Ухвала суду № 60163900, 31.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/995/14-ц 31.08.2016 31082016 31.08.2016

Провадження №22-ц/784/1958/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 489/995/14-ц Головуючий І інстанції Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/1958/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Шаманської Н.О., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря Богуславської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з даним позовом, в якому посилалось на те, що 25.06.2013 р. ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» було подано до Ленінського районного суду м. Миколаєва заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 2882,76 грн., а також 16,15 грн. - суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 62,84 грн. - три відсотки річних та 114,70 грн. - судового збору. 29.07.2013 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено судовий наказ №2н/489/410/2013 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію. Ухвалою суду від 13.09.2013 р. судовий наказ було скасовано. Теплозабезпечення відповідача забезпечується наявністю централізованого опалення в будинку 36 по проспекту Жовтневому у м. Миколаєві, в якому розташована квартира відповідача. Звернень щодо якості отриманої теплової енергії не надходило. Зобов'язання по постачанню теплової енергії постачальником виконані, факт отримання теплової енергії споживачу підтверджується нарядом на підключення системи опалення житлового будинку. Нарахування Боржнику сум оплат за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. проводились згідно з тарифами, зазначеними у п. 1 рішень виконкому Миколаївської міської ради № 46 від 22.01.2010 р. та № 1518 від 24.12.2010 р. Відповідно до договірних умов, боржник повинен своєчасно, в строк до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, оплачувати отриману теплову енергію. Заявник надав боржнику теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. на суму 3463,20 грн., за яку боржник частково сплатив 530 грн., тим самим не виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив порядок розрахунку. Таким чином, станом на 10.12.2013 р. борг споживача з урахуванням перерахунку перед постачальником за опалювальні періоди з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. становить 2882,76 грн. Також, за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. відповідачу нараховано: 16,15 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 62,84 грн. - три відсотки річних. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за спожиту теплову енергію у сумі 2882,76 грн., 16,15 грн. - індексу інфляції, 62,84 грн. - три відсотки річних та 243,60 грн. судових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. в розмірі 2 882 грн. 76 коп., суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції 16 грн. 15 коп., 3 % річних 62 грн. 84 коп., а також судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що згідно довідки КЖЕП ММР «Зоря» за вих. № 1778 від 11.06.2013 р., ОСОБА_1проживає в квартирі № 19 багатоквартирного будинку № 36 по пр. Жовтневому в м. Миколаєві. Даний будинок підключений до системи централізованого енерго-, водо- і теплопостачання. Відповідач є споживачем ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль». Зобов`язання по постачанню теплової енергії позивачем були виконані, факт отримання відповідачем теплової енергії підтверджується нарядами на підключення системи опалення житлового будинку. Однак відповідачем оплата послуг за надану теплову енергію здійснювалась несистематично та не в повному обсязі, в звязку з чим утворилась заборгованість. Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. сума боргу відповідача за використану теплову енергію складає 2 882 грн. 76 коп., сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції 16 грн. 15 коп., 3 % річних 62 грн. 84 коп. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязань і одностороння зміна умов договору не допускається. Також у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. До пояснень відповідача про те, що починаючи з 2012 р. ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» не постачає до квартири ОСОБА_1 належних послуг з опалення, а також про те, що він не є споживачем послуг, які надає позивач, оскільки договір про постачання теплової енергії він не підписував, суд віднісся критично, так як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів неналежного виконання ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» зобовязань з постачання теплової енергії до квартири, в якій проживає відповідач.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1, будучи споживачем ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», взятих на себе зобов'язань по оплаті за теплову енергію в повному обсязі не виконав, а отже вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості на користь ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обставини та висновки суду 1 інстанції в частині обґрунтованості вимог позивача про необхідність стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач взагалі не повинен сплачувати за послуги з теплопостачання через відсутність укладеного з ним договору, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про житлово комунальні послуги дійсно передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Однак, згідно п. 7 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів, під юрисдикцію якого підпадають і правовідносини, які виникли між сторонами, договором вважається, як письмовий, так і усний правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими розрахунковими документами. Як убачається з матеріалів справи відповідач зареєстрований в квартирі з 2004р. та проживав в ній разом з мамою ОСОБА_2, яка померла 31.03.2011р. Між ОСОБА_2 та позивачем 01.04.2005р. було укладено договір на постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Після смерті матері відповідач залишився проживати в квартирі та частково здійснювати оплату позивачу за надані послуги до 2012 року, а саме до складання актів про температурний режим в квартирі. Зазначене свідчить про те, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини на підставі усного договору і відповідач визнавав наявність фактичних договірних відносин між сторонами, сплачуючи за надані йому позивачем послуги, а сама по собі відсутність саме письмового договору не звільняє відповідача від обовязку по сплаті за спожиті послуги з теплопостачання. Обовязок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений також п.5 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово комунальні послуги. П.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р. також передбачає, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). Але навіть за відсутністю між виконавцем та споживачем договору, але при наявності фактичного виконанням сторонами істотних умов цього договору (надання послуг з теплопостачання, їх прийняття), відповідно до ст.638 ЦК України, договір між сторонами є фактично укладеним. При цьому колегія суддів враховує також те, що відповідачем фактично визнається факт надання позивачем послуг з теплопостачання за спірний період. Він тільки наполягає на тому, що ці послуги є неякісними. Крім того, як убачається з тексту апеляційної скарги, відповідач, заперечуючи факт наявності договірних відносин між ним та позивачем, для обгрунтування своїх стверджень про надання позивачем неякісних послуг все ж таки посилається на договір, укладений між ОСОБА_2 та позивачем 01.04.2005р., що також є опосередкованим підтвенрдженням визнання відповідачем наявності договірних відносин між ним та позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що позивач не в повній мірі забезпечував постачання теплової енергії для опалення квартири, в якій мешкає відповідач, а тому це є підставою для відмови у позові, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання в неповному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством: на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому КМУ. Статтею 18 Закону передбачено, що в разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати представника виконавця для складання і підписання акту-претензії. У акті вказуються терміни, види, показники порушень і інше. Представник виконавця зобов'язаний з'явитися на виклик споживача. Акт-претензія складається споживачем і представником виконавця і підписується ними. Якщо представник виконавця не з'явиться або необґрунтовано відмовиться від підписання акту-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше двох споживачів. Після чого споживач передає акт-претензію виконавцеві, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або вручає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні претензії. Такий же порядок складання претензії зафіксовано і в п. п. 33-39 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р. з наступними змінами „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктом 23 зазначеної постановм КМУ № 630 від 21.07.2005р. передбачено, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та виплачує споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Тобто, діючим законодавством передбачена можливість перерахунку виплат, а не звільнення від оплати послуг взагалі у разі надання їх не в повному обсязі чи неналежної якості при належному підтвердженні даних обставин.

В матеріалах справи знаходиться акт обстеження параметрів теплозабезпечення приміщення від 02.02.2012р. (а. с. 66), згідно якого тепмературний режим в одній кімнаті квартири, в якій мешкає відповідач, становив 12 градусів, а в іншій-11 градусів. Даний акт підписаний представником позивача та представником ЖЕК «Заря». Згідно діючого законодавства за зниження температури повітря в приміщеннях споживача нижче + 18 градусів понад допустимий термін відхилення ( 12 годин на добу 1 раз в місяць) зменшується плата за опалення за дні відхилення. Як убачається з розрахунку заборгованості відповідача за опалення в спірний період ( а. с. 6), позивачем в березні 2012р. було зроблено перерахунок за зафіксований в акті від 02.02.2012р. день зниження показників тепмературного режиму в квартирі відповідача понад встановлену законом норму на 2 грн. 26 коп.

Що стосується акту від 24 грудня 2012р. ( а. с. 67), то він правомірно не був прийнятий до уваги судом, так як він підписаний тільки 2 споживачами, а саме жильцями квартир № 27 та № 28. При цьому відповідачем не було надано суду доказів правомірності складання даного акту, передбачених ст. 18 Закону України „Про житлово комунальні послуги, а саме про те, що він викликав представника виконавця для складання і підписання акту-претензії, що представник виконавця не з'явився або необґрунтовано відмовився від підписання акту-претензії. Представник позивача в категоричній формі заперечував це, а відповідач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, пояснив, що він не памятає того, чи виконав він ці вимоги закону і взагалі він вважав, що у всякому разі має право зафіксувати факт зниження температурного режиму в квартирі за допомогою акту, підписаного 2 сусідами. Також відповідач пояснив, що акт від 24 грудня 2012р. він не направляв позивачу і вперше заявив про факт його наявності тільки в суді 1 інстанції. За таких обставин даний акт не є належним доказом підтвердження надання відповідачу в зафіксований у даному акті день послуг неналежної якості.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, позивачем з власної ініціативи робився перерахунок належних до сплати платежів за спірний період, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок позивача не містить відомостией стосовно зменшення плати за опалення в термін про який йдеться мова в статті в газеті під назвою «Холодно в квартирі? Сам винуватий», не відповідають обставинам по спроаві в межах заявлених позовних вимог, так як в статті йде мова за період з 01.01.2005р. по 01.09.2013р., а позов заявлено за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р.

Не є підставою для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що мати відповідача померла 31 березня 2011 року не впливають на правильність прийнятого по справі рішення, так як цей факт зафіксовано в довідці від 11.06. 2013р. ( а. с. 10) та визнається відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав право заявити до нього позов як до ймовірного спадкодавця померлої ОСОБА_2, з якою у нього були договірні відносини, з дотримання строків, передбачених ч.4 ст.1281 ЦК України, але в матеріалах справи відсутні дані про прийняття ним спадщини, а позов заявлено через 8 місяців після того, як позивач дізнався чи повинен був дізнатися про смерть ОСОБА_2, а також про те, що суд не врахував того, що зобовязання, якщо воно нерозривно повязано з особою боржника, припиняється його смертю, також не є підставою для скасування рішення і фактично є субєктивним тлумаченням відповідача, як обставин по справі, так і діючого законодавства. При цьому колегія суддів враховує те, що згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. По даній справі заявлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.10.2011 р. по 31.05.2013 р. При цьому в розрахунку зазначено, що в квартирі проживає 1 особа. Мати відповідача померла 31 березня 2011 року. Ніякі боргові зобовязання за період до 31.03.2011р. не є предметом розгляду по даній справі, а за період після смерті ОСОБА_2, як уже зазначалося раніше, між відповідачем та позивачем виникли самостійні договірні відносини по постачанню до квартири теплової енергії.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи йому не було надано можливості оголосити заперечення на позов, що судом не були оголошені заперечення відповідача на позов, а тому йому не відомо чи долучені вони до матеріалів справи, не відповідають матеріалам справи, так як згідно технічного запису відповідач не наполягав на оголошенні його заперечень, не просив суд надати йому можливість оголосити їх, а тільки посилався на те, що його незгода з позовом викладена в запереченнях. На запитання відповідача чи надійшли вони до суду, головуючий пояснив, що вони знаходяться в матеріалах справи, що їх зміст фактично повторює зміст його заяви про скасування рішення та зводиться до скарг про те, що він багато років живе в холодній квартирі. Посилання відповідача, що зазначені обставини є порушенням норм процесуального права, є необгрунтованими, оскільки судом під час розгляду справи досліджуються докази, а заперечення на позов за діючим законодавством не є доказом по справі. Дані заперечення долучені судом до матеріалів справи. Не є належним доказом по справі також публікація в газеті, на яку посилався відповідач в своїх запереченнях, а тому не долучення її відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції не могла вплинути на правильність прийнятого судом рішення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що йому не було головуючим розяснено його права та обовязки як учасника процесу під час розгляду справи, а памятка про процесуальні права, яку йому було надано, була викладена українською незрозумілою для нього мовою, тому він не зміг її прочитати, а тому і не підписав її, а на прохання розяснити права на зрозумілій йому мові суд не відреагував, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення, оскільки згідно технічного запису головуючим було розяснено права учасникам процесу на державній мові, відповідач не повідомляв суд про те, що він не розуміє державну мову та що вони є для нього не зрозумілі, не просив їх повторити іншою мовою. Згідно ст. 7 ЦПК України мова цивільного судочинства визначається ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики». Відповідно до ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою.

Судові документи складаються державною мовою. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. Відповідачу була надана можливість давати пояснення, задавати питання мовою, якою він володіє, а саме російською мовою. Про те, що йому не зрозуміла державна мова настільки, що в нього є потреба в послугах перекладача він суду не заявляв.

Крім того, приймаючи рішення по справі, колегія суддів враховує також те, що згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не сталося в даному випадку.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, зроблених в рішенні суду, так як фактично містять субєктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені. Тому, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, ч.3 ст. 309, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді