Ухвала суду № 60160691, 31.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/827/16-ц Провадження № 22-ц/772/2801/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 57Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

за участі:

секретаря судового засідання Топольської В.О.

представника позивача ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.05.2016 року, -

В с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.05.2016 року позов задоволено:

-визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002867 від 12.01.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2;

- стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_2 сплачені ним кошти в розмірі 178000 гривень;

- стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. за вимогу немайнового характеру та 1780 грн. за вимогу майнового характеру.

На таке рішення ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що укладений сторонами договір не містить несправедливих умов; висновки суду про обовязковість дотримання вимог щодо нотаріальної форми договору, про те, що надана відповідачем послуга є фінансовою послугою та потребує отримання спеціальної ліцензії, - є помилковими, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

В судове засідання апеляційного суду представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача адвокат ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу не визнав, вважає її необґрунтованою: наведене в апеляційній скарзі є власним тлумаченням відповідачами норм закону, висновки суду вірні, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Поняття фінансового лізингу надається устатті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», який є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2016 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 002867, відповідно до якого відповідач придбає у свою власність транспортний засіб і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору (а.с.15 20).

На виконання договору ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок товариства сплатив 12.01.2016 року суму в розмірі 178 000 гривень, зазначивши призначення платежу «адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу 002867 від 12.01.2016 року» (а.с.21).

У Додатку № 1 до Договору (а.с.22) зазначено, що вартість предмета лізингу 18 361,87 долара США, що на дату підписання становить 471900 грн., авансовий платіж 50%, сума виплат авансового платежу 9180,93 долари США, щомісячний авансовий платіж 765,08 долара США, адміністративний платіж (10%) 1836, 19 долара США, комісія за передачу (3%) 550,86 долара США, з приміткою, що всі платежі підлягають сплаті у гривнях. У цьому ж додатку № 1 період лізингу зазначений 12, погашення вартості предмета лізингу по 765,08 долара США, всього 9180,93 долари США (а. с. 22).

Відповідно до умов пункту 1.3. Статті 1 Договору відповідач взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу Лізингоодержувачу, тобто на момент укладення Договору в нього як лізингодавця не було предмету лізингу, а тому висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний Договір є договором непрямого лізингу, - правильний.

У вступній частині Договору фінансового лізингу, який дає визначення термінів, зазначено, що предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений в п. 1.1 даного Договору, що підлягає обовязковій державній реєстрації, а у пункті 1.1 Договору зазначено, що предметом лізингу є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Спецтфікації (додаток № 2 договору), а саме: автомобіль FIAT NEW DOBLO PANORAMA з обємом двигуна 1,3/дизель, механічна коробка передач, привід 4х2.

Додаток № 2 (а.с.23) містить лише такі відомості: Марка FIAT, модель NEW DOBLO, кількість 1, ціна в доларах 18361,97 долара США.

Стаття 807 ЦК України зазначає, що предметом лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до статті 184 ЦК Україниріч є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Індивідуальними ознаками транспортного засобу, які дають можливість його ідентифікувати як обєкт цивільних прав та обовязків, є: марка, модель, тип, обєм двигуна, тип пального, колір, дата випуску, вартість тощо.

Зі змісту Договору і додатку № 2 до нього вбачається, що предмет фінансового лізингу у розглядуваному випадку не визначений, оскільки відсутні його технічні й індивідуальні характеристики.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що укладений сторонами договір фінансового лізингу не містить обовязкових істотних умов договору, оскільки він не містить таких індивідуальних ознак транспортного засобу, які б вирізняли цей транспортний засіб з-поміж іншим, - є вірним .

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про існування в договорі несправедливих умов та ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, що також свідчить про недійсність оспорюваного договору у відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Висновок суду про наявність в укладеному Договорі несправедливих умов в розумінні ст. 18 закону України «Про захист прав споживачів» відповідає встановленим по справі фактам та обставинам:

Так, за змістом частини пятої ст. 18 закону України «Про захист прав споживачів»(надалі Закон № 1023-XII) у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-XII).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону

№ 1023-XII є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

ОСОБА_4 позицію висловив Верховний Суд України в Постанові від 11.05.2016 року, справа № 6- 3020 цс 15.

Положеннями укладеного Договору передбачено, що лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.3 статті 1 Договору).

У разі збільшення вартості предмета лізингу з моменту укладення Договору лізингоотримувач зобовязаний одноразово доплатити різницю такої вартості та зобовязаний підписати Додаток № 3 до Договору з визначенням лізингових та інших обовязкових платежів (п.9.4), в звязку з чим збільшенню підлягають і адміністративний платіж, визначений як 10 % від вартості предмета лізингу, і комісія за передачу предмета лізингу, яка визначена в розмірі 3% від вартості предмета лізингу (Додаток № 1 до Договору). Повернення чи зарахування внесених платежів в разі зменшення вартості предметі лізингу Договір не передбачає.

У випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни (пункт 8.3 договору).

Коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу (пункт 10.5 Договору).

Розмір лізингової плати може індексуватися залежно від конвертації гривні в іноземну валюту та від зміни ситуації на грошовому ринку (пункт 10.13 договору).

Крім того, за змістом пунктів 10.5, 10.15, 10.13 Договору розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Лізингоодержувач, сплативши Адміністративний платіж, частково або повністю Авансовий внесок та не отримавши транспортний засіб, вправі розірвати Договір, при цьому Авансовий платіж підлягає поверненню лише в розмірі 60%, а 40 % Лізингодавець утримує в якості штрафу, а Адміністративний платіж поверненню не підлягає (п.12.1, 12.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.4.5 дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем, за умови сплати не лише лізингових платежів, але й пені, штрафу, тощо.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України (правова Позиція Верховного Суду України, висловлена в Постанові від 16.12.2015 року по справі № 6-2766 цс 15).

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 12.01.2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; Договором передбачена сплата або утримання з внесених лізингоодержувачем платежів штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив також з того, що договір лізингу, укладений між позивачем і ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», всупереч вимог ст.ст. 628,799 і 806 ЦК Українине був нотаріально посвідчений, а тому у відповідності до положень ст. 220 ЦК Україниє нікчемним.

Такі висновки суду першої інстанції також є вірними.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 779 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегією суддів встановлено, що договір фінансового лізингу № 002867 від 12.01.2016 року нотаріально посвідчено не було, а отже він є недійсним в силу закону (нікчемним) та не потребує додаткового визнання судом недійсним (ч.2ст. 215 ЦК України).

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2766цс15.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК Українипри виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього кодексу.

За змістом ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував норму матеріального права (ст. 799 ЦК України) до виниклих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують .

Стосовно доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недопустимості відсутності ліцензії на здійснення фінансових послуг у відповідача, слід зазначити наступне:

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач не зареєстрований як фінансова установа та не має відповідної ліцензії, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що відповідно до частини першої статті 227 ЦК України,є самостійною підставою для визнання правочину недійсним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач діяв на підставі довідки виданої Нацкомфінпослуг про взяття на облік юридичної особи, як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки довідка не є ліцензією для здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу.

Отже, у справі яка переглядається, суд першої інстанції обґрунтував рішення про задоволення позову у зв'язку із несправедливими умовами, судом також було взято до уваги порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та щодо нотаріального посвідчення спірного договору, що з урахуванням встановленого ст. 11 ЦПК Українипринципу диспозитивності свідчить про вірне вирішення справи по суті. Судом виконано вимоги ст. 212 ЦПК України, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.05.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом: ОСОБА_5