Ухвала суду № 60160653, 31.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12546/15-ц Провадження № 22-ц/772/2659/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 44Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді Шемети Т.М.,

суддів: Панасюка О.С., Зайцева А.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Топольської В.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та як законний представник в інтересах дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_9, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2016 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з цим позовом та, неодноразово уточнюючи позовні вимоги (а.с. 65-67, 83-85, 160-162), ставив вимогу виселити ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Позов мотивував тим, що предмет іпотеки було придбано за кредитні кошти, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, однак відповідачі не бажають виселятися з квартири в добровільному порядку, що стало причиною для звернення до суду з цим позовом.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2016 року позов задоволено та вирішено:

-Виселити ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

-стягнути в рівних частках з ОСОБА_7, ОСОБА_4 на користь позивача витрати щодо сплати судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп..

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення (а.с. 240).

Відповідач ОСОБА_4, яка виступає одночасно від свого імені та від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2016 року скасувати та закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України. Мотивує апеляційну скаргу тим, що існує рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2014 року, яке набуло законної сили, та яке було постановлене між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, нею двічі заявлялося клопотання про закриття провадження у справі, однак суд безпідставно їх відхилив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав, представник позивача ОСОБА_2 не визнав подану апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції вірним, підстав для закриття провадження немає, оскільки порушення прав позивача є триваючим і тому вони вправі були звернутися з таким позовом до суду. Відповідач ОСОБА_6, представник служби в справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2. Іпотечне житло було придбано за рахунок кредитних коштів, відповідачі добровільно не бажають виселитися з квартири, а тому позов підлягає задоволенню. При цьому суд врахував, що рішенням Вінницького міського суду від 14.11.2014 року, яке набуло законної сили 25.11.2014 року, (справа № 127/9384/14-ц), було відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та як законний представник в інтересах дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третіх осіб що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, служби у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення: підставою відмови в задоволенні позову стали положення закону України «Про мораторій», однак порушення прав позивача тривають, тому позивач вправі предявити повторний позов про виселення.

У справі яка переглядається судом встановлено наступе:

-03.09.2007 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №VIW3G105631615, відповідно до п.1.1. якого банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 36 505 доларів США, строком до 01.09.2034 року, а відповідач ОСОБА_6 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Кредит надавався для купівлі житла (п.7.1 кредитного Договору(а.с.6-12, 166-172).

-03.09.2007 року ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_2 (копія Договору купівлі-продажу на а.с.173 174) та в цей же день, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, позивач та відповідач ОСОБА_6 уклали договір іпотеки квартири (а.с.164-165), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №5357, відповідно до п.1 якого предметом даного договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного у п.33.3 даного договору, а самеквартиру, загальною площею 30,09 кв.м., житловою площею 17,40 кв.м., що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Стахурського, 46/82, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №5314, в забезпечення виконання зобовязань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобовязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки (а.с.13-16, 173-174).

-Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2012 року у цивільній справі №2-4231/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення, позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIW3G105631615 від 03.09.2007 року в розмірі 32793,63 дол. США, з них: 27975,99 дол. США заборгованість за кредитом; 3656,10 дол. США заборгованість за відсотками за користування кредитом; 564,50 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом; 597,08 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 4732,63 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №VIW3G105631615 від 03.09.2007 року квартиру, загальною площею 30,9 кв.м., яка розташована за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Стахурського, 46/82, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації 176750 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с.86-91).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що вони обізнані про наявність рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки та позивач попереджав їх про виселення з предмету іпотеки в добровільному порядку, що підтверджено листом від 14.03.2014 року (а.с.20) який був отриманий відповідачами 19.03.2014 року, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.24-25).

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. За змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Встановивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана ОСОБА_6 у власність за рахунок кредитних коштів, суд дійшов вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України слід зазначити таке:

Судом встановлено, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа 127/9384/14-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та як законний представник в інтересах дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю третіх осіб що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7, служби у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення. По справі рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2014 року в задоволенні позову відмовлено, рішення набуло законної сили 25.11.2014 року (а.с.125 128), підставою відмови в задоволенні позову стали положення закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»: суд дійшов висновку, що на час дії мораторію щодо примусового звернення стягнення на предмет іпотеки вимоги про виселення мешканців з іпотечного житла є безпідставними.

В справі що переглядається суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, так як вважав, що порушення прав позивача триває, мораторій на звернення стягнення на майно громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобовязань боржником, а лише тимчасово забороняє відчужувати іпотечне майно без згоди власника, тому позивач вправі повторно звернутися до суду з позовом про виселення.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на нормах закону:

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, провадження у цивільний справі може бути закрито з підстав наявності рішення в іншій справі, що набрало законної сили, у разі, коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (така Правова Позиція висловлена Верховним Судом України в справі № 6-79 цс15 та у справі №6-1133цс15).

Як вбачається з рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2014 року, справа № 127/9384/14-ц (а.с.125 128), позов про виселення було предявлено лише до ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, питання про виселення ОСОБА_7 не ставилось. Таким чином, склад учасників цивільного процесу по справі № 127/9384/14-ц та по даній справі є відмінними, що унеможливлює застосування положень п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Окрім того, слід зазначити, що наявністьрішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2014 року, справа № 127/9384/14-ц (а.с.125 128) не свідчить про втрату позивачем можливості захистити свої права шляхом предявлення позову про виселення жильців з предмету іпотеки, оскільки це порушення є триваючим, а спір між сторонами не знайшов свого остаточного вирішення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України є вірним та ґрунтується на нормах закону, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, а тому подану апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та як законний представник в інтересах дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_9, - відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: /підпис/ ОСОБА_11

Судді: /підпис/ ОСОБА_12

/підпис/ ОСОБА_13

Згідно з оригіналом: ОСОБА_11