Постанова № 60166095, 31.08.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Дело№522/15730/16-к

1-кс/522/16010/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса 31 серпня 2016 року

Слідчий суддя Приморський райсуд м. Одеси Капля О.І. за участі секретаря Стогнієнко Т.Г., прокурора Прокопова М.В., розглянув клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області Муравйовим С.В.., погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області Прокоповим М.В., та матеріали кримінального провадження №12016160500001727, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим Управлінням ГУМВС України в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160500001727 від 02.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Досудовим розслідування встановлено що, у невстановлений досудовим слідстві час та місці, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, переслідуючи прямий умисел на вчинення розбою, тобто нападу на відпочиваючих в місті Одесі та Одеської області, з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я осіб, які зазнають нападу, шляхом приведення потерпілих до несвідомого стану, застосовуючи без їх згоди (таємно) лікарський засіб «азалептин (азалептол, лепонекс)», що містить в собі небезпеку для життя та здоров'я та відпускається тільки за рецептом лікаря, придбали у невстановленій кількості та у невстановленої слідством особи, вказаний лікарський засіб.

28.02.2016, приблизно о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_4 діючи спільно із ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, за попередньою змовою між собою, маючи єдиний злочинний, корисливий умисел на вчинення нападу з метою незаконне заволодіння чужим майном, прибули в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований на розі вулиць Базарна та Преображенська в м. Одесі.

Перебуваючи в приміщенні кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, реалізовуючи спільний, корисливий, умисел, помітили раніше не знайому їм ОСОБА_6, яка відпочивала в даному закладі, відносно якої у них виник умисел на вчинення розбою, способом приведення її до несвідомого стану, шляхом таємного підсипання в її напої, які вона вживала лікарського препарату «азалептин (азалептол, лепонекс)», та подальшим заволодіння її грошовими коштами та особистими речами.

Так, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою жіночої статі, діючи по раніше обговореному між ними плану, реалізуючи єдиний, спільний корисливий умисел, підійшли до ОСОБА_6, познайомились з останньою та запропонували спільно вжити спиртні напої, на що вона погодилась.

Надалі, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи незаконність та суспільно небезпечність своїх дій, діючи за попередньою домовленістю та згодою між собою, маючи єдиний, корисливий умисел на заволодіння майном ОСОБА_6, підготували раніше придбаний та завчасно заготовлений лікарський препарат «азалептин (азалептол, лепонекс)».

Діждавшись слушного моменту, відволікли увагу ОСОБА_6, після чого ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, усвідомлюючи небезпечність та побічність дії лікарського препарату «азалептин (азалептол, лепонекс)» на організм ОСОБА_6, який у поєднанні із спиртними напоями, може мати небезпечні для її життя та здоров'я наслідки, умисно, скрито підсипали потерпілій вказаний лікарський препарат в стакан із напоєм, який вона випила.

Далі, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, знаходячись в приміщенні кафе-бара «ІНФОРМАЦІЯ_1», знаючи яким саме способом лікарський препарат «азалептин (азалептол, лепонекс)» впливає на організм людини, усвідомлюючи можливість настання небезпечних для життя та здоров'я ОСОБА_6 наслідків, почали чекати коли останній стане зле та вона втратить свідомість.

Через декілька хвилин, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою, разом із ОСОБА_6 під приводом необхідності їхати на таксі до дому, вивели потерпілу на вулицю, де на ґрунті потрапляння в організм ОСОБА_7 лікарського препарату «азалептин (азалептол, лепонекс)», їй стало зле, після чого вона втратила свідомість.

В цей час, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 та невстановленою слідством жінкою, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 перебуває у несвідомому, безпорадному стані, який являється небезпечним для її життя та здоров'я, заволоділи грошовими коштами та особистими речами потерпілої на загальну суму 60 500 гривень, якими в подальшому розпорядились на власний розсуд, та з місця події зникли.

Після цього, приблизно о 20 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 у стані непритомності, у комі 1-го ступня була госпіталізована швидкою медичною допомогою до відділення реанімації та інтенсивної терапії багатопрофільного медичного центру «Університетська клініка №1 Одеського національного медичного університету».

Згідно висновку судово-медичної токсикологічної експертизи № 1144 від 25.03.2016, в сечі у ОСОБА_6 виявлено азалептин (азалептол, лепонекс, клозапін), що відноситься до лікарських препаратів. Дані лікарські препарати можуть бути небезпечними для життя та здоров'я людини, якщо перевищена доза вживання та відсутня рекомендація лікаря щодо вживання. При вживанні азалептин з алкоголем, дія на організм посилюється, що може привести до летального результату.

25.08.2016 ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 та її співучасників до місця вчинення злочину підвозив ОСОБА_8 Крім того, ОСОБА_8 відвозив ОСОБА_4 після чинення злочину.

Під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 - у квартирі АДРЕСА_1 вилучена картка ломбарду «Скарбниця», серії НОМЕР_1.

Вилучена під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 ломбардська картка має значення речового доказу у кримінальному провадженні.

Клопотань щодо фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування від учасників не надходило.

Враховуючи припис ст.107 КПК України, суд вважає за можливим розглянути вказане клопотання без фіксації технічними засобами.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що метою накладення арешту є збереження зазначеного майна в якості доказів вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

В свою чергу, не проведення вказаної слідчої дії у вигляді арешту майна призведе до недосягнення мети досудового розслідування.

Розглянувши клопотання слідчого, вивчивши надані матеріали кримінального провадження за №12016160500001727, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, вважаю необхідним в задоволенні клопотання слідчого задовольнити, з наступних підстав:

Так, згідно ч.1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Виявлені та вилучені в ході проведення обшуків за місцями мешкання підозрюваних предмети, можуть зберігати на собі сліди злочину, можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є доказом злочину, а тому відповідає критеріям визначеним у ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, що дає підстави для накладення арешту.

Згідно ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розсування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі та документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

У даному випадку, невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, призведе до його зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, а також призведе до втрати доказів у кримінальному провадженні, а тому потреби досудового розслідування, на цій стадії кримінального провадження, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 36, 131, 170-172 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Муравйова С.В.- задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 а саме:

-ломбардську картку серії НОМЕР_1.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: О.І.Капля

31.08.2016