1 КК України – 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання – 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на один рік 6 міс.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_25 на користь потерпілого ОСОБА_26 матеріальну шкоду в сумі 2460 грн. і моральну - в сумі 4000 грн., а всього 6460 грн.

Стягнути з ОСОБА_25 на користь Старокостянтинівської ЦРЛ 748 грн. 08 коп.

Речові докази: велосипед, що зберігається у Старокостянтинівському РВВС УМВС України в Хмельницькій області, - повернути потерпілому ОСОБА_26, автомобіль марки “ВАЗ-210994-20”, державний номер НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_25

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-65/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Баклана Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_20, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_21, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007 року близько 21 години 45 хв. підсудний ОСОБА_29, не маючи навиків та посвідчення на право управління транспортними засобами, керував мотоциклом марки ”МТ-10”, держномер 19-47 ХМЛ, в стані алкогольного сп”яніння по об”їзній дорозі в напрямку с.Красносілки Старокостянтинівського району. На відстані 2430 м від дорожнього знаку ”Старокостянтинів” підсудний, на порушення вимог п. 2.1 ”а, б, в”, 12.2, 12.4, 19.3 Правил дорожнього руху в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечну швидкість і, будучи засліпленим зустрічним автомобілем, продовжував рух, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки ”ЗАЗ-110206”, держномер 410-94 ХМ, що рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла потерпілий ОСОБА_30 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого великоуламкового перелому нижньої третини правого стегна зі зміщенням уламків.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_29 вину визнав і пояснив, що увечері 31 серпня 2007 року він, після вживання спиртних напоїв, керував мотоциклом по об”їзній дорозі в напрямку с. Красносілки. Під час руху на заокругленій частині дороги його засліпив зустрічний автомобіль, однак він не зупинився і виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем.

Оскільки підсудний ОСОБА_29 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, і обмежується допитом підсудного, потерпілого та дослідженням доказів, що характеризують підсудного.

Так, потерпілий ОСОБА_30 підтвердив, що він в якості пасажира рухався на мотоциклі, яким керував підсудний. Останній виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_29 за ст.286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи мотоциклом порушив вимоги п. 2.1 ”а, б, в”, 2.9 ”а”, 12.2, 12.4, 19.2 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто виїздом на зустрічну смугу руху і зіткненням з автомобілем, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_30 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Оскільки інкриміновані підсудному органами досудового слідства порушення п. 2.8”в”, 12.3 Правил дорожнього руху не регулюють дії водія в даній аварійній ситуації, тому їх з обвинувачення слід виключити.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_29, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання.

Так, підсудний ОСОБА_29 до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, також отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ноги і знаходиться на лікуванні до теперішнього часу.

Обставинами, які пом”якшують покарання ОСОБА_29, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудного ОСОБА_31 слід обрати покарання у виді штрафу.

Позов прокурора заявленого в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_30, в сумі 1731 грн. 92 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_29 визнати винними за ст. 286 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути зі ОСОБА_29 на користь Старокостянтинівської центральної районної лікарні витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 1731 грн. 92 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-73/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_22, який народився в с.Мецамор, Ечміадзінського району, Республіки Вірменія, вірмена, громадянина ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_23, не одруженого, працюючого робітником СТОВ ”Інтер-Случ” прож.: ІНФОРМАЦІЯ_24, раніше не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2007 року близько 23 години 30 хв. підсудний ОСОБА_32, керуючи автомобілем марки ”ДЕО”, держномер ВХ0323ХМ, в стані алкогольного сп”яніння по вул. І.Франка в м.Старокостянтинові в напрямку ВАТ ”Старокостянтинівський завод”Металіст”, біля КПП військової частини А3808 на порушення вимог п .2.9 ”а”, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху не вибрав безпечну швидкість, внаслідок чого своєчасно не помітив автомобіль марки ”ЗІЛ”, держномер ВХ5837ХМ, який стояв посередині його смуги руху в попутному напрямку, і правою передньою частиною автомобіля зіткнувся з лівою задньою частиною вантажного автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир керованого підсудним автомобіля ОСОБА_34, яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні, отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких 2 жовтня 2007 року померла в лікарні.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_32 вину визнав і показав, що увечері 29 вересня 2007 року він разом з ОСОБА_34 та іншими знайомими відпочивали в барі, де вживали спиртні напої. Перед закінченням роботи бару він повіз додому ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 Останні двоє на вул. Пушкіна вийшли з автомобіля, а він разом із ОСОБА_34, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, поїхали купити сигарет. Рухаючись по вулиці І.Франка біля військової частини відчув сильний удар в передню частину автомобіля і на деякий час втратив свідомість. Коли прийшов у себе, то побачив, що зіткнувся з вантажним автомобілем, який стояв на його смузі руху.

Незалежно від пояснень підсудного ОСОБА_32 його вина у вчиненні зазначеного злочину підтверджується поясненнями свідків, висновками судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, за свідченням ОСОБА_37, вночі 29 вересня 2007 року він рухався на автомобілі марки ”ЗІЛ”, держномер ВХ5837АМ по вул. І.Франка в м.Старокостянтинові в напрямку заводу ”Металіст”. ОСОБА_38 КПП військової частини він зупинився, щоб відпочити. В автомобілі були увімкнені габаритні ліхтарі. Через декілька хвилин після зупинки він відчув сильний удар у задню частину автомобіля і побачив, як на зустрічну смугу руху виїхав автомобіль ”ДЕО”, який розвернувся навколо своєї вісі і здійснив наїзд на електроопору. У вказаного автомобіля була пошкоджена права передня частина.

Свідок ОСОБА_39 суду показав, що 29 вересня 2007 року близько 23 год.30 хв. він рухався на власному автомобілі по вул. І.Франка в напрямку вул. ОСОБА_39. ОСОБА_38 КПП військової частини А3808 на зустрічній смузі руху стояв вантажний автомобіль з увімкненими габаритними ліхтарями. Не доїжджаючи до вказаного автомобіля він почув сильний удар і побачив, як із-за цього автомобіля на його смугу руху виїхав легковий автомобіль, у якого горіли ліва фара і лівий покажчик повороту. Вказаний автомобіль розвернувся навколо своєї вісі і наїхавши на електроопору зупинився. В автомобілі знаходились водій і пасажир.

Свідки ОСОБА_35 і ОСОБА_36 підтвердили, що увечері 29 вересня 2007 року вони разом з підсудним, ОСОБА_34 та іншими відпочивали в барі, де підсудний вживав спиртні напої. Після цього він відвіз їх та ОСОБА_34 додому. ОСОБА_40 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_34 сказавши, що повернеться через 15 хв., поїхала з підсудним. Через деякий час вони побачили матір ОСОБА_34, від якої дізнались, що вона потрапила у ДТП і знаходиться в лікарні.

Як видно з даних протоколу огляду місця пригоди та схеми до нього (а.с.5-17), автомобіль марки ”ДЕО”, держномер ВХ0323АН, правою передньою частиною зіткнувся з лівою задньою частиною автомобіля марки ”ЗІЛ”, держномер ВХ5837АМ, який стояв посередині смуги руху вказаних автомобілів.

Стосовно висновку судово-медичної експертизи №178 від 22.10.2007 року (а.с.54-55) смерть ОСОБА_34 настала від політравми, яка виразилась закритою травмою грудної клітки з пошкодженням лівої легені, переломом 1-го ребра справа, забоєм органів межистіння, закритою травмою черевної порожнини з пошкодженням печінки та селезінки, переломо-вивихом між 6 і 7 шийними хребцями з пошкодженням спинного мозку, переломами правої стегнової та плечової кісток, що ускладнилась травматичним шоком. Дані тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв”язку з настанням смерті.

Дії підсудного ОСОБА_32 за ст.286 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи автомобілем порушив вимоги п.12.2,12.3, 12.4 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному зв”язку з наслідками, що настали, тобто зіткненням з автомобілем, внаслідок чого ОСОБА_34 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні.

Оскільки інкриміновані підсудному органами досудового слідства порушення п.12.1 Правил дорожнього руху не регулюють дії водія в даній аварійній ситуації, тому його слід з обвинувачення виключити.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_32, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання і роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує його покарання суд визнає щире каяття. Обставиною, яка обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_32 можливі лише в ізоляції від суспільства.

Оскільки ОСОБА_32 скоїв злочин у стані алкогольного сп”яніння, то до нього слід застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає, що позови Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах Старокостянтинівської ЦРЛ про стягнення витрат на лікування ОСОБА_34 та потерпілої ОСОБА_41 про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню відповідно в сумі 5006 грн.32 коп. і 7548 грн.94 коп., оскільки при визначенні розміру витрат лікарнею допущена арифметична помилка, а щодо позову потерпілої, то суд не враховує витрати на придбання спиртних напоїв.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_41 та цивільному позивачу ОСОБА_42, які відповідно є матір”ю та рідною сестрою померлої і на день смерті проживали однією сім”єю, суд враховує характер та обсяг душевних страждань перенесених ними внаслідок смерті неповнолітньої дочки та сестри, а тому вважає за необхідне стягнути з підсудного на їх користь моральну шкоду в сумі по 25000 грн. кожній.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_32 визнати винними за ст. 286 ч.2 КК України і обрати йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.

Строк покарання рахувати з 18 березня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_32 на користь:

- Старокостянтинівської ЦРЛ витрати на лікування потерпілої від злочину в сумі 5006 грн. 32 коп.;

- ОСОБА_41 матеріальну шкоду в сумі 7548 грн. 94 коп. і моральну в розмірі 25000 грн.;

- ОСОБА_42 моральну шкоду в сумі 25000 грн.

Речові докази: автомобіль марки ”ДЕО”, держномер ВХ0323АН, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_43, повернути ОСОБА_43.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд, а ОСОБА_32 в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя

№ 1-240/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_44, ІНФОРМАЦІЯ_25, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: Старокостянтинівський район, с.М.Чернятин, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_44 весною 2008 року на території бувшого військового полігону, що знаходиться біля м.Старокостянтинова, знайшов 12 патронів калібру 5.6 мм, які зберігав при собі.

13 червня 2008 року близько 14 год. 40 хв. в с.М.Чернятин Старокостянтинівського району працівники міліції виявили і вилучили у ОСОБА_44 зазначену кількість патронів, котрі є боєприпасами і придатні для проведення пострілів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_44 вину визнав і підтвердив, що він на території полігону знайшов 12 патронів, які носив в карманах одягу. 13 червня 2008 року працівники міліції вилучили у нього зазначені патрони.

Оскільки підсудний ОСОБА_44 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_44 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу доведена, а тому його дії за ст.263 ч.1 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_44, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує відповідальнсть підсудного ОСОБА_44, суд визнає щире каяття. Обтяжуючих відповідальність обставин у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_44 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе призначити йому мінімальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст.263 КК України і відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_44 визнати винним за ст. 263 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_44 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази: 12 патронів калібру 5.6 мм – знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-78/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_45

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26, який народився в с.Ключівка, Красилівського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, приватного підприємця, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_27, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_46 в жовтні 2007 року під час ремонту будинку № 9, що знаходиться по вул.Січових Стрільців в м.Старокостянтинові, котрий дістався йому у спадщину, знайшов 7 патронів калібру 7.62 мм, які переніс у власну квартиру і там зберігав у сейфі.

5 листопада 2007 року близько 13 год. працівники міліції виявили і вилучили у ОСОБА_46 зазначену кількість патронів, котрі є боєприпасами і придатні для проведення пострілів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_46 вину не визнав і пояснив, що 5 листопада 2007 року він запросив працівників міліції, щоб в їх присутності відкрити і оглянути сейф, де зберігались мисливська зброя. Працівникам міліції повідомив, що в сейфі зберігаються патрони, які він добровільно видає.

Однак на досудовому слідстві в присутності захисника підсудний ОСОБА_46 стверджував, що він знайшов магазин з 7 патронами і зберігав їх у сейфі для зброї. 5 листопада 2007 року працівники міліції з його дозволу оглянули сейф і виявили та вилучили патрони.

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_46, які він давав на досудовому слідстві і в суді, суд визнає достовірними його показання на досудовому слідстві, оскільки вони підтверджуються іншими доказами.

Зокрема, показаннями працівників міліції ОСОБА_47 та ОСОБА_48, які суду пояснили, що підсудний звернувся в міліцію, оскільки у нього виникла підозра проникнення сторонньої особи у його будинок. Під час огляду сейфа вони виявили магазин та 7 патронів. В присутності понятих вони оформили вилучення патронів. До проведення вилучення підсудний не повідомляв, що в сейфі зберігаються патрони і він має намір їх добровільно видати.

Показання вказаних свідків підтверджується даними протоколу огляду місця події від 5 листопада 2007 року (а.с.6)

Згідно висновку криміналістичної експертизи №48 від 12 листопада 2007 року (а.с.15-18) вилучені у підсудного 7 патронів є бойовими 7.62 мм пістолетними набоями до пістолета зразка 1930/1933 р. конструкції Токарєва, тобто боєприпасами, і придатні для проведення пострілів.

Показання свідків ОСОБА_49 та ОСОБА_50, які вони дали в суді, проте, що працівники міліції запросили їх бути присутніми в якості понятих під час оформлення добровільної видачі патронів, суд до уваги не приймає і визнає достовірними їх показання на досудовому слідстві, де вони не заявляли, що підсудний видає патрони добровільно.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_46 в придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу доведена, а тому його дії за ст.263 ч.1 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_46, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом”якшують і обтяжують відповідальність підсудного, у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_46 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе призначити йому мінімальне покарання передбачене санкцією ч.1 ст.263 КК України і відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_46 визнати винним за ст. 263 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_46 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню- підписку про невиїзд.

Речові докази: 7 патронів калібру 7,62 і магазин – знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№1-211/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_51, ІНФОРМАЦІЯ_28, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_29, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 213 ч.1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_51 у червні 2008 року на порушення вимог ст.4 Закону України “Про металобрухт” та ст.2 Закону України ”Про ліцензування певних видів господарської діяльності” здійснював незаконні операції з брухтом кольорових металів без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), зокрема, займався його заготівлею, а також організував незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту в своєму гаражі, що знаходиться в гаражному кооперативі ”Мотор” м.Старокостянтинова. Станом на 9 червня 2008 року він заготовив 1109 кг брухту чорних металів та 26 кг брухту кольорових металів.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_51 вину визнав і підтвердив, що у власному гаражі займався заготівлею металобрухту без державної реєстрації та ліцензії.

Оскільки підсудний ОСОБА_51 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_51 у здійсненні операцій з брухтом кольорових металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу, а також в організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.213 ч.1 КК України.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_51, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_51, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_51 слід призначити покарання у виді штрафу.

Суд вважає за можливе з урахування всіх пом”якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особи підсудного відповідно до вимог ст.69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.81 КПК України речові докази – 1109 кг брухту чорних металів і 26 кг брухту кольорових металів слід передати в доход держави.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_51 визнати винним за ст.213 ч.1 КК України і з приміненням ст.69 КК України обрати йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Речові докази: 1109 кг брухту чорних металів і 26 кг брухту кольорових металів передати в доход держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-13/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_52, ІНФОРМАЦІЯ_30, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_31, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.212 ч.3, 366 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_52, займаючи посаду директора малого колективного виробничо-комерційного підприємства (далі МК ВКП) ”Зоря”, в обов”зки якого згідно ч.3 ст.8 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх фінансово-господарських операцій у первинних документах, неналежно виконував свої службові обов”язки по організації і контролю ведення бухгалтерського обліку та допущення помилок при визначенні валових доходів та витрат, через недбале ставлення до них, внаслідок чого за 2003-2004 роки підприємством не сплачено до бюджету податків на прибуток в сумі 207000 грн., на додану вартість в сумі 10702 грн. та з доходів фізичних осіб в сумі 10621 грн., а всього на загальну суму 228323 грн.

Крім того, в січні-квітні 2003 року ОСОБА_52 з метою ухилення від сплати податку на додану вартість у деклараціях незаконно збільшував податковий кредит на підставі фіктивних податкових накладних на отримання від ТОВ ”Уні-ПАК” послуг з будівництва Дарницького вокзалу в м.Києві, які нібито виконувались товариством в якості субпідрядної організації на замовлення МК ВКП ”Зоря”, а також придбання оцинкованих труб та електричного насоса.

Так, у декларації за січень збільшено податковий кредит на суму 57133 грн. 80 коп. шляхом включення фіктивної накладної № 45 від 30.01.2003 року на виконані роботи на суму 342802 грн.80 коп.

У декларації за лютий збільшено податковий кредит на суму 15899 грн.20 коп. шляхом включення фіктивної накладної № 53 від 28.02.2003 року на виконані роботи на суму 95395 грн.20 коп.

У декларації за березень збільшено податковий кредит на суму 635228 грн. шляхом включення фіктивних накладних № 58 від 25.03.2003 року на виконані роботи на суму 161780 грн.40 коп. та № 35 і 36 від 01.03.2003 року на нібито придбані оцинковані труби відповідно на суму 2693295 грн. і 956290 грн.50 коп.

У декларації за квітень збільшено податковий кредит на суму 5610 грн. шляхом включення фіктивної накладної №87 від 12.04.2003 року на нібито придбаний електричний насос у ТОВ ”Уні-ПАК” на суму 33600 грн.

Таким чином, ОСОБА_52 шляхом безпідставного збільшення податкового кредиту умисно ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 713871 грн., а внаслідок незаконного включення до валових витрат вартості нібито отриманих від ТОВ ”Уні-ПАК” послуг в сумі 499982 грн. ухилився від сплати податку на прибуток в сумі 125000 грн., а всього 838871 грн.

Крім того, підсудний ОСОБА_52, будучи посадовою особою, умисно з метою ухилення від сплати податків складав, підписував і подавав до Старокостянтинівської ОДПІ декларації, у яких вказував завідомо неправдиві дані про прибуток підприємства, завищував і зменшував суми валових доходів та збільшував податковий кредит по ПДВ.

Зокрема, в деклараціях про прибуток підприємства за перший квартал, перше півріччя, дев”ять місяців та річній 2003 року занизив суми податку на прибуток. У деклараціях з податку на додану вартість за березень і квітень 2003 року завищив податковий кредит.

Також підсудний ОСОБА_52 разом з невстановленою досудовим слідством особою підробили наступні документи: договір купівлі-продажу № 145 від 26.02.2003 р.; специфікацію до договору № 145 від 26.02.2003 р.; договір відповідального зберігання № 156 від 01.03.2003 р.; специфікацію до договору № 156 від 01.03.2003 р.; акт прийому-передачі № 1/156 від 01.03.2003 р.; договір купівлі-продажу № 151 від 27.02.2003 р.; специфікацію до договору № 151 від 27.02.2003 р.; договір про відповідальне зберігання № 159 від 01.03.2003 р.; специфікацію до договору № 159 від 01.03.2003 р.; акт прийому-передачі № 1/159 від 01.03.2003 р.; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2003 р. на суму 342 802 грн. 80 коп.; акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2003 р. на суму 342 802 грн.80 коп.; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2003 р. на суму 95 395 грн. 20 коп.; акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2003 р. на суму 95 395 грн.20 коп.; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2003 р. на суму 161780 грн.40 коп.; акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2003 р. на суму 161780 грон.40 коп., податкову накладну № 1 від 25.08.2003 р. на суму 5184 грн.; податкову накладну № 2 від 25.08.2003 р. на суму 8 865 грн.56 коп.; податкову накладну № 3 від 26.08.2003 р. на суму 15 000 грн.; податкову накладну № 4 від 26.08.2003 р. на суму 2 074 грн.32 коп.; податкову накладну № 5 від 27.08.2003 р. на суму 11 275 грн. 60 коп.; податкову накладну № 6 від 28.08.2003 р. на суму 13 637 грн. 69 коп.; податкову накладну № 7 від 29.08.2003 р. на суму 8 788 грн.; податкову накладну № 8 від 30.08.2003 р. на суму 15 116 грн.15 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_52 за ст. 367 ч.2 КК України вину визнав повністю, за ст. 366 ч.2 КК України – частково і за ст.212 ч.3 КК України вину не визнав і показав, що він працював на посаді директора МК ВКП “Зоря”, яке знаходилось в с.Коржівка Старокостянтинівського району, а фактично його офіс знаходився в м.Житомирі, де були відкриті рахунки в банках. Допомогу у ведені бухгалтерського обліку та складанні податкової звітності йому надавала ОСОБА_53, яка проживала в м.Старокостянтинові. Із-за значної відстані він своєчасно не міг надати ОСОБА_53 документи про вчинені ним господарські операції для включення їх до податкової звітності, внаслідок чого податкова звітність у наступних звітних періодах корегувалась. Деякі документи по проведених господарських операціях він забувся передати ОСОБА_53 для включення їх у звіт.

Підсудний ОСОБА_52 відмовився давати показання по факту проведення безтоварних операцій з ТОВ “Уні-ПАК”.

Однак незалежно від показів підсудного ОСОБА_52 його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується поясненнями свідків та іншими матеріалами справи.

Відповідно до даних актів планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства МК ВКП “Зоря” за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005 р. № 84-231-21328199 від 24.11.2005 року ( т.1 а.с.18-54) та додаткової перевірки № 452-23-21328199 від 11.05.2006 року (т.6 а.с.6-21) підприємством не сплачено до бюджету: 195200 грн. податку на прибуток у 2003 році і 136800 грн. – у 2004 році, а всього 332000 грн.; 724573 грн. податку на додану вартість у 2003-2004 р. та 10621 грн. податку з доходів фізичних осіб у 2004-2005 р.

Даний факт підтвердила свідок ОСОБА_54, яка проводила перевірку дотримання податкового законодавства. Крім того, вона пояснила, що під час проведення перевірки підсудним надавались додаткові документи не включені у звітність, які як збільшували, так і зменшували податкові зобов”язання.

За свідченням ОСОБА_53 вона по просьбі підсудного допомагала вести бухгалтерський облік. Податкова звітність складалась нею на підставі представлених підсудним документів. Мали місце випадки коли підсудний подавав документи несвоєчасно із значним запізненням. Такі документи включались в наступні звітні періоди, або проводилось корегування звітності, оскільки вони підтверджували податковий кредит та валові витрати. Підсудний халатно відносився до надання їй документів, посилався на відсутність часу та забудькуватість. Із-за її помилки та незнання законодавства вона включила до валових витрат дебіторську заборгованість в сумі 270700 грн. та вартість незавершеного будівництва житлового будинку. По факту придбання оцинкованих труб у ТОВ “Уні-ПАК” їй нічого невідомо. На підставі наданих підсудним документів про придбання труб вона включила їх вартість до податкового кредиту.

Із оголошених в судовому засіданні показів свідків – посадових осіб ТОВ “Уні-ПАК”, які вони давали на досудовому слідстві, вбачається, що вони з підсуднім ОСОБА_52 не знайомі. Будь-які господарські операції між товариством і МК ВКП “Зоря” не проводились. Щодо довіреності № 635564 серії ЯЕШ виданої на ім.”я ОСОБА_55, то такої довіреності у користуванні товариства ніколи не було і зазначена особа в товаристві не працювала.

Як вбачається з даних накладних №35 і №36 від 01.03.2003 року та №87 від 12.04.2003 року підсудний як директор МКПКП “Зоря” отримав від ТОВ “Уні-ПАК” відповідно 544.1 т оцинкованих труб на суму 2693295 грн., 193.19 т оцинкованих труб на суму 956290 грн. 50 коп. та спеціальний насос з електродвигуном вартістю 33660 грн. імені

Стосовно даних перевірки податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ТОВ “Уні-ПАК” (т.4 а.с.140-177) на підставі досліджених книг обліку, банківських документів ТОВ “Уні-ПАК” за весь період своєї діяльності не мало фінансово-господарських операцій з МК ВКМ “Зоря”, в тому числі не укладало будь-яких договорів щодо реалізації та схову товарів.

Довіреності серії ЯЕШ № 635564, яка видана на ім”я директора ТОВ “Уні-ПАК” ОСОБА_56 для отримання від МК ВКП “Зоря” на відповідальне зберігання товарів на суму 3700000 грн., у користуванні товариства взагалі не було, що підтверджується даними журналу реєстрації довіреностей ТОВ “Уні-ПАК” (т.4 а.с.83-85).

Вказані у довіреності директор ТОВ “Уні-ПАК” ОСОБА_55 зареєстрованим по м.Києву не значиться і паспорт серії МС № 274670 ВГІРФО Дарницького РУ ГУ МВС України не видавався (т.4 а.с.179, 181).

Із досліджених в судовому засіданні фінансових документів МК ВКП “Зоря” ( т.5 а.с.150-370) вбачається, що оплата за отримані від ТОВ “Уні-ПАК” товари, роботи та послуги не проводилась.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів №2408 від 18 квітня 2006 року (т.5 а.с. 11-12) у наданих на дослідження документах, а саме: податковій накладній №35 від 01.03.2003 р., накладній №35 від 01.03.2003 р., договорі купівлі-продажу №145 від 26.02.2003р., специфікації до договору №145 від 26.02.2003р., договорі відповідального зберігання № 156 від 01.03.2003 р., специфікації до договору №156 від 01.03.2003 р., акті прийому-передачі №1/156 від 01.03.2003 р., податковій накладній №36 від 01.03.2003 р., накладній №36 від 01.03.2003 р., договорі купівлі-продажу №151 від 27.02.2003 р., специфікації до договору №151 від 27.02.2003 р., договорі про відповідальне зберігання №159 від 01.03.2003 р., специфікації до договору №159 від 01.03.2003 р., акті прийому-передачі №1/159 від 01.03.2003 р., довіреності серії ЯЕШ №635564 від 01.03.2003 р., податковій накладній №87 від 12.04.2003 р., накладній №87 від 12.04.2003 р., податковій накладній №45 від 30.01.2003 р., довідці про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2003 р. на суму 342802 грн.80коп., акті приймання виконаних підрядних робіт за січень 2003 р. на суму 342802 грн.80 коп., податковій накладній №53 від 28.02.2003 р., довідці про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2003 р. на суму 95395 грн. 20 коп., акті №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2003 р. на суму 95395 грн. 20 коп., податковій накладній №58 від 25.03.2003 р., довідці про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2003 р. на суму 161780 грн. 40 коп., акті №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2003 р. на суму 161780 грн. 40 коп. відтиски печатки від імені ТОВ “Уні-ПАК” нанесені не кліше печатки ТОВ “Уні-ПАК” і являють собою кольорові зображення, які виконані кольоровими чорнилами струминного принтеру.

Відповідно до даних судово-почеркознавчої експертизи №193 від 05.05.2006 р. (т.5 а.с.132-136) рукописні тексти в бухгалтерських документах по взаєморозрахунках між ТОВ “Уні-ПАК” та МК ВКП “Зоря” виконані не працівниками бухгалтерії ТОВ “Уні-ПАК” ОСОБА_40 та ОСОБА_57, а іншою особою.

Відсутність бухгалтерських документів по оплаті придбання оцинкованих труб, орендної плати за їх зберігання та їх транспортування свідчить про безтоварність даних операцій з метою ухилення від сплати податків.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_52 в умисному ухиленні від сплати податків, які призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.212 КК України.

Дії ОСОБА_52 за ст.366 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він, будучи службовою особою вносив до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, що спричинило тяжкі наслідки.

Органи досудового слідства необґрунтовано кваліфікували як окремий епізод ухилення від сплати податків на прибуток в сумі 207000 грн. за 2003-2004 роки, на додану вартість в сумі 10702 грн. та з доходів фізичних осіб в сумі 10621 грн., а всього на суму 228323 грн.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” №15 від 08.10.2004 року за змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має.

Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

В судовому засіданні засіданні не доведено, що підсудний ОСОБА_52 умисно ухилявся від сплати зазначених сум податків про що свідчать його показання та показання свідка ОСОБА_53 Крім того, з показів останньої вбачається, що вона помилково включила до валових витрат дебіторську заборгованість в сумі 270700 грн. та вартість незавершеного будівництва житлового будинку, а підсудний як особа відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку дану обставину не перевірила.

За таких обставин суд вважає, що ці дії підсудного ОСОБА_52 слід перекваліфікувати на ч.2 ст.367 КК України, як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов”язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_52, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризуються позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_52, суд визнає часткове визнання своєї вини.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_52 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_52 визнати винним за ст.212 ч.3, 366 ч.2, 367 ч.2 КК України і обрати йому покарання:

- за ст.212 ч.3 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік 6 місяців;

- за ст.366 ч.2 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік;

- за ст.367 ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік;

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов”язані з виконанням організаційно-розпорядчих строком на один рік 6 місяців.

Згідно ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_52 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-314/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Стражника О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_58, ІНФОРМАЦІЯ_32, який народився в с. Райківці, Хмельницького району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого сторожем Старокостянтинівського професійно-технічного ліцею, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_33, раніше не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_58 достовірно знаючи проте, що архівна довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації № 9/п-97165 від 25.05.2004 року містить завідомо неправдиві відомості про його участь у бойових діях на території Єгипту, з метою отримання статусу учасника бойових дій подав її до Старокостянтинівського районного військового комісаріату.

На підставі зазначеної довідки 19 серпня 2004 року підсудному було видано посвідчення учасника бойових дій.

Діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_58 13 жовтня 2004 року і 24 січня 2006 року надав посвідчення учасника бойових дій відповідно до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі і управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради, внаслідок чого йому незаконно нараховувались пенсія як учаснику бойових дій та виплачувались інші кошти відповідно до ст.12 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В період з 25 вересня 2004 року по вересень 2008 року ОСОБА_58 шляхом обману заволодів державними коштами у вигляді пенсії в сумі 27150 грн.44 коп. та щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 1090 грн., а всього 28240 грн.44 коп.

На досудовому слідстві і в суді ОСОБА_58 вину визнав і підтвердив, що використав фіктивну архівну довідку про його участь у бойових діях з метою отримання пенсії та інших виплат на пільгових умовах. З вересня 2004 року по вересень 2008 року йому було виплачено 28240 грн. 44 коп. пенсії та грошової допомоги як учаснику бойових дій.

Оскільки підсудний ОСОБА_58 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_58 в заволодінні чужим майном шляхом обману доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України.

Дії ОСОБА_58 за ст.358 ч.3 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з метою заволодіння чужим майном шляхом обману використав завідомо підроблений документ.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_58, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_58, суд визнає з”явлення із зізнанням та щире каяття.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_58 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Позов військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі та управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради відповідно в розмірах 27150 грн.44 коп. та 7220 грн.10 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_58 визнати винним за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу:

за ч.1 ст.190 КК України - 850 грн.,

за ч.3 ст.358 КК України – 510 грн.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити штраф у розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_58:

- на користь управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради – 7220 грн. 10 коп.,

- на користь управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі - 27150 грн.44 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-27/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Стражника О.В.

та захисника ОСОБА_59

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_60, ІНФОРМАЦІЯ_34, який народився в с. Самчинці, Старокостянтинівського району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, маючого на утриманні дитину інваліда 2-ї групи, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_35, згідно ст.89 КК України не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_60 достовірно знаючи проте, що архівна довідка галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 16956 від 25.07.2005 року містить завідомо неправдиві відомості про його участь у бойових діях на території Чехословаччини, з метою отримання в супереч закону статусу учасника бойових дій подав її до Старокостянтинівського районного військового комісаріату.

На підставі зазначеної довідки 6 вересня 2005 року підсудному було видано посвідчення учасника бойових дій.

Діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_60 15 вересня і 15 грудня 2005 року надав посвідчення учасника бойових дій відповідно до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі та управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації, внаслідок чого йому незаконно нараховувались пенсія як учаснику бойових дій та виплачувались інші кошти відповідно до ст.12 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В період з 15 вересня 2005 року по 31 березня 2007 року ОСОБА_60 шляхом обману заволодів державними коштами у вигляді пенсії в сумі 9154 грн.34 коп. та щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 250 грн., а всього 9404 грн.34 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_60 вину не визнав і пояснив, що він з 20 серпня по 27 жовтня 1968 року приймав участь у бойових діях на території Чехословаччини. З метою одержання статусу учасника бойових дій звернувся до Старокостянтинівського райвоєнкомату. Через деякий час з архіву надійшла довідка, в якій не було вказано, що його частина знаходилась на території Чехословаччини. Працівники воєнкомату йому пояснили, що дані довідки не дають підстав для встановлення статусу учасника бойових дій. Після цього до нього звернувся ОСОБА_61 і пообіцяв допомогти в отриманні необхідної архівної довідки, За дану послугу він заплатив ОСОБА_61 2000 грн. Влітку 2005 року вони їздили в ОСОБА_35, де ОСОБА_61 заходив в приміщення архіву. Через 2-3 тижні ОСОБА_61 передав йому довідку, в якій було зазначено, що особовий склад його частини приймав участь в бойових діях на території Чехословаччини. На підставі цієї довідки йому видано посвідчення учасника бойових дій, з яким він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі та управління праці і соціального захисту населення. З 15 вересня 2005 року йому почали виплачувати пенсію.

