Рішення № 60165344, 22.08.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15158/15-ц

Провадження №2/521/863/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Леонова О.С.,

при секретарі Малиш О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт», за участю третьої особи територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «БКФ «Базальт» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

14.09.2015 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у справі (суддя Буран О.М.).

26.04.2016 року розпорядженням керівника Малиновського районного суду було призначено повторний авторозподіл справи та відповідно до протоколу повторного авторозподілу було визначено суддю Леонова О.С. 27.04.2016 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси справу було призначено до розгляду.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «БКФ «Базальт» з 23.05.2011 року та весь час працював на посаді електромонтера. 29.12.2012 року наказом № 36-К його було звільнено за п. 4 ст.40 (за прогул без поважних причин) КЗпП України. Зазначене звільнення вважає незаконним та безпідставним.

З липня 2012 року йому та іншим працівникам ТОВ «БКФ «Базальт» не виплачували заробітну плату. При цьому щомісяця до грудня 2012 року обіцяли виплатити всі борги по заробітній платі наступного місяця, умовляли потерпіти та продовжувати працювати. Вони терпіли і працювали, не отримуючи зарплати до кінця грудня 2012 року, а потім вирішили залишити роботу, поки з ними не розрахуються.

На початку 2013 року його та інших його колег запросили до ТОВ «БКФ «Базальт», щоб повідомити про їх звільнення за власним бажанням, та запропонували кожному отримати в якості зарплати одну тисячу гривень після написання заяв про звільнення за власним бажанням.

ОСОБА_1 від цієї пропозиції категорично відмовився, пізніше йому стало відомо, що багато хто з його колег на це погодились, написали відповідні заяви та отримали по одній тисячі гривень. Після цього він періодично заходив до ТОВ «БКФ «Базальт» та цікавився, коли ж він зможе отримати свою дійсну зарплату та трудову книжку, на що йому відповідали, що вся його заробітна плата за 6 місяців це одна тисяча гривень, а його трудову книжку десь загубили.

28.07.2015 року ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача заяву рекомендованим листом із повідомленням, в якій просив видати йому трудову книжку, копії наказів про його прийняття та звільнення, довідку про його заробітну плату. 18.08.2015 року він отримав на пошті рекомендованого листа з ТОВ «БКФ «Базальт», в якому до відповіді на його заяву були додані копії наказів про прийняття на роботу та звільнення , довідку про його заробітну плату. Трудову книжку не повернули. В телефонному режимі ОСОБА_1 пояснили, що його трудову книжку не знайшли.

21.08.2015 року ОСОБА_1 зателефонували з ТОВ «БКФ «Базальт» і запропонували особисто прибути до них, щоб отримати повний розрахунок та трудову книжку. 22.08.2015 року, він у супроводі знайомого юриста прибув до офісу ТОВ «БКФ «Базальт», де директор ОСОБА_2 повідомив його, що розрахунок з ним вони зможуть провести лише 25- 26 серпня 2015 року та запропонував йому отримати трудову книжку. Однак, трудова книжка надана йому трудова книжка йому не належала, оскільки в його трудовій книжці була повністю заповнена перша сторінка, а в цій книжці на першій сторінці було записано тільки його імя, прізвище та по батькові з помилками. На що, ОСОБА_2 пояснив, що він працює директором нещодавно, де його трудова книжка він не знає, а журнал реєстрації трудових книжок забрали на перевірку.

На вимогу ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами перевірки обставин прогулу, за який його було звільнено, ОСОБА_2 пояснив, що від попереднього директора він ніяких матеріалів стосовно нього не отримував, а тому вважає, що підставою його звільнення за прогул стало, як зазначено в наказі №36-К, усне розпорядження колишнього директора ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3

Лише 26.08.2015 року він зміг отримати суму свого повного розрахунку 3514,36 грн., що приблизно дорівнює його заробітній платі за період з липня грудня 2012 року, як це вбачається з довідки ТОВ «БКФ «Базальт» від 12.08.2015 року №32-К.

28.08.2015 року в ТОВ «БКФ «Базальт» знайшли його трудову книжку та журнал реєстрації трудових книжок, в якому він і розписався за її отриманні.

Таким чином, з вини відповідача він фактично тільки 18.08.2015 року отримав копію наказу про звільнення й вперше дізнався про дату та статтю звільнення.

Вважає, що фактичні причини його невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатися прогулом у розумінні ч.4 ст. 40 КЗпП України, а тому зазначає, що звільнення його з цієї підстави є незаконним.

Крім того зазначив, що разом із дружиною він утримує та виховує двох синів 2005 року та ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому фактична відсутність заробітної плати від відповідача з липня 2012 до серпня 2015 року поставила його та його родину у складне становище, вимусила його шукати випадкових заробітків. До того ж, цінність затриманої відповідачем суми його заборгованості по заробітній платі 3514,36 грн. у грудні 2012 року значно відрізняється від серпня 2015 року.

З цих причин вважає за необхідне врахувати до цієї суми збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по 26.08.2015 року, що складають 2628,97 грн., а також нарахувати за цей період 3% річних, що складає 279,32 грн.

Відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїм дітям на життя. Зазначені незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїм неповнолітнім дітям. Всі зазначені моральні страждання, нанесені йому незаконними діями відповідача, можуть негативно відобразитися на його здоровї. Моральну шкоду він оцінює в 10000 грн.

Просить суд скасувати наказ ТОВ «БКФ «Базальт» про звільнення ОСОБА_1, як незаконний та протиправний, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді електромонтера ТОВ «БКФ «Базальт» з 30.12.2012 року, стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» у звязку з затримкою розрахунку на його користь збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по 26.08.2015 року, що складають 2628,97 грн., а також 3% річних за цей період у сумі 279,32 грн., стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних; зобовязати ТОВ «БКФ «Базальт» відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а.с.1-4, 106)

23.03.2016 року позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких він просить суд скасувати наказ ТОВ «БКФ «Базальт» про звільнення ОСОБА_1, як незаконний та протиправний від 29.12.2012 року № 36-К, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді електромонтера ТОВ «БКФ «Базальт» з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року, стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» у звязку з затримкою розрахунку на його користь збитки від інфляції за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, а також 3% річних за період з 01.01.2013 року по дату ухвалення рішення, стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року з урахуванням збитків від інфляції та 3% річних; зобовязати ТОВ «БКФ «Базальт» відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а.с. 136-137)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був прийнятий на роботу до ТОВ «БКФ «Базальт» 23.05.2011 року, про що свідчить наказ № 22 к від 23.05.2011 року.

ОСОБА_1 був звільнений загальним Наказом № 36-к від 29.12.2012 року (звільнялись усі працівники підприємства) за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогули без поважних причин). Причиною звільнення ОСОБА_1 із займаної посади були докладні начальника дільниці ОСОБА_2 від 28.12.2012 року та 29.12.2012 року на імя директора ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 Згідно доповідних записок ОСОБА_1 не зявлявся на робочому місці з 24.12.2012 року без поважних причин та не відповідав на телефонні дзвінки керівництва підприємства.

ОСОБА_1 в день звільнення 29.12.2012 року, неодноразово в телефонному режимі викликався директором ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 до офісу підприємства щодо надання пояснень про прогули та отримання трудової книжки і заробітної плати, але він відмовлявся прийти через те, що гроші, які йому були запропоновані, його не влаштовували, про що було складено акт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень, підписаний керівництвом підприємства у складі трьох осіб.

ТОВ «БКФ «Базальт» з липня 2012 року було у скрутному становищі. Кредитор ТОВ «БКФ «Базальт», в тому числі ТОВ «Центр Будінвест» (де виконувались за договором підряду роботи безпосередньо ОСОБА_1Ю.) відмовились розраховуватись за виконані будівельні роботи. 26.12.2012 року Господарським судом Одеської області винесено ухвалу про порушення провадження справи № 5-17/3793/2012 за позовом ТОВ «БКФ «Базальт» про сплату основного боргу ТОВ «Центр Будінвест» у сумі 2669 457,37 грн., яка до теперішнього часу не вирішена по суті. А станом на 22.05.2015 року ТОВ «Центр-Будінвест» взагалі визнано банкрутом та не виплатило існуючий борг ТОВ «БКФ «Базальт».

25.07.2012 року Приморським районним судом м. Одеси винесені постанови про накладання арештів на розрахункові рахунки підприємства в ПАТ «БТА ОСОБА_6», в АТ «ОСОБА_6 банк ОСОБА_3», в ПАТ ПІБ.

18.06.2013 року виконавчою службою Малиновського ВДВС Одеського МУЮ винесена Постанова № В-19/659 про арешт коштів боржника на всіх рахунках в ПАТ «БТА ОСОБА_6», Філії ПАТ ПІБ, ПАТ «ОСОБА_7 технології», ПАТ «Промінвестбанк», АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_3».

17.07.2013 року Постановою Виконавчої служби Малиновського ВДВС Одеського МУЮ арештоване все майно ТОВ «БКФ «Базальт».

Таким чином, робота ТОВ «БКФ «Базальт» була заблокована з червня 2012 року, грошових коштів на розрахункових рахунках взагалі не було.

Тому ТОВ «БКФ «Базальт» не було можливості виплатити при звільнені ОСОБА_1 (29.12.2012 року) усю суму нарахованих коштів, але йому та іншим співробітникам керівником підприємства ОСОБА_3 було запропоновано сплачувати їх частково по мірі надходження грошових коштів на розрахункові рахунки, на що він відмовився. Згідно відомостей на виплату грошових коштів за вересень грудень 2012 року з працівниками підприємство змогло розрахуватися лише у квітні 2013 року. Усі працівники ТОВ «БКФ «Базальт» зрозуміли скрутне становище підприємства.

ОСОБА_1 в березні 2013 року написав скаргу до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області.

05.04.2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області було проведено перевірка дотримання ТОВ «БКФ «Базальт» трудового законодавства, яку ініціював ОСОБА_1 У ході перевірки вивчались документи щодо нарахування, виплати заробітної плати, накази, тощо. Був складений акт перевірки №15010320421, протокол №15-01-032/0320 про адміністративне правопорушення від 08.04.2013 року (де зазначено правопорушення, яке передбачене ст. 116 КЗпП України невиплата працівникам в тому числі і ОСОБА_1 при звільненні усіх належних їм від ТОВ «БКФ «Базальт» сум в день звільнення. Тому вже тоді, а не 25.08.2015 року, як зазначає позивач в своїй позовній заяві, він знав, що звільнений, але ніяких претензій до підприємства не виникало.

08.04.2013 року ОСОБА_1 неодноразово дзвонив директор ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 щодо необхідності прийти і отримати розрахунок з підприємством та трудову книжку, але ОСОБА_1 відмовився отримати свій розрахунок і повідомив, що буде і в подальшому скаржитися. Крім того, на імя ОСОБА_1 надсилався лист поштою про необхідність звернутися до офісу в ТОВ «БКФ «Базальт» за заробітною платою та трудовою книжкою, але він відмовився отримувати свій розрахунок, мотивуючи це тим, що підприємство йому повинно сплатити в три рази більшу суму.

Враховуючи той факт, що робота ТОВ «БКФ «Базальт» була заблокована з липня 2012 року, 01.07.2013 року підприємством винесено наказ №15-к щодо встановлення неповного робочого дня. Про встановлення повного робочого дня винесений наказ №4-к 15.07.2014 року. Тому вважають твердження ОСОБА_1 щодо частого відвідування офісу надумане.

В трудовій книжці ОСОБА_1 дійсно було допущено описку при оформленні в ПІБ позивача, де записано «ОСОБА_1 Юрієвич» замість «ОСОБА_1 Юлієвич». Але трудову книжку ніхто не замінював, книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться на підприємстві з 01.06.2009 року. Цей факт відповідач визнає.

Таким чином, вважає, що за ст.ст. 115,116 КЗпП директор підприємства ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності Малиновським райсудом м. Одеси, за ст. 149 КЗпП ОСОБА_1 неодноразово викликався в телефонному режимі начальником дільниці ОСОБА_2, але не зявлявся на роботу та на виклики керівництва. Тому і були складені доповідні записки про прогули ОСОБА_1 на імя директора підприємства ОСОБА_3 та вирішене питання щодо його звільнення.

Просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с.17-19, 112, 124-126, 141-144).

Представник третьої особи в судове засідання не зявилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Як регламентує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходити за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст.11,33 ЦПК України).

У звязку з цим, розгляд даної цивільної справи судом здійснено лише в рамках вимог позивача викладених в позовній заяві (з урахуванням уточнень від 23.03.2016 р. а.с. 1-4, 136), тому судом не розглядались питання права позивача на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши зібрані в справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогамиКЗпП України,із наступними змінами.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був прийнятий на посаду електромонтера у ТОВ «БКФ «Базальт», про що видано наказ №22к від 23.05.2011 року (а.с.9,31).

Відповідно до наказу №36-К від 29.12.2012 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «БКФ «Базальт» за п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 32-33).

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 4 статті 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни. Відповідно до ст. 140 КЗпП України метою застосування дисциплінарних стягнень є забезпечення трудової дисципліни і звільнення за п.4 ст.40 КЗпП може проводитися з додержанням передбаченого ст.149 КЗпП України порядку застосування дисциплінарного стягнення Зокрема, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинні враховувати обставини, за яких вчинений проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, попередню роботу.

Проступок у вигляді прогулу - це не просто його не вихід на роботу, а відсутність працівника на роботі без поважних причин.

Як вбачається з наданого представником відповідача табелю обліку використовування робочого часу за грудень 2012 року, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року, що також не заперечує і сам позивач, зазначивши в своїй позовній заяві, що з «грудня 2012 року він з іншими працівниками вирішив залишити роботу, до поки йому не виплатять борги по заробітній платі».

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 також визнано факт відсутності його на робочому місці з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року з власної ініціативи, свідомо вирішивши прогуляти роботу. Причиною не виходу на роботу стало те, що керівництво підприємства мало борги по заробітній платі працівників, тому багато працівників, разом з ОСОБА_1 відмовились виходити на роботу до повного погашення боргів, що також зафіксовано засобами технічної фіксації процесу. Будь яких інших поважних причин, що стали підставою для не виходу на роботу позивач суду не зазначив.

Відповідно до доповідних записок ОСОБА_2 від 28.12.2012 року та 29.12.2012 року вбачається, що 27.12.2012 року ОСОБА_1 на виклик для отримання заробітної плати не зявився та був відсутній на робочому місці (а.с.94-95)

У звязку з чим, було складено акт відмови від дачі пояснень ОСОБА_1 причин відсутності на робочому місці від 29.12.2012 року, підписаний ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 (а.с.96).

Враховуючі відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року без поважних причин, суд приходить до висновку, що директор ТОВ «БКФ «Базальт» правомірно видав наказ №36-К від 29.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин), а тому позовні вимоги в частині скасування наказу ТОВ «БКФ «Базальт» про його звільнення від 29.12.2012 року №36-К та поновлення його на роботі на посаді електромонтера ТОВ «БКФ «Базальт» з 30.12.2012 року до 28.08.2015 року не підлягають задоволенню.

У звязку з цим, в процесі розгляду даної цивільної справи, суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення базової вимоги сторони позивача про скасуванню наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі, у звязку з чим відсутні підстави і для задоволення похідних вимог сторони про стягнення з ТОВ «БКФ «Базальт» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.12.2012 р. по 28.08.2015 р. з урахуванням збитків від інфляції та 3 % річних, і про зобовязання ТОВ «БКФ «Базальт» змінити підстави звільнення ОСОБА_1 з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п.1. ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з датою звільнення 28.08.2015 р.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Проте як чітко зобовязуєст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «БКФ «Базальт» збитків від інфляції, у звязку з затримкою розрахунку, за період з 01.01.2013 р. по дату ухвалення рішення у справі, суд виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТОВ «БКФ «Базальт» із письмовою заявою про видачу трудової книжки, копії приказу щодо прийняття на роботу, звільнення з роботи, довідку про заробітну плату (а.с. 36,39).

Згідно листа від 12.08.2015 року ТОВ «БКФ «Базальт» було надіслано на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом копію наказу №22-К від 23.05.2011 року, копію наказу №36-К від 29.12.2012 року, довідку про заробітну плату за період з 23.05.2011 року по 29.12.2012 рік (а.с.40-41).

Як вбачається з копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ООО «СКФ «Базальт» (а.с.34-35), де в графі дата і підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні стоїть лише номер та від якого числа наказ про звільнення, а в графі розпис працівника при отриманні трудової книжки стоїть розпис ОСОБА_1 та зазначена дата 28.08.2015 року.

Таким чином, позивачем було отримано трудову книжку лише 28.08.2015 року, що не заперечує і відповідач, зазначивши це в своїх письмових поясненнях (а.с. 19), що позивач саме в 2015 році отримав трудову книжку.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що він звертався до Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області щодо порушення вимог законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати та невидачі трудової книжки при звільненні .

Відповідно до протоколу №15-01-032/0320 про адміністративне правопорушення, складеного 08.04.2013 року головним державним інспектором праці ОСОБА_9 Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області, директор ТОВ «БКФ «Базальт» ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення у ТОВ «БКФ «Базальт» протягом грудня 2012 року, січня березня 2013 року порушив законодавство про працю відносно найманих працівників, а саме: п.2.5 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 року №58 (із змінами та доповненнями), щодо відсутності на товаристві особових карток працівників (форми П-2); ч.4 ст. 79 КЗпП України, ст. 10 Закону України «Про відпустки», щодо відсутності на товаристві графіку надання щорічних відпусток працівникам товариства на 2013 рік; ч.3 ст. 32 КЗпП України, щодо зміни істотних умов праці режиму роботи попереднього без повідомлення працівників товариства, зокрема наказом товариства від 02.01.2013 року №2-К «Про встановлення норми робочого часу та скороченого робочого тижня» працівникам товариства встановлений 8-годинний робочий день без попереднього попередження працівників Товариства; ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці щодо порушення термінів виплати заробітної плати, зокрема, заробітна плата працівникам товариства (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інші) за серпень грудень 2012 року, січень березень 2013 року виплачена з порушенням термінів, що підтверджується розрахунково платіжними відомостями за серпень грудень 2012 року, січень березень 2013 року, відомостями на виплату грошей за серпень грудень 2012 року, січень березень 2013 року від 04.04.2013 року, від 08.04.2013 року; ст. 116 КЗпП України, щодо не виплати працівникам при звільненні усіх належних їм від товариства сум в день звільнення, зокрема, наказом товариства від 29.12.2012 року №36-к ОСОБА_1 звільнений з займаної посади 29.12.2012 року, проведення остаточного розрахунку було передбачено 08.04.2013 року, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2012 року, відомістю за грудень 2012 року, відомістю на виплату грошей від 08.04.2013 року, наказом Товариства від 13.02.2013 року №05-К ОСОБА_14 звільнений з займаної посади 13.02.2013 року остаточний розрахунок проведений 08.04.2013 року, що підтверджується розрахунково платіжною відомістю за лютий 2013 року та відомістю на виплату грошей від 08.04.2013 року. (а.с. 83-85).

03.06.2013 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.92)

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні у сумі 3514 грн. 36 коп. був проведений лише 25.08.2015 року (а.с.42,43), що не заперечується обома сторонами.

Згідно до позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТОВ «БКФ «Базальт» збитки від інфляції, у звязку з затримкою розрахунку, за період з 01.01.2013 р. по дату ухвалення рішення у справі (а.с. 136).

Суд не погоджується з розрахунком збитків від інфляції здійсненим позивачем в частині зарахування до періоду затримки розрахунку строку з 25.08.2015 р. по дату ухвалення рішення суду, оскільки моментом припинення затримки при розрахунку, є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього кодексу встановлено, що невиплата працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Здійснюючи розрахунок збитків від інфляції у звязку з затримкою розрахунку, суд бере до уваги наступні показники: сума заборгованості 3514,36 грн.; період прострочення взятий до розрахунку 01.01.2013 р. (дата визначена позивачем) по 25.08.2015 р. (дата фактичного розрахунку), що складає 966 днів.

Місяць року за період розрахункуІндекс інфляції, %січень місяць 2013100.2лютий місяць 201399.9березень місяць 2013100.0квітень місяць 2013100.0травень місяць 2013100.1червень місяць 2013100.0липень місяць 201399.9серпень місяць 201399.3вересень місяць 2013100.0жовтень місяць 2013100.4листопад місяць 2013100.2грудень місяць 2013100.5січень місяць 2014100.2лютий місяць 2014100.6березень місяць 2014102.2квітень місяць 2014103.3травень місяць 2014103.8червень місяць 2014101.0липень місяць 2014100.4серпень місяць 2014100.8вересень місяць 2014102.9жовтень місяць 2014102.4листопад місяць 2014101.9грудень місяць 2014103.0січень місяць 2015103.1лютий місяць 2015105.3березень місяць 2015110.8квітень місяць 2015114.0травень місяць 2015102.2червень місяць 2015100.4липень місяць 201599.0серпень місяць 201599.2

Збитки від інфляції: 2579.56 грн. = (сума боргу 3514.00 грн. - сума боргу з інфляцією 6093.56 грн.).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 136,84 грн., суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки сп ірні правовідносини , які виникли між позивачем та відповідачем регулюються вимогами трудового законодавства, а самеКодексом законів про працю України, а не вимогами цивільного законодавства України. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Устатті 11 ЦК Українивказані підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, де не зазначена підстава виникнення такого зобов'язання як не сплата відповідачем належним позивачеві, тобто працівникові, а не кредитору, належних йому сум у день звільнення, а стягнення суми 3% річних поширюється саме на відносини в частині невиконання грошових зобов'язань на вимогу кредитору; таким чином, застосування норми про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми не передбачено нормами трудового законодавства.

Вищевказана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року, яка є обов'язковою для судів попередніх інстанцій.

Крім того, позивачем предявлено також вимоги про відшкодування моральної шкоди, яку останній оцінив в розмірі 10 000 грн., та розмір якої обґрунтував тим, що він зазнав великих труднощів із задоволенням своїх нагальних потреб, неможливістю забезпечити своїх неповнолітніх дітей матеріально, моральними стражданнями, оскільки змушений був докладати непередбачуваних зусиль для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням того, що діями відповідача, які полягали у тривалій затримці виплати заробітної платиосновного джерела засобу до існування, що свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Однак, з урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, виходячи із засад розумності та справедливості, та приймаючи до уваги, що сам позивач тривалий час не звертався до суду з питання стягнення заборгованості по заробітній платі та враховуючи що розмір відшкодування шкоди повинен бути співмірним завданій шкоді, суд дійшов до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити з 10 000 грн. до 1 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, враховуючи, що позивач при предявлені до суду позову в вересні 2015 року, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за ставками судового збору, визначеними Законом України «Про судовий збір», які діяли станом на вересень 2015 року в загальному розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 130, 208, 209, 212, 213-215, 217, 223-225 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт», за участю третьої особи територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, збитки від інфляції, у звязку з затримкою розрахунку у сумі 2579.56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БКФ «Базальт» на користь ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Головуючий суддя: