Рішення № 6016239, 01.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/19601.04.09

За позовомАкціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

до1) Комунального підприємства «Київавтошляхоміст»

2) Комунальної корпорації «Київавтодор»

третя особа Зарудний Олександр Петрович

простягнення 12863,33 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача Поліщук Т.А. (довіреність № 5 від 04.02.2008); від відповідача-1

від відповідача-2 Хіральдо Рамірес Михайло Максимо Вальтерович (довіреність № 14-А від 11.09.2008);

не зявився;

від третьої особи не зявився. СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»(далі Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київавтошляхоміст»(далі Відповідач-1) 12513,33 грн. майнової шкоди в порядку регресу та 350 грн. відшкодування витрат на проведення експертизи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору страхування автотранспортних засобів № КИ.И1-03.36543 від 22.05.2006, страхового полісу № 007009 від 22.05.2006, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Hyundai Getz, державний номерний знак НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль «ЗИЛ МДК», державний номерний знак НОМЕР_2, яким скоєно ДТП належить на праві власності Комунальної корпорації «Київавтодор», а водій якого визнано винним у скоєні ДТП є працівником Відповідача-1, тому Відповідач-1 зобовязаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач-1 позов не визнав та не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва № 34/196 від 03.06.2008 про порушення провадження у справі, Відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

23.07.2008 ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 34/196 Відповідачу-1 відмовлено в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва № 34/196 від 03.06.2008, а матеріали справи повернуті до Господарського суду м. Києва.

13.10.2008 ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 ОСОБА_2 (далі Третя особа).

Третя особа письмових пояснень на позов не подала, в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

12.01.2009 Позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі ГПК України) подав клопотання, відповідно до якого просить суд залучити Комунальну корпорацію «Київавтодор»в якості співвідповідача та витребувати у відповідачів докази, що підтверджують, на якій правовій підставі відбувається експлуатація автомобіля «ЗИЛ МДК», державний номерний знак НОМЕР_1, яким скоєно ДТП.

Вказане клопотання було мотивоване тим, що відповідно до довідки Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 41346(11) від 23.10.2006 власником автомобіля «ЗИЛ МДК», державний номерний знак НОМЕР_1, яким скоєно ДТП є Комунальна корпорація «Київавтодор».

12.01.2009 ухвалою суду залучено у якості другого відповідача Комунальну корпорацію «Київавтодор»(далі Відповідач-2) та зобовязано Відповідача-1 та Відповідача-2 надати суду докази того, на якій правовій підставі автомобіль «ЗИЛ МДК», державний номерний знак НОМЕР_1, яким скоєно ДТП належав Відповідачу-1 та Відповідачу-2 станом на 20.10.2006.

Відповідач-2 письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 17.12.2008 оголошувалась перерва до 12.01.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві №41346(11) від 23.10.2006 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 01.12.2006 у адміністративній справі № 3-30044/06, 20.10.2006 о 19 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Набережно-Лугова була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля Hyundai Getz, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі автомобіль «Hyundai»), яким керувала ОСОБА_6 із автомобілем «ЗИЛ МДК», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі автомобіль «ЗИЛ»), яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 41346(11) від 23.10.2006 та постановою Подільського районного суду м. Києва від 01.12.2006 у адміністративній справі № 3-30044/06, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Hyundai», яким керувала ОСОБА_6

31.10.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»направила Відповідачу-2 телеграму з проханям направити на 10 год. 01.11.2006 представника Відповідача-2 на огляд автомобіля «Hyundai»за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145. Про отримання Відповідачем-2 вказаної телеграми, свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення телеграми від 31.10.2006.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Hyundai»в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1/3180, складеного 08.11.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», складає 13312,33 грн.

За складання вказаного звіту Позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5335 від 15.12.2006, копія якого міститься в матеріалах справи.

Даний транспортний засіб було застраховано власником у Позивача відповідно до договору страхування автотранспортних засобів № КИ.И1-03.36543 від 22.05.2006, страхового полісу № 007009 від 22.05.2006.

На підставі страхового акта про настання страхового випадку № 964 від 29.11.2006, звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1/3180 від 08.11.2006, довідки-розрахунку Харківського відділення КМФ АКБ «Укрсоцбанк»№ 5415 від 13.10.2006 та заяви страхувальника Позивач, виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором страхування, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12513,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4971 від 30.11.2006, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 12863,33 грн. (12513,33 грн. сума сплаченого страхового відшкодування + 350 грн. витрати на складання звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1/3180 від 08.11.2006) право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 41346(11) від 23.10.2006 та листа Головного управління ДАІ МВС України в м. Києві № 10/П-409 від 06.03.2009, транспортний засіб автомобіль «ЗИЛ», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Hyundai»станом на момент скоєння ДТП належав Відповідачу-2.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗИЛ», що належить Відповідачу-2 та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач-2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Hyundai», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Тому, позовні вимоги заявлені до даної особи суд визнає законними та обґрунтованими.

Разом з тим, Позивачем всупереч статті 33 ГПК України не доведено в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів Відповідачем-1, і чому останній повинен нести відповідальність за спричинений збиток. Отже, суд не може визнати заявлені до Відповідача-1 позовні вимоги за законні та обґрунтовані, а відтак відмовляє у задоволенні позову до Відповідача-1.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суд стягує з Відповідача-2 збитки у сумі 12863,33 грн.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач-2 не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач-2 не довів факту того, що шкоду автомобілю «Hyundai»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд

ВИРІШИВ:

У позові до Комунального підприємства «Київавтошляхоміст»відмовити.

Позов до Комунальної корпорації «Київавтодор»задовольнити.

Стягнути з Комунальної корпорації «Київавтодор»(01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 6, ідентифікаційний код 03359026, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5, ідентифікаційний код 23734213, р/р 265003110218 в АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477) 12 863 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 33 коп. майнової шкоди, а також 128 (сто двадцять вісім) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 01.04.2009