Однак винність підсудного ОСОБА_60 у вчиненні інкримінованих йому злочинах підтверджується його показаннями на досудовому слідстві, явкою з повинною, показаннями свідків, висновками криміналістичної і почеркознавчої експертиз та іншими матеріалами справи.

Як вбачається з явки з повинною від 20 березня 2007 року (а.с.20-21), підсудний знав, що довідка, яку він придбав у ОСОБА_61, є підробленою. Даний факт ОСОБА_60 підтверджував під час допитів в якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с.34-37,50-52).

Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_60 про обізнаність у фіктивності довідки № 16956 від 25.07.2005 року наданої йому ОСОБА_61, які він давав в судовому засіданні та на досудовому слідстві, суд приймає до уваги його показання на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами.

Так, за свідченням ОСОБА_62, весною і влітку 2006 року він їздив в м.Київ до архіву Міністерства оборони України і там показував довідку ОСОБА_60 Працівники архіву йому пояснили, що ця довідка є фальшивою. Про це він розповів підсудному.

Із даних довідки № 16956 від 15 березня 2005 року, яка видана підсудному на запит Старокостянтинівського райвійськомату, видно, що в ній не вказано про перебування військової частини 22121, де служив підсудний, на території Чехословаччини. (а.с.7)

Згідно довідки № 16956 від 25 липня 2005 року, яку ОСОБА_60 придбав у ОСОБА_61 за 2000 грн., особовий склад військової частини 22121 вибув в службову командировку в м.Кошице (Чехословаччина) для виконання урядової задачі по наданню інтернаціональної допомоги чехословацькому народу.(а.с.8)

Вказані довідки зазначені під одним номером, однак видані в різний час. Дійсна довідка видана 15 березня 2005 року, а у фіктивній вказана дата видачі 25 липня 2007 року.

Стосовно висновку криміналістичної експертизи № 18 т від 29.03.2007 року (а.с.146-148) зображення відтиску круглої гербової печатки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на архівній довідці № 16956 від 25.07.2005 року та зображення номера бланку ”013510” виконані відповідно не за допомогою кліше круглої гербової мастикової печатки архіву та не за допомогою типографських шрифтів, а за допомогою електронної копіювальної техніки.

Відповідно висновку почеркознавчої експертизи №27П від 30.03.2007 року (а.с.155-157) підписи від імені начальника відділу ОСОБА_63 та виконавця ОСОБА_64 на архівній довідці № 16956 від 25.07.2005 року виконані іншими особами.

З даних довідки управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі №1585/05 від 26.03.2007 року вбачається, що за період з 15 вересня 2005 року по 31 березня 2007 року підсудному як учаснику бойових дій виплачена пенсія в сумі 9154 грн.34 коп.(а.с.171)

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації №323 від 23.03.2007 року ОСОБА_60 як учаснику бойових дій виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня в розмірі 250 грн.(а.с.173)

Показання свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_66 проте, що підсудний приймав участь у бойових діях на території Чехословаччини не спростовують висновків органів слідства про встановлення підсудному статусу учасника бойових дій на підставі представленої ним фіктивної довідки.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_60 в заволодінні чужим майном шляхом обману доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України.

Дії ОСОБА_60 за ст.358 ч.3 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з метою заволодіння чужим майном шляхом обману використав завідомо підроблений документ.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_60, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю роботи характеризується позитивно, хворіє, має на утриманні дитину, яка є інвалідом дитинства 2-ї групи. Дану обставину суд визнає пом”якшуючою його покарання.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_60 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Позов військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації та управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі відповідно в розмірах 250 грн. та 9154 грн.34 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_60 визнати винним за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу:

за ч.1 ст.190 КК України - 800 грн.,

за ч.3 ст.358 КК України – 510 грн.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити штраф у розмірі 800 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_60:

- на користь управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації – 250 грн.,

- на користь управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі - 9154 грн.34 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-44/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю прокурора Пінтака А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_67, ІНФОРМАЦІЯ_36, який народився в с. Топори, Ізяславського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, інваліда 3-ї групи, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_37, згідно ст.55 КК України 1960 року не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_67 достовірно знаючи проте, що архівна довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації № 10/п96754 від 27.09.2004 року містить завідомо неправдиві відомості про його участь у бойових діях на території Чехословаччини, з метою отримання статусу учасника бойових дій подав її до Старокостянтинівського районного військового комісаріату.

На підставі зазначеної довідки 6 січня 2005 року підсудному було видано посвідчення учасника бойових дій.

Діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_67 13 і 25 січня 2005 року надав посвідчення учасника бойових дій відповідно до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації і до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі, внаслідок чого йому незаконно нараховувались пенсія як учаснику бойових дій та виплачувались інші кошти відповідно до ст.12 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В період з 13 січня 2005 року по липень 2007 року ОСОБА_67 шляхом обману заволодів державними коштами у вигляді пенсії в сумі 14358 грн.20 коп. та щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 780 грн., а всього 15138 грн.20 коп.

На досудовому слідстві і в суді ОСОБА_67 вину визнав і підтвердив, що використав фіктивну архівну довідку про його участь у бойових діях з метою отримання пенсії та інших виплат на пільгових умовах. З січня 2005 року по липень 2007 року йому було виплачено 15138 грн.20 коп. пенсії та грошової допомоги як учаснику бойових дій.

Оскільки підсудний ОСОБА_67 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_67 в заволодінні чужим майном шляхом обману доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України.

Дії ОСОБА_67 за ст.358 ч.3 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з метою заволодіння чужим майном шляхом обману використав завідомо підроблений документ.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_67, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3-ї групи.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_67, суд визнає з”явлення із зізнанням, щире каяття, та часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_67 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Позов військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації та управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі відповідно в розмірах 14358 грн.20 коп. та 3456 грн.87 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі з урахуванням частково відшкодованих сум.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_67 визнати винним за ч.1 ст.190, ч.3 ст.358 КК України і обрати йому покарання:

за ч.1 ст.190 КК України - 600 грн.,

за ч.3 ст.358 КК України – 510 грн.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити штраф у розмірі 600 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_67:

- на користь управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської районної державної адміністрації – 3456 грн. 87 коп.,

- на користь управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі - 13398 грн.20 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-172/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_68, ІНФОРМАЦІЯ_38, який народився в с.Печково, Лужського району, Ленінградської області, Російської Федерації, українця, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, працюючого водієм Старокостянтинівської центральної районної лікарні, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_39, раніше не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_68, працюючи механіком Старокостянтинівської ЦРЛ, зловживаючи службовим становищем, в період з 1 лютого по 6 грудня 2007 року шляхом підроблення шляхових листів привласнив 3556 л бензину А-76, який отримував на АЗС №4, що знаходиться в м.Старокостянтинові і належить ПП “Тріада”.

Так, 1, 9, 15, 20, 27-28 березня 2007р. він відповідно привласнив 20 л, 10 л, 30 л, 10 л, 20 л, 15 л, а всього 105 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 21 березня 2007р. привласнив 20 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ; 27 березня 2007р. привласнив 10 л, який отримав на автомобіль ГАЗ – 66, держномер ВХ 24-10 АЕ.;

3-4, 12-13, 17, 25, 29-30 квітня 2007 року привласнив відповідно 15 л, 40 л, 20 л, 40 л, 20 л, 20 л, 20 л, 30 л, 20 л, 15 л, а всього 240 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 4, 12, 17, 27, 29 квітня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 40 л, 20 л, 40 л та 20 л, а всього 140 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ.

3, 7 - 8, 13, 15, 20, 29 травня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 30 л, 30 л, 30 л, 15 л, 30 л, та 100 л, а всього 255 л, який отримав на автомобіль марки УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 3 травня 2007р. привласнив 30 л, який отримав на автомобіль ЗІЛ - 131, держномер 102-37 ХМ; 10, 17, 21 травня 2007 р. привласнив відповідно 20 л, 15 л та 30 л, а всього 65 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ.

1, 4, 6, 8, 15, 17, 20, 29 червня 2007 року привласнив відповідно 30 л, 20 л, 20 л, 20 л, 20 л, 10 л, 30 л, 20 л та 40 л, а всього 210 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ; 3, 14, 19, 29 червня 2007 року привласнив відповідно 30 л, 30 л, 10 л та 20 л, а всього 90 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМН; 6, 15, 20, 29 червня 2007 року привласнив відповідно 30 л, 10 л, 40 л та 20 л, а всього 100 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 94-43 ХМН; 14 і 19 червня 2007 року привласнив відповідно 40 л та 20 л, а всього 60 л, який отримав на автомобіль ЗІЛ – 131, держномер 102-37 ХМ; 20 червня 2007 року привласнив 10 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 60-72 АЕ; 20, 25, 29 червня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 20 л та 20 л, а всього на суму 60 л, який отримав на автомобіль ГАЗ-66, держномер ВХ 24-10 АЕ.

2 липня 2007року привласнив 20 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 17-72 ХМА; 3, 12, 17, 25 липня 2007 року привласнив відповідно 40 л, 10 л, 30 л та 10 л, а всього 90 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ; 3, 11-12 липня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 20 л та 20 л, а всього 60 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 9, 13 і 19 липня 2007 року привласнив відповідно 40 л, 30 л та 40 л, а всього 110 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 94-43 ХМН.

10 і 13 серпня 2007 року привласнив 70 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 94-43 ХМН; 21, 23-24 серпня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 40 л та 30 л, а всього 90 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 21, 23 і 28 серпня 2007 року привласнив відповідно 20 л, 30 л та 20 л, а всього 70 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 17-72 ХМА; 21 і 24 серпня 2008 року привласнив 60 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ; 23 серпня 2007 року привласнив 40 л, який отримав на автомобіль ГАЗ-66, держномер ВХ 24-10 АЕ.

6, 10 і 18 вересня 2007 року привласнив відповідно 25 л, 60 л та 40 л, а всього 125 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 17-72 ХМА; 10, 14, 17-18 і 23 вересня 2007 року привласнив відповідно 80 л, 20 л, 40 л, 40 л та 20 л , а всього 200 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 65-95 ХМП; 14 і 20 вересня 2007 року – 75 л, який отримав на автомобіль ГАЗ-66, держномер ВХ 24-10 АЕ.

1, 5-6, 8-9 і 14 жовтня 2007 року привласнив відповідно 350 л, 50 л, 10 л, 80 л, 190 л та 90 л, а всього 770 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ; 1 і 9 жовтня 2007 року привласнив 220 л, який отримав на автомобіль УАЗ-65-95 ХМП

7 листопада 2007р. привласнив 60 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 34-40 ХМР; 29 листопада 2007 року привласнив 40 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 94-43 ХМН.

5 грудня 2007р.- 50 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер 94-43 ХМН, та в цей же день привласнив 20 л, який отримав на автомобіль УАЗ, держномер ВХ 41-80 АЕ.

Таким чином підсудний ОСОБА_68 привласнив 3556 л бензину А-76 на суму 12019 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_68 вину визнав і підтвердив, що в період з 1 лютого по 6 грудня 2007 року він підробляв шляхові листи, по яких отримував на АЗС ПП “Тріада” бензин А-76, після чого їх знищував, а привласнений бензин використовував для власних потреб.

Оскільки підсудний ОСОБА_68 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_68 у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.191 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_68 за ст..366 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, так як з метою привласнення чужого майна підробляв шляхові листи.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_68, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю роботи і проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_68, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_68 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_68 визнати винним за ч.2 ст.191, ч.1 ст.364 КК України і обрати йому покарання:

- за ст.191 ч.2 КК України - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обслуговувати товарно-матеріальні цінності строком на 2 роки;

- за ст.366 ч.1 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права обслуговувати товарно-матеріальні цінності строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити – 3 роки обмеження волі з позбавленням права обслуговувати товарно-матеріальні цінності строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_68 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№1-69/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_69, ІНФОРМАЦІЯ_40, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_41, раніше не судимого,

ОСОБА_70, ІНФОРМАЦІЯ_42, яка народилась в с.В.Чернятин, Старокостянтинівського району, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, непрацюючої, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_43, рануше не судимої,

обох в своєні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_69, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 31 липня 2007 року близько 23 год. біля пам”ячника ОСОБА_71, що знаходиться по вул.Грушевського в м.Старокостянтинові, з метою заволодіння чужим майном напав на потерпілого ОСОБА_72 і ударив його рукою в обличчя, внаслідок чого заподіяв легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я. Від нанесеного удару потерпілий упав на землю. Після цього підсудна ОСОБА_70, яка знаходилась з ОСОБА_69, знаючи проте, що ОСОБА_72 заборгував останньому гроші, по його вказівці, самовільно, всупереч установленому законом порядку, забрала у потерпілого з кармана 141 грн. в рахунок погашення боргу.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_69 вину визнав частково і пояснив, що потерпілий ОСОБА_72 програв ОСОБА_73 гроші, а останній програв йому. В рахунок погашення боргу ОСОБА_73 передав йому право вимоги боргу у потерпілого. Він неодноразово вимагав у потерпілого повернути борг, який хоча заперечував про існування грошового боргу, однак погодився повернути йому борг. Увечері 31 липня 2007 року він зустрів потерпілого і став вимагати повернення боргу. Останній відповів, що в нього при собі є невелика сума грошей. Тоді він ударив потерпілого в обличчя, від чого той упав на землю. Після цього по його вказівці співмешканка ОСОБА_70 забрати у потерпілого гроші.

Підсудна ОСОБА_70 вину визнала частково і пояснила, що вона зі слів свого співмешканця - підсудного ОСОБА_69 знала проте, що потерпілий заборгував йому гроші. З цього приводу ОСОБА_69 разом з нею ходив додому до потерпілого і вимагав повернення боргу. Увечері 31 липня 2007 року вони зустріли потерпілого і ОСОБА_69 знову став вимагати повернення боргу. Коли потерпілий відповів, що в нього при собі немає всієї суми, то ОСОБА_69 ударив його в обличчя, від чого той упав на землю. Після цього вона по його вказівці підійшла до потерпілого і той передав їй гроші.

Незалежно від показань підсудних ОСОБА_69 та ОСОБА_70, їх винність у вчиненні зазначених злочинів підтверджується показаннями потерпілого, свідка, висновком судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_72 суду пояснив, що увечері 31 липня 2007 року його зустріли підсудні ОСОБА_70 та ОСОБА_69 і останній став вимагати повернення боргу, хоча між ними ніяких боргових зобов”язань не було. Тоді він із-за боязні, що підсудний поб”є його, пообіцяв повернути борг. Однак підсудний ударив його рукою в обличчя, від чого він упав, а ОСОБА_70 забрала у нього з кармана гроші в сумі 141 грн.

Як вбачається з оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_73, які він давав на досудовому слідстві (а.с.38), між ним та потерпілим ніякого ігрового боргу не було, а тому він не передавав підсудному право вимоги боргу з потерпілого.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2443 від 26 вересня 2007 року (а.с.44) у ОСОБА_72 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, яке могло утворитись від дії тупих твердих предметів і за своїм характером є легкими тілесними ушкодженями, що спричинили короткочасний розлад здоров”я.

Органи досудового слідства необгрунтовано кваліфікували дії підсудних ОСОБА_69 та ОСОБА_70 за ст. 187 КК України як розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ч.2 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або больше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

В судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_70 заздалегіть домовилась з ОСОБА_69 про спільне вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном. Забираючи гроші у потерпілого по вказівці ОСОБА_69 вважала це поверненням боргу незаконним шляхом.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_69 слід перекваліфікувати з ч.2 на ч.1 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу.

Оскільки підсудна ОСОБА_70 самовільно, всупереч установленому законом порядку, забрала у потерпілого з кармана 141 грн. в рахунок погашення боргу, тому її дії слід перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ст.356 КК України як самоуправство.

Твердження підсудного ОСОБА_69 про те, що між ним та потерпілим мали місце боргові зобов”язання, спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_73, які суд визнає достовірними.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_69 та ОСОБА_70, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, зокрема, що вони до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудних ОСОБА_69 та ОСОБА_70, суд визнає з”явлення із зізнанням та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_69 є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

Також суд враховує просьбу потерпілого не обирати підсудним покарання пов”язане з позбавленням волі.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_69 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Підсудній ОСОБА_70 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_69 визнати винним за ст.187 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_69 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

ОСОБА_70 визнати винною за ст.356 КК України і обрати їй покарання у виді штрафу в розмірі 600 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-43/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю прокурора Сюська І.В.

та захисників ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76,

ОСОБА_77, ОСОБА_78,

ОСОБА_79

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_80, ІНФОРМАЦІЯ_44, який народився в с.Мисівці, Хмельницького району, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, студента університету ”Україна” м.Хмельницького, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_45, раніше не судимого,

ОСОБА_81, ІНФОРМАЦІЯ_46, який народився в м.Хмельницькому, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого робітником ТОВ ”Гамма-Техніка ЛТД”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_47, раніше не судимого,

ОСОБА_82, ІНФОРМАЦІЯ_48, який народився в м.Хмельницькому, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_49, раніше не судимого,

ОСОБА_83, ІНФОРМАЦІЯ_50, який народився в м.Мінську, Республіки Бєларусь, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_51, прож.: м Хмельницький, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.186 ч.2, 187 ч.2 КК України, та

ОСОБА_84, ІНФОРМАЦІЯ_52, який народився в м. Хмельницькому, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_53, раніше не судимого,

ОСОБА_85, ІНФОРМАЦІЯ_54, який народився в м.Коломиї, Івано-Франківської обл., українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_51, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_55, раніше не судимого,

ОСОБА_86, ІНФОРМАЦІЯ_56, який народився в м.Дебрецена, Республіка Угорщина, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_57, раніше не судимого,

ОСОБА_87, ІНФОРМАЦІЯ_58, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_59, судимого 10 вересня 2007 року Старокостянтинівським райсудом за ст.186 ч.2, 69 КК України до 2-х років позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком один рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. 3 листопада 2006 року близько 20 год. 30 хв. підсудні ОСОБА_80, ОСОБА_86, ОСОБА_84, ОСОБА_82, ОСОБА_85, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна приїхали в м.Старокостянтинів, де у парку, що знаходиться по вул. Орджонікідзе, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у неповнолітнього ОСОБА_88 мобільний телефон “Нокія 6233” із пакетом передплаченого сервісу загальною вартістю 1692 грн. та у ОСОБА_89 мобільний телефон „Самсунг" із пакетом передплаченого сервісу на суму 175 грн.

Крім того, тоді ж підсудні ОСОБА_80, ОСОБА_86, ОСОБА_84, ОСОБА_82, ОСОБА_85, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, намагались відкрито викрасти у потерпілого ОСОБА_90 мобільний телефон, однак свій злочинний намір до кінця не довели, так як останній від них втік.

2. 17 лютого 2007 року біля 22 години 30 хвилин ОСОБА_80, ОСОБА_86, ОСОБА_81, ОСОБА_82 та неповнолітнім ОСОБА_87, за попередньою змовою між собою, з цією ж метою приїхали в м. Старокостянтинів, де біля приміщення банку ”Аваль”, що знаходиться по вул. ОСОБА_73, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у неповнолітнього ОСОБА_91 мобільний телефон “Соні Еріксон” із пакетом передплаченого сервісу на загальну суму вартістю 825 грн.

3. 20 квітня 2007 року близько 24 години ОСОБА_81, ОСОБА_82І, ОСОБА_84 та ОСОБА_85, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна, приїхали в м. Волочиськ, де на вулиці Незалежності біля будинку №111, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у ОСОБА_92 мобільний телефон “Сіменс С-60” із пакетом передплаченого сервісу загальною вартістю 252 грн. та у ОСОБА_93 мобільний телефон „Нокія 6100" із пакетом передплаченого сервісу на загальну суму 294 грн.

4. Продовжуючи злочинну діяльність підсудний ОСОБА_80 за попередньою змовою з ОСОБА_81, ОСОБА_82 та ОСОБА_83 5 травня 2007 року біля 21 години з метою відкритого викрадення чужого майна на автомобілі таксі приїхали в м. Городок, де на вулиці Кірова ОСОБА_80, вийшовши за межі домовленості, напав на потерпілого ОСОБА_94, умисно нанісши рукою удар в обличчя, внаслідок чого заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому виличної кістки, та заволодів його мобільним телефоном „ОСОБА_95 К 700” вартістю 540 гривень.

В цей же час ОСОБА_96, ОСОБА_83 і ОСОБА_81 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_97, який йшов разом з потерпілим ОСОБА_94, мобільний телефон “Моторола Е 398” вартістю 500 грн.

5. Увечері 11 травня 2007 року підсудний ОСОБА_80 запропонував ОСОБА_84, ОСОБА_81 та ОСОБА_85 вчинити пограбування. З цією метою підсудні в цей же день близько 23 години приїхали в м.Волочиськ, де на вул. Незалежності біля будинку №139, ОСОБА_84, ОСОБА_81 та ОСОБА_85, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_98 мобільний телефон “LG G1800” із пакетом передплаченого сервісу загальною вартістю 750 грн. 22 коп., який передали ОСОБА_80 для реалізації.

Крім того, тоді ж підсудні ОСОБА_84, ОСОБА_81 та ОСОБА_85, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, намагались відкрито викрасти у потерпілого ОСОБА_99 мобільний телефон, однак свій злочинний намір до кінця не довели, так як останній від них втік.

6. Продовжуючи злочинну діяльність 27 травня 2007 року біля 24 години ОСОБА_80 за попередньою змовою з ОСОБА_83, з метою відкритого викрадення чужого майна на автомобілі таксі знову приїхали у м. Городок, де на окраїні міста біля бару ”Транзит” із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито викрали у ОСОБА_100 мобільний телефон “ОСОБА_101 Т360” вартістю 230 грн. та у ОСОБА_102 мобільний телефон „Самсунг С-230" вартістю 200 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_80 у вчиненні інкримінованих йому злочинах вину визнав і підтвердив, що він 3 листопада 2006 року в м.Старокостянтинові скоїв пограбування разом з ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85 та ОСОБА_86, а 17 лютого 2007 року - з вказаними підсудними та ОСОБА_87 В м.Городку злочини скоював 5 травня 2007 року разом з ОСОБА_81, ОСОБА_82 та ОСОБА_83, а 28 травня того ж року з ОСОБА_83, ОСОБА_103 та ОСОБА_104 11 травня 2007 року в м.Волочиську пограбування вчинив разом з ОСОБА_81, ОСОБА_84, ОСОБА_85 та ОСОБА_83

Підсудний ОСОБА_81 по всіх епізодах вину визнав і показав, що разом з ОСОБА_80 та іншими підсудними приймав участь в пограбуваннях в м.Старокостянтинові 17 лютого 2007 року, в м.Волочиську 11 травня 2007 року і в м.Городку 5 травня 2007 року. Крім того, 20 квітня 2007 року він разом з ОСОБА_82, ОСОБА_84 та ОСОБА_85 скоїли пограбування в м.Волочиську.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_82 вину визнав і підтвердив, що він разом з ОСОБА_80 та іншими підсудними скоював пограбування двічі в Старокостянтинові і 5 травня в м. Городку. Крім того, разом з ОСОБА_84, ОСОБА_81 та ОСОБА_85 вчинили пограбування в м.Волочиську.

Підсудні ОСОБА_84 та ОСОБА_85 вину визнали і показали, що вони разом з ОСОБА_80 та іншими підсудними скоїли пограбування в м.Старокостянтинові 3 листопада 2006 року і в м.Волочиську 11 травня 2007 року, а 20 квітня того ж року в м.Волочиську вони вчинили пограбування з ОСОБА_81 і ОСОБА_82

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_86 визнав, що він двічі приймав участь у пограбуваннях в м.Старокостянтинові.

Підсудний ОСОБА_87 підтвердив, що він разом з ОСОБА_80 та іншими приймав участь у вчиненні грабежу 17 лютого 2007 року в м.Старокостянтинові.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_83 фактично вину не визнав і показав, що він разом з ОСОБА_105 та іншими підсудними двічі їздив в м.Городок. Участь в пограбуваннях не приймав і не знав, що грабежі вчиняють інші підсудні, які були з ним.

Незалежно від показань підсудних ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_83, ОСОБА_86 та ОСОБА_87 їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується показаннями потерпілих, висновками судово-медичних і товарознавчої експертиз та іншими матеріалами справи.

1. Зокрема, по епізоду пограбування в м. Старокостянтинові 3 листопада 2006 року.

Потерпілі ОСОБА_88, ОСОБА_89 та ОСОБА_90 підтвердили, що увечері 3 листопада 2006 року вони йшли біля парку, що знаходиться по вул.Орджонікідзе. Ззаду до них підбігли 5 чоловік, серед яких були ОСОБА_80, ОСОБА_85 і ОСОБА_82, відвели у парк, де побили їх і забрали у ОСОБА_88 та ОСОБА_89 мобільні телефони. У ОСОБА_90 телефон не забрали, так як він вирвався і втік. ОСОБА_88 наносив удари ОСОБА_85, а ОСОБА_90 – ОСОБА_80

За свідченням ОСОБА_106, увечері 3 листопада 2006 року до нього додому прибіг ОСОБА_90 і повідомив, що у парку невідомі хлопці хочуть забрати телефони у потерпілих. Він з батьком на автомобілі поїхали до парку, але там нікого не було.

У явці з повинною ( т.1 а.с.150) підсудний ОСОБА_80 зізнався, що він разом ОСОБА_82, ОСОБА_86, ОСОБА_84 та ОСОБА_85 вчинили пограбування на початку листопада 2006 року в м.Старокостянтинові.

Під час проведення відтворення обстановки і обставин події (т.1 а.с.160-170, 180-188, 200-210, 220-228, 238-243) підсудні ОСОБА_80, ОСОБА_84, ОСОБА_82, ОСОБА_86 та ОСОБА_85 розповіли і показали яким чином вони із застосуванням насильства відкрито викрали телефони у потерпілих ОСОБА_88 і ОСОБА_89, а також намагались викрасти телефон у ОСОБА_90

Згідно даних протоколу вилучення від 21.11.2006 року (а.с.141) у ОСОБА_107 вилучено мобільний телефон марки ”Нокія 6233”, який він придбав на ринку в м.Хмельницькому.

Стосовно довідок (т.1 а.с.56, 58) станом на 3 листопада 2006 року вартість мобільних телефонів марки ”Самсунг ” складає 150 грн., “Нокія 6233” – 1650 грн., а вартість стартового пакету 25 грн.

Відповідно висновків судово-медичних експертиз № 18 від 12.01.2007 року та №17 від 11.01.2007 року (т.1 а.с.69, 91) у потерпілих ОСОБА_88 та ОСОБА_89 тілесних ушкоджень не виявлено.

2. По епізоду пограбування в м.Старокостянтинові 17 лютого 2007 року.

Як видно із оголошених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_91, які він давав на досудовому слідстві, (т.2 а.с.19-20) увечері 17 лютого 2007 року він з ОСОБА_108 знаходились на вул. ОСОБА_73 біля банку ”Аваль”. В цей час до них підійшли четверо невідомих хлопців. Один із взяв у нього мобільний телефон, щоб надіслати знайомому повідомлення, а потім, відволікши його увагу, ударив рукою в обличчя. Після цього всі четверо побігли в напрямку центра міста.

Аналогічні показання дав в судовому засіданні свідок ОСОБА_109

Згідно явок з повинною ОСОБА_81 та ОСОБА_87 (т.2 а.с.37,42) вони у лютому 2007 року разом з ОСОБА_80, ОСОБА_82 та ОСОБА_86 в м.Старокостянтинові вчинили пограбування потерпілого ОСОБА_91

Стосовно даних протоколів відтворення обстановки і обставин події (т.2 а.с.51-53, 78-80, 97-99, 132-138) підсудні ОСОБА_82, ОСОБА_81, ОСОБА_87, ОСОБА_80 та ОСОБА_86 показали місце скоєння злочину та розповіли про обставини його вчинення.

Відповідно протоколу добровільної видачі від 30 квітня 2007 року ( т.2 а.с.30) ОСОБА_110 видала працівникам міліції мобільний телефон марки ”Соні Еріксон 530”, який придбала в магазині біля овочевого ринку м.Хмельницького.

Вартість викраденого телефону станом на 17 лютого 2007 року складає 800 грн., що підтверджується даними довідки. (т.2 а.с.25)

3. По епізоду пограбування в м. Волочиську 20 квітня 2007 року.

Згідно оголошених в судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_92 та ОСОБА_93, які вони давали на досудовому слідстві (т.2 а.с.167, 169, 192-193), увечері 20 квітня 2007 року вони повертались додому по вул.Незалежній. Назустріч їм йшли чотири молодих хлопців, які нічого не кажучи, почали їх безпричинно бити, зокрема, підсудні ОСОБА_82 та ОСОБА_81 – ОСОБА_92, а ОСОБА_84 та невідомий – ОСОБА_93 ОСОБА_40 відбиваючись від нападаючих втекли. Після того, як підсудні пішли, вони повернулись на місце події, щоб відшукати свої мобільні телефони, котрі загубили під час бійки, однак їх там не знайшли.

Як вбачається з явок з повинною ОСОБА_81, ОСОБА_82 та ОСОБА_84 (т.2 а.с.236, 238, 240), вони разом з ОСОБА_85 вчинили пограбування двох потерпілих в м.Волочиську 20 квітня 2007 року.

Стосовно даних протоколів пред”явлення особи для впізнання (т.2 а.с.250-254, 258-259) потерпілий ОСОБА_92 впізнав ОСОБА_81 та ОСОБА_82 як осіб, котрі побили його, а ОСОБА_84 як особу, що побила ОСОБА_93

Відповідно довідок (т.2 а.с.152) станом на квітень 2007 року вартість бувших у використанні телефонів марки ”Нокія 6100” складає 250 грн., а марки ”Сіменс С-60” – 190 грн.

4. По епізоду розбою та грабежу в м. Городку 5 травня 2007 року.

Із оголошених в судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_94, котрі він давав на досудовому слідстві ( т.3 а.с.42, 62) вбачається, що увечері 5 травня 2007 року він разом з ОСОБА_97 йшли до знайомого по вул. Кірова. В цей час до них підійшло 5 раніше не знайомих хлопців. Серед них був впізнаний ним ОСОБА_80, який нічого не кажучи, вирвав із рук мобільний телефон і ударив в обличчя, від чого він упав на землю і втратив свідомість.

Аналогічні показання на досудовому слідстві давав потерпілий ОСОБА_97 (т.3 а.с.47-49). Крім того, він показав, що один із вказаних хлопців затримав його, а інший забрав з кармана мобільний телефон і ударив рукою в обличчя. Хтось із них штовхнув його ногою, від чого він упав на коліна, після чого його почали бити ногами по різних частинах тіла.

Згідно даних протоколів пред”явлення особи для впізнання (т.3 а.с.61, 63) потерпілі ОСОБА_94 та ОСОБА_97 впізнали ОСОБА_80 як особу, котра заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_94

Під час проведення відтворення обстановки і обставин події (т.3 а.с.80-83, 85-86, 88-89) підсудні ОСОБА_80, ОСОБА_81 та ОСОБА_82 розповіли і показали, де і яким чином вони заволоділи та відкрито викрали мобільні телефони у потерпілих ОСОБА_94 та ОСОБА_97

Стосовно висновку судово-медичної експертизи № 333 від 22.07.2007 року ( т.3 а.с.103-104) у потерпілого ОСОБА_94 виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичного перелому виличної кістки зліва, синця та припухлості м”яких тканин в лівій бровній ділянці із поширенням на верхню повіку лівої очної ділянки та ліву підочно-скулову ділянку та спинку носа зліва, крововиливу під кон”юктиву у лівого очного яблука, які могли утворитись від удару тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути кулак руки, і відносяться до категорії середньої тяжкості.

Вартість мобільних телефонів станом на 5 травня 2007 року складає: “ОСОБА_101 К 700” – 540 грн., ” Моторола Е398” – 500 грн., а стартового пакету 25 грн., що підтверджується даними довідки (т.3 а.с.40).

5. По епізоду грабежу в м. Волочиську 11 травня 2007 року.

Як видно із оголошених в судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_98 та ОСОБА_99, які вони давали на досудовому слідстві (т.3 а.с. 127, 137), увечері 11 травня 2007 року вони повертались додому по вул.Незалежності. ОСОБА_38 будинку №139 їх наздогнали підсудні ОСОБА_81, ОСОБА_84 та невідомий і, запитавши чи немає у них сигарет, відразу ж почали бити. ОСОБА_99 вирвався і втік, а у ОСОБА_98 відкрито викрали мобільний телефон ”LG 1800” вартістю 700 грн. зі стартовим пакетом вартістю 40 грн., на рахунку якого було 10 грн.22 коп.

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 106 та 105 від 22.05.2007 року (т.3 а.с.154, 173) у потерпілого ОСОБА_98 виявлені тілесні ушкодження у вигляді зламу першого зуба на нижній щелепі справа та крововиливу по задній поверхні грудної клітки зліва, які могли виникнути від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки та ноги, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; у потерпілого ОСОБА_99 - у вигляді припухлості м”яких тканин і садна в лівій виличній ділянці та зламу 1-2-го зубів на верхній щелепі справа, які могли виникнути від дії (ударів) тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Із даних протоколів пред”явлення особи для впізнання (т.3 а.с.231-232, 233-234, 240-243) вбачається, що ОСОБА_98 впізнав підсудного ОСОБА_81, який наносив удари ОСОБА_99, і підсудного ОСОБА_84, котрий забрав у нього мобільного телефона, а ОСОБА_111 впізнав ОСОБА_81, який заподіяв йому тілесні ушкодження, та ОСОБА_84, котрий приймав участь в пограбуванні.

Стосовно даних явок з повинною (т.3 а.с.223, 225) підсудні ОСОБА_81 та ОСОБА_84 зізнались в пограбуванні потерпілого ОСОБА_98 та в намаганні пограбувати ОСОБА_99 При цьому ОСОБА_81 та ОСОБА_85 нанесли удари відповідно ОСОБА_99 і ОСОБА_98, а ОСОБА_84 забрав телефон у останнього.

Відповідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с. 235-239) підсудний ОСОБА_84 розповів і показав яким чином він разом з ОСОБА_81, ОСОБА_85 та ОСОБА_80 вчинили пограбування.

6. По епізоду грабежу в м. Городку 28 травня 2007 року.

Із оголошених в судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_100 та ОСОБА_102 (т.4 а.с.18,20) вбачається, що увечері 27 травня 2007 року вони разом з друзями відпочивали біля бару ”Транзит”. До них на автомобілі під”їхали п”ятеро невідомих хлопців. Четверо із них із застосування насильства відкрито викрали належні їм мобільні телефони.

Під час проведення впізнання потерпілий ОСОБА_102 впізнав ОСОБА_83, який забрав у нього телефон, і ОСОБА_103, котрий ударив його, а ОСОБА_100 впізнав підсудного ОСОБА_105, який викрав у нього телефон і ударив його, що підтверджується даними протоколів пред”явлення для впізнання (т.4 а.с.39-40).

Згідно даних протоколу відтворення обстановки і обставин події (т.4 а.с.136-140) підсудний ОСОБА_105 розповів і показав, де і яким чином він разом з ОСОБА_83, ОСОБА_104, ОСОБА_103 вчинили пограбування 27 травня 2007 року в м.Городку.

Стосовно даних протоколу добровільної видачі (т.4 а.с. 12) ОСОБА_104 видав телефони марки ”Самсунг С-230” і ”ОСОБА_101 Т-630”.

Відповідно висновку товарознавчої експертизи №103т від 11.06.2007 року (т.4 а.с.87-90) вартість телефону ”Самсунг С-230” складає 200 грн., а ”ОСОБА_101 Т-630” – 230 грн.

Після відшкодування шкоди підсудним ОСОБА_83 потерпілому ОСОБА_102 (т.4 а.с.29) останній змінив свої показання і заявив, що він добровільно передав мобільний телефон ОСОБА_83, щоб той продав по вигідній ціні і придбав інший - новішого зразка (т.4 а.с.30).

Однак зазначені показання потерпілого ОСОБА_102 суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються його попередніми показаннями та даними протоколів усної заяви про злочин (т.4 а.с.4) і пред”явлення особи для впізнання, а також показаннями потерпілого ОСОБА_100 (т.4 а.с.27).

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_83, ОСОБА_86 та ОСОБА_87 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, доведена, тому їх дії за ст.186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Органи досудового слідства необгрунтовано кваліфікували дії підсудних ОСОБА_80, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85 та ОСОБА_86 по епізоду пограбування потерпілого ОСОБА_90 3 листопада 2006 року в м.Старокостянтинові і ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_84 та ОСОБА_85 по епізоду пограбування потерпілого ОСОБА_99 11 травня 2007 року в м.Волочиську як закінчений злочин.

Проте грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власник.

Як встановлено в судовому засіданні вказані підсудні свій злочинний намір по вилученню мобільних телефонів у потерпілих ОСОБА_90 та ОСОБА_99 до кінця не довели, оскільки останні втікли. Тому їх дії слід перекваліфікувати на ч.3 ст.15-186 ч.2 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого.

Крім того, дій підсудного ОСОБА_80 по епізоду грабежу та замаху на грабіж 11 травня 2007 року в м.Волочиську кваліфіковані як співвиконавство невірно, оскільки ОСОБА_80 хоча організував вчинення даних злочинів, проте безпосередньо участь у їх вчиненні не приймав.

За таких обставин дії ОСОБА_80 по даному епізоду слід кваліфікувати за ч.3 ст.27-186 ч.2 КК України та ч.3 ст.15, ч.3.ст.27-186 ч.2 КК України як співучасть у виді організатора у вчиненні та замаху на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого.

Враховуючи, що ОСОБА_83 достовірно знав про намір ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_84 та ОСОБА_85 вчинити пограбування 11 травня 2007 року в м.Волочиську, але участь у скоєні вказаних злочинів не приймав, тому в його діях відсутній склад злочинів, передбачених ст.186 ч.2, ч.3 ст.15-186 ч.2 КК України. Даний епізод з його обвинувачення підлягає виключенню.

Також органи досудового слідства невірно кваліфікували дії підсудних ОСОБА_81, ОСОБА_82 та ОСОБА_83 за ст.187 ч.2 КК України по епізоду відкритого викрадення чужого майна 5 травня 2007 року в м. Городку як розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні доведено, що підсудний ОСОБА_80 виходячи за межі домовленості з іншими підсудними напав на потерпілого ОСОБА_94 і заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження, заволодів його мобільним телефоном.

Оскільки умислом підсудних ОСОБА_81, ОСОБА_82 та ОСОБА_83 не охоплювалось вчинення розбійного нападу на ОСОБА_94, тому їх дії слід перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, а дії підсудного ОСОБА_80 перекваліфікувати з ч.2 на ч.1 ст.187 КК України.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_83, ОСОБА_86 та ОСОБА_87, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних, зокрема, що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, по місцю проживання та навчання характеризуються позитивно, ОСОБА_82, ОСОБА_86 та ОСОБА_83 навчаються у вищих навчальних закладах.

Обставинами, які пом”якшують покарання ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 та ОСОБА_87, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, а ОСОБА_87 і ОСОБА_83 відповідно - вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних у справі не встановлено.

Також при призначені покарання підсудним суд враховує кількість вчинених кожним із них злочинів і роль кожного у їх скоєні.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_80 можливе лише в ізоляції від суспільства, а підсудних ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_83, ОСОБА_86 та ОСОБА_87 – без ізоляції від суспільства із звільненням від покарання з випробовуванням.

Суд вважає за можливе з урахування всіх пом”якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та даних про особи підсудних ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_84, ОСОБА_85 ОСОБА_86 та ОСОБА_87 відповідно до вимог ст.69 КК України призначити їм покарання нижче від найнижчої межі, встановлених санкціями інкримінованих їм злочинів.

Позови цивільного позивача ОСОБА_112 до ОСОБА_80 про стягнення моральної шкоди та ОСОБА_113 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що до потерпілого ОСОБА_90 насильство застосовували лише підсудні ОСОБА_80 та ОСОБА_84, то з них слід стягнути моральну шкоду на користь цивільного позивача ОСОБА_114

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_80 визнати винним і призначити покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України – 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15-186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України - один рік позбавлення волі;

- за ч.3 ст.27-186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст.27-186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України - один рік 6 місяців позбавлення волі;

- за ст.187 ч.1 КК України з приміненням ст.69 КК України – 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити 3 роки позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_80 в строк відбуття покарання тримання його під вартою в ІТТ Волочиського, Старокостянтинівського та Городоцького РВ УМВС України в Хмельницькій області з 15 по 29 червня 2007 року.

ОСОБА_81 та ОСОБА_83 визнати винними за ст.186 ч.2 КК України і призначити покарання: ОСОБА_81 з примішенням ст. 69 КК України 3 роки позбавлення волі, а ОСОБА_83 – 4 роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

ОСОБА_84 та ОСОБА_85 визнати винними за ст.186 ч.2 КК України, ч.3 ст.15-186 ч.2 КК України і обрати їм покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України – 3 роки позбавлення волі кожному;

- за ч.3 ст.15-186 ч.2 КК України – один рік 6 місяців позбавлення волв кожному.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити кожному 3 роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

ОСОБА_82 визнати винним і призначити покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15-186 ч.2 КК Україниз приміненням ст.69 КК України один рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити 3 роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_86 визнати винним і призначити покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України з приміненням ст.69 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15-186 ч.2 КК Україниз приміненням ст.69 КК України один рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити 2 роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

ОСОБА_87 визнати винним за ст.186 ч.2 КК України і призначити йому покарання з приміненням ст.186 ч.2 КК України 2 роки позбавлення волі.

Згідно ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Старокостянтинівського райсуду від 10 вересня 2007 року остаточно призначити 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком один рік 6 місяців.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу підсудним залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_80 на користь ОСОБА_112 моральну шкоду в сумі 600 грн. та на користь ОСОБА_113 матеріальну шкоду в сумі 50 грн. і моральну в сумі 600 грн., а всього 650 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_80 та ОСОБА_84 на користь ОСОБА_114 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути судові витрати з ОСОБА_80 та ОСОБА_83 по 47 грн.08 коп. з кожного.

Речові докази: мобільний телефон ”Нокія 6233” – залишити потерпілому ОСОБА_88; мобільний телефон ”ОСОБА_101 З-530” – залишити ОСОБА_91; мобільний телефон ”ОСОБА_101 Т630” – залишити ОСОБА_100; мобільний телефон ”Самсунг 230” – залишити ОСОБА_102В.”

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№1-87/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

та захисника ОСОБА_115

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_116, ІНФОРМАЦІЯ_60, яка народилась в м.Старокостянтинові, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_23, неодруженої, непрацюючої, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_61, раніше не судимої,

в скоєні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, 156 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року ОСОБА_117 з метою вчинення розпусних дій щодо малолітніх запропонував підсудній ОСОБА_116 приводити до нього малолітніх дівчаток. Виконуючи просьбу ОСОБА_117 підсудна в кінці грудня 2006 року привела до нього додому малолітніх ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121 та ОСОБА_122 В присутності вказаних малолітніх ОСОБА_117 оголював свої статеві органи і займався онанізмом.

В судовому засіданні ОСОБА_116 вину визнала і підтвердила, що в кінці грудня 2006 року вона по просьбі ОСОБА_117 привела до нього додому малолітніх ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121 та ОСОБА_122, в присутності яких ОСОБА_117 оголював свої статеві органи і займався онанізмом.

Незалежно від показань підсудної ОСОБА_116 її винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілих та іншими матеріалами справи.

Так, малолітні потерпілі ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121 та ОСОБА_122, показання яких оголошені в судовому засіданні (а.с.47-49, 65-66, 72, 82, 91), на досудовому слідстві підтвердили факт вчинення щодо них розпусних дій.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_116 у пособництві у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх, доведена, тому її дії за ст.27 ч.5, 156 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_116, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, хворіє на психіатричне захворювання, хоча визнана осудною.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудної ОСОБА_116, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують її покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудної ОСОБА_116 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_116 визнати винним за ст.27 ч.5, 156 ч.2 КК України і обрати їй покарання у виді обмеження волі на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_116 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-31/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Баклана Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_123, ІНФОРМАЦІЯ_62, який народився в м.Сенгілей, Ульяновської області, Російської Федерації, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, згідно ст.55 КК України 1960 року не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених ст.125 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_123, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 24 квітня 2007 року близько 21 години біля будинку №21, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.Замковій, на грунті особистих неприязних стосунків умисно наніс потерпілій ОСОБА_124 декілька ударів рукою та ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.

Крім того, згідно рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 липня 2007 року ОСОБА_123 зобов”язаний сплачувати аліменти на користь потерпілої ОСОБА_125 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_126 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак з жовтня 2006 року по листопад 2007 року підсудний злісно ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого станом на 1 січня 2008 року виникла заборгованість в сумі 4336 грн. 87 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_123 за ст. 164 ч.1 КК України вину визнав повністю, а за ст.125 ч.1 КК України вину не визнав і пояснив, що потерпіла почала ображати його співмешканку, а коли хотіла її ударити, то він взяв потерпілу рукою за обличчя і штовхнув. Від поштовшу потерпіла упала на землю, так як знаходилась у нетверезому стані.

Оскільки підсудний ОСОБА_123 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів по факту злісного ухилення від сплати аліментів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного.

Показання підсудного ОСОБА_123 щодо заподіяння потерпілій ОСОБА_124 спростовуються показаннями потерпілої, свідків та іншими матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_127 суду показала, що увечері 24 квітня 2007 року на вул.Замковій підсудний, який є її рідним братом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, спочатку ударив її рукою в обличчя, а потім став наносити удари ногами по різних частинах тіла. Завдяки сусідам та її матері, які стали на її захист, підсудний припинив побиття.

Свідки ОСОБА_128, ОСОБА_129 та ОСОБА_130 підтвердили, що підсудний побив потерпілу.

Згідно даних акту судово-медичного обстеження № 906 від 25.04.2007 року у ОСОБА_127 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів верхніх повік обох очей, чола, правого плеча, лівої скроневої ділянки голови, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхністю і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_123 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_127 легких тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України.

Дії ОСОБА_123 за ст.164 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він на протязі тривалого часу злісно ухилявся від сплати аліментів на неповнолітню дитину.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_123, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом”якшують його покарання у справі не встановлено.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_123 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Стосовно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_127, суд враховує характер та обсяг психічних страждань перенесених нею внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень, їх тяжкість і тривалість, а тому встановлює її в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_123 визнати винним за ст.125 ч.1 та 164 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу:

- за ст.125 ч.1 КК України – у розмірі 850 грн.;

- за ст. 164 ч.1 КК України – у розмірі 1700 грн.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити штраф у розмірі 1700 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_123 на користь ОСОБА_127 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-170/2009 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2009 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Матвіюк О.В.

з участю прокурора Баклана Г.В.

та захисника ОСОБА_131

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_132, ІНФОРМАЦІЯ_63, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, працюючого заступником головного енергетика ВАТ ”Старокостянтинівський завод ”Металіст”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_64, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, 296 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2008 року близько 00 години 15 хв. підсудний ОСОБА_132, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, на дискотеці в кінотеатрі “Мир”, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.К.Острозького, під час сварки з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_133, яка виникла із-за того, що останній курив в приміщенні, умисно наніс потерпілому удар рукою в обличчя, внаслідок чого заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_132 вину визнав повністю і підтвердив, що на дискотеці він зробив зауваження потерпілому за куріння у приміщенні, однак незважаючи на це той продовжував курити. Тоді він ударив потерпілого рукою в обличчя.

Незалежно від пояснень підсудного ОСОБА_132 його вина у вчиненні зазначеного злочину підтверджується поясненнями потерпілого, висновками судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, як видно із оголошених в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_133, які він дав на досудовому слідстві, підсудний ударив його за те, що він запалив сигарету в приміщення, де проводилась дискотека.

За висновком судово-медичної експертизи №67 від 22 лютого 2008 року у потерпілого ОСОБА_133 у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в області кутків зліва та справа з незначним зміщенням уламків по ширині, крововиливу в ділянці підборіддя справи, які могли виникнути від удару кулаком і відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_132 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, тому його дії за ч.1 ст.122 КК України.

В судовому засіданні не доведено, що зазначений злочин підсудний вчинив із хуліганських спонукань.

Як вбачається з показів підсудного, він ударив потерпілого за те, що той курив в приміщенні. Даний факт підтвердив і потерпілий.

Оскільки в судовому засіданні не доведено, що підсудний заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження із хуліганських спонукань, тому його за ч.1 ст.296 КК України слід виправдати.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_132, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризуються позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_132 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

Позов потерпілого ОСОБА_133 про стягнення з підсудного моральної шкоди в сумі 3000 грн. підлягає задоволенню, так як ним доведено, що він з вини підсудного переніс моральні страждання та переживання у зв”язку з ушкодженням здоров”я, змушений був витрачати додаткові зусилля для організації свого життя та відновлення попереднього стану здоров”я.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_132 визнати винними за ч.1 ст.122 КК України і обрати йому покарання у виді виправних робіт строком на один рік з відрахуванням на користь держави 10% заробітку щомісячно.

За ч.1 ст.296 КК України ОСОБА_132 виправдати.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_132 на користь ОСОБА_133 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-148/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_134, ІНФОРМАЦІЯ_65, який народився в в с.Бєсєда, Волосовського району, Ленінградської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_66, згідно сь.89 КК України не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_134, перебуваючи в стані алкогольного сп”ягніння, 8 січня 2008 року близько 17 години в будинку ОСОБА_135, що знаходиться в с.Йосипівка, Старокостянтинівського району, під сварки з потерпілим ОСОБА_136А умисно наніс останньому декілька ударів рукою в обличчя, внаслідок чого заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в області суглобового відростка справа.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_134 вину визнав і показав, що увечері 8 січня 2008 року він під час сварки з потерпілим ОСОБА_136 наніс йому декілька ударів в обличчя.

Оскільки підсудний ОСОБА_134 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_134 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_134, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_134 суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину устані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_134 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позов прокурора заявленого в інтересах Хмельницької обласної клінічної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_136, в сумі 746 грн.40 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_134 визнати винним за ст.122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_134 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_134 на користь Хмельницької обласної клінічної лікарні (м.Хмельницький, вул.Пілотська,1, р/р 35428003001234, код 02004717, МФО 815013, УДК у Хмельницькій області) 746 грн. 40 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-112/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

та захисника ОСОБА_115

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_137, ІНФОРМАЦІЯ_67, який народився в м. Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_68, згідно ст.89 КК України не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_137 6 грудня 2007 року близько 18 години 30 хв. біля будинку №10, що знаходиться по вул.Тельмана в м.Старокостянтинові, під час сварки з потерпілим ОСОБА_138 умисно двічі ударив його рукою в обличчя, від чого той упав на землю, а після цього наніс декілька ударів ногою по різних частинах тіла, внаслідок чого заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_137 вину визнав і підтвердив, що увечері 6 грудня 2007 року він під час сварки з потерпілим наніс йому декілька ударів рукою та ногою по різних частинах тіла.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_137, його винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілого, висновками судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_138 суду пояснив, що увечері 6 грудня 2007 року на вул.ОСОБА_125 під час сварки його побив підсудний.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 512 від 25 грудня 2007 року (а.с.18) у потерпілого ОСОБА_138 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішньої стінки гайморової пазухи на рівні 4-7 зубів, з точками прикладання – гематоми параорбітальної області зліва, крововиливів в білкову оболонку лівого ока, в ділянці верхньої губи зліва, на слизовій оболонці верхньої губи посередині, у виличній ділянці зліва, які в своїй сукупності відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що спричинили тривалий розлад здоров”я.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_137 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_137, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_137 суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_137 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілому ОСОБА_138, суд враховує характер та обсяг моральних страждань перенесених потерпілим, внаслідок заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тому встановлює її в розмірі 3000 грн.

У позові про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки у справі відсутні докази про її розмір.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_137 визнати винним за ст.122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_137 на користь ОСОБА_138 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-80/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_139, ІНФОРМАЦІЯ_69, який народився в м. Городку, Хмельницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_70, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_139 18 жовтня 2007 року близько 20 години по місцю проживання своєї сім”ї в квартирі № 45, що знаходиться в будинку № 28 по вул.І.Франка в м.Старокостянтинові, під час сварки з дружиною – потерпілою ОСОБА_140 умисно наніс їй декілька ударів рукою та ногою по різних частинах тіла, внаслідок чого заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому 7-го ребра зліва без зміщення уламків.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_139 вину визнав і показав, що увечері 18 жовтня 2007 року він під час сварки з дружиною наніс їй декілька ударів по різних частинах тіла.

Оскільки підсудний ОСОБА_139 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_139 в умисному заподіянні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_139, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_139 суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_139 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_139 визнати винним за ст.122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-76/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Стефанського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_141, ІНФОРМАЦІЯ_71, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одруженого, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_72, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_141 12 жовтня 2007 року близько 24 години біля бару ”Тарантіно”, що знаходиться в Старокостянтинові по вул..ОСОБА_73, під час сварки з потерпілим ОСОБА_142 умисно наніс йому декілька ударів ногою в обличчя, внаслідок чого заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої щелепи зліва з переходом на нижню стінку гайморової пазухи, перелому лівої виличної кістки зі зміщенням.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_141 вину визнав і показав, що вночі 12 жовтня 2007 року біля бару ”Тарантіно” він під час сварки з потерпілим декілька разів ударив його ногою в обличчя.

Оскільки підсудний ОСОБА_141 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного, потерпілого та дослідженням доказів, що його характеризують.

Потерпілий ОСОБА_142 в судовому засіданні підтвердив, що під час сварки його побив підсудний.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_141 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_141, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_141 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_141 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_141 визнати винним за ст.122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді 2-х років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-113/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_143, ІНФОРМАЦІЯ_73, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_74, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_143, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 24 листопада 2007 року близько 14 години в квартирі потерпілої ОСОБА_144, що знаходиться в АДРЕСА_2, під час сварки штовхну потерпілу, від чого вона упала на підлогу, а потім наніс їй два удари ногою в ліву частину тулуба, внаслідок чого заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 9-го ребра зліва.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_143 вину визнав і показав, що 24 листопада 2007 року в квартирі потерпілої ОСОБА_144 між ним та потерпілою виникла сварка, під час якої він відштовхнув її, від чого потерпіла упала на підлогу. Після цього він ударив її ногою у лівий бік.

Оскільки підсудний ОСОБА_143 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного, потерпілої та дослідженням доказів, що його характеризують.

Потерпіла ОСОБА_144 в судовому засіданні підтвердила, що під час сварки її побив підсудний.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_143 в умисному заподіянні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень доведена, а тому його дії за ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_143, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжують його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_143 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позов прокурора заявленого в інтересах Старокостянтинівської центральної районної лікарні про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_144, в сумі 287 грн.43 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_143 визнати винним за ст.122 ч.1 КК України і обрати йому покарання у виді 2-х років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_143 на користь Старокостянтинівської центральної районної лікарні (р/р 35414017001461, код 02004479, МФО 815013 в Старокостянтинівському відділенні Ощадбанку) 287 грн. 43 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя

№ 1-63/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_145, ІНФОРМАЦІЯ_75, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_76, судимого: 19.04.1999 року Старокостянтинівським райсудом за ст.81 ч.3, 89 ч.1, 17 140 ч.2, 140 ч.3, 141 ч.3, 145 ч.2, 42 КК України 1960 року до 3 років 9 міс. позбавлення волі, звільненого 07.08.2001 року на підставі ст.6 Закону України ”Про амністію”; 01.07.2003 року Старокостянтинівським райсудом за ст.185 ч.2, 71 КК України до 2 років 3 міс. позбавлення волі,

в скоєні злочинів, передбачених ст.185 ч.2, 395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2007 року близько 11 год. підсудний ОСОБА_145, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, в приміщенні бару ”Наталка”, що знаходиться на території центрального ринку м. Старокостянтинова, таємно викрав зі столу мобільний телефон “Нокія” із пакетом передплаченого сервісу – загальною вартістю 1210 грн., який належав потерпілому ОСОБА_146

Крім того, ОСОБА_145, щодо якого на підставі постанови Старокостянтинівського районного суду від 23 лютого 2007 року встановлений адміністративний нагляд, з метою ухилення від нього з 5 по 31 грудня 2007 року самовільно залишив місце проживання.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_145 вину визнав і підтвердив, що викрав у потерпілого ОСОБА_147 мобільний телефон і в грудні 2007 року самовільно залишив місце проживання і поїхав в м.Київ.

Оскільки підсудний ОСОБА_145 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_145 в таємному викрадені чужого майна вчиненому повторно, доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК.

Дії ОСОБА_148 за ст.395 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_145, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_145 можливе лише в ізоляції від суспільства.

Позов ОСОБА_146 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1210 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вона завдана злочинними діями підсудного.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_145 визнати винним за ст.185 ч.2, 395 КК України і обрати йому покарання:

- за ст.185 ч.2 КК України – один рік позбавлення волі;

- за ст.395 КК України - 6 місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити один рік позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з 9 жовтня 2008 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – взяття під варту.

Стягнути з ОСОБА_145 на користь ОСОБА_146 1210 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд, а ОСОБА_148 у той же строк з часу вручення копії вироку.

Суддя

№ 1-207/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_149, ІНФОРМАЦІЯ_77, який народився в с. Немер, Дубровського району, Брянської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_78, раніше не судимого,

ОСОБА_150, ІНФОРМАЦІЯ_79, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_80, раніше не судимого,

в своєні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудні ОСОБА_149 та ОСОБА_150, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, за попередньою змовою між собою, 22 березня 2008 року близько 1 години в квартирі №4, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.Жукова, 12 і належить потерпілому ОСОБА_151, таємно викрали у потерпілого мобільний телефон “Нокія” із пакетом передплаченого сервісу загальною вартістю 1535 грн.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_149 та ОСОБА_150 вину визнали і підтвердили, що викрали у потерпілого мобільний телефон.

Оскільки підсудний ОСОБА_149 і ОСОБА_150 вину визнали, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудних та дослідженням доказів, що їх характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_150 і ОСОБА_149 в таємному викрадені чужого майна вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а останнім повторно доведена, тому їх дії за ч.2 ст.185 КК кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_149 та ОСОБА_150, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, зокрема, що вони до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризуються позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудних ОСОБА_149 та ОСОБА_150, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує їх покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудних ОСОБА_149 та ОСОБА_150 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити їх від відбування покарання з випробуванням.

Згідно вироку Старокостянтинівського райсуду від 22 квітня 2008 року ОСОБА_149 засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком один рік. Оскільки ОСОБА_149 вчинив даний злочин до постановлення зазначеного вироку, то йому слід призначити покарання відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України.

Позов ОСОБА_151 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1535 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вона завдана злочинними діями підсудних.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_149 та ОСОБА_150 визнати винними за ст.185 ч.2 КК України і обрати їм покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки кожному.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_149 3 роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_149 з іспитовим строком 2 роки , а ОСОБА_150 на один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_149 і ОСОБА_150 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Стягнути з солідарно з ОСОБА_149 та ОСОБА_150 на користь ОСОБА_151 1535 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-161/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2007 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Борикіній Л.В.

з участю прокурора Стецюка П.П.

та захисника ОСОБА_152

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_153, ІНФОРМАЦІЯ_81, який народився в селищі Чегдомині Російської Федерації, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого газоелектрозварювальником ТОВ “Кій- В”, прож: ІНФОРМАЦІЯ_82, раніше не судимого,

в своєні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_154 достовірно знаючи, що ОСОБА_155, стосовно якого кримінальна справа закрита із застосуванням примусових заходів виховного характеру, є неповнолітнім, втягнув його в злочинну діяльність і за попередньою змовою з ним 14 січня 2008 року близько 23 години по вул. Радянській в с.Миролюбне, Старокостянтинівського району таємно викрали 20 секцій металевої огорожі на суму 1000 грн., що належала Миролюбненській сільраді.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_154 вину визнав і підтвердив, що за його пропозицією він разом з неповнолітнім ОСОБА_155 викрали 20 секцій огорожі в с.Миролюбне.

Оскільки підсудний ОСОБА_154 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_154 в таємному викрадені чужого майна вчиненому за попередньою змовою групою осіб доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК.

Дії ОСОБА_154 за ст.304 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він достовірно знаючи, що ОСОБА_155 є неповнолітнім, втягнув його в злочинну діяльність.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_154, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризуються позитивно.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного ОСОБА_154, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_154 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позов Миролюбненської сільрада про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вона завдана злочинними діями підсудного.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_154 визнати винним за ст.185 ч.2, 304 КК України і обрати йому покарання:

- за ст.185 ч.2 КК України – 2 роки обмеження волі;

- за ст.304 КК України - один рік обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 2 роки обмеження волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Стягнути з ОСОБА_154 на користь Миролюбненської сільської ради 1000 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-48/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_156, ІНФОРМАЦІЯ_83, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_84, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, не працюючого, згідно ст.89 КК України не судимого,

в своєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_156 в нічний час на протязі двох днів в кінці липня 2007 року проникав на охоронювану територію тракторного парку СТОВ ”Деркачі”, що знаходиться в с.Ілляшівка, Старокостянтинівського району, і приміщення кузні, звідки таємно викрав два варіатори до комбайна ”Нива” на суму 1210 грн., кардан до трактора Т-150 вартістю 405 грн., 4 диски до дискової борони на суму 784 грн., 5 дисків до коліс трактора Т-150 на суму 2035 грн.та поперечену до трактора МТЗ-80 вартістю 290 грн., а всього на суму 4724 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_156 спочатку вину визнав і підтвердив, що скоїв крадіжку запчастин з тракторного парку СТОВ ”Деркачі”. Однак потім змінив свої покази і заявив, що варіатори та поперечку не викрадав.

На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_156 стверджував, що викрав варіатори до комбайна, кардан, диски до борони та коліс трактора і поперечину.

Оцінюючи показання ОСОБА_156, які він давав на досудовому слідстві і в суді про кількість викрадених запчастин, суд приймає до уваги його показання на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Так, згідно даних акта інвентаризації від 31 серпня 2007 року (а.с.7) на тракторному парку господарства виявлена нестача двох варіаторів до комбайна ”Нива” на суму 1210 грн., кардана до трактора Т-150 вартістю 405 грн., 4 дисків від дискової борони на суму 784 грн., 5 дисків від коліс трактора Т-150 на суму 2035 грн. та поперечини до трактора МТЗ-80 вартістю 290 грн.

За свідченням ОСОБА_157, влітку 2007 року після крадіжки виявили нестачу запасних частин. Зі слів сторожа ОСОБА_158 він дізнався, що вона вночі бачила підсудного в кузні.

Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_158 Крім того, вона показала, що викрадені запчастини виявила у домоволодінні ОСОБА_159 і повідомила про це ОСОБА_157

Свідок ОСОБА_159 підтвердив, що по просьбі підсудного здав заготівельникам металобрухт, який той зібрав і привіз до нього. За зданий металобрухт йому заплатили 170 грн.

Як вбачається з показів свідків ОСОБА_160 та ОСОБА_161, вони придбала у ОСОБА_159 металобрухт.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_156 в таємному викрадені чужого майна шляхом проникнення в приміщення та сховище, доведена, тому його дії за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_156, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хоча раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_156, суд визнає часткове визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_156 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позов СТОВ ”Деркачі” про стягнення матеріальної шкоди в сумі 4724 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_156 визнати винним за ч.3 ст.185 КК України і обрати йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_156 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_156 на користь СТОВ “Деркачі” 4724 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-35/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_162, ІНФОРМАЦІЯ_85, який народився в с.Киселі, Старокостянтинівського району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, прож.: Старокостянтинівський, район, с.Ланок, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Увечері 22 лютого 2007 року підсудний ОСОБА_162, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, домовився з особою, стосовно якого провадження у справі зупинено у зв”язку з розшуком, незаконно проникнути в господарські приміщення потерпілих ОСОБА_163 та ОСОБА_164 з метою вчинення крадіжки.

В цей же день близько 20 години згідно розподілу ролей ОСОБА_162 проник у хлів потерпілої ОСОБА_163, що знаходиться в с.Киселі Старокостянтинівського району, звідки таємно викрав 4 курей на суму 145 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_162 разом з особою, щодо якої провадження у справі зупинено у зв”язку з розшуком, у цю ж ніч близько 24 години шляхом злому навісного замка на вхідних дверях незаконно проникли в приміщення хліва потерпілої ОСОБА_164, що знаходиться в с.Киселі Старокостянтинівського району, звідки таємно викрали 15 курей на суму 530 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_162 вину визнав і підтвердив, що увечері 22 лютого 2007 року він разом з ОСОБА_165 спочатку проникли в хлів потерпілої ОСОБА_163 звідки викрали четверо курей, а через декілька годин пішли до будинковолодіння ОСОБА_164, де з хліва скоїли крадіжку курей.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_162 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілих, свідків та іншими матеріалами справи.

Так, як видно із оголошених в судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_163 та ОСОБА_164, які вони давали на досудовому слідстві ( а.с.63, 59), в ніч на 22 лютого 2007 року з їх хлівів були викрадені кури.

Згідно даних протоколу огляду місця події від 23.02.2007 року (а.с.11) на вхідних дверях хліва потерпілої ОСОБА_164 виявлени сліди злому скоби з навісним замком.

Стосовно довідки кооперативного підприємства “Райкоопринкторг” №88 від 3 березня 2007 року (а.с.19) вартість живої курки станом на 23 лютого 2007 року складає 35 грн., а півня - 40 грн.

Органи досудового слідства вчинення двох дрібних крадіжок ОСОБА_162 необґрунтовано кваліфікували за ст.185 ч.3 КК України як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом проникнення в приміщення.

Відповідно до Закону України від 2 червня 2005 року ”Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” ст.51 КУпАП з 30 червня 2005 року діє в новій редакції, якою передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна. Учинення такого правопорушення, у тому числі повторно та з проникненням у приміщення, вважається дрібним, якщо вартість майна на момент викрадення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з роз”ясненням, даним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року № 9 ”Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв”язку” з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року ”Про податок з доходів фізичних осіб”, суди, визначаючи діяння, вчинене після 1 січня 2004 року, таким, яке тягне кримінальну відповідальність,- у разі, коли настання відповідальності зумовлене певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,- повинні виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, встановленої для відповідного року.

За змістом п.22.4 ст.22 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” у 2007 року розмір неоподатковуваної пільги становить 50% однієї мінімальної зарплати встановленої законом на 1 січня, визначеної в підпункті 6.1.1 п.6.1 ст.6 цього Закону, тобто 200 грн.

Отже, на момент учинення діяння викрадення вважалось дрібним, якщо вартість викраденого не перевищувала 600 грн.

В судовому засіданні не встановлено, що підсудний ОСОБА_162 та особа, стосовно якої провадження у справі зупинено, перед початком скоєня злочину мали єдиний намір на вчинення двох крадіжок. Тому його дії слід перекваліфікувати з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння потерпілого.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_162, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_162, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_162 слід обрати покарання у виді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Позов потерпілих ОСОБА_164 та ОСОБА_163 відповідно в розмірах 530 грн. та 145 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_162 визнати винним за ч.1 ст.162 КК України і обрати йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_162:

- на користь ОСОБА_164 – 530 грн.,

- на користь ОСОБА_163 - 145 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-182/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_166, ІНФОРМАЦІЯ_86, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_87, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_166, маючи єдиний намір на заволодіння грошима і знаючи де зберігається ключ від замка вхідних дверей будинку потерпілої ОСОБА_167, який знаходиться в с.Веснянка, Старокостянтинівського району, тричі проникав в будинок і скоював крадіжку грошей. Так, 27 лютого близько 17 год., 13 березня і 1 квітня 2008 року близько 6 год. 30 хв. він відповідно викрав 200 грн., 300 грн. і 500 грн., а всього – 1000 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_166 вину визнав і підтвердив, що в період з 27 лютого по 1 квітня 2008 року він тричі проникав в будинок і викрав 1000 грн.

Оскільки підсудний ОСОБА_166 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного, потерпілої та дослідженням доказів, що його характеризують.

Так, потерпіла ОСОБА_167 підтвердила, що з її будинку підсудний неодноразово скоював крадіжку грошей.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_166 у таємному викрадені чужого майна шляхом проникнення у житло доведена, тому його дії за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_166, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_166, суд визнає щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_166 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_166 визнати винним за ч.3 ст.185 КК України і обрати йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_166 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-140/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_168, ІНФОРМАЦІЯ_88, яка народилась в с.Кульчин, Красилівського району, Хмельницької області, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_23, одруженої, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_89, раніше не судимої,

в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_168, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 13 жовтня 2007 року близько 1 год. 30 хв. шляхом злому вхідних дверей проникла в житловий будинок потерпілого ОСОБА_169, який знаходиться в с.М.Чернятин Старокостянтинівського району, де з кармана його піджака викрала 500 доларів США, що еквівалентно 2525 грн., а також жіночу нічну сорочку вартістю 50 грн., всього на суму 2575 грн.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_168 вину не визнала і показала, що вночі 13 жовтня 2007 року вона в будинку потерпілого крадіжку валюти та сорочки не скоювала. Яким чином вона в ночі опинилась в будинку сказати не може, оскільки перебувала в стані алкогольного сп”яніння і нічого не пам”ятає.

Однак винність підсудної ОСОБА_168 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.

Так, підсудна на досудовому слідстві стверджувала, що не пам”ятає яким чином вночі потрапила до будинку потерпілого і не пам”ятає чи викрадала долари, оскільки знаходилась в стані сильного алкогольного сп”яніння (а.с.39).

З показів потерпілого ОСОБА_169, які оголошені в судовому засіданні, вбачається, що він є особою похилого віку і підсудна часто допомагала йому по господарству. 11 жовтня 2007 року до нього приїхав рідний брат і в присутності підсудної передав йому подарунки, а також 500 доларів США. Вночі 13 жовтня 2007 року він проснувся і побачив, що по будинку ходиться підсудна в нетверезому стані, хоча двері він закрив на клямку із середини. Під приводом різкої болі в животі підсудна вийшла з будинку і втекла. Після цього він з братом виявив, що речі останнього перекидані, а в нього пропали жіноча сорочка та з кармана піджака долари.

Аналогічні показання на досудовому слідстві дав свідок ОСОБА_170, що підтверджується даними його протоколу допиту (а.с. 26-27).

Згідно довідки Старокостянтинівського відділення Ощадного банку України № 2888 (а.с.14) курс долара США станом на 15.10.2007 року складає 5.05 грн. за 1 долар.

Як вбачається з даних довідки кооперативно підприємства “Райкоопрингторг” №345 від 19.10.2007 року (а.с.15) вартість жіночої сорочки складає 50 грн.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_168 у таємному викрадені чужого майна шляхом проникнення у житло доведена, тому його дії за ч.3 ст.185 КК кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_168, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується негативно.

Обставин, що пом”якшують покарання підсудної ОСОБА_168 у справі не встановлено.

Обставиною, що обтяжує її покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудної ОСОБА_168 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_168 визнати винною за ст. 185 ч.3 КК України і обрати їй покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_168 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Речові докази: шпильку та жіночу шпильку для волосся, які знаходяться на зберіганні у Старокостянтинівському РВ УМВС України в Хмельницькій області, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-252/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Сюська І.В.

та захисника ОСОБА_115

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_171, ІНФОРМАЦІЯ_90, яка народилась в с.Пітушки, Володимирської області, Російської Федерації, циганки, громадянки України, неграмотної, неодруженої, пенсіонерки, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_91, судимої 15.11.2006 року Оболонським райсудом м.Києва за ст.185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим стром 3 роки,

в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2006 року близько 11 год.30 хв. підсудна ОСОБА_171 за попередньою змовою з двома особами, щодо яких кримінальна справа виділена в окреме провадження у зв”язку з розшуком, з метою вчинення крадіжки шляхом обману зайшли в будинок потерпілої ОСОБА_172, який знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.30 років Перемоги, де на той час перебувала її мати ОСОБА_173, і відволікаючи її увагу таємно викрали 2500 грн., 8000 російських рувлів, що відповідає 1504 грн. та 500 доларів США, що відповідає 2525 грн., а всього на суму 6529 грн.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_171 вину визнала і підтвердила, що влітку 2006 року вона разом з ОСОБА_174 та ОСОБА_175 скоїли крадіжку грошей з будинку потерпілої.

Оскільки підсудна ОСОБА_171 вину визнала, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудної, потерпілої та дослідженням доказів, що її характеризують.

Так, потерпіла ОСОБА_172 суду показала, що 30 червня 2006 року близько 12 години вона повернулась додому і від своєї матері дізналась, що в будинок заходили три жінки циганської національності. Дві із них молодші по віку відволікали її увагу, а на третю вона не звернула увагу. Через деякий час жінки вийшли з будинку і кудись поїхали на автомобілі. Після цього вона виявила крадіжку 2500 грн., 8000 російських рублів та 500 доларів США.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_171 у таємному викраденні чужого майна вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом проникнення в житло доведена, тому її дії за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_171, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона є особою похилого віку, хворіє, має на утриманні 7-х неповнолітніх внуків, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена.

Після вчинення даного злочину ОСОБА_171 була засуджена 15.11.2006 року Оболонським райсудом м.Києва за ст.185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудної ОСОБА_171, суд визнає щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують її покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудної ОСОБА_171 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_171 визнати винною за ч.3 ст.185 КК України і обрати їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком два роки.

Згідно ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Оболонського райсуду м.Києва від 15 листопада 2006 року остаточно призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-115/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_115

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_176, ІНФОРМАЦІЯ_92, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_93, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого оператором млина СТОВ ”Новий шлях”, раніше не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ст.162 ч.1, 185 ч.3, 289 ч.1 КК України, та

ОСОБА_177, ІНФОРМАЦІЯ_94, який народився в с.Оріхівка, Старокостянтинівського району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_95, судимого 19 травня 2003 року Старокостянтинівським райсудом за ст.185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 15 липня 2005 року на підставі п.”б” ст.3 Закону України “Про амністію” на невідбутий строк 2 роки 3 місяці 28 днів,

в скоєні злочинів, передбачених ст.162 ч.1, 185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_176, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, 16 грудня 2007 року близько 21 години в житловому будинку ОСОБА_178, що знаходиться по провул. Мирний, 6/1 в Старокостянтинові, таємно викрав з одягу потерпілого ОСОБА_179 ключі від його автомобіля ”ВАЗ-21063”, держномер 166-13 ХІ, після чого з їх допомогою незаконно заволодів вказаним автомобілем.

Крім того, 24 лютого 2008 року близько 20 години ОСОБА_176, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, шляхом виривання скоби кріплення навісного замка на дверях, незаконно проник у хлів потерпілого ОСОБА_180, який знаходиться в с.Волиця Керекешина Старокостянтинівського району, звідки скоїв дрібну крадіжку майна.

Підсудний ОСОБА_181 в кінці лютого 2008 року близько 22 години шляхом зривання навісного замка на вхідних дверях проник в приміщення хліва, котрий належить потерпілому ОСОБА_182 і знаходиться в с.Оріхівка Старокостянтинівського району, звідки таємно викрав алюмінієвий котел вартістю 405 грн., три алюмінієві миски на суму 279 грн., два баняки з алюмінієвого сплаву на суму 112 грн.50 коп., дві чавунні колісникові решітки на суму 49 грн.40 коп., чотири чавунні дверки до грубки на суму 332 грн., три навісних замки на суму 60 грн., сковорідку з алюмінієвого сплаву вартістю 30 грн. та господарську сумку вартістю 10 грн., а всього на суму 1277 грн. 90 коп.

2 березня 2008 року близько 20 години ОСОБА_176, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, шляхом зривання навісного замка на вхідних дверях, незаконно проник в приміщення житлового будинку потерпілого ОСОБА_180, що знаходиться в с.Волиця Керекешина Старокостянтинівського району, звідки скоїв дрібну крадіжку майна.

3 березня 2008 року близько 20 години підсудний ОСОБА_176 за попередньою змовою з ОСОБА_177 через вхідні двері знову проникли в будинок потерпілого ОСОБА_180 і таємно викрали чотири дверки до грубки на суму 215 грн. 80 коп., 2 чавунні плити до грубки на суму 201 грн.50 коп., дві колісникові чавунні решітки на суму 31 грн. 20 коп., 6 алюмінієвих кружок на суму 36 грн., 3 алюмінієві сковорідки на суму на сумму 96 грн., алюмінієвий бідон вартістю 19 грн.20 коп., 4 алюмінієві каструлі на суму 104 грн. та газовий балон вартістю 100 грн., а всього на суму 803 грн. 70 коп.

Продовжуючи злочинні діяльність підсудні ОСОБА_177 і ОСОБА_176, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, за попередньою змовою між собою, 5 березня 2008 року близько 1 години шляхом зривання навісного замка на вхідних дверях проникли в господарське приміщення кафе-бару ”Хортиця”, яке належить потерпілій ОСОБА_183 і знаходиться по вул.Грушевського в м.Старокостянтинові, звідки таємно викрали електрозварювальний апарат вартістю 800 грн. та електричну дриль вартістю 140 грн., а всього на суму 940 грн.

В ніч на 1 травня 2008 року ОСОБА_177, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, незаконно проник в приміщення хліва потерпілої ОСОБА_184, що знаходиться по вул.Калініна, 33 в м.Старокостянтинові, звідки вчинив дрібну крадіжку курей.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_176 та ОСОБА_177 вину визнали і підтвердили, що скоїли зазначені злочини. Зокрема, за попередньою змовою між собою шляхом проникнення скоїли крадіжки 3 березня 2008 року з будинку потерпілого ОСОБА_185 і 5 березня цього ж року з господарського приміщення кафе-бару ”Хортиця”. Крім того, ОСОБА_177 вчинив крадіжку з хліва потерпілого ОСОБА_182 і незаконно проник у хлів потерпілої ОСОБА_184 і викрав курей, а ОСОБА_176 незаконно проникав у хлів та будинок потерпілого ОСОБА_185 і незаконно заволодів автомобілем потерпілого ОСОБА_179

Оскільки підсудний ОСОБА_176 та ОСОБА_177 вину визнали, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудних, потерпілих ОСОБА_182 і ОСОБА_184 та дослідженням доказів, що їх характеризують.

Так, потерпілі ОСОБА_182 та ОСОБА_184 підтвердили, що з хлівів, які знаходяться в їх домоволодіннях, були вчиненні крадіжки майна відповідно на суму 1277 грн.90 коп. і 270 грн.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_177 та ОСОБА_176 в таємному викрадення чужого майна за попередньою змовою групи осіб, повторно, шляхом проникнення в житло і приміщення, доведена, тому їх дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України.

Дії підсудних ОСОБА_177 і ОСОБА_176 за ч.1 ст.162 КК України кваліфіковані вірно, так як вони незаконно проникали до житлового будинку і господарських приміщень потерпілих.

Оскільки ОСОБА_176 незаконно заволодів транспортним засобом, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України.

Органи досудового слідства необґрунтовано кваліфікували дії ОСОБА_176 по факту проникнення в будинок потерпілого ОСОБА_185 2 березня 2008 року та викрадення майна на суму 363 грн. 95 коп. і крадіжку вчинену ним разом з ОСОБА_177 на слідуючий день з того ж будинку за ст.185 ч.3 КК України як продовжуваний злочин.

Як на досудовому слідстві, так і в суді не доведено, що ОСОБА_186 мав єдиний намір на викрадення майна з будинку потерпілого, тому дані епізоди слід кваліфікувати окремо.

Оскільки ОСОБА_186 вчиняючи дрібну крадіжку незаконно проник в будинок потерпілого ОСОБА_185, то його дії з ч.3 ст.185 КК України слід перекваліфікувати на ч.1 ст.162 КК України.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_186 та ОСОБА_177, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, зокрема, що ОСОБА_186 до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно. ОСОБА_177 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується негативно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудних ОСОБА_186 та ОСОБА_177, суд визнає щире каяття та з”явлення із зізнанням.

Обставиною, що обтяжує їх покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_177 можливе лише в ізоляції від суспільства з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи, а ОСОБА_186 без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позови потерпілих ОСОБА_182 та ОСОБА_184 про стягнення з ОСОБА_177 матеріальної шкоди відповідно у розмірах 1300 грн. і 270 грн. підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_176 визнати винним за ст. 162 ч.1, 185 ч.3, 289 ч.1 КК України і обрати йому покарання

- - за ст.162 ч.1 КК України - 2 роки обмеження волі;

- - за ст.185 ч.3 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- - за ст.289 ч.1 КК України - 3 роки обмеження волі;

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком два роки.

ОСОБА_177 визнати винним за ст.162 ч.1, 185 ч.3 КК України і обрати покарання

- - за ст.162 ч.1 КК України – 2 роки обмеження волі;

- - за ст.185 ч.3 КК України – 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 3 роки позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_177 рахувати з 24 вересня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_177 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_182 в сумі 1300 грн. і ОСОБА_184 – 270 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – ОСОБА_186 підписку про невиїзд, а ОСОБА_177 - взяття під варту.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд, а ОСОБА_177В в той же строк з часу вручення йому копії вироку.

Суддя

№ 1-93/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

та захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_187, ІНФОРМАЦІЯ_96, який народився в с.Пасічна, Старосинявського району, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, прож.: м.Старокостянтинів, провул.Варчука, 1/2, кв.3, згідно ст.89 КК України не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.185, 198 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_187 в один із днів другої декади липня 2007 року підмовив підсудного ОСОБА_188 вчинити крадіжку скутера із гаража, що знаходиться біля будинку №1/140 по вул. Миру в м.Старокостянтинові і належить потерпілій ОСОБА_189

В нічний час в період з 16 по 19 липня 2007 року ОСОБА_188 шляхом пошкодження шиферу на даху проник в приміщення гаража, звідки таємно викрав скутер вартістю 1919 грн., який належав потерпілій ОСОБА_189

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_187 вину визнав і підтвердив, що в липні 2007 року він запропонував ОСОБА_188 викрасти скутер із гаража потерпілої. Після вчинення крадіжки він придбав у ОСОБА_188 вказаний транспортний засіб.

Оскільки підсудний ОСОБА_187 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_187 у підбурюванні до таємного викрадення чужого майна шляхом проникнення в приміщення доведена, тому його дії за ч.4 ст.27, ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані вірно.

Органи досудового слідства необґрунтовано кваліфікували дії ОСОБА_187 за ст.198 КК України як заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, оскільки він є співучасником крадіжки цього майна, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст.198 КК України.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_187, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він по місцю проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_187, суд визнає щире каяття та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_187 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_187 визнати винним за ч.4 ст.27, ч.3 ст.185 КК України і обрати йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

За ст.198 КК України ОСОБА_187 виправдати.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-40/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Баклана Г.В.

та захисника ОСОБА_131

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_190, ІНФОРМАЦІЯ_97, яка народилась і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_98, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, працюючої прибиральницею ДП “Старокостянтинівський молочний завод”, раніше не судимої,

в скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_190 достовірно знаючи проте, що на земельній ділянці, котра раніше належала батькові потерпілої ОСОБА_191 - ОСОБА_192, а після його смерті передана матері підсудної — ОСОБА_38 на підставі рішення Пашковецької сільської ради, знаходяться фундаментні блоки, які успадкувала потерпіла, 15 вересня 2007 року продала ОСОБА_193 37 блоків на суму 5624 грн.

На досудовому слідстві і в суді підсудна ОСОБА_190 відмовилась від дачі показань.

Однак, винність підсудної ОСОБА_190 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується показами потерпілої, свідків на іншими матеріали справи.

Так, потерпіла суду пояснила, що в 1990 році її батько у с.Пашківці Старокостянтинівського району придбав будинок. Наступного року він вивіз на земельну ділянку фундаментні блоки. Після смерті батька у 1993 році, вона прийняла спадщину. Земельна ділянка, на якій знаходились блоки, сільською радою передана матері підсудної. Від мешканців села вона дізналась, що підсудна продала блоки ОСОБА_193

Аналогічні показання дав суду ОСОБА_194 Крім того, він пояснив, що у 1991 році його батько придбав 50 фундаментних блоків.

Свідок ОСОБА_193 підтвердив, що 15 вересня 2007 року він згідно попередньої домовленості купив у підсудної 37 фундаментних блоків по ціні 150 грн. за один.

За свідченням ОСОБА_195 та ОСОБА_196, блоки вивозив батько потерпілої ОСОБА_192

Як видно з листа заступника голови Украгробуду від 13.07.1990 року та резолюції голови Хмельницького облагробуду, ОСОБА_192 відпускались будівельні матеріали, в тому числі блоки ФБС-24.4.6.

Згідно показів свідка ОСОБА_197 зазначені блоки мають ширину 40 см і станом на теперішній час коштують 300 грн. Враховуючи, що вони тривалий час зберігались на відкритому повітрі, тому їх вартість не може перевищувати 50% теперішньої ціни.

Стосовно довідки ЗАТ ”Базис” №312 від 15 листопада 2007 року (а.с.23) вартість фундаментного блоку шириною 40 см з урахуванням 50% зносу складає 152 грн.

Показання свідка ОСОБА_38, яка є матір”ю підсудної, про те, що саме вона продала блоки ОСОБА_193, суд розцінює як намагання взяти відповідальність на себе замість дочки, а тому їх до уваги не приймає. ОСОБА_38 того, ці показання спростовуються її свідченнями на досудовому слідстві, а також показаннями свідка ОСОБА_193

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_190 в таємному викрадені чужого майна доведена, тому її дії за ч.1 ст.185 КК кваліфіковані вірно.

Органами досудового слідства не вірно встановлена марка викрадених блоків, зокрема, інкриміновано підсудній викрадення фундаментних блоків шириною 50 см, тоді як в судовому засіданні доведено, що блоки були шириною 40 см і їх вартість з врахуванням зносу складає 5624 грн.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_190, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом”якшують та обтяжують покарання підсудної ОСОБА_190, у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудній ОСОБА_190 слід обрати покарання у виді виправних робіт, яке є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Позов потерпілої ОСОБА_198 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме матеріальної шкоди в сумі 5624 грн. і моральної – 500 грн.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_190 визнати винною за ст.185 ч.1 КК України і обрати їй покарання у виді виправних робіт строком на один рік з відрахуванням на користь держави 10% заробітку щомісячно.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_190 на користь ОСОБА_198 6124 грн.

Речові докази: тюль, люстру, покривало з двома подушками та жіночі чоботи – повернути ОСОБА_190; унітаз, електробойлер “ROUND” та велосипед – звернути в рахунок відшкодування шкоди.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-40/2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_199, ІНФОРМАЦІЯ_99, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_98, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

в скоєні злочинів, передбачених ст.164 ч.1, 185 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_199 згідно постанови Старокостянтинівського районного суду від 31 липня 1997 року зобов"язаний виплачувати аліменти на користь потерпілої ОСОБА_200 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_201, ІНФОРМАЦІЯ_100, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку. Однак починаючи з червня 2005 року він злісно ухиляється від сплати аліментів.

Крім того, 11 червня 2007 року близько 10 години ОСОБА_199 біля приватного підприємства "ОСОБА_196 хліб", що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.Замковій, 2, таємно викрав у потерпілого ОСОБА_202, котрий спав на тротуарі, мобільний телефон "Сіменс" із пакетом передплаченого сервісу - загальною вартістю 900 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_199 вину визнав і підтвердив, що викрав у потерпілого ОСОБА_147 мобільний телефон і не сплачував аліменти на утримання дитини.

Оскільки підсудний ОСОБА_199 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_199 в таємному викрадені чужого майна доведена, тому його дії слід кваліфікувати зач.1 ст.185 КК.

Дії ОСОБА_199 за ст.164 ч.І КК України кваліфіковані вірно, оскільки він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_199, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом"якшує покарання підсудного ОСОБА_199, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_199 слід обрати покарання у виді громадських робіт, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_199 визнати винним за ст.164 ч.1, 185 ч. 1 КК України і обрати йому покарання у виді громадських робіт:

- - за ст.164 ч.1 КК України - 80 годин;

- - за ст.185 ч.1 КК України - 100 годин.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 100 годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-135/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Баклана Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_203, ІНФОРМАЦІЯ_101, яка народилась в м.Старокостянтинові, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_23, не одруженої, маючої на утриманні неповнолітнього сина, не працюючої, прож: ІНФОРМАЦІЯ_102, раніше не судимої,

в своєні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2007 року близько 21 год. підсудна ОСОБА_203 відпочиваючи разом з потерпілим ОСОБА_204 в барі ”Юлія”, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.Миру, дізналась від нього код рахункової банківської картки ”Укрсиббанку”, а потім скориставшись нетверезим станом потерпілого таємно викрала вказану картку.

В цей же вечір та ніч підсудна діючи з єдиним умислом на викрадення коштів з картки в банківському автоматі ”Укрсиббанку” зняла відповідно 200 та 500 грн.

Таким чином підсудна ОСОБА_203 таємно викрала у потерпілого 700 грн.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_203 вину визнала і підтвердила, що увечері 1 грудня 2007 року вона відпочивала з потерпілим ОСОБА_204 у барі ”Юлія”. Будучи в нетверезому стані потерпілий повідомив їй код банківської картки. Після цього вона викрала картку і в банківському автоматі двічі зняла гроші відповідно 200 та 500 грн., а картку викинула.

Оскільки підсудна ОСОБА_203 вину визнала, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудної та дослідженням доказів, що її характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_203 в таємному викрадені чужого майна доведена, тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_203, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом”якшує покарання підсудної ОСОБА_203, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що підсудній ОСОБА_203 слід обрати покарання у виді громадських робіт, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_203 визнати винною за ст.185 ч.1 КК України і обрати їй покарання у виді громадських робіт в кількості 120 годин.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-140/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Ковтуцького М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_205, ІНФОРМАЦІЯ_103, яка народилась в с.Пашківці Старокостянтинівського району, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженої, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_104, раніше не судимої,

в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_205 9 січня 2008 близько 2 год., перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, незаконно проникла в приміщення літньої кухні потерпілої ОСОБА_206, що знаходиться в с.Грибенинка Старокостянтинівського району, з метою вчинення дрібної крадіжки.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_205 вину не визнала і показала, що вночі 9 січня 2008 року вона не проникала до літньої кухні потерпілої.

Однак, на досудовому слідстві вона визнала, що проникла у приміщення літньої кухні з метою викрадення алюмінієвого котла вмурованого в плиту. Коли стала розбирати цеглу, то почула, що хтось зайшов на подвір”я. Тоді вона взяла кришку з котла і побігла додому. По дорозі викинула її у сніг. Через деякий час до неї прийшли брати ОСОБА_4 і запропонували повернути кришку.

Оцінюючи показання підсудної ОСОБА_205, які вона давала під час досудового слідства і в судовому засіданні, суд приймає до уваги її показання на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_206 суду показала, що увечері 9 січня 2008 року вона разом з підсудною вживали спиртні напої. Після вживання спиртного вона пішла спати. Вночі її розбудив племінник ОСОБА_207 і повідомив, що бачив як з літньої кухні вибігла підсудна. Тоді вони оглянули зазначене приміщення і виявили пошкоджену плиту та відсутність металевої кришки від котла, яку вона знайшла вранці біля свого будинку.

За свідченням ОСОБА_207, він вночі 9 січня 2008 року повертався додому біля домоволодіння потерпілої і почув стукіт у літній кухні. Зайшовши на подвір”я побачив, що з літньої кухні вибігла підсудна і через городи побігла в напрямку свого будинку. Про це він повідомив потерпілу.

Свідок ОСОБА_208 підтвердив, що разом зі своїм братом ходив до підсудної і попросив повернути кришку від котла. Одяг та обличчя підсудної було вимащено сажею.

Згідно даних протоколу огляду місця події (а.с.6-9) в літній кухні пошкоджена плита, в яку був вмурований алюмінієвий котел, котрий на час огляду стояв біля плити.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_205 у незаконному проникненні до літньої кухні потерпілої ОСОБА_206 доведена, тому його дії за ч.1 ст.162 КК кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудній ОСОБА_205, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, зокрема, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується негативно.

Обставин, що пом”якшують покарання підсудної ОСОБА_205 у справі не встановлено.

Обставиною, що обтяжує її покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудної ОСОБА_205 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_205 визнати винною за ст. 162 ч.1 КК України і обрати їй покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_205 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з”являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-231/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_209, ІНФОРМАЦІЯ_105, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_106, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

ОСОБА_210, ІНФОРМАЦІЯ_107, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_108, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

ОСОБА_211, ІНФОРМАЦІЯ_109, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_110, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого робітником ТОВ ”Жослав”, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

6 лютого 2008 року близько 15 год. підсудні ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, шляхом зриву навісного замка на вхідних дверях незаконно проникли у будинок потерпілого ОСОБА_212, що знаходиться в с.Весела Старокостянтинівського району, і намагались скоїли дрібну крадіжку майна.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211 вину визнали і підтвердили, що 6 лютого 2008 року без дозволу потерпілого ОСОБА_212 шляхом зриву навісного замка проникли в його будинок.

Оскільки підсудні ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211 вину визнали, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211П.у незаконному проникненні до житла доведена, тому їх дії за ч.1 ст.162 КК кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, зокрема, що вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудних ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує їх покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудним ОСОБА_209, ОСОБА_210 та ОСОБА_211 слід обрати покарання у виді штрафу, яка є необхідним і достатнім для їх виправлення.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-83/2008 р. В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Мельника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_213, ІНФОРМАЦІЯ_111, який народився і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_112, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого робітником СГК ім.. Щорса, раніше не судимого,

в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_213 26 грудня 2006 близько 22 год. 30 хв. шляхом зриву навісного замка на вхідних дверях незаконно проник у приміщення хліва, що знаходиться в с.Ладиги Старокостянтинівського району і належить потерпілій ОСОБА_214, звідки таємно викрав велосипед вартістю 256 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_213 вину визнав і підтвердив, що увечері 26 грудня 2006 року проник у хлів потерпілої і викрав велосипед.

Оскільки підсудний ОСОБА_213 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного та дослідженням доказів, що його характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_213 у незаконному проникненні до іншого володіння доведена, тому його дії за ч.1 ст.162 КК кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_213, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_213, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують його покарання у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_213 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_213 визнати винним за ст. 162 ч.1 КК України і обрати йому покарання у вигляді 2-х років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя

№ 1-140/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2008 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Бондарчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_205, ІНФОРМАЦІЯ_103, яка народилась в с.Пашківці, Старокостянтинівського району, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, працюючого теслярем ВАТ ”Старокостянтинівський завод ”Металіст”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_113. Франка, 39, кв.2, раніше не судимого,

ОСОБА_215, ІНФОРМАЦІЯ_114, який народився в м. Старокостянтинові, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого теслярем ВАТ ”Старокостянтинівський завод ”Металіст”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_115, раніше не судимого, обох

в своєнні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України,

ОСОБА_216, ІНФОРМАЦІЯ_116, який народився в м.Старокостянтинові, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого теслярем ВАТ ”Старокостянтинівський завод ”Металіст”, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_117, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.27 ч.5, ст.162 ч.1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2007 року близько 20 години підсудні ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, за попередньою змовою між собою, домовились скоїти крадіжку з будинку потерпілої ОСОБА_218, який знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.В.Закузьмінській, 64. З цією метою ОСОБА_216 розбив скло віконної рами, а ОСОБА_217 та ОСОБА_215 незаконно проникли в приміщення житлового будинку, звідки скоїли дрібну крадіжку майна потерпілої.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216 вину визнали і підтвердили, що увечері 16 квітня 2007 року вони вирішили скоїти крадіжку з будинку потерпілої. ОСОБА_216 розбив скло віконної рами, а ОСОБА_217 та ОСОБА_215 проникли в будинок, звідки викрали відеомагнітофон, відеокасету, шнур, електричний ліхтарик та зарядний пристрій.

Оскільки підсудні ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216 вину визнали, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудних та дослідженням доказів, що їх характеризують.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_217 та ОСОБА_215 в незаконному проникненні до житла доведена, тому їх дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_216 за ст.27 ч.5, 162 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він хоча в житловий будинок не проникав, однак шляхом розбиття віконного скла усунув перешкоду, чим сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками, тобто діяв як пособник.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних, зокрема, що вони до кримінальної відповідальності притягуються вперше, позитивно характеризуються по місцю роботи та проживання.

Обставинами, що пом”якшують покарання підсудних ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданого збитку. Обставинами, що обтяжують їх покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудним ОСОБА_217, ОСОБА_215 та ОСОБА_216 слід призначити покарання у виді штрафу.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_217 та ОСОБА_215 визнати винним за ч.1ст.162 КК України і обрати їм покарання у виді штрафу в розмірі 900 грн. кожному.

ОСОБА_216 визнати винним за ст.27 ч.5, ст.162 ч.1 КК України і обрати покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб з моменту проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя