Ухвала суду № 60163795, 31.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2337/16-ц 31.08.2016 31082016 31.08.2016

Провадження №22-ц/784/2055/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2337/16-ц Головуючий І інстанції Вуїв О.В.

Провадження № 22-ц/784/2055/16 Доповідач Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Лівінського І.В., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря Богуславської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль», про визнання права власності та зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» про визнання права власності на нежитлову будівлю кафе та банку, що знаходиться за адресою : Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 18/4. та виключення з акту опису і зняття арешту з зазначеного майна.

01 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації (продажу) арештованого майна, нежитлової будівлі кафе та банку, що знаходиться за адресою : Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 18/4. В своїй заяві про забезпечення позову, заявник посилався на те, що позивачем у позовній заяві ставляться вимоги про визнання права власності, зняття з під арешту та виключення з акту опису вищезазначеної нежитлової будівлі кафе та банку. З інформаційної довідки про виконавче провадження вбачається, що державним виконавцем проведено опис нерухомого майна, що є предметом позову та призначено його оцінку. Вищевказані дії свідчать про те, що державним виконавцем дане майно буде реалізовано у порядку для виконання судових рішень. З огляду на те, що реалізація даного майна у рамках виконавчого провадження може суттєво ускладнити виконання судового рішення про визнання права власності, а вирішення питання про зняття з під арешту та виключення з акту опису такого майна після проведення його реалізації буде недоцільно, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Судом ухвалено зупинити продаж нежитлової будівлі (кафе та банк), розташованої по вул. Київській (раніше - Жовтневої революції), 18/4 в м. Вознесенську Миколаївської області, арештованої відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в межах здійснення виконавчого провадження №49974609 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній, та просив її задовольнити, а саме скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник ОСОБА_3 також просив суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, пояснивши, що заходи забезпечення позову перешкоджають проведенню в майбутньому реалізації майна в межах виконавчого провадження по справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.

Представник Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Інші учасники процесу до судового засідання не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відкривши провадження у справі про визнання права власності та/або зняття арешту з майна, суддя відповідно до пункту 5 частини першої статті 152 ЦПК в порядку забезпечення позову за відповідною заявою може зупинити продаж арештованого майна. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважав встановленим, що між сторонами дійсно виник спір. Водночас предмет спору описаний й арештований з метою його подальшої реалізації, що може призвести до ускладнення виконання можливого судового рішення або зробить його неможливим. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач.

Даний висновок суду з урахуванням конкретних обставин по справі, а саме з урахуванням предмету позову, підтверджуються матеріалами справи та відповідає вимогам закону, зазначеному в тексті ухвали.

Доводи апеляційної скарги про наявність інших арештів на спірне майно, а також про відсутність доказів про передачу спірного майна на реалізацію чи призначення торгів з реалізації в межах виконавчого провадження, а також про те, що наявність відкритого виконавчого провадження сама по собі ще не означає реалізацію майна, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, так як майно, щодо якого вжиті заходи забезпечення позову, є предметом позову по даній справі, а тому повинно бути збереженим до закінчення її розгляду по суті. При цьому колегія суддів враховує те, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, в межах виконавчого провадження проведено опис предмету позову по даній справі і накладено на нього арешт та винесена постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, що свідчить про поступовість вчинення державним виконавцем дій, направлених на реалізацію спірного майна. Крім того, оскільки по справі заявлено позов саме про визнання права власності на спірне майно та виключення його з акту опису і зняття арешту з зазначеного майна, то згідно п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України такий позов забезпечується саме зупиненням продажу арештованого майна, а отже обраний судом спосіб забезпечення позову відповідає заявленим по даній справі вимогам.

Крім того, враховуючи підстави заявленого позову стосовно даного нерухомого майна, згідно якого відповідачі заперечують право позивача на нерухоме майно взагалі, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що між сторонами реально існує спір і що не вжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_2, який просить визнати за ним право власності на нерухоме майно та виключити його з акту опису. Як пояснили в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 вжиті судом заходи забезпечення позову зроблять неможливим здійснення виконавчих дій, направлених на реалізацію майна з метою виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. В звязку з викладеним не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування ухвали суду, доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення, а також не пересвідчився в реальності загрози невиконання судового рішення.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що інститут забезпечення позову захищає в повній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, та зазначаючи, що на предмет спору вже накладено арешти по іншим справам, а тому він не може бути реалізований, апелянт не зазначає чим обраний судом спосіб забезпечення позову, який зупиняє продаж нежитлової будівлі,порушує його права по цій справі.

Наявність же доказів обґрунтованості позовних вимог, не впливає на можливість вжиття заходів забезпечення позову, бо питання про доведеність позовних вимог і перевірка їх доказами вирішується не на стадії прийняття позовної заяви та підготовки справи до судового розгляду, в якій було вирішено питання про забезпечення позову, а в судовому засіданні під час розгляду заявлених позивачем вимог по суті.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, зроблених в ухвалі суду, так як фактично містять субєктивне тлумачення апелянта норм матеріального та процесуального права, а також обставин по справі і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені. Тому, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни ухвали суду не має.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді