Ухвала суду № 60161429, 30.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/700/2016(м)

264/2549/16-ц

Категорія 50 Головуючий у 1 інстанції Кузнецов Д.В.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з 1994 року по 2014 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого мають двох синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу та визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_4 разом із матірю, рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2015 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі ? частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до 01 грудня 2021 року.

Однак, при розгляді справи не було враховано, що у сторін є ще один повнолітній син ОСОБА_3, який навчається на контрактній основі на другому курсі Харківського національного медичного університету. Вартість оплати за весь термін навчання, згідно контракту, складає 96 950 грн. Навчання та проживання у м. Харкові старшого сина вимагає значних витрат, які він несе згідно вимог законодавства, що має вплив на розмір його доходу та на можливість, з урахуванням усіх необхідних платежів, сплачувати відповідачці аліменти у розмірі ? частини з усіх видів доходів.

Крім того, на його утриманні знаходиться непрацездатна матір, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка отримує мінімальну пенсію та страждає на різні захворювання, в тому числі на цукровий діабет, що підтверджено медичною довідкою та потребує матеріальної допомоги.

Він є фізичною особою підприємцем та його дохід, без урахування всіх податків та відрахувань, за період з 01 травня 2015 по грудень 2015 року становив 500 000 грн. Згідно розрахунків виконавчої служби, розмір аліментів за травень 2015 року складав 38 477,18 грн., а за липень 2015 року 1316 грн., що свідчить про нерегулярність та мінливість його доходів. Також, посилався на те, що в добровільному порядку він несе додаткові витрати, повязані з розвитком та неповнолітнього сина, який проживає з матірю.

Просив зменшити розмір аліментів з 1\4 частини до твердої грошової суми - 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 липня 2016 року позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, стягнутих рішенням цього ж суду від 20 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 з ? частини з усіх видів його доходів щомісячно, на аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд не дав в судовому рішенні оцінки доказам, наданим нею. Так, в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витяг з реєстру фізичних та юридичних осіб, з яких вбачається, що повнолітній син ОСОБА_3 зареєстрований та здійснює, як фізична особа-підприємець, підприємницьку діяльність та має стабільний дохід, про що не вказав позивач в своїй позовній заяві та суд в своєму рішенні. Крім самостійного доходу, ОСОБА_3 має власне житло, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 04 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 З тексту зазначеного договору не вбачається, що позивач приймав матеріальну участь та надавав допомогу у вчиненні даного правочину.

Крім того, позивач посилався на те, що сплачує за навчання повнолітнього сина. Однак, договір №140541 від 20 серпня 2014 року укладений між ректором ХНМУ ОСОБА_8 та ОСОБА_2, інших доказів відносно сплати послуг за навчання немає.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір, яка страждає на різні хвороби, підтверджені лише особистою карткою ОСОБА_5, яка датована 22 березня 1990 року. Довідка, видана ОСОБА_5 на теперішній час підтверджує її знаходження на «Д» обліку, між тим, перераховані хвороби не підтверджені медичною карткою хворого, з зазначенням дати обстеження, виписного епікризу, способу лікування тощо. Сам позивач на даний час хронічними захворюваннями не страждає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Склад його сімї не змінився, матеріальну допомогу матері надає не тільки позивач, а і його сестра. Тому, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача та відповідачки, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_9, яка підтримала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення суду і відмовити у задоволенні позову; заперечення представника позивача - ОСОБА_10, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають двох дітей - ОСОБА_2 ОСОБА_11 Юрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.7,17).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (т.1 а.с.6).

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2015 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з матірю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до 01 грудня 2021 року, починаючи утримання з 14 травня 2015 року(т.1 а.с. 8-11).

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 навчається на другому курсі Харківського національного медичного університету на денній формі навчання на контрактній основі. Розмір плати за весь час навчання складає 96 950,00 грн. (т.1 а.с.15, 19).

Сторонами під час розгляду справи визнано і це підтверджено представниками сторін в судовому засіданні апеляційного суду, що батьки в рівній мірі несуть витрати на виконання зобовязань по контракту за навчання повнолітнього сина, а також на організацію його побуту і проживання в місті Харкові. Визнано сторонами також той факт, що позивач бере участь у додаткових витратах на неповнолітню дитину - сина ОСОБА_12, що викликані розвитком його здібностей та спортивними заняттями.

Тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини щодо спільних витрат на утримання повнолітнього сина ОСОБА_11, який продовжує навчання, та надання йому батьками матеріальної допомоги та щодо участі позивача у додаткових витратах на неповнолітнього сина суд визнав встановленими та такими, що не підлягають доказуванню.

Задовольняючи позов про зменшення розміру аліментів до 2500 грв., суд виходив з того, що дохід від підприємницької діяльності позивача є нестабільним та мінливим; ОСОБА_1 в добровільному порядку бере участь в утриманні повнолітнього сина ОСОБА_3 в період його навчання в м. Харкові; має на утриманні непрацездатну матір ОСОБА_5, яка отримує мінімальну пенсію за віком, страждає на різні захворювання, перебувала на лікуванні із серцево-судинним захворюванням, у звязку із цим знаходиться на «Д» обліку у терапевта та потребує матеріальної допомоги. Стягнення аліментів з позивача, в розмірі 1/4 частини від отриманого доходу здійснюється державним виконавцем без урахування загальнообовязкових платежів, витрат на виробництво, оренду і утримання державного (комунального) майна, послуг та майна, які були предметом реалізації і здійснення господарської діяльності, які є значними та суттєво впливають на матеріальний стан і платоспроможність позивача, як платника аліментів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 цього Кодексу передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд, за заявою платника або одержувача, може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності з положеннями ст. 192 СК України та розясненнями, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось і з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, Сімейний Кодекс України не пов'язує зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 лютого 2014 року по справі №6-143цс13, яка є обовязковою для застосування судами.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в своєму рішенні від 20 жовтня 2015 року виходив з того, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та має стабільний дохід. Інші обставини не були предметом оцінки, оскільки сторонами не оспорювався заявлений розмір аліментів.( т.1 а.с. 8-11).

Обґрунтовуючи заявлений позов про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що на теперішній час його дохід від здійснення підприємницької діяльності зменшився, є нестабільним та мінливим; окрім сплати аліментів у встановленому законом розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, він добровільно бере участь у житті обох дітей, в тому числі повнолітнього сина ОСОБА_11, надає їм фінансову та іншу матеріальну допомогу, бере участь у додаткових витратах на дитину ОСОБА_1, що викликані розвитком здібностей дитини та спортивними заняттями; надає матеріальну допомогу непрацездатній матері, яка, з урахуванням розміру пенсії та стану здоровя, потребує такої допомоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звязок доказів у їх сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. При цьому судом враховано, що дохід від підприємницької діяльності позивача є не стабільним, мінливим про що свідчать дані щодо щомісячного зменшення розміру нарахованих державним виконавцем аліментів, з урахуванням отриманого позивачем доходу у 2015 році та у 2016 роках. Так, згідно з довідкою з Іллічівського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 01.02.2016 року загальна сума його доходу за період 01.05.2015 року по 31.12.2015 року згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку становить 500 703,86 грн. (т.1 а.с.16). Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дохід за перший квартал 2016 року становить 68 751,25 грн., а за перше півріччя 2016 року 116 083,24 грн. (т.2 а.с.60, 61, 89). Згідно з довідкою Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції станом на 1 липня 2016 року заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №264/2953/15-ц від 2 листопада 2015 року складає 12 330,65 грв.

Крім того, розмір аліментів, які стягуються з позивача на неповнолітнього сина ОСОБА_12, що проживає з матірю, яка в рівній мірі з батьком повинна нести витрати на утримання дитини і має таку матеріальну можливість, значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; що відповідачка ОСОБА_2, з урахуванням її доходів від підприємницької діяльності, має можливість витрачати на утримання неповнолітнього сина рівноцінну суму у 2500 грв., яка стягнута з позивача, і, з огляду на встановлений законом мінімальний рівень життя для дитини відповідного віку, буде в достатній мірі забезпечувати потреби неповнолітнього ОСОБА_4 та відповідати інтересам обох батьків.

Крім того, ОСОБА_1 добровільно бере участь у житті обох дітей, в тому числі, повнолітнього сина ОСОБА_11, надає їм фінансову та матеріальну допомогу, бере участь у додаткових витратах на неповнолітнього сина ОСОБА_12, що викликані розвитком здібностей дитини та спортивними заняттями, що визнається відповідачкою; надає матеріальну допомогу своїй непрацездатній матері, яка, з урахуванням розміру її пенсії та стану здоровя потребує такої допомоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, у відповідності з нормами матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи та наданим доказам, а тому, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачає.

Доводи відповідачки про те, що судом не враховані документи, надані нею щодо стану здоровя її матері не приймаються до уваги, оскільки ці обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Факт перебування старшого сина сторін ОСОБА_13 з жовтня 2014 року на обліку, як фізичної особи - підприємця в м. Маріуполі, не спростовує факт надання батьками йому матеріальної допомоги, як в оплаті контракту за навчання так і у придбанні особистого житла у м. Харкові, що визнано сторонами під час розгляду справи. Крім того, даних про розмір доходу ОСОБА_3 суду не надано.

На наявність нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду в суді 1 інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачка не посилається, доводи апеляції зводяться до переоцінки апеляційним судом наведених судом першої інстанції висновків, але колегія суддів не знаходить для цього законних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено у відповідності з нормами матеріального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено, рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_14